Мотивація і стимулювання – схоже і різне в термінах

Тема 1. Мотивація персоналу як складова ринкових відносин

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

ПЕРЕДМОВА

Курс лекцій по Мотивації праці

Тема 1. Мотивація персоналу як складова ринкових відносин

Тема 2. Мотиваційний процес

Тема 3. Сутність і зміст основних теорій мотивації

Тема 4. Методи мотивації в управлінні

Тема 5. Оцінка персоналу в системі мотивації праці

Тема 6. Формування комплексної системи мотивації персоналу

Тема 7. Сучасні проблеми мотивації праці в Україні та можливості адаптації закордонних систем мотивації

1. Мотивація і стимулювання – схоже і різне в термінах

2. Роль і значення мотивації персоналу

3. Методи стимулювання персоналу

4. Побудова системи мотивації

5. Проблемі мотивації персоналу в ринкових умовах(демотивація)

Список літератури: [ ]

Мотивація - це довгостроковий вплив на працівників з метою зміни за заданими параметрами структури ціннісних орієнтацій та інтересів, формування відповідної мотиваційної системи і розвиток на цій основі трудового потенціалу.

Стимулювання як тактика вирішення проблем є орієнтацією на фактичну структуру ціннісних орієнтацій і інтересів працівника, на більш повну реалізацію наявного трудового потенціалу.

Мотивація та стимулювання поділяються на два напрями (рис. 1.1).

Мотивація і стимулювання як методи управління працею є протилежними за напрямками:

Перший направлений на зміну існуючого стану

Другий - на його закріплення, проте вони доповнюють один одного

Рис.1.1 Поділ мотивації і стимулювання на два напрями

Стимулювання повинно відповідати потребам, інтересам і здібностям працівника.

Мотивація це процес свідомого вибору людиною того чи іншого типу поведінки, що визначається комплексним впливом зовнішніх (стимули) і внутрішніх (мотиви) чинників.

Стимулювання праці передбачає створення умов, при яких активна трудова діяльність дає певні, раніше зафіксовані результати, стає необхідною і достатньою умовою задоволення значних і соціальне обумовлених потреб працівника, формування у нього мотивів до праці.

Мета стимулювання не взагалі спонукати людину працювати, а зацікавити її працювати краще, продуктивніше ніж це обумовлено трудовими відносинами

Особливості сучасного стану економіки України обумовлюються довготривалим переходом до ринкових відносин.

Останніми роками простежуються окремі позитивні тенденції щодо покращення трансформаційних перетворень (рис.1.2.)

Н А П Р И К Л А Д

· приборкана інфляція;

· спостерігається певна позитивна динаміка макропоказників;

· приріст промислового виробництва;

· поступово зміцнюється фінансова система України;

· реформується власність;

· наповнюється законодавча база національної економіки;

· розширюються міжнародні економічні зв’язки.

Рис. 1.2. Позитивні тенденції економіки України

Проте в національній економіці зберігаються й вкрай негативні тенденції.

Ø Уповільнення притоку інвестицій призвели до того, що більшість основних фондів у промисловості України вже фізично й морально зношені. Ø Оновлення виробничої бази та номенклатури продукції здійснюється вкрай незадовільними темпами. Ø Україна крок за кроком втрачає той науковий та технологічний потенціал, який дозволяв би їй підтримувати конкурентоспроможність економіки. Ø Високою є частка енергоємних галузей (насамперед, електроенергетики, паливної, металургійної промисловості), що обумовлює збереження значної залежності вітчизняного виробництва від імпортних енергоносіїв. Ø При цьому конкурентоспроможність української продукції на світових ринках зменшується за рахунок зростання частки витрат на енергію та паливо. Ø Залишаються далекими від вирішення соціальні проблеми. Загальною проблемою стає безробіття, майже третина населення отримує доходи, нижчі за прожитковий мінімум, не вдається вирішити питання із заборгованістю з заробітної плати, пенсій та інших соціальних виплатах, зменшується народжуваність та тривалість життя.

Такий стан економіки відбивається відповідним чином на умовах та ефективності функціонування підприємств як основної ланки суспільного виробництва.

Очевидно, що в умовах ринкових відносин особливого значення набуває форма власності, за якою господарюють підприємства. Згідно з Конституцію України формами власності в нашій країні є приватна, державна та комунальна власність(рис. 1.3)

Суб’єктами господарювання державного сектора економіки є суб’єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб’єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п’ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб’єктів.

Приватна

Суб’єктами господарювання приватного сектора економіки є суб’єкти, що діють на основі власності одного або декількох громадян чи на власності юридичної особи.

Об’єктами права приватної власності є майно фізичних осіб; приватних та інших (крім державних та комунальних) видів підприємств; господарських товариств (крім державних та комунальних); кооперативів; організацій, установ та закладів (крім державних та комунальних).

Комунальна

Державна

Суб’єктами господарювання комунального сектора економіки є суб’єкти, що діють на основі лише комунальної власності, а також суб’єкти, у статутному фонді яких частка комунальної власності перевищує п’ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує органам місцевого самоврядування право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб’єктів.

Рис 1.3 Форми власності та суб’єкти господарювання

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Умови, порядок, форма укладення шлюбу	\|	Роль і значення мотивації персоналу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.