Неспроможність ринку забезпечувати людей суспільними товарами

Неспроможність конкуренції

Для того щоб спрацьовував принцип «незримої руки», повинна існувати конкуренція. Однак у процесі концентрації капіталів утворюються монополії, які згодом з метою усунення конкурентів підривають конкуренцію, створюючи загрозу існуванню самого ринку.

Монополісти з метою збагачення вважають можливим і вигідним обмежувати випуск продукції і встановлювати більш високі ціни проти тих, які б існували на ринку за наявності конкурентних засад.

Максимізуючи прибуток, монополіст урівноважує з граничними витратами не ціну, а граничний дохід. Ціна перевищує граничні витрати, а це свідчить, що ресурси у виробництво монополізованого продукту недовкладаються. Виняткове становище монополістів породжує неефективну діяльність. Більше того, монополії здатні породжувати й політичну небезпеку, оскільки економічна влада і політичний вплив тісно пов'язані між собою. Монополісти здатні чинити тиск на державні органи та їхніх представників, що негативно позначається на законодавстві й політиці, які починають відповідати не суспільним інтересам, а інтересам олігархів.

Суспільні товари задовольняють потреби всіх членів суспільства в цілому. Такі товари (послуги, блага) мають дві основні властивості. По-перше, неможливо обмежити використання суспільного товару. По-друге, обмеження доступу споживачів до таких товарів неможливе або неефективне. Перша властивість називається несуперництвом у споживанні, друга — загальнодоступністю. Несуперництво у споживанніпороджує незвичні для ринкової економіки ситуації: якщо є індивід, який бажає скористатися благом, але не здатний за нього платити, оптимальне використання ресурсів передбачає надання йому цього блага безкоштовно.

Загальнодоступність означає, що виробник не має реального вибору, кому надавати це благо: тільки тим, хто за нього платить, чи всім бажаючим. Тобто, постачальник суспільного товару не здатний врегулювати свої взаємовідносини з кожним споживачем окремо.

Різним суспільним товарам у неоднаковій мірі притаманні властивості несуперництва у споживанні та загальнодоступності. Ті, що у вищий мірі мають ці властивості, називаються чистими суспільними товарами. Ті, що в них хоча б одна з властивостей виражена в помірному ступені, називаються змішаними суспільними товарами. Товари, що не мають цих властивостей, називаються приватними товарами.

Деякі суспільні блага можуть бути доступними представникам окремих суспільних груп населення (наприклад, мешканцям окремих міст, регіонів). Такі суспільні блага називають локальними.

Суспільні послуги надаються переважно державними установами (організаціями). Інколи суспільні товари можуть вироблятися приватним сектором економіки, але це не завжди ефективно. Неефективність надання суспільних благ приватними виробниками пов'язана з тим, що виробник для відшкодування виробничих витрат і одержання прибутку від продажу суспільних товарів повинен вимагати плату за споживачів цих товарів. Але цьому заважають дві перешкоди. По-перше, «проблема зайця», тобто проблема, пов'язана з небажанням окремих людей добровільно оплачувати споживання суспільних благ. По-друге, регулювання взаємовідносин між виробником і споживачами суспільних товарів потребує створення громіздкого адміністративного апарату, що суттєво ускладнює виробничий процес.

Зовнішні ефекти (екстерналії)

Економіка базується на принципі «за все треба платити». За ефективного функціонування ринку виробник використовує ресурси, відшкодовуючи витрати в розмірі їхньої вартості, а споживач повинен повністю оплачувати вартість купленого товару. Такий порядок є необхідною умовою оптимального за Парето розподілу ресурсів.

Однак в економіці трапляються випадки, коли фірма вимагає витрат від іншої фірми, але не компенсує їх, або навпаки, коли підприємство створює блага для інших, але не одержує еквівалентного прибутку.

Ситуації, коли дії одного суб'єкта ринку завдають шкоди іншим, називаються негативними зовнішніми ефектами (негативними екстернапіями), а ситуації, коли дії суб'єкта ринку дають безкоштовне благо іншим, - позитивними зовнішніми ефектами (позитивними екстерналіями).

Отже, підприємство, яке породжує негативні екстерналії, перекладає частку витрат на інших, а те, яке створює позитивні екстерналії, бере на себе частку витрат з реалізації чужих інтересів. Там, де мають місце негативні екстерналії, виникає тенденція до відносного перевиробництва із надмірним витрачанням ресурсів. Позитивні екстерналії обертаються на відносне недовиробництво, оскільки для тих, хто їх створює, результати виробництва виявляються неадекватними витратам.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Командна та ринкова форми організації економіки	\|	Економічна нестабільність

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.