Регулювання

Альтернативні концепції теорії макроекономічного

Моделі господарювання країн з перехідною економікою

Окремий блок моделей господарювання формують країни з перехідною економікою. В країнах Східної Європи, СНД, Балтії можна виділити кілька загальних позицій, які були використані реформаторами у процесі визначення концептуальних засад перебудови механізмів господарювання. Зокрема в усіх країнах ставилося завдання знизити вплив держави на економіку через лібералізацію цін і зовнішньої торгівлі, забезпечення конвертованості національної валюти, зміни у відносинах власності на основі приватизації державних підприємств і формування нових недержавних об'єктів, створення сітки соціального забезпечення формування інституціональної та правової структур ринкової економікивключаючи формування відповідної фінансової системи, тощо.

Перелічені позиції реформування дістали практичне втілення в усіх країнах з перехідною економікою, однак їх реалізація забезпечила різні результати і наслідки. Це свідчить не тільки про наявність різних умов, що передували процесам реформування, а й про різні швидкість їх пристосування в кожній країні та глибину проникнення в економічні процеси. Особливості кожної країни проявилися в тому, наскільки їй вдалось узгодити темпи, послідовність здійснення реформ з фінансовими можливостями та інтересамиосновних суб'єктів національної економіки. Досвід показує, що жодній з цих країн не вдалось ефективно вирішити такі завдання, тому їм довелося пройти крізь складні ситуації поглиблення соціально-економічної кризи, зниження життєвого рівня більшої частини населення та його зацікавленості у здійсненні реформування та необхідності самих реформ.

Державне регулювання національної економіки здійснюється на основі поєднання різних економічних теорій, зумовлених практикою господарювання. В розвитку теорій регулювання економіки фахівці виділяють декілька етапів, які найповніше характеризують певний часовий період господарювання. Першим етапом державного регулювання економіки вважається меркантилізм(XV—XVII ст.), теоретики якого вважали благородні метали джерелом багатства і складали рекомендації правителям своїх держав щодо розвитку зовнішньої торгівлі. Вони вважали, що до збагачення веде перевищення експорту над імпортом, нагромадження золота й срібла. Політика обмеження доступу іноземних купців до внутрішнього ринку через запровадження високого мита доповнювалася заходами щодо стимулювання вивозу готової продукції на зовнішні ринки. Така політика забезпечувала перевищення експорту над імпортом. Вважалося, що держава стає багатшою, якщо володіє більшою кількістю грошей. На зміну цьому етапу прийшли фізіократи- економічна школа (XVIII ст.), представники якої вважали джерелом багатства працю в сільському господарстві й продукти землі. Вони рекомендували розвивати саме цю галузь економіки. Основоположник школи фізіократів Ф. Кене розробив економічну таблицю, яка відображала рух продуктів між основними секторами економіки й класами суспільства і давала уявлення про механізм функціонування економіки.

Фізіократи вважали, що уряди не повинні втручатися в природний хід економічного життя, а їх завданням є запровадження таких законів, які б відповідали законам розвитку природи.

У другій половині XVIII- початку XIX ст. формується класична теорія регулювання (саморегулювання) економіки. Представниками цієї школи були англійські економісти А. Сміт і Д. Рікардо. Основним регулятором економічних відносин вони визнавали ринковий механізм, який автоматично встановлює економічну рівновагу між попитом і пропозицією, заперечуючи необхідність втручання держави в економіку.

Згідно з ученням А. Сміта, ринкова система здатна до саморегулювання, в основі якого лежить особистий інтерес, пов'язаний зпрагненням до отримання прибутку. Він виступає головною рушійною силою економічного розвитку.

Економісти класичної школи вибудували велику теоретичну споруду, в основі якої лежало поняття ринкової економіки як ситеми, що саморегулюється через механізм цін. Коливання ринкових цін автоматично встановлює рівновагу в економіці. Тому державне регулювання економіки вони вважали зайвим.

Часті і глибокі економічні кризи, безробіття породили Марксистську теорію регулювання, засновану на вченні К. Маркса про трудову природу багатства на основі суспільної власності. Ця теорія обґрунтовувала необхідність знищення приватної власності, конкуренції, переконувала в доцільності впливу держави на соціально-економічні процеси з допомогою плану. "Тільки там, де виробництво знаходиться під контролем суспільства, задовольняються його потреби", — писав К. Маркс.

Монетаризм пропагує регулювання грошового обігу; теорія раціональних очікувань стверджує, що суб'єкти господарювання без держави приймають оптимальні рішення; теорія "економіки пропозиції" пропагує стимулювання пропозиції, зниження витрат, скорочення податків і соціальних витрат.

Всі ці теорії дотримуються протилежних до кейнсіанства позицій. Поширена концепція монетаристів зводиться до того, що, по-перше, система вільного ринку забезпечує високий рівень макроекономічної стабільності на основі конкуренції за умови, що держава не втручається у функціонування економіки; по-друге, коливання сукупних витрат впливає на ціни, а не на рівень виробництва і зайнятості. Монетаристи вважають, що втручання держави у визначення мінімальної заробітної плати, підтримку цін на сільськогосподарську продукцію тощо посилює негнучкість цін і заробітної плати. Отже, держава, втручаючись в економічні процеси, підриває здатність вільного ринку забезпечувати макроекономічну стабільність.

Концепція монетаризму розглядає економіку переважно як саморегулюючу систему; визнає, що інфляція, спад, безробіття, криза платіжного балансу є результатом незадовільної грошової політики держави; рекомендує для оздоровлення економіки застосовувати жорстке регулювання приросту грошової маси, зниження рівня податків і кредитів, зменшення соціальних витрат, забезпечення вільного розвитку підприємництва; ринкове ціноутворення, скасування мінімальної заробітної плати. Згідно монетарної теорії у "відкритій" економіці вільно перетікають товари, гроші, капітали. Як результат, темп світової інфляції визначається темпом зростання світової грошової маси. Девальвація національних валют визначається зростанням світової грошової маси. Таким чином, держава неспроможна здійснювати грошово-кредитне регулювання без урахування світового кредитного ринку.

Як показали приклади розвитку світової економіки, саморегуляція в деяких країнах призвела до спаду виробництва, зростання державного боргу, значного безробіття, зниження доходів, скорочення попиту.

Монетарна і кейнсіанська концепції мають багато позитивного і, як свідчить світовий досвід господарювання, монетарна система забезпечує кращі результати за умов функціонування розвинутого ринку з цивілізованою конкуренцією, а кейнсіанська — в період його становлення.

У сучасних умовах продовжується пошук нових форм і методів впливу держави на економіку, удосконалюються теорії державного регулювання відповідно до змін середовища. З'явилася теорія "неокласичний синтез", яка поєднує сучасну кейнсіанську теорію з неолібералізмом. Вона стала теоретичною основою змішаної системи регулювання економіки.

Близьким до неокласичного синтезу є соціально-інституціональний напрям, прихильники якого стверджують, що економічні відносини в суспільстві формуються під впливом політичних, соціальних, психологічних та інших факторів.

Незважаючи на відмінності, в основі всіх теорій лежать положення кейнсіанської та монетаристської теорій, основні характеристики яких наводяться у табл. 1.

Світова практика господарювання показала, що в основі функціонування певного типу економічної (господарської) системи лежали положення відповідної теорії державного регулювання.

Таблиця 1. Основні ознаки кейнсіанської та монетарної теорій регулювання економіки

Кейнсіанська	Монетарна
11.Принципи ефективного сукупного попиту	1. Принципи ефективної сукупної пропозиції
2.2. Значна частка державного сектора економіки .	2. Часткова приватизація державної власності
3. Сприяння конкуренції	3. Стримування конкуренції
4.4. Зростання оподаткування в інтересах збільшення державного попиту	4. Зниження податків
5.5. Організація державного планування і регулювання	5. Згортання макроекономічного планування, обмеження регулювання
6.6. Дефіцитне фінансування і посилення інфляції	6. Зменшення дефіциту бюджету і стабілізація грошового обігу
7.7. Розширення державних соціальних програм	7. Скорочення державних соціальних програм

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Моделі господарювання країн з розвинутими ринковими інституціями	\|	Організація даних

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.032 сек.