НЕП в Україні: мета, цілі і шляхи реалізації

Основні уроки української національної революції 1917-1920 рр.

Починаючи від лютого 1917 p., коли під впливом демократично-революційних процесів значний розвиток одержали національно-визвольний рух і боротьба за відродження української державності.

Це був тривалий і багато в чому трагічний період державно-правової історії України. Внаслідок низки причин у 1917—1920 pp. не вдалося втілити в життя ідею відродження державності. Утворену у 1917р. Українську Народну Республіку також не вдалося відстояти: дуже міцними виявилися протиборствуючі їй зовнішні сили, а також не було єдності у боротьбі за національне відродження безпосередньо в Україні. Центральна Рада, Гетьманщина, ЗУНР, Директорія являли собою важливі сходинки у створенні незалежної України. Але в результаті боротьби різних політичних сил на більшій частині України встановилася більшовицька радянська влада з її у кінцевому рахунку тоталітарним режимом. Зазначена українська територія увійшла до складу Союзу РСР, а західна частина України опинилася під владою Польщі, Чехословаччини та Румунії.

Історія боротьби за державне відродження України свідчить, що успіх міг бути досягнутий у важкий період 1917—1920 pp. тільки за умов згуртованості народу, його солідарності. На жаль, цього не трапилося.

Протистояння соціальних, національних та політичних прошарків, груп та партій, які так чи інакше виступали за державне відродження України на тому чи іншому етапі боротьби, набувало гострих форм, що гальмувало будівництво української державності і у кінцевому підсумку призвело до кризи.

Лише опора на власні сили могла призвести до перемоги, а вона досягалася перш за все забезпеченням згоди а Україні. Зрозуміло, сподіватися про ідеальну, загальну згоду в умовах громадянської війни та іноземної інтервенції було б утопією, але демократам, прибічникам державного відродження України для досягнення згоди слід було б прикладати більше зусиль, перш за все у сфері соціально-економічної політики. Деяким лідерам партій слід було б менше думати про задоволення власних амбіцій. Іншим чинником, який породив зазначені труднощі, була переоцінка іноземних сил як опори в боротьбі за незалежність України. Усі іноземні сили, які залучались до справи збереження самостійності України, в кінцевому підсумку переслідували власні інтереси, нерідко протилежні інтересам народу України.

Наведені внутрішні та зовнішні чинники й визначили характер кожного етапу в боротьбі за державне відродження України в 1917—1920 pp., стали підставою для дослідження у даному розділі пропонованої етапізації.

Зазначені прорахунки національних демократів, а також допомога російських більшовиків більшовикам України вирішальною мірою полегшили прихід до влади у північно-східній частині України в грудні 1917р. більшовицького уряду і в підсумку — утворенняУСРРта встановлення радянської влади на більшій частині України.

Продрозверстка з осені 1919р. стала трансформуватися в розверстку взагалі: вона поширювалась на картоплю, сіно, а до середини 1920р. - На м'ясо і ще 20 видів продовольства і сировини. Як тільки Червона армія розганяла інтервентів і білих, тут же і вводилася вся система розверстки в повному обсязі.
Радянська влада одночасно вводила цілий ряд повинностей: дров'яну, підводний, гужову і трудову.
Першою і головною мірою непу стала заміна продрозкладки продовольчим податком, встановленим спочатку на рівні приблизно 20% від чистого продукту селянського праці (тобто вимагав здачі майже удвічі меншої кількості хліба, ніж продрозверстка), а потім зниженням до 10% врожаю і менше і прийняти грошову форму. Оставшіеся після здачі продподатку продукти селянин міг продавати на свій розсуд - або державі, або на вільному ринку.
Ленін побачив у НЕП можливість стулити, згуртувати місто і село, зміцнити союз робітничого класу і селянства, визначити шлях до соціалізму. Ленін побачив теоретичну можливість і практичні умови включення в будівництво соціалізму величезних мас населення Росії за допомогою з'єднання особистого інтересу із суспільним. Вирішення цього завдання дозволило використовувати кооперацію як засіб творення соціалістичної економіки та виховання дрібнотоварного виробника, приватного власника в соціалістичному дусі. Таким чином, вирішувалися і тактичні завдання (полегшити становище селянина, дати йому можливість працювати на повну силу, ліквідувати брак продовольства в місті) і стратегічні. Вирішуючи насущний, архізлободневние завдання, Ленін заглядав далеко вперед.
За допомогою сміливї реформи за кілька років вдалося налагодити нормальне постачання продовольством голодної і розореної країні. Радикальні перетворення відбулися в промисловості. Главки були скасовані, а замість них створені трести - об'єднання однорідних чи взаємозалежних між собою підприємств, що одержали повну господарську і фінансову незалежність, аж до права випуску довгострокових облігаційних позик. Вже до кінця 1922 р. близько 90% промислових підприємств були об'єднані в 421 трест, причому 40% з них було централізованого, а 60%? місцевого підпорядкування. Трести самі вирішували, що робити і де реалізовувати продукцію. Підприємства, що входили в трест, знімалися з державного постачання і переходили до закупівель ресурсів на ринку. Закон передбачав, що "державна скарбниця за борги трестів не відповідає".
ВРНГ, що втратив право втручання в поточну діяльність підприємств і трестів, перетворився в координаційний центр. Його апарат був різко скорочений. Тоді і з'являється господарський розрахунок, який означає що підприємство (після обов'язкових фіксованих внесків у державний бюджет) сама розпоряджається доходами від продажу продукції, само відповідає за результати своєї господарської діяльності, самостійно використовує прибутку і покриває збитки.

Стали виникати синдикати - добровільні об'єднання трестів на засадах кооперації, що займалися збутом, постачанням, кредитуванням, зовнішньоторговельними операціями. До кінця 1922 р. 80% трестованої промисловості було синдиковано, а до початку 1928 р. усього нараховувалося 23 синдикати, що діяли майже у всіх галузях промисловості, зосередивши у своїх руках основну частину оптової торгівлі. Правління синдикатів обиралося на зборах представників трестів, причому кожен трест міг передати за своїм розсудом більшу або меншу частину свого постачання і збуту у відання синдикату.
Реалізація готової продукції, закупівля сировини, матеріалів, обладнання вироблялася на повноцінному ринку, по каналах оптової торгівлі. Виникла широка мережа товарних бірж, ярмарків, торгових підприємств.
У промисловості та інших галузях була відновлена грошова оплата праці, уведені тарифи зарплати, що виключають зрівнялівку, і зняті обмеження для збільшення заробітків при зрості виробітку. Були ліквідовані трудові армії, скасовані обов'язкова трудова повинність і основні обмеження на зміну роботи. Організація праці будувалася на принципах матеріального стимулювання, що прийшли на зміну позаекономічному примусу "воєнного комунізму". Економічний механізм в період НЕПу базувався на ринкових принципах. Товарно-грошові відносини, які раніше намагалися вигнати з виробництва та обміну, в 20-і роки проникли в усі пори господарського організму, стали головними сполучною ланкою між його окремими частинами.
Всього за 5 років, з 1921 по 1926 р., індекс промислового виробництва збільшився більш ніж у 3 рази; сільськогосподарське виробництво зросло в 2 рази і перевищила на 18% рівень 1913 р. Але й після завершення відновного періоду зростання економіки тривав швидкими темпами: у 1927-м, 1928 рр.. приріст промислового виробництва склав 13 і 19% відповідно. У цілому ж за період 1921-1928 рр.. середньорічний темп приросту національного доходу склав 18%.
Абсолютно новими опинилися в умовах НЕПу та економічні функції держави; докорінно змінилися цілі, принципи та методи урядової економічної політики. Якщо раніше центр прямо встановлював у наказовому порядку натуральні, технологічні пропорції відтворення, то тепер він перейшов до регулювання цін, намагаючись непрямими економічними методами забезпечити збалансоване зростання.
Розвиток економіки країни в рамках непу здійснювалося в період з 1921 по 1929 рр.. За цей період була не тільки відновлена економіка, але і почався підйом господарства країни, що грунтується на планах, розроблених XIY і XY з'їздами ВКП (б).
Проте Ленін прагне виправдати політику продрозверстки, яка є ядром політики "воєнного комунізму", визнаного їм, що не відповідає нормальним відносини між робітниками і селянами.. далеко заходили реквізиції і вилучення, здійснювані продарміямі!
У цих умовах прагнення партійно-державного керівництва до прискореної модернізації вело до збоїв у процесі суспільного відтворення

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Наведіть приклади переслідування української мови царизмом у ХІХ ст.	\|	Політика коренізації, її особливості та наслідки

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.