Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






НЕП в Україні: мета, цілі і шляхи реалізації

Основні уроки української національної революції 1917-1920 рр.

Починаючи від лютого 1917 p., коли під впливом демократично-революційних процесів значний розвиток одержали національно-визвольний рух і боротьба за відродження української державності.

Це був тривалий і багато в чому трагічний період державно-правової історії України. Внаслідок низки причин у 1917—1920 pp. не вдалося втілити в життя ідею відродження держа­вності. Утворену у 1917р. Українську Народну Республіку також не вдалося відстояти: дуже міцними виявилися протиборствуючі їй зовнішні сили, а також не було єдності у боротьбі за національне відродження безпосередньо в Україні. Центральна Рада, Гетьман­щина, ЗУНР, Директорія являли собою важливі сходинки у ство­ренні незалежної України. Але в результаті боротьби різних політи­чних сил на більшій частині України встановилася більшовицька радянська влада з її у кінцевому рахунку тоталітарним режимом. Зазначена українська територія увійшла до складу Союзу РСР, а західна частина України опинилася під владою Польщі, Чехословаччини та Румунії.

Історія боротьби за державне відродження України свідчить, що успіх міг бути досягнутий у важкий період 1917—1920 pp. тільки за умов згуртованості народу, його солідарності. На жаль, цього не трапилося.

Протистояння соціальних, національних та політичних про­шарків, груп та партій, які так чи інакше виступали за державне відродження України на тому чи іншому етапі боротьби, набувало гострих форм, що гальмувало будівництво української державності і у кінцевому підсумку призвело до кризи.

Лише опора на власні сили могла призвести до перемоги, а вона досягалася перш за все забезпеченням згоди а Україні. Зрозу­міло, сподіватися про ідеальну, загальну згоду в умовах громадян­ської війни та іноземної інтервенції було б утопією, але демократам, прибічникам державного відродження України для досягнення зго­ди слід було б прикладати більше зусиль, перш за все у сфері соціально-економічної політики. Деяким лідерам партій слід було б менше думати про задоволення власних амбіцій. Іншим чинником, який породив зазначені труднощі, була переоцінка іноземних сил як опори в боротьбі за незалежність України. Усі іноземні сили, які залучались до справи збереження самостійності України, в кінцевому підсумку переслідували власні інтереси, нерідко протилежні інтересам народу України.

Наведені внутрішні та зовнішні чинники й визначили характер кожного етапу в боротьбі за державне відродження України в 1917—1920 pp., стали підставою для дослідження у даному розділі пропонованої етапізації.

Зазначені прорахунки національних демократів, а також допо­мога російських більшовиків більшовикам України вирішальною мірою полегшили прихід до влади у північно-східній частині України в грудні 1917р. більшовицького уряду і в підсумку — утворенняУСРРта встановлення радянської влади на більшій частині України.

 

Продрозверстка з осені 1919р. стала трансформуватися в розверстку взагалі: вона поширювалась на картоплю, сіно, а до середини 1920р. - На м'ясо і ще 20 видів продовольства і сировини. Як тільки Червона армія розганяла інтервентів і білих, тут же і вводилася вся система розверстки в повному обсязі.
Радянська влада одночасно вводила цілий ряд повинностей: дров'яну, підводний, гужову і трудову.
Першою і головною мірою непу стала заміна продрозкладки продовольчим податком, встановленим спочатку на рівні приблизно 20% від чистого продукту селянського праці (тобто вимагав здачі майже удвічі меншої кількості хліба, ніж продрозверстка), а потім зниженням до 10% врожаю і менше і прийняти грошову форму. Оставшіеся після здачі продподатку продукти селянин міг продавати на свій розсуд - або державі, або на вільному ринку.
Ленін побачив у НЕП можливість стулити, згуртувати місто і село, зміцнити союз робітничого класу і селянства, визначити шлях до соціалізму. Ленін побачив теоретичну можливість і практичні умови включення в будівництво соціалізму величезних мас населення Росії за допомогою з'єднання особистого інтересу із суспільним. Вирішення цього завдання дозволило використовувати кооперацію як засіб творення соціалістичної економіки та виховання дрібнотоварного виробника, приватного власника в соціалістичному дусі. Таким чином, вирішувалися і тактичні завдання (полегшити становище селянина, дати йому можливість працювати на повну силу, ліквідувати брак продовольства в місті) і стратегічні. Вирішуючи насущний, архізлободневние завдання, Ленін заглядав далеко вперед.
За допомогою сміливї реформи за кілька років вдалося налагодити нормальне постачання продовольством голодної і розореної країні. Радикальні перетворення відбулися в промисловості. Главки були скасовані, а замість них створені трести - об'єднання однорідних чи взаємозалежних між собою підприємств, що одержали повну господарську і фінансову незалежність, аж до права випуску довгострокових облігаційних позик. Вже до кінця 1922 р. близько 90% промислових підприємств були об'єднані в 421 трест, причому 40% з них було централізованого, а 60%? місцевого підпорядкування. Трести самі вирішували, що робити і де реалізовувати продукцію. Підприємства, що входили в трест, знімалися з державного постачання і переходили до закупівель ресурсів на ринку. Закон передбачав, що "державна скарбниця за борги трестів не відповідає".
ВРНГ, що втратив право втручання в поточну діяльність підприємств і трестів, перетворився в координаційний центр. Його апарат був різко скорочений. Тоді і з'являється господарський розрахунок, який означає що підприємство (після обов'язкових фіксованих внесків у державний бюджет) сама розпоряджається доходами від продажу продукції, само відповідає за результати своєї господарської діяльності, самостійно використовує прибутку і покриває збитки.

Стали виникати синдикати - добровільні об'єднання трестів на засадах кооперації, що займалися збутом, постачанням, кредитуванням, зовнішньоторговельними операціями. До кінця 1922 р. 80% трестованої промисловості було синдиковано, а до початку 1928 р. усього нараховувалося 23 синдикати, що діяли майже у всіх галузях промисловості, зосередивши у своїх руках основну частину оптової торгівлі. Правління синдикатів обиралося на зборах представників трестів, причому кожен трест міг передати за своїм розсудом більшу або меншу частину свого постачання і збуту у відання синдикату.
Реалізація готової продукції, закупівля сировини, матеріалів, обладнання вироблялася на повноцінному ринку, по каналах оптової торгівлі. Виникла широка мережа товарних бірж, ярмарків, торгових підприємств.
У промисловості та інших галузях була відновлена грошова оплата праці, уведені тарифи зарплати, що виключають зрівнялівку, і зняті обмеження для збільшення заробітків при зрості виробітку. Були ліквідовані трудові армії, скасовані обов'язкова трудова повинність і основні обмеження на зміну роботи. Організація праці будувалася на принципах матеріального стимулювання, що прийшли на зміну позаекономічному примусу "воєнного комунізму". Економічний механізм в період НЕПу базувався на ринкових принципах. Товарно-грошові відносини, які раніше намагалися вигнати з виробництва та обміну, в 20-і роки проникли в усі пори господарського організму, стали головними сполучною ланкою між його окремими частинами.
Всього за 5 років, з 1921 по 1926 р., індекс промислового виробництва збільшився більш ніж у 3 рази; сільськогосподарське виробництво зросло в 2 рази і перевищила на 18% рівень 1913 р. Але й після завершення відновного періоду зростання економіки тривав швидкими темпами: у 1927-м, 1928 рр.. приріст промислового виробництва склав 13 і 19% відповідно. У цілому ж за період 1921-1928 рр.. середньорічний темп приросту національного доходу склав 18%.
Абсолютно новими опинилися в умовах НЕПу та економічні функції держави; докорінно змінилися цілі, принципи та методи урядової економічної політики. Якщо раніше центр прямо встановлював у наказовому порядку натуральні, технологічні пропорції відтворення, то тепер він перейшов до регулювання цін, намагаючись непрямими економічними методами забезпечити збалансоване зростання.
Розвиток економіки країни в рамках непу здійснювалося в період з 1921 по 1929 рр.. За цей період була не тільки відновлена економіка, але і почався підйом господарства країни, що грунтується на планах, розроблених XIY і XY з'їздами ВКП (б).
Проте Ленін прагне виправдати політику продрозверстки, яка є ядром політики "воєнного комунізму", визнаного їм, що не відповідає нормальним відносини між робітниками і селянами.. далеко заходили реквізиції і вилучення, здійснювані продарміямі!
У цих умовах прагнення партійно-державного керівництва до прискореної модернізації вело до збоїв у процесі суспільного відтворення

 


Читайте також:

  1. Агроекологічні проблеми розвитку і шляхи їх розв'язання
  2. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
  3. Альтернативні шляхи охорони атмосфери
  4. Альтернативні шляхи охорони атмосфери
  5. Альтернативні шляхи охорони атмосфери
  6. Альтернативність у реалізації стратегії розвитку підприємства
  7. АНАЛІЗ ВИРОБНИЦТВА ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ
  8. Аналіз впливу факторів на зміну сумми гуртової реалізації
  9. Аналіз обсягу пропозиції і реалізації послуг туристського підприємства
  10. Аналіз причин аварійності та шляхи її зниження
  11. Аналіз стану та проблем реалізації Болонського процесу в Україні за ключовими напрямками.
  12. Багатокритерійні завдання і можливі шляхи їхнього рішення.




Переглядів: 1565

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Наведіть приклади переслідування української мови царизмом у ХІХ ст. | Політика коренізації, її особливості та наслідки

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.039 сек.