Виховне середовище, його роль у формуванні виховної системи класу.

Функції виховної системи

У науковій педагогічній літературі виділяють такі функції сучасної виховній системи загальноосвітньої школи: інтегруюча, регулююча та розвиваюча.

Інтегруюча функція - це поєднання в одне ціле різних за змістом і характером виховних впливів, які підпорядковані загально визначеній меті виховання.

Регулююча функція - спрямована на упорядковування педагогічних процесів, визначення ступеня важливості, невідкладності; на управління ними та корекцію.

Розвиваюча функція - забезпечує розвиток і динаміку, оновлення і удосконалення виховної системи.

Захисна функція – забезпечується школою, що виступає фактором захисту, безпеки підростаючого покоління.

Функція корекції - полягає в тому, що школа корегує вплив зовнішнього середовища на школярів своїми цінностями, орієнтирами, правилами життя, виробленими в цій системі і добровільно прийнятими всіма членами даної спільноти.

Компенсаційна функція –полягає у тому ,що саме в школі має бути створена така модель людських відносин, така атмосфера духовності, емоційності людської особистості, якої так не вистачає в навколишній дійсності.

Неорганізоване середовище може перекреслити усі педагогічні впливи на дітей. Тому виховна система школи включає в свою структуру такий компонент, як виховне або освітнє середовище. Науковці розглядають три варіанти визначення виховного середовища.

Л.І. Новікова вважає, що виховне середовище - це педагогічно цілеспрямоване організоване середовище, яке оточує дитину, клас, школу, дім, мікрорайон, село або селище, яке супроводжує людину дома, в школі, на вулиці і постійно впливає на неї.

Ю.С. Мануйлов вважає, що виховне середовище — це частина оточуючого середовища, в якому існує педагогічно сформований спосіб життя. Такий підхід недооцінює суб'єктивну роль дитини.

Д.В. Григор'єв вважає, що це динамічна мережа взаємопов'язаних педагогічних подій, які створюються соціальними суб'єктами різного рівня (колективні та індивідуальні), що є умовою особистісного розвитку і дорослого, і дитини.

Субєкти виховної системи:

Колективними суб'єктами є школа, театр, лікарня, бібліотека, системи позашкільної освіти.

Індивідуальні суб'єкти — це педагоги, батьки, діти, студенти, лікарі, юристи, інші люди, зустріч з якими є подією для дитини (подійний підхід).

Реалізація подібного (подійного) підходу в педагогіці припускає наявність у житті дітей яскравих, емоційно насичених незабутніх справ, привабливих як для колективу, так і для особистості.

Виховне середовище створює можливості для розвитку і формування особистості школяра, такі як:

1. Свобода прийняття школярем рішення про входження у виховне середовище.

2. Побудова діалогових відношень з людьми різного віку і різних соціальних груп.

3. Вибір різних колективів, спільностей та можливостей їх зміни.

4. Входження в культурне, природне, інформаційне та інші середовища.

Існує три підходи до побудови виховного середовища:

• амбівалентний (амбі — обоє, валене — маючий силу), тобто подвійне відношення до предмету;

• подійний (важливість подій);

• герменевтичний, що пов'язаний з феноменом толерантності, терпимості.

Оскільки у школі навчаються діти різних національностей, то необхідно виховувати культуру міжнаціонального спілкування, дух віротерпимості та дружби різних народів.

Суттєвою якісною характеристикою виховного середовища є його цілісність, але мають бути також зони невпорядкованості», які стануть витоками подальшого розвитку.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Етапи розвитку виховної системи.	\|	Особливості дії іонізуючого випромінювання на живі організми

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.