Конкуренція та її сутність. Функції та форми конкуренції

Рисунок 5 - Ринкова рівновага

Рисунок 3 - Крива пропозиції

Рисунок 1 - Крива попиту

Нецінові фактори попиту:

· зміни в грошових доходах населення. Наприклад, зростання доходів збільшує попит на різні товари – меблі, побутову техніку, високоякісні продукти харчування – за всіх можливих цін на них;

· зміни в структурі населення. Наприклад, старіння населення, збільшення кількості пенсіонерів збільшує попит на ліки, медичне обслуговування;

· зміни цін на інші товари, особливо на товари – замінники (субститути). Наприклад, зростання цін на вершкове масло викличе підвищення попиту на маргарин;

· економічна політика уряду. Грошові допомоги, які виплачує держава малозабезпеченим, збільшить попит на товари, які споживає ця група населення;

· зміна уподобань споживачів під впливом реклами, моди та ін.

Зміна величини (обсягу) попиту – рух уздовж кривої попиту під дією зміни ціни і зміна самого попиту – зсув кривої під впливом нецінових факторів.

Рисунок 2 - Зміна попиту

Пропозиція – товари та послуги, які виробляються і продаються на ринку. Ринкова пропозиція визначається бажанням і здатністю продавців надавати товари для продажу.

Величина пропозиції – це та кількість товару, яка буде запропонована для продажу за даної ціни, за певний період часу. Залежність між ціною і величиною пропозиції вже не зворотня, а пряма.

Закон пропозиціїпередбачає, що в міру збільшення цін виробники пропонують до продажу більшу кількість товару, а в міру їх падіння – меншу.

Графічно дана залежність зображена на рис. 3. (абсциса позначає кількість товару Q, доставленого на ринок; ордината – рух ціни Р). Криву S називають кривою пропозиції.

Тенденція до збільшення виробництва при підвищенні ціни пояснюється тим, що, з одного боку, збільшення ціни приваблює у дану галузь нових виробників. А з іншого – при зростанні цін підприємець отримує додатковий прибуток, завдяки якому має можливість найняти більше робітників, купити більше сировини і машин, розширити виробництво.

Відрізняють зміну величини (обсягу) пропозиції (рух вздовж кривої пропозиції під дією зміни ціни) і зміну самої пропозиції (зсув кривої під дією нецінових факторів).

Нецінові фактори пропозиції:

ü зміна витрат виробництва в результаті технічних нововведень, зміни джерел ресурсів, податкової політики тощо.

ü поява на ринку нових фірм;

ü зміна цін на інші товари, яка призводить до переливу ресурсів з цих галузей. Вихід фірм з галузі зменшить пропозицію.

ü природні катастрофи, політичні події, війни, руйнуючи економіку, викликають скорочення пропозиції.

Рисунок 4 - Крива пропонування

Якщо накласти один на один два графіки, які позначають попит і пропозицію однакового товару, отримаємо графік, який показує одночасну поведінку попиту і пропозиції цього товару. В якійсь точці дві криві перетинаються (рис. 5.)

У точці зустрічі Е попит кількісно дорівнює пропозиції (Q₁) і ціна Р₁ виступає як врівноважена ціна, або ціна рівноваги.

За більш високої ціни Р₂ виникає надлишок пропозиції над попитом (дорівнює по величині відрізку АВ). Цей надлишок у результаті конкуренції продавців буде сприяти зниженню ціни. За ціни нижчої, ніж рівноважна (Р₃), попит перевищує пропозицію (відрізок CF). У цьому випадку надлишок попиту і конкуренція покупців будуть штовхати ціну вгору. Лише в точці Е досягається рівновага сил і стійка ціна, яка може зберігатися.

Важливо підкреслити, що за ціни рівноваги встановлюється рівність не покупок-продаж – така рівність існує за будь-якої ціни. За ціни рівноваги кількість продукції, у межах якої споживачі мають намір продовжувати закупки, буде відповідати тій кількості продукції, яку виробники мають намір постачати на ринок. Тільки за такої ціни відсутня тенденція до збільшення або зниження ціни.

У стані рівноваги попит і пропозиція збігаються. Саме тому в стані економічної рівноваги господарюючий суб’єкт – чи то окремий виробник, фірма чи покупець – не має стимулів до зміни своєї економічної поведінки. Тому в точці рівноваги економічний рух припиняється.

Для того, щоб він почався знову, повинні змінитися зовнішні умови – рівень цін, технологія, очікування і переваги виробників чи споживачів. Звичайно рівність попиту і пропозиції – це теоретична абстракція, оскільки в реальній господарській практиці таке співпадання буває дуже рідко. Але саме ця абстракція дозволяє виявити найважливіші закономірності функціонування ринкового механізму.

Конкуренція (від лат. concurrere зіштовхуватися, змагатися) – економічне суперництво між учасниками за найвигідніші умови виробництва та збуту товарів і послуг, за отримання найбільшого прибутку. Так, виробники (продавці) товарів прагнуть якомога дешевше їх виготовити і якомога більше й дорожче продати; наймані працівники отримати більшу заробітну плату; споживачі - купити товари більш якісні та дешеві. У зіткненні цих різноспрямованих інтересів, у взаємодії, у вільному виборі продавців та покупців, у ринковому успіху одних та невдачі інших і проявляється конкуренція.

Конкуренція є головною ознакою ринкової економіки. Вона виступає як рушійна сила, що змушує підприємця шукати шляхи для ведення свого бізнесу, піклуватися про його розвиток.

Залежно від методів конкурентної боротьби розрізняють цінову і нецінову конкуренцію.

Цінова конкуренція – це своєрідне змагання цін: продавці прагнуть запропонувати свій товар дешевше, ніж конкуренти, приваблюють покупців різними знижками, преміями, дешевими розпродажами та ін.

Ще різноманітніші методи нецінової конкуренції. Це, зокрема:

• забезпечення технічної переваги, високої якості та надійності виробів;

• краща система продажу та післяпродажного обслуговування (споживчий кредит, доставка купленого товару, додаткові гарантії тощо).

• привабливі реклама та оформлення товару (особливий стиль, яскрава упаковка, фірмовий знак та ін.).

Усі ці методи нецінової конкуренції покликані забезпечити так звану диференціацію (від лат. diferenсіa – відмінність) продукту, тобто надання йому «фірмових» рис, які і відрізняли б його від аналогічного продукту конкурента.

Іноді має місце так звана нечесна (недобросовісна) конкуренція, якаведеться, переважно, неекономічними методами (підкуп чиновників, промисловий шпіонаж, обман споживачів та партнерів, переманювання фахівців, укладання таємних угод про єдину цінову політику і навіть диверсії проти конкурента).

Розрізняють також: внутрішньогалузеву конкуренцію, міжгалузеву конкуренцію, міжнаціональну конкуренцію.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Попит і пропозиція. Ринкова рівновага. Ринкова ціна: механізм формування і функції	\|	Характеристика ринкових моделей

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.