Проведення збудження по нервових волокнах.

План

1. Нервово-м’язова система. Фізіологія збудливих тканин. Основні фізіологічні властивості нервової і м’язової тканини.

2. Збудливість, збудження. Загальні та специфічні ознаки збудження.

3. Подразнювач (пороговий, над - і підпороговий).

4. Біоелектричні явища в збудливих тканинах. Мембранний потенціал (потенціал спокою) і його природа.

5. Потенціал дії, іонна проникливість мембрани, іонні канали.

7. Поняття про синапс. Види синапсу. Нервова м’язова передача збудження.

8. Фізіологія скелетних м’язів. Морфо-функціональна структура скелетних м’язів. Нейромоторна одиниця.

9. Види скорочення м’язів.

10. Фізіологічні особливості гладеньких м’язів.

11. Втома м’язів.

1. Всі живі тканини і клітини під впливом подразників переходять з стану відносного фізіологічного спокою в стан активності. Ступінь активного стану живої тканини може бути різною. Найбільш яскрава відповідна реакція на дію подразників спостерігається з сторони нервової і м’язової тканини, менш виражена вона в золотистій і сполучній тканині.

2. Основними фізіологічними властивостями нервової і м’язової тканини є:

1. Збудливість;

2. Провідність;

3. Рефрактерність;

4. Лабільність.

2. Збудливість, збудження. Загальні та специфічні ознаки збудження.

Збудливість – здібність живої спеціалізованої тканини відповідати надію подразника зміною фізіологічних властивостей і виникненням процесу збудження.

Провідністю – називають здібність живої тканини проводити збудження.

Рефрактерність – тимчасове зниження збудливості тканини, яке виникає після її збудження.

Всі живі тканини, в залежності від особливостей процесів обміну, можуть збуджуватись в одиницю часу визначне число разів. Цю здібність тканин назвали лабільністю, або функціональною рухомістю.

Збудження – активний фізіологічний процес, який виникає в тканині під дією подразників, і характеризується:

Загальними ознаками збудження, які властиві всім збудливим тканинам:	Специфічні ознаки збудження, властиві всім тканинам
- Зміна рівня обміну речовин в тканинах. - Виділення різних видів енергії: --теплової --електричної --променевої	- М’язової – скорочення. - Залозиста – виділення секрета. - Нервової – генерація нервового імпульсу.

Є дві форми збудження:

Місцеве, яке не розповсюджується

Імпульсне, яке розповсюджується

- При місцевому збудженні активуються тільки окремі структури збуджувального утворення. - Місцеве збудження – пусковий механізм для виникнення розповсюджую чого збудження. В цьому його біологічне значення

- В процесі еволюції збудження стало розповсюджу вальним. - Біологічне значення розповсюджу вального збудження в тому, що воно забезпечує функціональне відправлення подразнювального утворення, активізуючи його в цілому.

3. Подразнювач (пороговий, над - і підпороговий).

Подразнювач – фактор, здібний викликати відповідну реакцію збудливих тканин.

Подразнювачі діляться на:

Фізичні: Хімічні: Фізико-хімічні:

- електрострум - кислоти - осмотичні

- механічні - луги та інші - здвиг рН середовища

- температурні та ін.

По біологічній дії на організм подразнювачі діляться на:

Специфічні (адекватні)

Неспецифічні (неадекватні)

Ці подразнювачі при мінімальних енергозатратах викликають виникнення збудження, тільки в визначених збудливих структурах. - Так, адекватним подразником для сітчатки ока є промені світла.

Ці подразнювачі, в природних умовах існування організму, викликають відповідну реакцію зі сторони збудливих тканин тільки при достатній силі і тривалості своєї дії. -Наприклад, значне слиновиділення у відповідь на подразнення кислотою рецепторів ротової порожнини (кислота – не специфічний подразник для ротової порожнини).

В умовах фізіологічного експерименту в якості подразнювача використовують електричний струм. Електричний струм легко дозувати і він є специфічним подразником для збудливих тканин, так як їх функціональна активність завжди супроводжується електричними явищами.

По своїй силі подразнювачі поділяються:

Підпороговий	Пороговий	Надпороговий
Подразник такої сили, який не викликає видимих змін, але обумовлює виникнення фізико-хімічних здвигів в збудливих тканинах. Однак ступінь цих здвигів недостатня для виникнення розповсюдженого збудження.	Подразник мінімальної сили, який вперше викликає видиму відповідну реакцію зі сторони збудливої тканини. Порогову силу подразнення називають порогом подразнення або збудження. Поріг подразнення і є мірою збудливості тканини. Між порогом подразнення і збудливістю існує зворотно-пропорційна залежність: чим вище поріг подразнення - тим нижча збудливість, чим нижче поріг подразнення – тим збудливість вища.	Подразник, сила якого вища за силу порогового подразника.

Слід відмітити, що поріг подразнення – це показник достатньо змінливий і в значній мірі залежить від функціонального стану збудливої тканини.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Методичні категорії.	\|	Закони подразнення збудливих тканин

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.018 сек.