• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Утворення похідного попиту на ресурси на різних часових горизонтах

Завдання для самостійної роботи

Основні поняття

Анотація

План

ЛК.08. РИНОК ФАКТОРІВ ВИРОБНИЦТВА

8.1 Утворення похідного попиту на ресурси на різних часових горизонтах

8.2 Рівновага на ринку праці

8.3 Рівновага на ринку капіталу

8.4 Рівновага на ринку землі

Похідний попит. Взаємозв’язок ринків продуктів та факторів виробництва. Попит на працю за умови досконало конкурентного ринку ресурсів. Формування індивідуального, галузевого та ринкового попиту на працю. Ринкова пропозиція праці на досконало конкурентному ринку. Еластичність пропозиції праці. Рівновага на ринку праці. Попит монополії на працю та монопольна рівновага. Монопсонічний та олігопсонічний ринки праці, їх особливості. Роль профспілок. Двостороння монополія. Капітал як фактор виробництва. Попит і пропозиція капіталу. Вибір у часі. Попит і пропозиція капіталу. Вступ до аналізу інвестиційних рішень. Формування процентної ставки як рівноважної ціни капіталу. Особливості формування пропозиції землі та попиту на землю.

1. Абсолютна рента

2. Внутрішня норма віддачі

3. Гранична доходність ресурсу

4. Гранична норма часової переваги

5. Граничні видатки фірми на ресурс

6. Дисконтування

7. Диференціальна рента

8. Економічна рента

9. Інвестиції

10. Міжчасова бюджетна лінія

11. Норма амортизації

12. Орендна плата

13. Похідний попит

14. Процент

15. Ринок капітальних активів

16. Ринок капітальних послуг

17. Ринок фінансового капіталу

18. Ставка проценту

19. Страйк

20. Чиста дисконтована вартість

1. Розкрийте сутність питань, зазначених у анотації до лекції (усно).

2. Дайте визначення основним поняттям з тематики лекції (письмово).

Рекомендована основна література

Для виробництва будь-якої продукції фірмам потрібні засоби виробництва або вхідні ресурси. Фірми можуть придбати їх на окремих ринках, які одержали назву ринків факторів виробництва. Тут продавцями виступають домогосподарства, які володіють різноманітними ресурсами, в першу чергу – працею, а також інші фірми, що продають сировину, матеріали, устаткування тощо.

Вивчення ринків ресурсів базується на ряді припущень, основними з яких є наступні [3]:

а) згідно теорії факторів виробництва Ж.Б. Сея, кожен фактор має свою продуктивність, яку враховує фірма, купуючи ресурси;

б) у короткостроковому періоді діє закон спадної віддачі або спадної продуктивності факторів виробництва;

в) у довгостроковому періоді існує взаємозамінність основних факторів виробництва.

Ринки ресурсів, як і всі інші ринки, регулюються силами попиту і пропозиції. Проте формування попиту на ресурси виробництва зазнає впливу багатьох специфічних факторів, що визначає наступні його особливості [3]:

а) похідний характер попиту на фактори виробництва означає, що він фактично породжується попитом на товари і послуги (якщо продукція фірми користується стійким попитом, то і попит фірми на відповідні ресурси буде стійким і навпаки);

б) кількість різних видів ресурсів, які купує фірма, залежить від технології, яку фірма вибирає для виробництва продукції;

в) обсяг попиту на кожен з факторів виробництва залежить від співвідношення його продуктивності і ціни (прагнучи мінімізувати витрати виробництва заданого обсягу продукції, фірма може змінювати комбінацію ресурсів, замінюючи дорогий ресурс відносно дешевшим або більш продуктивним).

Приймаючи рішення про купівлю факторів виробництва, фірма повинна визначити, як кількість одиниць ресурсу пов’язана з обсягом виробленого продукту. Цей взаємозв’язок показує виробнича функція.

Теоретичною основою аналізу є закон спадної граничної продуктивності або спадної віддачі: на низьких обсягах випуску, коли потужності завантажені не повністю, кожна додатково залучена одиниця змінного фактора має зростаючу продуктивність (додає до випуску більше одиниць продукції, ніж попередня), але на певному рівні випуску, коли фіксовані потужності задіяні повністю, кожна додаткова одиниця змінного ресурсу стає менш продуктивною.

В аналізі попиту на фактори виробництва припускається, що закон спадної віддачі починає діяти з самої першої одиниці змінного ресурсу.

Оскільки фірма на ринку ресурсів виступає як покупець, розглянемо спочатку загальне правило максимізації чистої вигоди для покупця: чиста вигода максимізується, коли гранична цінність покупки стає рівною граничним видаткам.

У загальному виразі гранична цінність покупки одиниці ресурсу вимірюється показником, який називається гранична доходність ресурсу. Його величина залежить від двох змінних: граничної продуктивності змінного ресурсу (MP_F) і граничного виторгу від продажу готової продукції Х, створеної додатковою одиницею ресурсу (MR_Х) .

Отже, гранична доходність ресурсу – це грошовий вираз граничної продуктивності змінного фактора виробництва:

, або (8.1)

. (8.2)

На досконало конкурентному ринку ресурсів гранична прибутковість ресурсів дорівнює (співпадає) вартості (цінності) граничного продукту фактора виробництва (VМР_F), так як MR_Х = P_Х:

, або (8.3)

Коли підприємство має монопольну владу, то MR_Х < Р_Х і для визначення MRP_F і VMP_F застосовуються дві різні формули:

та , при цьому MRP_F < VMP_F (8.4)

Для визначення оптимальної кількості використання ресурсу, крім граничної прибутковості ресурсу, необхідно знати величину граничних витрат від використання ресурсу (MRC_F). Граничні видатки фірми на ресурс – це зміна величини видатків на ресурс внаслідок купівлі ще однієї одиниці ресурсу, або додаткові видатки на залучення у виробництво додаткової одиниці ресурсу:

. (8.5)

Якщо будь-яка фірма купує ресурс на конкурентному ринку ресурсів, де ціна незмінна, то граничні видатки на ресурс співпадають з середніми видатками і ціною ресурсу:

(8.6)

Зважаючи на тенденцію спадної продуктивності ресурсу, фірма постійно порівнює граничну доходність ресурсу з граничними видатками на нього (ціною ресурсу). Вона буде розширювати попит на ресурс, доки гранична доходність ресурсу буде більшою за граничні видатки (ціну). Як тільки фірма виявить, що гранична доходність ресурсу менша за граничні видатки, вона скоротить попит. Отже, прибуток будь-якої фірми буде максимізуватись за умови, що гранична доходність ресурсу буде рівною граничним видаткам на ресурс, або його ціні:

, або (8.7)

Ці рівняння описують математично правило оптимального використання ресурсу для максимізації прибутку будь-якої фірми.

Графічне зображення динаміки граничної доходності ресурсу є не чим іншим, як кривою попиту фірми на ресурс (D_F). Так як граничний продукт фактора виробництва зменшується в міру збільшення кількості вживаного ресурсу, то крива MRP_F, що збігається з кривою попиту на ресурс, має спадний вигляд. Крива MRP_F в умовах недосконалої конкуренції має крутіший нахил і лежить нижче кривої MRP_F на ринку досконалої конкуренції (рис. 8.1). Отже, попит на ресурс недосконалого конкурента менш еластичний, ніж попит конкурентного виробника.

Рисунок 8.1 – Попит на ресурс в умовах досконало та недосконало конкурентного ринку в короткостроковому періоді [3]

За умови незмінності ціни ресурсу на положення кривої попиту фірми впливають наступні детермінанти [3]:

а) зміна попиту на готову продукцію (оскільки MRP_F даного ресурсу прямо залежить від продуктивності ресурсу і ціни готової продукції (MRP_F = МР_F × Р), то зміна споживчого попиту призведе до зміни MRP_F і зміщення кривої попиту на ресурс у тому ж напрямку);

б) зміна продуктивності ресурсу;

в) зміна цін інших ресурсів.

Зміна цін інших ресурсів має різні наслідки в залежності від того, чи будуть відповідні ресурси взаємозамінними, чи взаємодоповнюваними. Якщо ресурси взаємозамінні, як праця і капітал, то зміна ціни одного з ресурсів викликає два ефекти: ефект заміни і ефект обсягу випуску. Сукупна дія цих ефектів і визначить кінцевий вплив на зміну в попиті фірми, напрямок зміщення кривої попиту на відповідний ресурс. Якщо переважає ефект заміни, то зниження ціни на один з факторів призведе до зменшення попиту на інший взаємозамінний фактор. Якщо ж переважає ефект обсягу випуску, то зміна ціни одного фактора викликає протилежну тенденцію у попиті на взаємозамінний фактор.

Для взаємодоповнюваних ресурсів ефект обсягу випуску викликає різноспрямовані зміни у попиті на ресурс по відношенню до зміни ціни іншого ресурсу. Підвищення ціни одного ресурсу має наслідком зменшення попиту на інший і відповідне зміщення кривої попиту ліворуч; зниження ціни одного ресурсу підвищує попит на інший, крива попиту на нього зміщується праворуч.

На показник еластичності попиту на будь-який ресурс впливають наступні фактори [3]:

а) коефіцієнт зниження граничної продуктивності змінного ресурсу (якщо гранична продуктивність з залученням додаткових одиниць ресурсу спадає повільно, тобто коефіцієнт зниження граничної продуктивності змінного ресурсу низький, то гранична доходність ресурсу, отже, і крива попиту на ресурс буде знижуватись повільно, попит матиме тенденцію до високої еластичності);

б) здатність ресурсів до взаємозаміни (чим більше замінників має ресурс, тим більш еластичним є попит на нього, і навпаки);

в) еластичність попиту на готову продукцію (чим вища еластичність попиту на продукцію, тим більш еластичним є попит на ресурс, і навпаки);

г) питома вага видатків на ресурс в сукупних видатках фірми (якщо видатки на даний ресурс становлять значну частку сукупних видатках, еластичність попиту на нього буде вища, і навпаки).

Визначити сукупний ринковий попит на ресурс значно складніше, ніж на попит готову продукцію, оскільки багато ресурсів застосовуються в різних галузях. Отже, сукупний ринковий попит на ресурс представляє собою суму попиту всіх галузей, де використовують даний ресурс. Крива ринкового попиту може бути побудована після того, як визначено галузеві попити. Тоді її можна визначити як горизонтальну суму обсягів попиту певних галузей за кожної можливої ціни.

Припустимо, що галузь спочатку знаходилась у стані рівноваги в точці Е_о, ціна ресурсу становила P_F’ (рис. 8.2). Ціна готової продукції – Р_о. Нехай ціна ресурсу впала до рівня P_F’’. За інших рівних умов фірмам вигідно збільшити обсяги попиту на ресурс, рівновага зміщується в точку Ε₁ вниз по умовній кривій MRP₁. Всі фірми розширюють виробництво, в результаті чого ціна готової продукції падає нижче Р_о. Це в свою чергу зменшує граничну доходність фактора. Крива MRP₁ зміщується ліворуч у положення MRP₂, точкою нової рівноваги стане Е₂ на кривій MRP₂. Вона вже відображає зміну ціни готової продукції, тому належить до кривої галузевого попиту.

З’єднавши точку початкової рівноваги Е_о з точкою нової рівноваги Е₂, одержуємо криву галузевого попиту на ресурс. Крива реальна, тому що враховує зміну ціни ресурсу і зміну попиту на ресурс (наприклад, збільшення зайнятості) та зміну ціни готової продукції.

Рисунок 8.2 – Побудова галузевої кривої попиту на ресурс [3]

Як показує рис. 8.2, крива галузевого попиту більш стрімка, ніж галузеві криві граничної доходності, побудовані за припущення про незмінність цін готової продукції, тобто галузевий попит на ресурс менш еластичний. Це означає, що зі зниженням ціни ресурсу кожна фірма розширила обсяги залучення ресурсу і випуску продукції, але на меншу величину, ніж планувалося.

Якщо фірма – монополіст, то її попит на ресурс є одночасно і галузевим попитом. Крива попиту монополії відображає зміну ціни на готову продукцію, тому вона більш стрімка, ніж у конкурентної фірми.

У довгостроковому періоді фірма повинна вирішити дві взаємопов’язані проблеми:

а) знайти таке співвідношення вхідних ресурсів, яке дозволило б виробляти заданий обсяг продукції з найменшими витратами;

б) знайти таке співвідношення ресурсів, яке дозволило б одержати максимальний прибуток (йдеться про забезпечення ресурсами оптимального обсягу виробництва).

Як відомо з аналізу продуктивності факторів виробництва, мінімальні витрати на будь-який обсяг фірма забезпечує за такого співвідношення ресурсів, для якого відношення граничних продуктивностей ресурсів до їхніх цін є однаковим для всіх видів ресурсів:

. (8.8)

Рівняння (8.8) відображає основне правило мінімізації видатків на заданий обсяг продукції.

Однак для фірми недостатньо лише мінімізувати свої видатки на ресурси, оскільки існує багато рівнів виробництва, для яких можна мінімізувати витрати, але лише один з них дозволяє максимізувати прибуток. Щоб знайти цей єдиний обсяг виробництва, будь-яка фірма застосовує правило оптимального використання ресурсів: вона порівнює граничну доходність кожної одиниці ресурсу з видатками на неї і розширює попит на ресурс до того моменту, коли гранична доходність кожного ресурсу буде рівна граничним видаткам на нього (ціні ресурсу):

, або (8.9)

. (8.10)

Зауважимо, що рівняння максимізації прибутку (8.10) включає також і рівняння мінімізації витрат (8.8), оскільки MRP_F = МР_F × Р_F. Таким чином, дві взаємопов’язані задачі – мінімізацію витрат (видатків на ресурс) і максимізацію прибутку – фірма фактично вирішує одночасно: вона повинна знайти такий обсяг випуску, який максимізує прибуток, за такого співвідношення ресурсів, яке забезпечує мінімізацію витрат.

Із застосуванням двох змінних факторів крива попиту на окремий ресурс змінює свою еластичність. Наприклад, зі зниженням заробітної плати граничні витрати виробництва продукції в цілому зменшуються, фірмі вигідно розширити випуск. Фірма пред’явить більший попит на працю і капітал. Одночасно зі збільшенням кількості машин зростає фондоозброєність і гранична продуктивність праці.

Зростання продуктивності праці спричиняє зміщення кривої попиту MRP_L’ праворуч у положення MRP_L’’ (рис. 8.3). Попит на працю з точки рівноваги А переміщується у точку С, яка враховує падіння ставки заробітної плати і зростання продуктивності праці. Точка В на кривій не враховує зростання продуктивності праці, тому не належить до кривої попиту. З’єднавши точки А і С, одержуємо криву попиту на працю у довгостроковому періоді.

Рисунок 8.3 – Крива попиту на працю у довгостроковому періоді [3]

Рисунок 8.3 показує, що довгострокова крива попиту на працю значно пологіша, ніж короткострокові криві граничної доходності праці, які відображають фіксований рівень капіталу. Отже, довгостроковий попит фірми на ресурс є більш еластичним, ніж короткостроковий.

Читайте також:

1. I. Теорія граничної продуктивності і попит на ресурси
2. V Такі негативні особистісні утворення, як самовпевненість і нерозвиненість автономії та ініціативи, обумовлюють неадаптивне старіння людини.
3. V. ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ. ОХОРОНА НАДР ТА ПРОБЛЕМИ ЕНЕРГЕТИКИ
4. Автономні утворення у зарубіжних державах
5. Адміністративні зміни кінця 18-19 ст. та утворення нових архівів
6. Аналіз попиту
7. Аналіз попиту
8. Аналіз складу майна та джерел його утворення.
9. Антропогенний вплив – це будь-який вплив, що здійснює людина на навколишнє середовище та його ресурси.
10. Антське державне утворення.
11. Антське державне утворення.
12. Арифметичні операції в різних системах числення

Переглядів: 435