Комплексність соціальної політики.

Комплексність соціальної політики полягає у взаємопов'язаності різноспрямованої, багатогранної діяльності всіх її суб'єктів, структур та рівнів, спрямована на розвиток соціального буття, соціальної сфери, процес його відтворення.

Комплексність соціальної політики зумовлена необхідністю тісного взаємозв'язку, узгодженої спільної діяльності багатьох самостійних суб'єктів, що здійснюють її, організованих систем, кожна з яких характеризується своїми, властивими тільки їй способами цілеспрямованого впливу на соціальний розвиток. Вона викликана потребою об'єднання зусиль різних суб'єктів соціальної політики з метою підтримки потрібних пропорцій між різними компонентами, засобами системи, узгодження дій різних органів, організацій, окремих осіб, що освоюють соціальне буття. Важливим завданням комплексного підходу до здійснення соціальної політики є узгодження діяльності кожного суб'єкта соціальної політики, визначення його завдань, концентрація уваги на кардинальних проблемах розвитку соціального буття для його оптимального функціонування.

Комплексність соціальної політики передбачає виявлення особливостей та спрямованості різних форм, методів, засобів впливу, що використовуються в процесі її здійснення, наповнення їх новим, адекватним до сучасних умов суспільного життя змістом, максимальне виявлення внутрішніх резервів кожного з них, посилення тих чи інших сторін, моментів, які б дозволили оптимально реалізувати їх у процесі соціального розвитку. Комплексність у соціальній політиці передбачає об'єднання зусиль державних, громадських організацій, політичних партій, громадсько-політичних формувань, господарських органів, колективів та інших суб'єктів з метою формування тієї системи соціальних цінностей суспільства, особистості, які найповніше впливатимуть на становлення і збагачення соціального потенціалу, соціальної активності людей.

Необхідність комплексності в соціальній політиці зумовлюється і тим, що різні організації, установи, які здійснюють таку політику, мають свою структуру, перебувають у різному підпорядкуванні, мають свої інтереси, вирішують самостійні завдання, використовують різні, специфічні для кожного з них методи, форми, засоби впливу на соціальний розвиток.

Комплексність соціальної політики передбачає створення умов для альтернативної, вільної діяльності елементів її системи. Проте, чим більша міра внутрішньої самостійності кожного з суб'єктів такої системи, їх ланок, тим вища потреба узгодження взаємодії з іншими елементами системи. Важливою умовою забезпечення комплексності в соціальній політиці є узгодження дій усіх суб'єктів цього процесу, яке б передбачало створення кожним з них відповідно до своїх можливостей умов для утвердження зростаючої різноманітності варіантів реалізації соціального потенціалу кожною людиною, соціальною спільністю, що виключало б будь-які форми адміністративного регулювання їх діяльності, передбачало створення передумов для переходу від нормативної (часто пов'язаної з соціальним відчуженням людини від суспільства, від сфери соціального буття) регуляції життя особистості до ціннісної - на основі самореалізації життєздатного мотиваційного механізму соціального потенціалу.

Комплексність соціальної політики передбачає виявлення особливостей соціальних властивостей тих чи інших суспільних процесів, соціальних взаємозв'язків, що обумовлюють розвиток і функціонування соціального буття, реалізацію соціальних потреб людини. Комплексність соціальної політики - це її багатоманітність, цілісність, яка ґрунтується на діалектичній єдності процесів соціальної самоорганізації і цілеспрямованої діяльності по організації соціального життя, освоєнню соціального простору. Даний принцип соціальної політики означає свідому упорядковуючу діяльність соціальних суб'єктів, спрямовану на гармонійну взаємодію основних соціальних інтересів соціальних спільностей, соціальних класів та груп, окремих людей. Нарешті, комплексність соціальної політики означає, що вона має здійснюватись не на основі епізодичних розрізнених рішень, безсистемних заходів, а формуватись на основі збалансованої, зваженої багаторівневої та цілісної системи цілеспрямованої діяльності суспільних суб'єктів, спрямованої на розвиток і збагачення соціального буття, соціальної сфери, задоволення соціальних потреб та інтересів людини протягом усього життя.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Принцип взаємозв'язку об'єктивної соціальної саморегуляції і цілеспрямованої діяльності у здійсненні соціальної політики.	\|	Принцип пріоритету соціальних інтересів людини, особистості.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.