Лінгводидактичні стратегії продукування тексту

„Сьогодні ми знаємо надто мало про конкретні стратегії продукування,” – це визнано теоретиками когнітивних стратегій, психологами Т. Ван Дейком і В. Кінчему другій половині минулого століття. Якщо когнітивістика з того часу рухається у напрямку дослідження природи творчості як виду стратегії продукування, то лінгводидактика, торкаючись природи творчості в навчанні, на жаль, не звертається до його стратегічного забезпечення. Варто погодитися, що стратегії продукування є надзвичайно важливими в лінгводидактиці, бо завжди дотичні до емоційно-афективної сфери особистості: людина скучає, коли не може сама виробляти текст, грати його, розбирати його на складові, запускати його у дію. Крім того, стратегія характеризується ознаками динамічності, гнучкості, варіативності, адже мовно-комунікативні одиниці перебувають у процесі конструювання. Стратегія продукування тексту в навчанні мови спрямована на побудову семантичного плану тексту, який складається з елементів загальних знань про ситуацію, моделей тексту, комунікативного контексту, вербальних засобів організації тексту та норм їх залучення, а також процедури управління процесом текстотворення.

Виходячи із сутнісних ознак феномена стратегії, визначимо її константи на змістовому (пов’язаному з метою – видом продуктивної діяльності мовлення) та на діяльнісному (реалізованому у програмі тактик) рівнях.

З погляду особливостей навчання продуктивної текстово-комунікативної діяльності у ВНЗ, важливим є поділ самої текстотворчої діяльності студентів на репродуктивну та інтерпретаційну. У ході репродуктивного текстотворення студенти повинні вміти формувати текст на базі вже існуючих смислових стереотипів (переказувати, створювати документ за інструкцією та зразком, писати формуляр, складати список, автобіографію тощо). Крім цього, вони мають залучати процеси інтерпретації смислових стереотипів, зіставляти їх із новим навчальним досвідом та навчальною інформацією, пристосовувати їх до нових умов комунікації, змістовно тлумачити текст, розмірковувати, доводити, спростовувати, брати участь у полеміці тощо. Тому стратегії навчання української мови проектують той зміст та методи співдіяльності, які відповідають цим рівням комунікації. Залежно від того, репродуктивна чи інтерпретаційна діяльність лежить в основі створення тексту, визначаються:

· константи мовленнєвих операцій (пригадати, відповісти, підтвердити, заперечити);

· лінгвістичні засоби (лексичні елементи, мовлення, типи запитань, розмовні формули, вставні конструкції, правила композиції тексту);

· схеми мовленнєвої поведінки студента відповідно до вимог тексту (бесіда з колегою, виголошення промови на зборах, захист курсового проекту).

Стратегії продукування навчальних текстів на рівні програми тактик розв’язують кілька завдань, які полягають у тому, щоб:

· встановлювати канали отримання нової інформації (від викладача, з підручника, в результаті дискусії);

· здійснювати процес комунікації (у формі монологу, діалогу, полілогу тощо);

· регулювати його ефективність через контроль над формуванням основних понять, необхідних для побудови тексту;

· збагачувати індивідуальний тезаурус студента;

· представляти нові умови спілкування, різні комунікативні ситуації.

Іншим важливим чинником диференціації стратегій навчання українського текстотворення у ВНЗ є його стилістична залежність. Професійні тексти дають не тільки уявлення про науковий чи діловий стиль, а й розвивають те, що з великими труднощами піддається аналізу та узагальненню, – відчуття стилю. Сформувати в студента відчуття мовного стилю – це забезпечити вміння розрізняти та використовувати особливості стилів організації мовлення в комунікативних ситуаціях. Стратегія навчання продукування стильових різновидів текстів має враховувати той факт, що поняття стилю в мові є багатоплановим. Так, різновиди мови, що історично виробилися і закріпилися традицією, називаються експресивними стилями, серед яких вичленовують високий, нейтральний та низький. Функціональні стилі обслуговують соціально значущі сфери суспільного життя людей. До них відносять офіційно-діловий, науковий, публіцистичний, художній, конфесійний, епістолярний стилі. Також існують стилі епохи (середньовіччя, античності), мистецьких течій (бароко, романтизму, сентименталізму), авторський стиль. Мовні навчальні курси для студентів-математиків та кібернетиків часто обмежують текстотворчу діяльність студентів офіційно-діловим стилем. Проте і в межах курсів ділової української мови слід практикувати текстово-комунікативну діяльність наукового та публіцистичного функціонального підпорядкування.

В аспекті контактних умов комунікації важливим для створення лінгводидактичної стратегії є також характер активної чи пасивної вербальної реакції на сприйнятий текст, тобто монологічна чи діалогічна форма текстотворення.

Ще одним важливим чинником проектування виду продуктивного мовлення є його жанр (або композиційно-мовленнєва форма, КМФ, за М. Брандес), який існує в усній та писемній формах мовлення.

Отже, побудова стратегії навчання студентів текстотворення українською мовою буде залежати від:

· репродуктивного чи інтерпретаційного характеру тексту;

· безпосередньої контактно-комунікативної форми його реалізації (діалогу чи монологу);

· жанру та стилю мовлення, в якому такий текст має створюватись, усної чи писемної форми тексту певного жанрово-стильового різновиду.

Залежно від цих ознак тексту визначається текстово-комунікативна діяльність як мета навчання. При цьому слід мати на увазі, що специфікою лінгводидактичної стратегії є комплексність використання діяльнісних і мовленнєвих засобів для досягнення навчальної мети. Певна послідовність дій та операцій тактично вмотивована, але комбінації певних умінь та навичок можуть бути спрямовані одночасно на створення репродуктивного чи інтерпретаційного тексту, монологу чи діалогу, а також різних жанрових різновидів тексту у різних функціональних стилях. Адже розповідати, пояснювати, описувати, запитувати, знайомитися, розпочинати й завершувати розмову, стверджувати, доводити, спростовувати, підбивати підсумки, виголошувати промову, складати резюме, створювати протокол, тощо – усе це є одночасно результатом діалогічних та монологічних інтеракцій, інтерпретаційного та репродуктивного текстотворення. Тому не можна вважати, що вибір якихось тактик забезпечує лише один певний вид продукування тексту, а отже, зміст навчання в продуктивних стратегіях співвідноситься одночасно з різними видами мовленнєвої діяльності (таб. 4.3).

Наголосимо, що в основі визначення кінцевого продукту текстотворення, який повинні вміти створювати студенти за допомогою дидактичної стратегії, лежить діяльнісний принцип. Ефективне створення тексту орієнтоване на гіпотетичного реципієнта, а тому використання вербальних і невербальних засобів у різних видах продуктивного мовлення передбачає вплив на цього гіпотетичного адресата.

Таблиця 4.3

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Дидактичні стратегії читання	\|	Дидактичні стратегії текстотворення

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.