Дидактичні стратегії читання

Мета	Зміст	Методи, прийоми і форми роботи
Оглядове та ознайомлювальне читання	Знання основних фахових понять та лексико-семантичного наповнення тексту, уміння аналізувати текст, виділяти головне, узагальнювати, уміння орієнтуватися на сприйняття окремої інформації (наприклад, лише важливої для фахового використання), формулювати тему тексту, навички ігнорування другорядної інформації, передбачення теми тексту за його заголовком, підготовка до побудови плану, написання тез, анотації, резюме	Фронтальна бесіда для з’ясування основного змістового наповнення тексту, вправи на визначення ключових слів та запам’ятовування змісту, завдання на встановлення контексту за ключовим словом, змагання на швидкість сприйняття основного змісту тексту, вправи на формулювання заголовка тексту, конкурси на уважність, формулювання запитань до тексту, побудова схематичного зображення тексту за ключовими словами тощо
Детальне читання	Знання всіх понять і термінів, які зустрічаються в тексті, аналітико-синтетичні вміння орієнтуватися в тексті, розпізнавати мовні явища, володіти набором їх диференційних ознак, знання основних норм граматичного та синтаксичного оформлення тексту конкретного мовного стилю, навички сприйняття та утримування в пам’яті деталізованої інформації, підготовка до переказу, обговорень і диспутів.	Робота з термінологічними та тлумачними словниками, словником іншомовних слів, завдання на встановлення причинно-наслідкових зв’язків, відображених у тексті (прийом „Якщо,..то”), складання анкети до тексту, змагання на визначення найбільшої кількості деталей у тексті, проблемні завдання на узагальнення та висновок з прочитаного, вправи на запам’ятовування дат, цифр, власних назв, використання опорних схем для розгортання тексту, дидактичні ігри на доповнення висловлювання з тексту за його початком тощо

Продовження таблиці 4.2

Дослідницьке читання (з вивченням структури тексту, засобів оформлення, архітектоніки)

Знання про жанри та мовні стилі, пошук невідомих слів, термінів, понять у словниках, підручниках, посібниках, аналітико-синтетичні вміння відносити мовні одиниці до певних мовних систем, уміння визначати абстрактні та конкретні розряди слів, навички зосередження уваги на окремих елементах мовлення; вміння виділяти структурні частини наукового, офіційно-ділового тексту, навички групування синтаксичних конструкцій висловлювання, уміння залучати додаткову інформацію та спеціальні знання, аналізувати контекст, вміння визначати стиль тексту за ознаками, підготовка до побудови плану, композиційного та лінгвістичного аналізу тексту.

Лекційне повідомлення про жанрово-стильові різновиди текстів, робота з тлумачними та фаховими словниками, завдання на узагальнення понять, їх визначення та тлумачення, вправи на визначення семантики фразеологізмів, термінів, професіоналізмів, слів у переносному значенні; аналіз граматичних форм та синтаксичних конструкцій, завдання на встановлення логічних зв’язків у тексті, побудова структурних схем тексту, створення словника частотності різних частин мови у прочитаному тексті; складання статистики морфем, лексико-семантичних одиниць (наприклад омонімів, антонімів, професіоналізмів), пошук інформації в підручнику, завдання на поділ тексту на розділи, параграфи, пункти; вправи на формулювання назв підрозділів тексту, щоденник приміток та ремарок; завдання на детальну характеристику прочитаного тексту за його змістом, композицією, стилем та жанром

Продовження таблиці 4.2

Виразне читання

Знання про особливості української просодики, правил орфоепії, знання про роль словесного та логічного наголосу у читанні, розвиток темпу читання, дотримання нормативних наголосів та паузації, вміння регулювати мелодику читання залежно від комунікативної ситуації та мети мовлення, орієнтування читання на різні типи слухачів, навички правильного інтонування висловлювань різної модальності

Лекційне повідомлення про просодичні засоби та мелодику української мови, орфоепічні вправи на звукове спрощення, вимову шиплячих та голосних із наближенням; змагання на фонетичний скоропис; фонетичні диктанти, конкурси на транскрибування та транслітерацію; конкурси на виразне читання текстів та жанрів різних стилів мови, дидактичні ігри з метою вироблення навичок виразного читання „для інших” (залежно від віку „інших” слухачів, їхнього соціального статусу, мети читання тощо), вправи та конкурси на запам’ятовування структурних частин тексту, опитування та обговорення

Студенти мають отримувати завдання таким чином, щоб кожний елемент нового матеріалу, який засвоюється із прочитаного тексту, накладався на вже готовий стереотип відношень реципієнтів до тієї чи тієї текстової структури. Тобто вивчення елементів тексту, зокрема офіційно-ділового стилю, „накладається” на попередню інформацію про жанрово-стилістичні ознаки тексту цього типу. Тоді зустріч із новим елементому тексті (терміном, зворотом, синтаксичною конструкцією) буде відповідати зразкам побудови та смислового наповнення саме цього жанрово-стилістичного утворення в мовленні. Тому читання текстів має супроводжуватися лекційними повідомленнями, завданнями на пригадування, пошуком інформації у підручнику про композицію, мовні засоби та змістові особливості текстів різних стилів.

Стратегії навчання читання професійних, наукових офіційно-ділових текстів можна розрізнити такі дії й операції, характерні для всіх видів читання:

1) тактики формування та закладення у довготривалу пам’ять типових словесно-фразових стереотипів, притаманних різним стилям мови;

2) тактики з’ясування значення термінів, лексики, обмеженої різними сферами вживання, що належить до активного та пасивного шарів у мові, лексики стилів;

3) тактики виразного інтонаційного оформлення читання вголос, метою яких є вміння виражати своє ставлення до прочитаного;

4) тактики реалізації інформаційно-смислового завдання тексту, досягнення інформаційно-комунікативного ефекту під час читання (переконати, вразити, заперечити).

Такі дії та операції забезпечать не лише невимушене, вільне, акцентне внутрішнє читання рідною мовою і виразне читання вголос текстів будь-якої складності, а й збагатять цей вид мовленнєвої діяльності необхідним комунікативним потенціалом. Читання – це вид спілкування між студентом і викладачем, між студентами в групі, між будь-якими соціально значущими партнерами комунікації. У ряді випадків нам доводилося в експериментальному навчанні застосовувати стратегії підтримки, уводячи прийоми протиставлення (це антонім слова…), введення до синонімічного ряду (це синонім до…), віднесення до одного способу словотворення лексики, яка вживається у фахових текстах.

Читання й розуміння спеціальних текстів, наукового та офіційно-ділового стилів у вищому навчальному закладі в основному спрямоване на формування способів добування інформації з тексту, її опрацювання і готовності застосовувати отриману інформацію для продукування текстів, висловлювань. Так можна досягнути, поряд з уже наявними динамічними характеристиками читання, повноти отриманої інформації та глибини розуміння змісту. Викладач має перевіряти читання українською мовою саме за цими параметрами.

Для перевірки повноти та глибини розуміння прочитаного використовуються такі завдання:

1) відповісти на запитання до тексту;

2) підтвердити чи спростувати твердження, зазначені в тексті;

3) вибрати із низки тверджень такі, що відповідають змісту прочитаного тексту;

4) скласти запитання до тексту та план тексту;

5) пояснити значення термінів, стійких словосполучень;

6) визначити своє ставлення до проблеми, порушеної в тексті.

Такі дії сприяють активній переробці інформації, отриманої внаслідок читання, якщо вважати, слідом за К. Плиско, що „читання – це один з видів мовленнєвої діяльності, який складається з двох основних компонентів: сприймання тексту й активної переробки інформації”. За таких умов сприймання змісту тексту залежить від техніки читання, а розуміння і засвоєння – від неодноразового відтворення тексту за допомогою різних прийомів, тобто від активної переробки інформації. Крім цього, використовуються контрольні вправи для визначення сформованості читання вголос, наприклад, прочитати науковий текст з інтонацією повідомлення, переконання, публічного впливу. Контрольні вправи можуть входити до програми дій із текстом, а можуть виступати дидактичною метою.

Відчуття стилю відображається в таких характеристиках читання, як тон, швидкість, експресивність, розстановка пауз, смислових акцентів. Усе це містить поняття виразного читання як мети навчання. Саме риторичне спрямування навчання комунікації допомагає вільно вбудувати суб’єктність індивіда в соціальну дійсність, яка пов’язана для нього з обраним фахом.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Організація навчання дидактичного слухання (аудіювання) і розуміння мовлення	\|	Лінгводидактичні стратегії продукування тексту

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.009 сек.