• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Стратегії формування дій зі зміни обсягу та структури тексту

Навчальна діяльність з оволодіння українською мовою дозволяє студентам накопичувати досвід конкретних перетворень у площині висловлювань та тексту. Саме поєднання досвіду діяльності набуття знань та вмінь текстотворення із досвідом конкретних перетворень мовленнєвих одиниць є фундаментом для якісного володіння мовою.

На основі класифікації творчих робіт, здійсненої В. Мельничайком, можна стверджувати, що основними типами дій зі зміни змісту, обсягу та структури тексту є:

· доповнення тексту мовними одиницями, розширення;

· відновлення, уведення елементів, необхідних для змістового завершення тексту;

· скорочення висловлювань чи тексту загалом (компресія);

· заміна одних одиниць іншими.

Формування дій зі зміни обсягу та структури тексту неможливе без засвоєння засобів аналізу, критеріїв оцінки головного та другорядного. Стиснення або розширення тексту як цілеспрямована діяльність проектується в стратегії з попереднім аналізом будови тексту, інформативності висловлювань, суб’єктивних модулів, які в ньому виражені.

Для навчання дій та операцій доповнення та відновлення пропущених одиниць у навчальній практиці використовуються клоуз-тексти. Клоуз-текст – це деформований текст, в якому пропущені окремі слова; пропуск слів здійснюється в певному порядку. Завдання для студентів полягає у відновленні тексту шляхом добору необхідних елементів, що пропущені. Клоуз-текст є типовим вербальним завданням з погляду усвідомленої керованої діяльності. У процесі його вирішення відбувається як рецептивна діяльність читання, так і репродуктивна діяльність, пов’язана із заповненням пропусків. Для правильного встановлення пропущених сегментів тексту студент повинен уміти:

· обробити смислову інформацію попередніх та подальших частин тексту, акцентуючи увагу на пропущеному сегменті;

· проаналізувати граматичну схему висловлювання, що містить пропуск;

· за допомогою субстратегій пам’яті віднайти в індивідуальному тезаурусі вербальні елементи, смислова сполучуваність яких є найбільш вірогідною у певному тексті;

· граматично впорядкувати ці елементи і включити їх у граматичну схему відрізка тексту.

Ці вміння передбачають :

· наявність у довготривалій пам’яті студента певного запасу лексики;

· сформованість лексичних умінь сполучати вербальні елементи;

· розуміння змісту тексту;

· знання основних граматичних структур мови;

· користування граматичними структурами для побудови тексту.

Одним з перспективних напрямків формування комунікативних умінь є розроблення й використання навчальних методик на основі досягнень експериментальної психології. В основу таких методик, зокрема, може бути покладено метод (чи методику) доповнення, що використовується для відновлення деформованого мовленнєвого висловлювання. Методика доповнення – це заповнення пропусків у тексті, в якому слова через певний інтервал (наприклад, кожне сьоме слово) замінені крапками. Можливість відновлення цілісності повідомлення забезпечується здатністю носія мови завершити і доповнити в уяві образ предмета, на позначення якого відсутні слова у реченні.

Варіативність мовленнєвих конструкцій залежно від комунікативного завдання допомагає виявити і метод завершення висловлювання. Слова виконують різні синтаксичні функції, обслуговуючи різні комунікативні ситуації: Вовком...(дивиться брат на брата). Вовком...(стає брат братові). Вовком...(одним знищено отару). Необхідність уведення певного елемента в текст зумовлена його структурою. Завершення висловлювання відбувається на підставі семантичних та граматичних зв’язків у ньому. Тому стратегія текстової трансформації в цьому випадку передбачає актуалізацію знань деяких норм слововживання, узгодження синтаксичних одиниць. Наприклад, завершити висловлювання, увівши до нього присудок, можна лише знаючи правила узгодження присудків із простими чи складними підметами: Більшість акціонерів (проголосувала або проголосували)…Голова департаменту разом із членами наглядової ради (перевіряв або перевіряли.. Третина представників громадських організацій (підтримує або підтримують)... Висловлювання оцінних характеристик може бути завершене лише за умови актуалізованих знань про норми вживання ступеневих форм прикметників: Такий аргумент є більш переконливим або більш переконливішим, або переконливішим, ніж…).

У результаті формування дій доповнення, завершення, уведення необхідних елементів у текст студент приходить до висновків: мова дана нам тільки у деякій множині ситуацій мовлення, з яких ми формуємо уявлення про внутрішню її будову, тому до структури мови входить призначення різних її засобів для певних прагматичних потреб; комунікативний аспект українського речення не є вторинним по відношенню до його синтаксичної структури, а, навпаки, синтаксична структура – це засіб розв’язання певного комунікативного завдання, засіб реалізації прагматичного потенціалу, задля чого формулюється висловлювання.

Важливим видом діяльності, яка проектується в стратегії, є відновлення тексту за попереднім стислим варіантом, наприклад за конспектом. Творчий елемент такої діяльності виявляється в суб’єктивній оцінці законспектованого змісту і залежить від рівня сформованості інтерпретаційних умінь студента. У стратегіях трансформації тексту для діяльності такого типу проектуються дії та операції розширення обсягу висловлювань за рахунок:

· добору синонімічних означень (відомий, славнозвісний, славетний);

· заміни слова словосполученням (уклін – доземний уклін, зв’язок – міцний зв’язок, послуги – різноманітні послуги);

· ускладнення структури висловлювання однорідними членами речення, синтаксичними відокремленнями та уточненнями: До складу цієї комісії ми будемо вводити відповідальних (+чесних, моральних) менеджерів (+здатних дотримуватися стандартів професійної етики;

· вживання складних речень замість простих: Малий обсяг капіталу зумовлює максимальне споживання виробленого мінімуму. – Якщо обсяг капіталу є занадто малим, тобто споживати можна майже все, що вироблене, але вироблений мінімум є недостатнім.

Розширювати обсяг тексту можна, вводячи довідковий матеріал, визначення понять, наводячи приклади, цитати, посилаючись на джерела та думки авторитетів.

Скорочення і спрощення мовного матеріалу відбувається на основі дій з економного перероблення тексту та використання вже засвоєних студентом мовних засобів. В. Мельничайко зазначає: „Якщо, скажімо, художній опис якогось об’єкта, емоційна розповідь про певні події допускають деякі мовні надмірності, то формулювання правила, військова команда, телефонна розмова, текст телеграми мусять бути гранично лаконічними” . У переліку дій, спрямованих на згортання тексту, такі:

· заміна словосполучень окремими словами (шахова дошка – шахівниця, партійний комітет – партком);

· спрощення синтаксичних конструкцій за рахунок вилучення ускладнень в них (Ці два шляхи – через самоспоглядання та через узагальнення вчинкового змісту психіки – є довгими, та й поза ними залишається багато того, що міститься у психіці віртуально, не розкритого, але з виразною тенденцією до розкриття);

· вилучення певних мовних засобів (синонімів, прикладок);

· пропущення розширених смислових елементів (деталей, перерахування елементів у класифікаціях, довідок);

· мінімізоване використання тропіки.

Це пов’язано з певною перебудовою, підстановкою мовних одиниць, зміною смислової структури тексту. Методична організація текстового матеріалу для дій та операцій згортання й скорочення є частиною побудови стратегії і має відповідати певним вимогам.

1. Текст для студентів повинен бути джерелом екстралінгвістичної інформації. Викладачеві необхідно проаналізувати тему тексту з погляду її практичної, освітньої та виховної цінності.

2. Згортання та скорочення тексту повинне бути обумовлене метою комунікативного акту (скороченням часу для виголошення промови, заміною адресата, який буде слухати або читати текст, участю багатьох співрозмовників у дискусії, обмеженням ефірного часу тощо).

3. У ході спільної проективної діяльності потрібно визначити мовні одиниці, які можуть бути вилучені за умови збереження змістової цілісності тексту.

4. Студентам необхідно визначити ті лінгвістичні відомості (про граматичні форми слів, норми сполучуваності одиниць у тексті), які потрібні їм для перебудови висловлювань.

5. У тексті необхідно виділити сегменти, зміст яких може бути згорнутий.

6. Усунення з тексту мовних одиниць задля дотримання визначеного ліміту його обсягу має відбуватися за спільно узгодженими правилами. Наприклад, зберігати або не зберігати визначення понять, наводити посилання чи ні.

Згортання та скорочення потребує попереднього членування тексту на частини, а також визначення їх смислової вагомості чи другорядності. При цьому завданням для студентів є збереження рівня інформаційної місткості тексту та логічних зв’язків у ньому. Скорочуючи текст, студенти здебільшого порушують логіку викладу:

· втрачаючи пропорційний обсяг вступу, основної частини та висновків;

· не оформляючи відповідними мовними засобами смисловий зв’язок між частинами тексту, не використовуючи вставні елементи, які організують послідовність викладу думок;

· поєднуючи логічно несумісні поняття або утворюючи плеоназми (страшенно добрий, погане мистецтво, велика більшість);

· руйнуючи причиново-наслідковий зв’язок у висловлюваннях (Якщо не виявляти здатність ферментативної енергії до акомодації, то неможливо виявити її.)

Запобігти цим недолікам можна, розробляючи в стратегії комплекс тренувальних вправ на перебудову висловлювань. Іншим видом діяльності, яка передбачає скорочення та згортання мовних одиниць, є стислий переказ, який виконується в усній та письмовій формі.

Дії заміни та перебудови мовних одиниць у текстово-комунікативній діяльності підпорядковані меті спілкування і мотивуються розширенням чи згортання тексту, а також виправлення помилок чи композиційних недоліків. Тому виконання завдань та вправ на заміну й перебудову мовних одиниць проектуються в стратегії як частина аналітико-синтетичної діяльності, в ході якої опрацьовується лінгвістичний матеріал тексту, його змістова насиченість, з’ясовується необхідність уведення одного елемента замість іншого. Так, заміна активної конструкції на пасивну (Органи правопорядку вжили заходів для залагодження конфлікту. на Було вжито заходів для залагодження конфлікту.) може здійснюватися у тому випадку, коли не варто називати конкретних учасників подій, а достатньо лише констатувати факт. Дії та операції заміни елементів тексту завжди пов’язані зі здатністю мовця до вірогідного прогнозування. Здогадка (антиципація) необхідна для добору слова, словосполучення, речення, текстового фрагмента, які можуть виступити як адекватна заміна вилученому. Тому скорочення, спрощення, доповнення, розширення, заміна текстових елементів завжди повинні проектуватися як комплексна трансформативна діяльність. Видами комплексної навчальної діяльності, що включає зазначені дії, можна вважати конспектування, анотування, реферування, складання тез, жанрово-стильові перетворення тексту, редагування.

Побутує думка, що конспектування рідною мовою на момент вступу студента до ВНЗ є засвоєною навичкою: якщо учні – дорослі люди, студенти, то для них робота з книжкою і ведення конспекту – звичка, яка вироблена за роки навчання і є опорою у вивченні будь-якого предмета. Однак практика показує, що студентів молодших курсів необхідно навчати різним видам конспектування.

Навчальний конспект може бути стислим, розгорнутим та аспектним. У стислому конспекті студенти записують тези лекції, доповіді, промови, матеріалу підручника, наукової чи публіцистичної статті, а також основний фактичний матеріал, який представлений у них. Стислий конспект може створюватися як план тексту, або як перелік концептуальних положень у ньому. У стислому конспекті відсутня довідкова інформація, цифровий матеріал, авторські оцінки. Аспектне конспектування здійснюється з метою нотування лише нової інформації, вибіркових даних, тих пунктів, які цікавлять студента. Аспектним конспектуванням можна вважати виписування з тексту розділів, частин, які стосуються певної проблеми, цитат, які характеизують героя художнього твору, визначень хімічних елементів, обґрунтування фізичного закону, реплік лише одного співрозмовника в діалозі тощо. Найбільш удосконаленим видом навчального конспекту є такий, у якому фіксується (на полях чи в примітках) думка про відоме й нове для студента, графічно зображаються змістові зв’язки інформації (у вигляді схем чи таблиць), ставляться питання до тексту. Оцінні судження студента щодо конспектованого матеріалу свідчать про активне ставлення до прочитаного. Тому скорочений текст у вигляді конспекту – це не лише відтворення об’єктивного змісту, а особистісне сприйняття і розуміння, яке відображається в індивідуальних оцінках текстового змісту.

Анотування – це стискання (компресія тексту) на основі його аналітико-синтетичного перероблення. Тому анотація є результатом інтерпретаційного мовлення, яке включає дії згортання та перетворювальні операції з мовними одиницями. Проект діяльності анотування передбачає вміння студентів давати характеристику тексту, висвітлювати його логічну структуру та сутнісні сторони змісту. Крім мовленнєвих умінь та навичок, стратегія цього виду навчальної діяльності забезпечує способи орієнтування студента в тексті (визначення головного, другорядного, відомостей, що стосуються певної теми, поняття), операції вибору, аналізу змісту і форми тексту. Навчальні дії та операції анотування залежать від функціональних ознак анотації. За цими ознаками студенти повинні засвоїти різні види анотування, серед яких довідкове й рекомендаційно-оцінне [13]. У довідковій анотації студенти повинні вміти уточнювати, тлумачити заголовок тексту, зміст, жанр тексту та його особливості. У рекомендаційно-оцінній анотації інтерпретаційний аспект мовлення реалізується у приверненні уваги читача та переконанні його в позитивних сторонах тексту. У рекомендаційних анотаціях повинні висвітлюватися інструкції та поради щодо використання текстів для задоволення практичних та інтелектуальних запитів мовців. Обидва види анотування потребують попередньої актуалізації знань мовних норм та стилістичних вимог до тексту.

У курсі української мови в середній загальноосвітній школі передбачене ознайомлення учнів із правилами загального анотування, яке спрямоване на узагальнення змісту усього тексту в цілому. Однак робота з професійними, науковими та офіційно-діловими текстами, що здійснюється студентами вищої школи неможлива без формування вмінь та навичок спеціального анотування, завдяки якому розкривається лише частина, параграф, розділ тексту і виділяється його певний аспект.

Важливим з погляду діяльнісних операцій, які зазначаються у програмі тактик лінгводидактичної стратегії, є ступінь згортання (компресії) тексту в анотації, а також міра його суб’єктивної оцінки. За цими параметрами:

· пояснювальні анотації згортають текст до декількох висловлювань, які розкривають зміст заголовку;

· описові анотації узагальнено передають зміст тексту і перелік його основних тем та положень;

· реферативні анотації розкривають зміст усіх тем та положень тексту і наближаються за обсягом та структурою до реферату.

Етапи діяльності анотування найдоцільніше проектувати у вигляді алгоритмів. На підготовчому етапі студенти повинні оцінити інформативність та змістову значущість тексту та вибрати вид анотації. Наступним кроком є аналіз змісту і розчленування його структури. Третій етап охоплює дії узагальнення, конкретизації та власне написання анотації.

Комплексна діяльність реферування охоплює дії текстової компресії та взаємозаміни мовних одиниць. Якщо анотація дає уявлення про теми, перелік питань, які розкриваються в тексті, то реферат викладає положення і зміст тексту. Реферат має більш розгорнуту структуру і складається з назви, вказівки авторства, місця і року написання („шапка” реферату), основної частини, у якій міститься узагальнений зміст тексту, його основні положення, висновки та рекомендації, список використаної літератури.

Тезування, на думку В.Мельничайка, є наслідком усвідомлення змістової структури висловлювання. Навчальні тези складаються у вигляді стисло сформульованих основних положень у письмовій чи усній формі. Основними операціями при цьому є скорочення та згортання висловлювань. У тезах повинні зберігатися логічні зв’язки, які потім дають можливість розгортати текстовий зміст у потрібному обсязі. У стратегіях проектуються методи, які дозволяють складати тези різножанрових текстів багатьма способами: тези за графіком тексту, тези за абзацами, тези за ключовими словами в тексті. В інструкціях до тезування можуть зазначатися умови: згортання кожного абзацу до одного речення; згортання певного фрагмента тексту до одного складного речення.

У процесі жанрово-стильових трансформацій відбувається вторинна інтерпретаційна діяльність, яка адаптує вихідний текст відповідно до інших умов комунікації. Так, будь-яку наукову довідку (про рослину, фізичне явище, механізм) можна перетворити на текст публіцистичного стилю чи художнього.

Зміна жанрово-стильової інтерпретації тексту, наприклад, про народну пісню, передбачає зміну смислових акцентів: у тексті бесіди розмовного стилю насамперед передаються враження від почутої пісні, пропозиції щодо її використання тощо; у науковій статті чи довідці подається визначення поняття, класифікації пісень, історія розвитку жанру пісні; у публіцистичних жанрах наголошується на певних моментах побутування пісні в суспільстві та її місці в культурному середовищі людини.

Діяльність перетворення тексту передбачає врахування раніше засвоєних норм текстотворення у певних жанрах та функціональних стилях. Так, заміна художнього тексту науковим із збереженням предмета мовлення і основного змісту тексту потребує:

· відмови від засобів оцінного та емоційного забарвлення мовлення, конотативної лексики, вигуків;

· заміни образних елементів художньої форми на нейтральні, позбавлені суб’єктивного забарвлення;

· упорядкування композиції тексту згідно з вимогами наукового стилю;

· маркування композиційних елементів тексту (пунктів, параграфів, розділів);

· вживання мовних одиниць, які організовують логічний виклад змісту (вставних слів типу по-перше, по-друге, у підсумку, на додаток).

Жанрово-стильові перетворення в стратегії проектуються як діяльність переходу від однієї текстової моделі до іншої. Тому тактики такого переходу повинні охоплювати актуалізацію знань про ці моделі або надавати зразки текстів певних стилів та жанрів для їх порівняння і перетворення згідно з еталоном (таб. 4.5).

Навчальне редагування як мета діяльності, що проектується в стратегії, в результаті повинно сформувати вміння та навички застосування мовних норм у різних ситуаціях спілкування. Воно охоплює літературне редагування (стилістичний контроль), різні види коригування (читання та виправлення помилок), пропонування адекватних замін мовних одиниць у тексті. Основними тактичними операціями при цьому виступають контроль, відбір, корекція. Редагування тексту дозволяє звертати увагу на побудову й особливості мовних одиниць, їхні функції в тексті, перевіряти правильність їх вживання та відповідність комунікативному призначенню.

Коригування вимагає певного абстрагування від змісту тексту і перевірки його відповідності до граматичних норм української мови. Крім того, воно охоплює перевірку розміщення заголовків, табличних граф, шрифтових виділень у письмових текстах. Окремим видом контрольних тактик усних текстових перетворень є їх аналіз за протокольними записами студентів. Така робота забезпечує досвід суміщення різних типів дій в об’єднаному алгоритмі діяльності.

Таблиця 4.5

Читайте також:

1. III. Аудіювання тексту з метою розуміння
2. III. Процедура встановлення категорій об’єктам туристичної інфраструктури
3. III.4 Форматування тексту.
4. IV. Критерій питомої потенціальної енергії деформації формозміни
5. А. Без зміни хазяїна та ендогенної агломерації
6. А. Без зміни хазяїна та ендогенної агломерації
7. Агрегатний індекс фізичного обсягу
8. АДАПТАЦІЯ ОПЕРАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ ДО ЗМІНИ ЇЇ ЗАВАНТАЖЕННЯ.
9. Адаптивні організаційні структури управління.
10. АДАПТОВАНА ДО РИНКУ СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ (НАБОРУ) ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ПЕРСОНАЛУ. ВІДБІР ТА НАЙМАННЯ НА РОБОТУ ПРАЦІВНИКІВ ФІРМИ
11. Адміністративні зміни кінця 18-19 ст. та утворення нових архівів
12. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах

Переглядів: 1136