Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Перші шкільні підручники. Колегії в Україні.

№24

ВИСНОВКИ

ПЛАН

ТЕРМІНИ ТА ПОНЯТТЯ

Культура повоєнного часу.

Особливості архітектури козацької доби.

№23

Преса. Радіо. Наука. Освіта. Образотворче мистецтво в 40-х роках ХХ ст.

См. билет №23.2

Особливості української тогочасної архітектури: вплив європейського Відродження та зміни в будівництві захисних споруд. Ренесансні риси у забудові міст. Поява монументальної скульптури. Розвиток іконопису. Книжкова мініатюра та графіка.

В українській архітектурі XVІ - першої половини XVII ст. було кілька визначальних особливостей. Яскравої самобутності їй надавали передусім оборонні споруди. За тих часів на українських землях зводили замки й міста-фортеці. Крім того, роль оборонних укріплень виконували численні культові споруди - церкви, монастирі, костьоли, синагоги. Порівняно з попередньою епохою будівництво фортифікації зазнало суттєвих змін. Зумовлені вони були як розвитком артилерії, так і утвердженням нових мистецьких принципів, породжених добою Відродження. Поява нових видів вогнепальної зброї змушувала будівничих зміцнювати мури фортифікаційних споруд: вони стали вищими і значно ширшими. Винаходом тих часів були вежі-бастіони. Закисні мури й вежі зробилися більш ошатними: їх почали прикрашати різноманітними арками, парапетами, маківками. Замки у XVII ст. перетворювалися на розкішні палаци, де фортифікаційні споруди, крім основних, почали виконувати й суто декоративні функції.

Так, під час будівельних робіт у XVI ст. нових обрисів набув славнозвісний Луцький замок, збудований ще князем Любартом Гедимі-нокичем у ХІУ ст. Протягом XVI ст. зазнавала змін архітектура Кам'янець-Подільської фортеці, заснованої в XIV ст. її башти прикрасили ренесансними порталами, обрамленнями вікон та бійниць. Було перебудовано й замок В Острозі. Наприкінці XVI ст. його прикрасила Кругла, або Нова, вежа, увінчана кам'яною короною.

Яскравим прикладом тогочасного оборонного будівництва є замки в Теребовлі, Бережанах, Жовкві, Підгірцях, Бродах, Одеську, Мед-жибожі та ін.

Нових обрисів набували укріплені культові споруди. Великі монастирі мали вигляд справжніх фортець, захищених міцними мурами з вежами-бастіонами. Такими, зокрема, є Троїцький монастир у Межиріччі під Острогом і Дерманський монастир на Волині, Бернардинський монастир у Заслав!, Успенський Почаївськнй монастир.

До оборони пристосовувались і окремі храми, як, приміром, Покровська церква в с. Сутківцях на Поділлі, Успенський собор Зимненського монастиря під Володимиром, Покровська церква А. Кис/ля у Ниа-кіничах, П'ятницька церква у Львові. Оборонного характеру надавали й мурованим синагогам, що будувалися за межами міських мурів.

Вплив ренесансного стилю передусім відбивався на міських житлових будинках. Унікальним зразком ренесансного будівництва став ансамбль львівської площі Ринок - будинок Корняктя і Чорна кам'яниця, о також споруди, пов'язані зі львівським Успенським братством - Успенська церква, каплиця Трьох святителів, вежа Корнякта. Авторами цих проектів були Павло Римлянин, Амброджо Прихильний, Петро Барбон та ін.

"Ждановщина" - ідеологічна кампанія зі знищення вільнодумних діячів літератури і мистецтва в СРСР, пов'язана з діяльністю секретаря Компартії з ідеології Андрія Жданова

ДАТИ 1953 р. - запровадження обов'язкової семирічної освіти

1. Відбудова і розвиток освіти. Впровадження обов'язкового семирічного навчання.

2. Наука. Розгром генетики та "лисенківщина" в Україні.

3. Становище та розвиток літератури і мистецтва. "Ждановщина" та боротьба з космополітизмом в Україні.

1. У повоєнний період головним завданням в галузі освіти була відбудова мережі навчальних закладів - шкіл, училищ, вузів.

• У 1944-1950 рр. було відбудовано й споруджено нових 1669 шкіл на 500 тисяч учнівських місць.

У 1950 р. мережа відновлених шкіл досягла довоєнного рівня, проте вона вже не відповідала потребам, що зростали. В Україні налічувалося 6,8 млн школярів, більшості з яких довелося навчатися у ледь пристосованих для занять приміщеннях, що не відповідали елементарним вимогам. Навіть через 10 років по війні третина шкіл республіки все ще працювала у дві, а то й три зміни. Хронічно бракувало шкільного обладнання, підручників, зошитів (у селах для писання використовувалися незадруковані газетні береги). Особливої гостроти набула проблема забезпечення шкіл кваліфікованими вчительськими кадрами.

У 1953 р. в Україні було впроваджено обов'язкову семирічну освіту;

• Зростала мережа ремісничих училищ і шкіл фабрично-заводського навчання, куди набиралася молодь із початковою й неповною середньою освітою. Держава була зацікавлена в навчальних закладах саме такого типу, оскільки в них швидко (впродовж півроку, максимум -двох років) готувалися кадри робітників. Вихованцям забезпечувалося проживання в інтернатах, безкоштовне харчування і спецодяг, що приваблювало позбавлених батьківського піклування підлітків із розорених війною міст і сіл України. Натомість випускники цих навчальних закладів були зобов'язані працювати за призначенням на шахтах, фабриках і заводах, розташованих переважно за межами України - на Уралі, в Сибіру й на Далекому Сході.

• Відновилася діяльність усіх вищих навчальних закладів. У 1950 р. їх налічувалося 160, зокрема 7 університетів, 52 педагогічних, 45 технічних, 19 сільськогосподарських, 14 медичних, 9 мистецьких, 6 правничо-економічних інститутів. Число студентів зросло з 99 тис. у 1946 р. до 325 тис. у 1956 р., близько половини з них навчалися на заочних та вечірніх відділеннях.

2. У 1950 р. кількість науково-дослідних установ в Україні становила 462, а чисельність працівників у них досягла 22,3 тис. чоловік.

Головною науковою установою України залишалася Академія наук УРСР, яку очолював біолог зі світовим іменем О. Палладін.

У республіці в 1946 р. було запущено перший в СРСР атомний реактор.

Головні досягнення в науці:

• Створення у 1948-1951 рр. першої в СРСР малої електронно-обчислювальної машини "МЕОМ". Автором її був видатний український вчений, завідувач лабораторії моделювання та обчислювальної техніки Інституту електротехніки АН УРСР С. Лєбедєв. Ця лабораторія започаткувала дослідження в галузі кібернетики;

• удосконалення й масове впровадження в практику автоматів зварювання металу під флюсом. Цей метод, розроблений ученими інституту електрозварювання АН УРСР під керівництвом Є. Патона, докорінно змінив технологію багатьох галузей виробництва, сприяв підвищенню продуктивності праці, збільшенню випуску металопродукції.

Нова технологія була з успіхом застосована при спорудженні газопроводу Дашава-Київ.

Великих втрат зазнала біологія. Деякі перспективні напрями наукових досліджень, що не вписувались в існуючі ідеологічні догми та стереотипи, зокрема генетика, були оголошені ідеалістичними, "лженауковими".

На серпневій (1948) сесії Всесоюзної академії сільськогосподарських наук Т. Лисенко, підтриманий верхами, насамперед Сталіним, після тривалої боротьби, що розпочалася ще в 30-ті роки, здобув остаточну перемогу над своїми науковими опонентами. Суть конфлікту полягала в протистоянні "вейсманістсько-морганістської генетики" та "марксистсько-ленінської наукової" концепції "виховання" потрібних спадкових якостей у рослин.

Розпочалися переслідування й розправи. У Харкові, зокрема, були звільнені з роботи завідувач кафедри генетики і дарвінізму університету професор І. Поляков та професор сільськогосподарського інституту С. Делоне.

Розгром генетики, що дістав назву "лисенківщина" спричинив відставання Радянського Союзу в цій галузі в наступні десятиліття.

3. По війні на деякий час відбулося певне послаблення ідеологічного контролю з боку режиму. Це спричинило виникнення ряду літературних творів, що не вписувались в жорсткі рамки комуністичної ідеології.

Відновлення ідеологічного тиску на суспільство було довірено Андрію Жданову - секретарю з ідеології, близькому помічникові Й. Сталіна. Метою ідеологічної кампанії, що в сучасній історичній науці дістала назву "ждановгцина", було піднесення російської культури і науки на противагу успіхам інших народів.

Зміст "ждановщини" в Україні:

• звинувачення українських комуністів у неправильному доборі кадрів та їхній недостатній політико-ідеологічній пильності в галузі науки, літератури й мистецтва, де "існує ворожа буржуазно-націоналістична ідеологія" і "мають місце українські націоналістичні концепції";

• звинувачення українських діячів культури в "перекрученні історії та націоналізмі".

Відповідно до рішень у Москві, ЦК КП(б)У ухвалив низку постанов, метою яких було "поставити на місце" українських радянських літераторів та митців:

• "Про перекручення і помилки у висвітленні історії української літератури";

• "Про журнал "Вітчизна"";

• "Про репертуар драматичних і оперних театрів УРСР і заходи до його поліпшення";

^ • "Про стан і заходи поліпшення музичного мистецтва на Україні у зв'язку з постановою ЦК ВКП(б) "Про оперу "Велика дружба" В. Му-раделі"" тощо.

Головні наслідки цих постанов:

• 1947 р. - призначення першим секретарем ЦК КП(б)У України Л. Кагановича;

• праця "Нарис історії української літератури", була визнана такою, що мала суттєві "недоліки", "перекручення" в буржуазно-націоналістичному дусі марксистсько-ленінського розуміння історії української літератури;

• головний редактор журналу "Вітчизна" Ю. Яновський звинувачувався в тому, що "систематично надавав сторінки журналу для пропаганди буржуазно-націоналістичної ідеології і сам опинився в полоні буржуазно-націоналістичних поглядів";

• гоніння на поетів В. Сосюру за вірш "Любіть Україну" (1951), І. Сенченка, П. Панча, М. Рильського, А. Малишка, звинувачених у буржуазному націоналізмі, композитора К. Данькевича за оперу "Богдан Хмельницький" тощо;

• розкритикований "за націоналізм" перший том "Історії України" за редакцією М. Петровського "за грубі політичні помилки і перекручення буржуазно-націоналістичного характеру".

У 1948 р. з ініціативи вищого партійного керівництва в СРСР розгорнулася боротьба з так званими "космополітами", яка поширилася і в Україні. Цього разу в поле зору партійних ідеологів потрапили літературні і театральні критики, євреї за національністю.

У 1950 р. було ліквідовано кабінет єврейської історії Академії наук УРСР. Ще раніше, у 1949 р. заарештували його провідних співробітників.

Протягом 1948-1952 рр. у зв'язку з так званою "Справою Єврейського антифашистського комітету" було репресовано 19 єврейських письменників України.

Культурне життя України у повоєнний період розвивалося під жорстким тиском Комуністичної партії. Масова ідеологічна кампанія переслідування митців дістала назву "ждановщина". Під "колеса" комуністичної системи потрапили видатні українські поети, прозаїки, композитори. Кампанія засвідчила бажання влади посилити контроль над духовним життям суспільства.

Певні зрушення були зроблені в галузі освіти та науки, хоча і тут не обійшлося без втрат - розгрому зазнали найперспективніші того часу науки генетика та кібернетика. В цих галузях ми відстали фактично назавжди від розвинених країн.

См. №11.2, 13.1

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Особливості писемно-поетичної творчості Козацької доби.	\|	ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.