• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Політична система суспільства: особливості, структура, функції та типи. Особливості політичної системи України.

Колегіальна влада.

Влада типу противаги.

Форми і типи політичної влади

Політолог, економіст, українець за походженням Б.Гаврилишин, аналізуючи сучасні політичні системи, прийшов до висновку про існування трьох типів політичного правління або форм сучасної влади.

Вона характеризується:

а) поділом влади на законодавчу, виконавчу і судову;

б) наявністю правлячої еліти і опозиції;

в) функціонуванням системи противаг;

г) наявністю періодичних виборів;

д) прийняттям рішень згідно з принципом більшості.

Вона відзначається:

а) наявністю високого ступеня консенсусу у суспільстві,

б) прихильністю до політичних курсів і рішень,

в) відсутністю незгод та конфліктів.

Унітарну владу характеризують:

а) концентрація влади;

б) відсутність офіційної опозиції чи противаги;

в) ідеологічне виправдання будь-яких непопулярних чи мало популярних рішень влади. Саме через такі характеристики ускладнюється процес приходу до влади нової політичної еліти.

Засобами здійснення усіх зазначених різновидів суспільної влади виступають право, авторитет, переконання, традиції, маніпуляції, примус, насильство; формами організації – планування, керівництво, управління, координація, організація, управління, контроль.

Таким чином, влада – це основоположна, базова категорія науки про політику, наукове вивчення якої започаткував Арістотель. Політична влада обмежена законами, які визначають рівень сприйняття населенням історичної форми реалізації інтересів його панівної верстви.

Реалізація політичної влади певними способами, у тих чи інших формах, з використанням різноманітних ресурсів відбувається за допомогою політичної системи суспільства. У цьому спеціально для неї створеному просторі влада оптимально функціонує, утворюючи складну систему взаємозв’язків та залежностей.

Термін „політична система” набув розповсюдження після того, як американський політолог Девід Істон у 1953 році опублікував однойменну працю, в якій першим застосував приклад біологічних систем для теоретичного аналізу політичного життя. На думку цього вченого, політичні системи подібні до біологічних, існують у навколишньому середовищі, що складається з безлічі інших систем - екологічної, економічної, духовно-ідеологічної та ін. Оскільки система - це певна цілість, яка підлягає впливові середовища, вона також активно впливає на нього для власного самозбереження і розвитку.

Суть політичної системи, різні аспекти її функціонування можна виразити через сукупність визначень. У найширшому розумінні, політична система – це цілісна впорядкована сукупність політичних інститутів, політичних ролей, взаємин, процесів, політико-правових норм, політичної культури, за допомогою яких утверджується і відбувається функціонування політичної влади, забезпечується соціальна і політична стабільність. Водночас, для досягнення певних дослідницьких цілей можна використовувати і більш вузьке визначення, згідно з яким політична система суспільства є сукупністю політичних інституцій, взаємодія і взаємовідносини між якими забезпечують реалізацію політичної влади. Це той механізм, за допомогою якого здійснюється регулювання суспільної системи, управління нею.

Політична система володіє низкою характерних ознак, які її відділяють від інших елементів суспільної системи. І серед них такі:

а) залежність від суспільного середовища,

б) панівне становище в суспільстві,

в) національний колорит,

г) певна незалежність від інших суспільних підсистем.

Точно визначити структуру політичної системи неможливо, оскільки соціальна самоорганізація певного суспільства, яка відбиває рівень його розвитку в часі й просторі, може бути настільки типовою, як і оригінальною. Все ж, як і будь-яка інша, політична система складається з певних елементів (суб’єктів), які формують її структуру, або внутрішню організацію, і відображають спосіб поєднання і взаємодії зазначених компонентів. До політичної системи входять: політична (державна) влада, політична організація, політичні відносини, політико-правові норми, політична свідомість і політична культура.

Система існує, доки вона виконує притаманні їй загальні функції: владно-політичну, національної інтеграції, стабілізації суспільно-політичного життя, соціально-політичної модернізації, управління, правову, політичного інформування, комунікації та соціалізації.

Владно-політична функція зводиться до діяльності механізму розподілу і підтримки влади відповідно до інтересів суб’єктів політичного процесу. Так, у розвинутих країнах суспільство функціонує на засадах балансу конкуренції і співпраці у розподілі влади. Інші суспільства подають приклади недорозвинених форм конкуренції і співпраці або руйнівною боротьбою за владу.

Функція національної інтеграції історично полягає в забезпеченні інтеграції племен у народність, а народностей – у націю. На цьому етапі політична система здійснювала національну інтеграцію в рамках імперії – шляхом примусу і насильства. В рамках національної держави політична система здійснює національну інтеграцію шляхом об’єднання етнічно спорідненого населення території навколо центральної влади.

Функція стабілізації соціально-політичного життя полягає у здатності політичної системи реагувати на причини різноманітних конфліктів, знаходити вихід з конфліктних ситуацій шляхом досягнення компромісів. Це забезпечується: а) шляхом жорсткого контролю (за допомогою чинних політичних інститутів), б) шляхом погодження соціальних інтересів.

Функція соціально-політичної модернізації зводиться до того, що політична система реформує застарілі традиції суспільного життя, застосовуючи нетрадиційні варіанти розвитку, нових ідей, використання осіб та інституцій, котрі відповідатимуть потребі модернізації.

Функція управління передбачає застосування системи органів (державних, партійних, громадських), що становлять бюрократичний апарат управління суспільством.

Правова функція. Політична система формує право і функціонує в його рамках. Правотворча функція політичної системи залежить не лише від законодавчого органу держави, але й від здатності тієї чи іншої політичної організації впорядковувати свою діяльність у рамках чинних правових норм, а також спроможності пропонувати правотворчі ініціативи.

Функція політичного інформування, комунікації та соціалізації забезпечує орієнтацію людей у політичному житті, включення їх у політичне спілкування і політичну діяльність, засвоєння ними відомих політичних цінностей і норм.

Політична система України на сучасному етапі знаходиться в стадії розвитку всіх її компонентів, наповнення її функцій новим змістом, що відповідає статусу незалежної самостійної держави. Становлення і розвиток політичної системи України відбувається в період переходу від тоталітарного до демократичного суспільства еволюційним шляхом. Суперечливий характер її розвитку виявляється в повільних темпах політичної структуризації суспільства, незавершеності процесів виникнення багатопартійності і партійних систем, прагненнях використати політичні цінності минулого без врахування змісту і специфіки політичного розвитку України на сучасному етапі.

Новий етап у розвитку політичної системи України настав з прийняттям Конституції України 28 червня 1996 р. Основний Закон держави визначив засади формування і розвитку політичної системи, закріпив функції її окремих елементів, розкрив зміст та особливості діяльності держави у політичній системі. Сьогодні у нашій державі відбувається активний процес становлення нового типу політичної системи, що відображається у формуванні системи органів місцевого самоврядування, запровадженні інституту президентської влади, поділі політичної влади та наявності механізму стримувань і противаг.

Політична система України характеризується такими ознаками:

¾ перехід від неправового до правового типу;

¾ легітимна для більшості населення;

¾ миролюбна, неагресивна;

¾ позбавлена власної глобальної (загальнопланетарної) системи - забезпечення національних інтересів;

¾ система, яка поки що нездатна забезпечити зростання рівня і якості добробуту усіх основних верств населення, але яка зберігає елементи “соціальної держави”;

¾ світська (на відміну від релігійної чи атеїстичної);

¾ етатизована (одержавлена);

¾ система з недостатньо високим інтелектуальним рівнем політики;

¾ система з політичним домінуванням певних соціальних верств “реформованої традиційної номенклатури”, нової “номенклатури”, “нуворишів” та ін.

¾ Основними напрямками формування і розвитку політичної системи України на сучасному етапі є:

¾ побудова демократичної соціально правової держави;

¾ утвердження громадянського суспільства;

¾ подальший розвиток і вдосконалення політичних відносин, політичних принципів та норм;

¾ зростання політичної свідомості та політичної культури суспільства і особи;

¾ вдосконалення діяльності засобів масової інформації.

Таким чином, політична система – це сукупність інститутів, які формують і розподіляють державну владу та здійснюють управління суспільними процесами з метою втілення інтересів певних соціальних груп. Політична система володіє монополією на владу в масштабі всього суспільства, визначає стратегію суспільного розвитку, забезпечує політичне й адміністративно-державне управління суспільними процесами, формує правову систему. Політична система виконує функції: владно-політичну, національної інтеграції, стабілізації соціально-політичного життя, соціально-політичної модернізації, управління, політичної соціалізації. Політичну систему представляють різні типи. При цьому кожна система володіє перевагами, так само – застереженнями. Але кожна форма встановлюється в суспільстві відповідно до стану справ у ньому, до особливостей його політичного розвитку, традицій, культури тощо.

Читайте також:

1. Active-HDL як сучасна система автоматизованого проектування ВІС.
2. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
3. I. Органи і системи, що забезпечують функцію виділення
4. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
5. II. Анатомічний склад лімфатичної системи
6. II. Бреттон-Вудська система (створена в 1944 р.)
7. IV. Розподіл нервової системи
8. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
9. IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО
10. IV. Філогенез кровоносної системи
11. POS-системи
12. V. Систематизація і узагальнення нових знань, умінь і навичок

Переглядів: 1584