• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Принципи економічного районування

Об’єктивний характер формування економічного району полягає у тому, що він охоплює найголовніше в структурі територіально-господарських зв’язків країни і є головною ланкою територіального поділу праці в масштабах держави. Разом з тим він є важливим засобом територіальної організації виробництва і об’єктом народногосподарського планування.

У науковій літературі обґрунтовується ряд факторів і принципів економічного районування.

До основних принципів належать такі:

- загальний (інтегральний, міжгалузевий) економічний район має бути великою економічно цілісною територією, на якій є зазначені природні ресурси, необхідні для визначення його господарської спеціалізації, забезпечення сучасного і перспективного розвитку;

- розміри території великих економічних районів мають відповідати вимогам скорочення перевезення масових вантажів у межах району до економічно доцільних відстаней, наближатися до їх моно масштабності, величини економічних потенціалів районів повинні бути близькими між собою. Отже, економічний потенціал району може визначатися кількістю населення, розмірами валового внутрішнього продукту, валової продукції промисловості і сільського господарства, вартістю основних виробничих фондів, показниками виробництва продукції на душу населення, на 1000 осіб тощо;

- економічний район повинен являти собою виробничо-економічну територіальну єдність, яка утворюється розвиненими внутрішніми зв’язками, і мати спеціалізацію господарства у масштабах країни;

- на території інтегрального економічного району повинен бути сформований досить потужний господарський комплекс, основу якого становлять територіальний комплекс з такою галузевою структурою;

- профілюючі галузі (галузі спеціалізації району в масштабах країни), які включають до складу галузей промисловості і сільського господарства;

- галузі, які розвиваються як суміжні з галузями попередньої групи, а також галузі, що обслуговують потреби галузей спеціалізації району;

- галузі, які забезпечують потреби населення промисловими і продовольчими товарами.

При виокремленні економічного району повинне враховуватися економіко-географічне положення території і його вплив на спеціалізацію та розширення продуктивних сил. Також потрібно дотримуватись принципу економічного тяжіння, тобто необхідності включення в його межі основної територіальної частини або/і всієї зони формуючи впливу його головного територіально-економічного центру.

До адміністративного перерозподілу територій областей економічні райони, особливо великі, повинні формуватись без порушення сьогоднішніх їх територіальних меж.

Читайте також:

1. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
2. Адміністративно-правові методи забезпечення економічного механізму управління охороною довкілля
3. Алгоритм розробки техніко-економічного обґрунтування будівництва нового та реконструкції діючих підприємств харчування.
4. Альтернативні теорії макроекономічного регулювання
5. Альтернативні уявлення щодо макроекономічного регулювання: теорії раціональних сподівань та економіка пропозиції. Крива Лафера.
6. Альтернативність ресурсів і проблема економічного вибору
7. Антикорупційні принципи
8. АРХІВНЕ ОПИСУВАННЯ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ
9. Б/. Принципи виборчого права.
10. Базові принципи обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції
11. Базові принципи психології спорту.
12. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. особливості побудови банківської системи в Україн

Переглядів: 970