• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Територіальна і галузева структура господарства регіону

Донецький економічний район спеціалізується на промисловому виробництві і є індустріально-аграрним регіоном. Структура терито­ріального господарського комплексу Донбасу порівняно з Україною в цілому характеризується значно вищою часткою промисловості у валовій додатковій вартості (ВДВ). Питома вага усіх інших галузей матеріального виробництва ВДВ району нижча від середніх показ­ників по країні, при цьому частка сільгосппродукції ВДВ району вдвічі нижча, ніж у цілому по Україні.

Промисловість. Як уже зазначалось, економіка Донецького ре­гіону вирізняється розвинутим промисловим виробництвом, особливо галузей важкої промисловості, яке сформувалося під впливом спе­цифічного природно-ресурсного потенціалу району. Частка паливної промисловості і чорної металургії району в галузевій струк­турі виробництва промислової продукції перевищує майже у 2 рази середні показники по країні.

У галузевій структурі промисловості найбільшу питому вагу в До­нецькій обл. має чорна металургія - 52,3 %, а в Луганській обл. - паливна промисловість - 30,7 %. Питома вага всіх інших галузей про­мислового виробництва в його структурі нижча ніж в середньому по Україні. Крім згаданих галузей, Донецька область вирізняється роз­кинутими машинобудуванням і металообробкою, електроенергети­кою та потужним хімічним комплексом, а Луганська - машинобудуванням і металообробкою та харчовою промисловістю

Для удосконалення структури промислового виробництва Донбасу необхідно вирішувати питання зростання в напрямку легкої, нафтохі­мічної, харчової галузей та промисловості будівельних матеріалів.

Економіка Донецького регіону і її промисловий комплекс спеціалізуються на випуску продукції важкої промисловості, зокрема паливної промисловості - 46,3 % від її виробництва в Україні, чорної металургії- 42,3 %. У цілому Донбас виробляє близь­ко чверті промислової продукції країни. Крім названих вище, еконо­мічний район спеціалізується на різнопрофільному важкому матеріа­ломісткому машинобудуванні та металообробці (15 %), які представ­лені виробництвом гірничошахтного устаткування, а також на станко - і приладобудуванні, виробництві обладнання для переробних га­лузей АПК і легкої промисловості, галузі будівельних матеріалів. Ча­стка хімічної і нафтохімічної галузі у промисловості регіону нижча ніж в середньому по Україні (5,0 % порівняно з 5,8 %). Найбільш розвиненим є коксохімічне і нафтохімічне виробництво, випуск міне­ральних добрив та іншої продукції неорганічної хімії, гумотехнічна промисловість.

Недостатній розвиток у регіоні мають переробна галузь АПК хар­чова - 7,7 % від виробництва у країні, а також кольорова металургія -13,7 %, деревообробна та целюлозно-паперова - 7,7 %, легка про­мисловість - 6,2 %. У кам'яновугільній галузі функціонує понад 200 підприємств з видобутку (в основному підземним способом) та близь­ко 60 підприємств зі збагачення вугілля.

На території економічного району знаходиться і працює близько 30 % електростанцій України. Енергетика працює на місцевому вугіллі, привізному мазуті і газі. Тут створене найбільше в країні енергооб'єднання «Донбас».

На місцевому коксівному вугіллі та рудній сировині Придніпров'я в економічному Донецькому регіоні розвивається чорна металургія, де виробляється майже половина (46 %) металургійної продукції Ук­раїни. Кольорова металургія представлена Артемівським заводом з обробки кольорових металів, Стахановським заводом феросплавів, ВАТ «Укрцинк» (м.Константинівка), Донецьким заводом алюмінієвих профілів «Донецьквторцвєтмет» тощо.

Машинобудування посідає третє місце в структурі промисловості після вугільної металургії (тут виробляється близько 15 % товарної продукції цієї галузі країни). Переважає важке, металомістке машинобудування, обладнання для вугільної, металургійної, чорнорудної і харчової промисловостей, розвинуте суднобудування, сільськогоспо­дарське машинобудування. Також функціонують підприємства з ви­робництва обчислювальної техніки, електротехніки, приладобудуван­ня тощо. Є численні центри галузі, які розміщені у більшості міст регіону.

До провідних галузей промисловості регіону належать коксохімія і хімія. Коксохімія працює на відходах чорної металургії і дає понад 50 % продукції коксівної галузі України. Хімія включає гірничо-хімічну промисловість, яка працює на місцевій сировині, - камінній солі, газовому вугіллі, вапні тощо. Тут добре розвинуте виробництво соди, мінеральних добрив і кислот, хімічних реактивів, лакофарбова промисловість. У регіоні також є виробництво капролактану, пласт­мас, синтетичних смол, гумотехнічних виробів тощо.

Основні центри хімічної промисловості: Лисичанськ (АТ «Лисичанськ нафтооргсинтез», ВАТ «Лисичанська сода»), Сєвєродонецьк (ВАТ «Сєвєродонецкий Оргхім»), Донецьк (ВАТ «Донецький завод хімічних реактивів», АЗТ «Донецький хімічний завод»), Маріуполь (ВАТ «Маркохім») .

У регіоні достатньо розвинута промисловість будматеріалів і будін-дустрія. Міжрегіональне значення має виробництво віконного скла, цементу, облицювальних плиток. На місцевий ринок працює, в основ­ному, виробництво залізобетонних виробів, стінових і покрівельних матеріалів, бетонних стінових блоків тощо. Ці підприємства об'єднані у ВАТ «Донецькбудматеріали», ВАТ «Луганськбудматеріали», ВАТ «Слов'янський керамічний комбінат» та ін.

Легка промисловість включає текстильну трикотажну, швейну, шкіряно-взуттєву Основні її центри у великих містах: Донецьку, Лу­ганську, Маріуполі, Макіївці, Артемівську та ін.

Агропромисловий комплекс. Донецький економічний район не забезпечує власні потреби в продовольчій продукції. Однак він має високоінтенсивний агропромисловий комплекс, у структурі якого ви­різняються сільське господарство, харчова промисловість і виробни­чо-соціальна інфраструктура АПК.

Враховуючи специфіку природно-кліматичних умов регіону, сільське господарство Донбасу спеціалізується на вирощуванні зер­нових (озима і яра пшениця, кукурудза на зерно), технічних (соняш­ник) культур та на овочівництві, виноградарстві і садівництві, особ­ливо навколо великих міст. Тваринництво представлене молочно-м'ясним скотарством, свинарством, вівчарством, птахівництвом.

Сільськогосподарські угіддя становлять 75,5 % від території регіо­ну - це на 3,3 % більше ніж в середньому по країні. У структурі по­сівних площ основне місце займають зернові культури (майже 50 % посівів регіону). Як видно із таблиці, регіон не забезпечує власних потреб у виробництві зерна, картоплі, овочів, м'яса, молока, тим більше враховуючи те, що порівняно з 1990 р. виробництво сільськогосподарської продукції ско­ротилось майже у два рази. Основними причинами такого різкого спа­ду виробництва стали значне скорочення поголів'я худоби, диспропор­ція цін на сільськогосподарську продукцію порівняно з промисловою, збитковість виробництва.

Харчова і переробна промисловість регіону включає в себе 16 підгалузей, основними серед яких є м'ясна, молочна, борошномельно-круп'яна, хлібопекарна, кондитерська, рибна, солевидобувна, олійно-жирова. Значна частина продовольчої сировини на переробку посту­пає із інших регіонів.

Відродження аграрного виробництва в економіці регіону можли­ве лише в умовах поліпшення загальної ситуації соціально-економі­чного розвитку країни. В Донецькому економічному регіоні необхід­но працювати над програмою збільшення трудових ресурсів в аграр­ному секторі - за рахунок скорочення їх у вугільній галузі і створен­ня для них відповідних соціально-культурних умов і рівня життя в сільських населених пунктах. Для цього має бути відповідна програ­ма поетапного впровадження її в цю важливу галузь.

Транспортний комплекс. Для економічного регіону є харак­терним інтенсивний розвиток основних видів транспорту: залізнич­ного, автомобільного, трубопровідного, авіаційного, морського.

Регіон має одну з найгустіших мереж залізниць в Україні. їх дов­жина становить 2832 км, густота - 53 км на 1000 км². Загальна дов­жина автомобільних шляхів становить 13600 км, густота - 255,6 км на 1000 км². По території регіону проходять магістральні газопрово­ди «Союз», Ставрополь-Москва, нафтопроводи Самара-Слов'янськ і Грозний-Лисичанськ. Великим підприємством морського транспор­ту є АП «Азовське морське пароплавство», яке здійснює перевезення вантажів власним і орендованим флотом між портами України та інших держав. Головним морським портом на Азовському морі є Ма­ріуполь - великий транспортний вузол і база для суден Азовського морського пароплавства. Обсяг вантажопереробки становить 12 млн. т, щорічно обробляється понад 2000 суден.

Провідну роль у транспортному обслуговуванні відіграє автомо­більний транспорт. Щорічно ним перевозиться в середньому до 150 млн. т вантажів і близько 300 млн. пасажирів.

Повітряний транспорт представлений двома авіапідприємствами в Донецьку і Луганську, а аеропорти Донецька, Лисичанська, Лугансь­ка і Сєвєродонецька мають міжнародний статус.

Головні напрями розвитку транспортної галузі регіону:

- оновлення і раціоналізація рухомого складу з урахуванням змін вантажо- та пасажиропотоків;

- поступове переведення значної частини автомобільного пар­ку на газове і дизельне паливо;

- реконструкція залізничних і автомобільних шляхів міжнарод­ного значення для збільшення їх пропускної спроможності;

- ефективне забезпечення транспортних засобів матеріало-технічними ресурсами.

Інвестування економіки регіону.Динаміка капітальних вкла­день з усіх джерел фінансування економіки Донецького регіону за ос­танні роки постійно скорочувалась. Вона скоротилась навіть по відно­шенню до динаміки середніх капіталовкладень по Україні . Однак загальний обсяг капіталовкладень по Донецькій області в два рази вищий ніж у Луганській.

Основні проблеми, які необхідно вирішувати за допомогою капіталовкладень:

- здійснити диверсифікацію виробництва з метою зниження частки гірничодобувної галузі у народногосподарському комплексі;

- нарощувати частку наукоємної продукції;

- впроваджувати безвідходні технології, що є носіями техніч­ного прогресу, зниження забруднення навколишнього середовища, особливо в промислових районах;

- посилити розвиток сільського господарства з метою підви­щення його ефективності та більш повного забезпечення продукта­ми харчування власних потреб;

- нарощувати обсяги житлового будівництва, залучати в цю га­лузь вклади недержавних інвесторів;

- збільшити виділення коштів на розвиток комунальної сфери з метою створення відповідних соціально-культурних і духовних умов та сфери послуг для поліпшення рівня життя населення, яке є голов­ною продуктивною силою розвитку народного господарства;

- покращити матеріально-технічну базу системи освіти, охо­рони здоров 'я, культури та рекреаційних закладів, що є важливим фактором посилення інтелектуального розвитку людини.

Зовнішньоекономічна діяльність.Економічний район має сприятливі умови для розвитку зовнішньоекономічної діяльності. Сьогодні в регіоні експортні операції здійснюють майже 1,5 тис. підприємств. Обсяги експорту становлять близько 3,7 млрд. дол. США, імпорту - трохи більше 1,09 млрд. дол США, що відповідно становить 25 %, 8 % від загальноукраїнських показників.

У цілому економічний регіон має активний зовнішньотериторіальний баланс, позитивне сальдо і за обсягом експорту продукції займає друге місце в державі після Придніпровського економічного регіону.

Структура як експорту, так і імпорту має виражену сировинну орієнтацію. До основних видів експортної продукції належать чорні ме­тали та вироби з них. Найбільшу частину в імпорті становлять енер­гоносії, природний газ, нафта, нафтопродукти. Експортні операції здійснюються з багатьма країнами світу: Китаєм, США, Тайванем, Туреччиною, але головним зовнішньоторговельним партнером регі­ону традиційно є Російська Федерація, частка якої у зовнішньому обо­роті становить 30 %.

Екологічна ситуація.В сучасних умовах господарювання еко­логічна проблема є однією з найбільш актуальних. Особливо вона стосується Донецького економічного регіону. Тут, як ніде в Україні, питання екологічної безпеки стоять особливо гостро. Потужний ком­плекс, що представлений в основному галузями чорної металургії, енергетики, хімічної промисловості, є найбільшим забруднювачем навколишнього середовища. До основних видів забруднення належать викиди в атмосферу пилу, шкідливих газів, скидання у водні об'єкти неочищеної відпрацьованої води, нагромадження великої кількості промислових, часто дуже токсичних відходів.

Регіон споживає майже 17 % свіжої води в Україні. Скидання заб­рудненої неочищеної води у водосховища становить понад 20 %.

Найбільший вплив на атмосферне повітря здійснюють підприєм­ства чорної металургії та коксохімії. Регіон має найвищу загазованість повітряного басейну не тільки в Україні,а й вЄвропі. Викиди шкідли­вих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами заб­руднення становлять в середньому за рік понад 1,5 млн. т. Це близько 40 % викидів від загальної кількості викидів по Україні.

Зважаючи на складну екологічну ситуацію, що склалася в Донець­кому економічному регіоні, подальший розвиток його продуктивних сил має здійснюватися паралельно з проведенням виваженої, науко­во обґрунтованої екологічної політики. Важливого значення набуває проблема вдосконалення економічного механізму застосування при­родоохоронних заходів, визначення джерел фінансування, стимулю­вання ведення екологоощадливого природокористування.

Читайте також:

1. III. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу
2. VІ. План та організаційна структура заняття
3. Адміністративно – територіальний устрій і соціальна структура Слобожанщини у половині XVII – кінці XVIII століття
4. Адміністративно-територіальна організація
5. Акти з охорони праці, що діють в організації, їх склад і структура.
6. АРХІВНІ ДОВІДНИКИ В СИСТЕМІ НДА: ФУНКЦІЇ ТА СТРУКТУРА
7. Атомно-кристалічна структура металів
8. Багатомірність системи світового господарства
9. Базова алгоритмічна структура
10. Банківська система та її структура. Функції Центрального банку.
11. Безцехова виробнича структура.
12. Білорусь. Характеристика положення та господарства країни.

Переглядів: 902