Природно-ресурсний, виробничий і трудовий потенціал регіону

Донецький регіон має свої специфічні особливості щодо клімату і рельєфу. В цілому вони сприятливі для активного сільськогосподарського та промислового освоєння.

Рельєфні і кліматичні умови Донбасу зумовили формування специфічного ґрунтового покриву району. Більшу частину займають середньо гумусні чорноземи. Переважна більшість ґрунтів має високу родючість, однак значна частка їх не використовується в суспільному господарстві через високу еродованість. Крім цього, значні площі зайняті відвалами від видобутку корисних копалин.

Мінерально-сировинні ресурси.Донецький район практично не має аналогів за потужністю і різноманітністю мінеральної бази. Донецька мінеральна полікомпонентна зона характеризується найвищим рівнем зосередження ресурсів - перш за все високоякісним кам'яним вугіллям - від високо-калорійних антрацитів до дуже дефіцитних коксівних (малосірнистих і низькопопільних). Є тут перспективні розвідані родовища нафти, природного газу та конденсату.

Рудні корисні копалини регіону представлені значними і єдиними в Україні запасами ртутних руд (Микитівківське родовище). Є розвідні запаси залізних руд, а останнім часом виявлені запаси мідних, алюмінієвих і поліметалічних руд, які мають перспективу розвитку.

У Донецькому економічному регіоні є потужні поклади нерудних корисних копалин. Вони представлені різноманітною сировиною для абразивного виробництва, металургії, хімічної промисловості та виготовлення конструктивних матеріалів. Абразивна сировина представлена графітом і каоліном. У Донбасі зосереджені основні запаси і видобуток вогнетривких глин (Часово-Ярське родовище) України. Присутні також флюсові вапняки, доломіти, кварцити і формувальний пісок. Хімічна сировина представлена родовищами крейди для виробництва соди, фарбувальної сировини. Кам'яна сіль розташована поблизу Артемівська і Слов'янська, за обсягами запасів ці родовища є одними з найбільших у світі.

На Донеччині є великі родовища мергелю - цементної сировини в Амвросієвському родовищі. У районі є значні поклади піску, будівельного каменю, керамзитової, черепичної та скляної сировини. Ефективне використання мінерально-сировинних ресурсів лімітує: виведення з експлуатації родючих ґрунтів, збільшення площ відвалів, утворення антропогенних, ерозійнонебезпечних форм рельєфу.

Земельні ресурси.Площа сільськогосподарських угідь у районі становить 2755,0 тис. га, 80,7 % ріллі, що на 3,5 відсоткового пункту менше ніж у середньому по Україні. Площа сіножатей і пасовищ — близько 20 % сільськогосподарських угідь.

Проблемою землекористування в регіоні є деградація земельного фонду, пов'язана з водною та вітровою ерозією грунтів, старінням зрошувальних систем і високою собівартістю їх обслуговування; з подальшим вилученням сільськогосподарських угідь під промислові відвали та під забудову.

Для підвищення ефективності використання земельних ресурсів регіону треба йти шляхом інтенсифікації їх використання, створювати за допомогою інтенсивних технологій умови для підвищення продуктивності земель. Для зменшення екологічного навантаження на земельні ресурси необхідно активізувати роботу з проведення рекультивації земель, зайнятих промисловими відвалами. Ці та інші заходи сприятимуть підвищенню економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, збалансованого землекористування у регіоні.

Водні ресурси.Економіка регіону належить до вододефіцитних територій. Основою водних ресурсів регіону є річковий стік, який зарегульований численними ставками і водосховищами, його пік переважно відбувається весною. Головна водна артерія - Сіверський Донець. Річки регіону належать до басейну Дніпра, Азовського моря, Дону. Більшість річок - невеликі, влітку часто пересихають. Кількість річкової мережі регіону більш як у три рази нижча ніж у середньому по Україні і становить 0,2-0,3 км/км². Загальний обсяг поверхневого стоку з території Донбасу становить 2,0 тис км³ за рік. Забезпеченість місцевими водними ресурсами - в межах 50 % у басейні Сіверського Дінця і на 25 % у басейні Міуса. Дефіцит водопостачання в регіоні становить 4 млрд. м³ на рік.

З метою покращення водогосподарського балансу в регіоні споруджено великі водосховища, два канали Дніпро-Донбас і Сіверський Донець-Донбас. Обмежене водопостачання регіону, особливо питною водою, зумовлене забрудненням вод шахтами (1 км³ щороку) та господарсько-побутовими стоками. Надзвичайно велика кількість води використовується у важкій промисловості (металургії, хімічній промисловості, аграрно-промисловому секторі тощо) і недостатньо використовується оборотне водопостачання.

Лісові ресурси.Якуже було сказано, лісовий фонд економічного району становить близько 4 % від його території або майже в 4 рази нижчий ніж в середньому по Україні. Він представлений лісами 1-ї групи, тобто зеленими зонами, полезахисними смугами, які не мають промислово-експлуатаційного значення. З 1960-х по 90-ті роки площа лісових насаджень регіону скоротилася майже вдвічі. Ліси економічного району представлені трьома лісостеповими видами - байрачними, заплавними і водороздільними.

У видовому складі лісів переважають листяні породи - дуб, липа, ліщина, калина, трапляються і хвойні - сосна, ялина. Найбільш різноманітними за видовим складом є ліси долини Сіверського Дінця. На південь від Донецька знаходиться штучний Великоанадорський ліс, який називають «зеленою перлиною» Донбасу. Отже, проблема лісових ресурсів залишається невирішеною і на майбутнє, хоча нею необхідно стабільно займатися і щорічно висаджувати кілька тисяч га, з часом затрати себе окуплять.

Рекреаційні ресурси.Для Донецького економічного регіону з високою густотою населення питання його оздоровлення мають винятково важливе значення. Не дивлячись на значне антропогенне навантаження на території регіону, компоненти навколишнього середовища гармонійно поєднуються, що зумовлюють певні рекреаційні можливості економічного району. Розвиткові рекреації сприяють наявні ресурси Азовського моря, лісостепових і степових ландшафтів та місцевостей, придатних для відпочинку і оздоровлення. Рекреаційним можливостям сприяють помірно-континентальний клімат, лікувальні грязі озер біля Слов'янська, мінеральні води різних типів (хлоридно-натрієві, сульфатно-хлоридні, столові). Найбільша концентрація мінеральних вод спостерігається у Волноваському, Попаснянсь-кому, Старобільському районах. Значні природно-рекреаційні ресурси економічного району зосереджені в основному в басейні Сіверського Дінця, в межах Донецького кряжу та Приазовської низовини. Найбільшими центрами морської кліматотерапії є Маріуполь та Новоазовськ.

Перспективи подальшого розвитку рекреації в регіоні обмежені через значне промислове і сільськогосподарське освоєння території, забруднення річок, водоймищ і акваторії Азовського моря. Проте можливі лісонасадження у значних масштабах у майбутньому дадуть можливість розширити рекреаційні ресурси Донецького економічного регіону.

Демографічний потенціал. Сучасна демографічна ситуація значною мірою зумовлюється природним і механічним рухом населення, наслідками соціально-економічної кризи, в першу чергу в паливно-енергетичному комплексі, а також надзвичайно високою урбанізацією території. Але починаючи з 1996 р. процес урбанізації-зростання міського населення - призупинився. У 2000 р. кількість міських жителів Донбасу становила 88,2%: у Донецькій обл. - 90,1%, у Луганській - 86,4 %. Ця ж тенденція спостерігається і сьогодні. Однак загальна кількість населення в регіоні, починаючи з 1995 р., скорочується. За останні п'ять років населення Донбасу скоротилося майже на 500 тис. чол (6,1%). Причиною, перш за все, стало зниження народжуваності та зростання смертності, яке викликане негативною дією соціально-економічних чинників: падінням життєвого рівня населення, екологічною ситуацією, підвищенням частки людей похилого віку. Показники народжуваності, смертності і природного приросту населення в регіоні нижчі від середньо українських. Дитяча смертність в Донбасі становить 13,5% і є вищою ніж у середньому в Україні на 1,6%. Питома вага населення старше працездатного віку в загальній чисельності зросла з 21,1% у 1990 до 24,6% у 2000 р., тобто відбувається старіння населення. На чисельність населення працездатного віку припадає 57,9 %.

Розселення населення. Донецький економічний район найбільш урбанізований в Україні. Тут розташовано 88 міст (19,8% міст України), з них 42 (30,7 %) обласного підпорядкування, 242 (26,6%) селищ міського типу, 455 сільських рад в 36 адміністративних районах. У Донецьку проживає близько мільйону жителів, а в Маріуполі, Макіївці і Луганську населення перевищує 500 тис. чол.

У Донецькому регіоні система розселення має свої особливості. Вони характеризуються відносно високим рівнем розвитку виробничих, наукових, культурних зв'язків, які визначають взаємопов'я-заність розвитку в першу чергу міських мереж у системі розселення. Характерною особливістю розселення економічного району є різке відмежування сільських поселень від міських на північному сході Луганщини та південному заході Донеччини. В економічному регіоні розташовані одні з найбільших промислових агломерацій держави: Донецько - Макіївська, Горлівсько - Єнакієвська та Сіверодонецько-Лисичансько - Рубіжанська. В розселенні Донбасу явно виділяються диспропорції господарських структур, передусім міських поселень. Спостерігається їх внутрішня недосконалість і незбалансованість території (територія від Рубіжного до Донецька більш як 150 км є майже суцільним містом), низький ступінь інтеграції міських і сільських поселень.

З метою збалансування системи розселення району на перспективу необхідно розробити і затвердити схему розселення, де передбачити формування цілісних розселенських структур, зменшення промислового навантаження і вдосконалення соціальної інфраструктури, особливо у невеликих міських поселеннях.

У сільських населених пунктах істотного покращення вимагають виробнича база і соціальна сфера для подальшого удосконалення системи розселення та поліпшення демографічної ситуації в економічному регіоні.

Трудовий потенціал. У Донецькому економічному регіоні зайнятість населення складає 41,6 % від загальної чисельності. Це один ч регіонів в державі, де найбільша питома вага зайнятості у сфері матеріального виробництва і, зокрема, в промисловості.

Одночасно район є одним з таких, де найнижча у державі частка зайнятих у сільськогосподарському виробництві. Цей показник дещо вищий в Луганській області, що пояснюється нижчим рівнем розвитку промисловості в регіоні.

За останній період кількість зайнятих в усіх сферах економічної діяльності регіону значно скоротилася - 16,5 %. Зменшення чисельності населення, зайнятого у матеріальному виробництві, відбувається під впливом структурних змін у економіці. Причини: зменшення попиту на робочу силу, зростання безробіття як прихованого, так і у відкритій формі. Як показали дослідження, у 2000 р. пропозиція робочої сили у районі в сім разів перевищувала попит і це в той час, коли питома вага Донецького економічного району в загальноукраїнській потребі робочої сили становила 31,7 %. Особливою проблемою є значне вивільнення робітників із об'єктів паливно-енергетичного комплексу, що викликане закриттям значної кількості нерентабельних шахт і зниженням виробництва електроенергії. Це дуже негативно впливає на соціально-економічні проблеми в шахтарських поселеннях, де іншого шляху працевлаштування практично немає.

Сьогодні кількість працюючих, зайнятих в усіх сферах економіки регіону, становить близько 3,07 млн. чол., що більш як на 23 % менше за відповідний показник у 1990 р.

У регіоні зростає кількість зареєстрованих безробітних, яка сьогодні становить близько 150 тис. чол. ( 13,0 % від кількості безробітних в Україні). Середній рівень зареєстрованого безробіття коливається в межах 3,5-3,7 %.

Науково-технічний потенціал.Донецький економічний регіон має потужну науково-технічну базу. Цьому сприяє наявність в регіоні багатогалузевого суспільно-господарського комплексу, великої кількості технологічно складних виробництв, важкої індустрії, машинобудування, видобувної та хімічної промисловості.

У розпорядженні району є науково-дослідні інститути, установи галузевого і академічного підпорядкування, вищі навчальні заклади II-IV рівня акредитації. У 15-ти наукових установах досліджуються проблеми розвитку і розміщення вугільної галузі. Головною ланкою науково-технічного комплексу регіону є Донецький науковий центр НАН України, до складу якого входять 5 науково-дослідних інститутів Донецька, а також філії академічних установ у Луганську, Макіївці, Горлівці. Дослідною базою наукових установ Донбасу є 91 дослідне виробництво. Обсяги фінансування науково-дослідних робіт у Донецькому економічному районі становлять понад 8% від загальнодержавного показника. Установи регіону виконують дуже важливу науково-дослідну роботу, яка становить близько 17 % всіх виконаних НДР у країні.

Виробничий потенціал.Визначається особливостями природно-ресурсного потенціалу району і, на цій основі, спеціалізацією господарства економічного регіону.

Станом на 1 січня 2001р. первісна вартість основних фондів регіону становила 143,2 млрд. грн, що дорівнює 17,3 % вартості основних фондів України. У структурі основних фондів району найбільшу питому вагу має промисловість - 51,3 %, на транспорт і зв'язок припадає 11,1 %, сільське господарство - 4,5 %, будівництво - 1,5 %, оптову і роздрібну торгівлю - 2,0 %, освіту - 2,9 %, охорону здоров'я та соціальну допомогу -1,0 %. Як показують наведені дані, для Донбасу характерними є надмірна концентрація фондів промислово-виробничого потенціалу і недостатнє фондозабезпечення соціально-культурної сфери.

Сьогоднішня галузева структура основних фондів практично не відрізняється від структури, що склалась до 1991 р. У той час вона була недосконалою і в перспективі з реструктуризацією економіки вимагала відповідних змін у посиленні розвитку соціальної сфери.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Місце і роль економіки Донецького регіону в розвитку економіки країни.	\|	Територіальна і галузева структура господарства регіону

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.