Компоненти системи профорієнтації, їх функціонування і взаємозв’язок.

Виходячи з позицій Концепції та враховуючи результати досліджень в цій галузі вітчизняних і зарубіжних вчених дозволило нам сформулювати уточнені положення цієї системи стосовно сучасних умов. Професійна орiєнтацiя являє собою систему соціально-економічних, правових, психолого-педагогічних, медико-фізіологічних та виробничо-технічних заходів, спрямованих на забезпечення активного, мобільного, свідомого особистісно-зорієнтованого професійного самовизначення та трудового становлення особистості з урахуванням своїх можливостей та iндивiдуальних особливостей i кон’юнктури ринку пpацi для повноцінної самореалізації та самоствердження в пpофесiйнiй дiяльностi. Вона є інтегрованою, динамічною науково-практичною системою взаємодiї особистості i суспільства (рiзноманiтною на piзних вікових етапах розвитку людини), яка об’єднує процеси пізнання і аналізу професій, діагностики психофізіологічних якостей особистості, самоаналізу, самовиховання, професійних проб, вибору або перевибору певного виду трудової дiяльностi чи конкретної професії, адаптації в професії і тим самим забезпечує формування у молоді професійної перспективи, тобто планування і здійснення особистісного професійного і кар’єрного розвитку. Профорiєнтацiя повинна здійснюватися послідовно i цілеспрямовано в усіх навчально-виховних закладах, установах, на підприємствах, у центрах профорiєнтацiї, починаючи з дитячого садка i початкової школи. На практиці ж профорієнтації молоді як системи не існує.

Структурно система профорiєнтацiйної роботи з молоддю поділяється на ряд взаємопов’язаних компонентів, об’єднаних спiльнiстю мети та єдністю управління: професійна просвіта (iнформацiя), попередня профорієнтаційна психодіагностика, професійна активiзацiя, професійна консультація, пpофесiйний вiдбiр (добір), соцiально-професiйна адаптація, професійна переорiєнатцiя, професійне виховання та розвиток i професiографiя. Схематично система професійної орієнтації молоді показано на схемі І.3.1 Розглянемо коротко їх суть.

Професійна просвіта – забезпечує формування в молоді уявлень, понять та знань про світ професій, їх вимоги до особистості, соцiально-економiчнi, правові, психологiчнi i фiзiологiчнi умови правильного вибору професії, способи та умови здобуття професії, виховання позитивного ставлення молодої людини до різних видів дiяльностi, формування мотивованих професійних намiрiв з урахуванням бажань i можливостей особистості та потреб ринку праці. Важливість цього компоненту полягає в тому, що він розширює кордони вільного вибору професії, адже чим більше знає людина про рiзнi види виробництва i пpофесiї, про зміст i умови пpацi, шляхи отримання тієї чи іншої спецiальностi, вимоги, які висувають вони до людини i т.п., тим свiдомiший буде її вибір. Профпросвіта повинна бути глибокою за змістом, ураховувати вiковi особливості, потреби ринку праці. Iнформацiя має бути об’єктивною, прогностичною, всебічною, впливати емоційно, будуватися на любові до будь-якого виду дiяльностi. Зміст, форми i методи профпросвiти різноманітні i залежать від вікових особливостей людини на piзних етапах всієї профорiєнтацiйної роботи. Будується вся профпросвiти на основі професiографiї, особливо класифiкацiї пpофесiй, та професійному вихованні. Детальніше даний компонент розглянемо у наступній лекції.

Попередня профорієнтаційна психодіагностика – дослідження i оцінка властивостей індивідуальності особистості з метою проведення пpофесiйної орiєнтацiї i прогнозування пpофесiйної придатності людини. Вона дозволяє визначити рівень розвитку загальних i спеціальних здібностей, ступінь сформованості piзних якостей особистості, рівень інтелектуального розвитку людей та їх iндивiдуально-типологiчнi особливості на piзних вікових етапах. Ці дані допоможуть планувати i організовувати профорiєнтацiйну роботу в навчально-виховних закладах та центрах профорiєнтацiї на основі її диференцiацiї та індивідуального підходу. Результати попередньої профдiагностики повинні використовуватися таким чином, щоб активізувати бажання молоді до самопізнання i самовдосконалення. Проводиться вона на протязі тривалої спільної пpацi профконсультанта, психолога i молодої людини на основі принципу педагогіки – співпраці. Тому одне з головних завдань попередньої профдiагностики молоді – по можливості, максимально точно визначити ту межу, де з’єднуються «я хочу» i «я можу». Детальніше цей компонент розглянемо далі.

Професійна активізація – це розвиток iнтересiв, нахилів, здібностей учнів у piзних видах пpофесiйної дiяльностi (реальної чи змодельованої), що передбачає включення їх в активну «пробу сил» або так звані професiйнi проби, в процесі яких вони отримують реальний досвід початкової пpацi в обраній сфері дiяльностi. Цей компонент профорiєнтацiї значною мірою реалізується в пiдлiтковому i юнацькому вiцi. Умови, в яких пiдлiток перебуває в школі i вдома, породжують у нього потреби i мотиви, які характеризуються бажанням увійти в світ дiяльностi дорослих. Але цього недостатньо для професійного самовизначення, так як будь-яка професія характеризується своїми знаннями, вміннями, навичками i пpофесiйно важливими якостями особистості. Вони розвиваються, перш за все, в процесі

всієї трудової підготовки школярів, на всіх уроках i в позаурочний час. Але для забезпечення цього процесу особливу увагу важливо надавати iндивiдуальнiй роботі з учнями: необхідно кожному знайти вiдповiдне заняття, яке максимально вiдповiдає його особистим якостям i можливостям. Найкраще це реалізується в професійних пробах, де молода людина отримує досвід тієї роботи, яку вона вибрала, i намагається визначити, чи вiдповiдає зміст i характер цієї пpацi її інтересам, нахилам i здібностям. Але професійна активiзацiя не завершується професійними пробами, які виконуються в школі, вдома, у рiзноманiтних гуртках i секціях за вiдповiдною системою, а продовжується в старших класах на засадах диференційованого підходу шляхом включення учнів в допрофесійне або початкове професійне навчання на базі школи, мiжшкiльних навчально-виробничих комбiнатiв i т.п. Все це дозволяє розвинути i закріпити в молодої людини професiйнi наміри, що приводить до ґрунтовного професійного самовизначення. Повніше зміст цього компонента буде розглянуто нами далі.

Професiйна консультацiя ґрунтується на взаємодії профконсультанта та особи, яка потребує допомоги у виборі професії, навчального закладу, профілю навчання з метою встановлення видів діяльності, які найбільше підходять цій особі з урахуванням її iнтересiв, нахилів, здібностей, iндивiдуально-типологiчних особливостей, досвіду і потреб ринку праці. За змістом профконсультація буває довідковою, діагностичною, медичною i формувально-коректувальною. Вона являє собою ряд поступових взаємопов’язаних дій piзних спецiалiстiв з підводу людини до свідомого вибору або перевибору пpофесiї. Тому можна видiлити декілька її етапів: попереднiй, iнформацiйно-довiдковий, початково-формувальний, уточнювальний, корекцiйний, основний формувальний i контрольний. Таким чином, професiйна консультацiя - це довготривалий процес i всi результати його необхiдно фiксувати в профконсультацiйнiй картцi або щоденнику вибору професiї. При цьому iнформацiя, яка фiксується, повинна бути достатньо лаконiчною, мати рекомендуючий, роз’яснювальний характер, розвивальну спрямованiсть, вiдповiдати етичним нормам (коректнiсть, конфiденцiйнiсть, доброзичливiсть, позитивний характер висновків i т.п.). Детальніше цей компонент профорієнтації буде розглянуто далі.

Професiйний вiдбiр (добір) - в широкому розумiннi це комплексне дослiдження особистостi з метою прогнозування її професiйної придатностi на основi наявних у неї фiзичних i психiчних вiдмiнностей. Пiд ним також розумiють спецiально органiзований дослiдницький процес, мета якого - виявити i визначити за допомогою науково обґрунтованих методiв ступiнь i можливiсть психофiзiологiчної i соцiально-психологiчної придатностi претендентiв на навчання i роботу за складними вiдповiдальними професiями. Видiляють чотири компоненти профвiдбору: медичний, соцiально-психологiчний, педагогiчний і психофiзiологiчний. За своєю суттю i критерiями оцiнки ефективностi профвiдбiр є соцiально-економiчним заходом, а за методами - медикобiологiчним i психолого-педагогiчним. Профвiдбiр подiляють на два види: констатувальний – передбачає розв’язування питання про придатнiсть до професiї тiєї чи iншої особи в формi «придатний» або «непридатний», i органiзуючий (професiйний пiдбiр) – виявити i оцiнити iндивiдуальнi особливостi людини, якi є показниками не до однiєї, а до декiлькох професiй, що у великiй мiрi вiдповiдає потребам i завданням професiйно-навчальних закладiв, пiдприємств, органiзацiй i взагалi ринку працi. Зміст і методика проведення роботи з цього компоненту буде розглянута нами в подальшому.

Соцiально-професiйна адаптацiя – (її ще називають виробничою адаптацiєю) – це поступове активне пристосування людини до умов професiйного навчання або професiйної працi, тобто входження молодої людини в трудову дiяльнiсть. Цей процес характеризується, з одного боку, передачею молодим спецiалiстам накопиченого досвiду попереднiх поколiнь працiвникiв, з iншого - «екстерiорiзацiєю» отриманих ранiше знань, тобто їх впровадження в практичну дiяльнiсть. Таким чином, адаптацiя проявляється не тiльки в пристосуваннi молодого спецiалiста до нових умов трудової дiяльностi, але i в готовності до працi, в способах дiяльностi, якi дозволяють оволодіти професією. У соцiально-професiйнiй адаптації виділяють два аспекти: безпосередньо професійну i соцiально-психологiчну адаптацію. Професiйна адаптацiя молодої людини обумовлена входженням особистостi в складну систему суспiльно-виробничої дiяльностi. Об’єктивною стороною її виступає обмiн дiяльнiстю на основi розподiлу працi, тому вона включає в себе i процес професiйного навчання та отримання виробничого досвiду. Цей процес дуже складний i серед факторiв, якi впливають на нього, особливе мiсце займає свiдомий вибiр професiї iндивiдом i наступне ставлення до неї, яке формується задовго до професiйної дiяльностi. Молодi спецiалiсти зi стiйкою професiйною спрямованiстю адаптуються швидше до нових для них соцiально-виробничих умов. Велику роль в цьому процесi вiдiграють i мотиви вибору професiї, особливо тi, якi пов’язанi з професiйними iнтересом i нахилом. Тому при позитивному ставленні до професiї та роботи виникає задоволенiсть своєю працею. Якiсть професiйного навчання також впливає на успiшнiсть розвитку процесу професiйної адаптацiї. Соцiально-психологiчна адаптацiя iндивiда пов’язана з процесом входженням у складну систему мiжособових стосунків у колективi, прийняття особистiстю системи групових норм, якi склалися. У соцiально-психологiчнi контакти людина вступає з урахуванням особистого свiтовiдчуття i, як правило, з характером, що вже склався. Пристосуватися до iнших – означає в певнiй мiрi перебороти себе. Цей процес пов’язаний з перебудовою поведiнки, структури дiяльностi, формуванням у молодого спецiалiста вiдповiдних орiєнтацiй. Процес адаптацiї завжди пов’язаний з пристосуваннм до нового, з перебудовою старих звичок, стерiотипiв, з необхiднiстю звикнути до нових людей, з усвiдомленням нових цiлей i завдань трудового колективу як власних. Все це вимагає вiд молодої людини моральних i психофiзiологiчних зусиль, що пов’язано з правильно органiзованим професiйним вихованням ще в школi. Зміст цього компонента розглянемо в подальшому.

Професійна переорiєнтацiя – тривалий, виключно складний i суперечливий процес переходу особистостi вiд однiєї професiї до iншої на основi вже набутих професiйних якостей, важливої особистiстної i суспiльної цiнностi. Розпочинається переорiєнтацiя задовго до звiльнення з попереднього мiсця роботи, а завершується повним оволодiнням новою дiяльностю. Тобто, вона пов’язує як два стани професiоналiзму, так i двi рiзновидностi рiвноваги (вiдповiдностi) мiж особистiстю i вимогами обох видiв дiяльностi. Тому в процесi переорiєнтацiї для особистостi характерний маргiнальний (перехiдний, промiжний) стан, або стан «порушеної рiвноваги». Його основними ознаками є: зниження адаптованостi до середовища, пiдвищена психiчна напруженiсть, контрастнiсть внутрiшнiх переживань, неадекватнiсть оцiнок i самооцiнок, пiдвищена чутливiсть до зовнiшнiх впливiв будь-якої модальностi, зниження ефективностi дiяльностi i т.п.

У процесi професiйної переорiєнтацiї людина, як правило, проходить три основнi етапи: 1) завершення роботи на попередньому мiсцi; 2) безробiття i вибiр нового виду трудової дiяльностi; 3) оволодiння новою професiєю. Кожний з цих етапiв характеризується вiдповiдним своєрiдним психiчним станом особистостi, має свою внутрiшню стадiйнiсть, свої протирiччя, успiшнiсть ров’язування яких безпосередньо впливає на ефективнiсть переорiєнтацiї в цiлому. Це все визначає необхiднiсть на кожному iз цих етапiв прояву активностi самої особистостi i рiзних видiв допомоги їй зi сторони. Велику роль у ситуації переорiєнтацiї вiдiграє дiапазон професiйних i позапрофесiйних iнтересiв, широта сфер дiяльностi, в яких людина випробувала свої сили i накопичила вiдповiднi знання i вмiння. Цiнним для цієї ситуацiї є також сформована готовнiсть людини до змiни дiяльностi та стиль реагування на життєвi обставини, якi змiнюються i труднощi, якi зустрiчаються. Ефективнiсть дiй осбистостi в ситуацiї вибору нової професiї залежить вiд її активностi, що дозволяє їй не впадати в повну залежнiсть вiд соцiальних вимог та установок i зберiгати власну позицiю та планувати дiї адекватно до змiсту нових завдань i їх вiдповiдностi власним мотивам i цiлям. Така якiсть особистостi як вiдповiдальнiсть i самостiйнiсть, що проявляється в умiннi та готовностi зробити обґрунтований вибiр у будь-якій сферi життєдiяльностi, дозволяє людинi швидше переорiєнтуватися на нову професiйну дiяльнiсть. Таким чином актуальною постає проблема формування вiдповiдної мотивації та постійної психологічної готовностi людини до змiни професiї та переорiєнтацiї на нову дiяльнiсть.

Професійне виховання і розвиток передбачають формування i вдосконалення у молодої людини пpофесiйно необхідних i важливих якостей, перш за все, професiйної спрямованості (потреб, професiйних установок, трудових i професiйних цiннiсних орiєнтацiй, iдеалiв, мотивiв трудової дiяльностi, переконань у правильностi вибору) i адекватної самооцiнки, професiйного обов’язку, честi, гiдностi, етики i вiдповiдальностi, розвиток професiйного досвiду i майстерностi особистостi. Професiйне виховання i розвиток є складовою частиною системи профорiєнтацiї i повинно пронизувати кожний iз перерахованих вище її компонентiв. Будується воно, перш за все, на основi попередньої профорієнтаційної дiагностики, яка дозволяє виявити мотиви трудової дiяльностi i риси характеру людини, її соцiальний статус та iншi соцiально зумовленi властивостi. Розвиток виявлених властивостей особистостi вiдбувається, перш за все, в процесi профактивізації та вивчення курсу «Людина і світ професій», проведення рольових профорієнтаційних iгор тощо.

Успiшне функцiонування всiх компонентiв профорiєнтацiї можливе тiльки при забезпеченнi їх науково обґрунтованим професiографiчним матерiалом (професiограмами, психограмами, професiографiчними картками i т.п.), розробкою якого займається особлива галузь знань – профеciографiя. Її завданнями є вивчення професiй, їх психологiчного, психофiзiологiчного, виробничого, гігієнічного змiсту, а також вимог професiй до рiвня загальної i професiйної пiдготовки. Предметом дослiдження в професiографiї є професія, спеціальність або сфера трудової дiяльностi. Таким чином, професiографiя є основою, фундаментом всiєї професiйної орієнтації і системоутворюючим її компонентом. Без наявностi професiограм профорiєнтацiя перетворюється в чисто догматичну агiтацiю i пропаганду тих чи iнших професiй. Професiографiя в своєму змiстовному аспектi може служити цiлям: профвiдбору; рацiоналiзацiї режиму, технологiї i умов працi; вдосконалення процесу професiйної пiдготовки, а також для профорiєнтацiйної роботи з молоддю. Зміст цього компонента буде розглянуто нами окремо.

Всi компоненти професiйної орiєнтацiї тiсно взаємопов’язані i їх функцiонування визначається закономiрностями i принципами цієї системи в цілому, а поза нею вони втрачають свої функцiї. Сама ж система профорiєнтацiї постiйно взаємодiє з iншими системами: нацiонального виховання, навчально-виховним процесом, трудовою пiдготовкою, трудовою дiяльнiстю в цілому i т.д. Вiдповiдно до основних аспектів професiйної орiєнтацiї забезпечується реалiзацiя психолого-педагогiчної, соцiально-економiчної, правової, медико-фiзiологiчної та виробничо-технічної функцій цієї системи. Психолого-педагогiчна – полягає у виявленнi та формуваннi iнтересiв, нахилiв, мотивів, ціннісних орієнтацій, професійних намірів, розвитку психічних процесів і функцій, здiбностей особистостi, допомозi у пошуку свого покликання, засвоєннi системи знань, умінь, що дозволяють свiдомо вибрати професiю i оволодiти нею, вихованнi якостей, необхiдних для успiшного виконання професiйної дiяльностi. Соцiально-економiчна – забезпечує покращення якiсного складу працiвникiв, зниження плинностi кадрiв, задоволення людини своєю працею, пiдвищення продуктивностi працi, рацiоналiзацiю зайнятостi населення. Це також процес засвоєння учнями визначеної системи знань, умінь, норм, цінностей, який дозволить їм здійснювати у майбутньому свою соціально-професійну діяльність в якості повноправного члена суспільства, і дає можливість використовувати ці якості для покращення складу робочої сили, підвищення задоволеності молоді змістом праці, зниження плинності кадрів, підвищення професійної активності та продуктивності праці, економію робочого часу. Правова – забезпечує формування знань основ законодавства з вступу до професійного навчального закладу, з регулювання професійної й трудової діяльності людини та вмінь застосування правових алгоритмів вирішення проблем і конфліктів у навчальній та трудовій діяльності тощо. Медико-фiзiологiчна – забезпечує врахування вимог до стану здоров’я i окремих фiзiологiчних якостей, важливих для виконання професiйної дiяльностi, визначення вiдхилень у станi здоров’я, схильностi до професiйних захворювань, корекцiю профпланiв у вiдповiдностi зi станом здоров’я i фiзичними можливостями iндивiда. Виробничо-технічна – передбачає формування системи загальнотрудових, загальновиробничих і спеціальних знань, умінь, навичок та звичок в процесі трудової підготовки і професійного навчання.

Функцiї системи професiйної орiєнтацiї визначаються i специфiкою її реалізації в закладах освiти. Це освiтня, виховна i розвивальна функцiї, які достатньо розкриті в педагогічній літературі. Функцiї окремих компонентiв професiйної орiєнтацiї визначаються їх завданнями та змістом.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Мета і завдання профорієнтації як системи.	\|	Періоди та етапи профорієнтації.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.