• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Державної системи професійної орієнтації населення України

КОНЦЕПЦІЯ

Фінансові, матеріально-технічні та трудові ресурси, необхідні для реалізації Концепції.

Очікувані результати реалізації Концепції.

Реалізація Концепції дасть змогу:

· створити умови для реалізації конституційних прав громадян на вільний розвиток особистості, на працю, на вільний вибір професії та професійний розвиток;

· задовольнити потребу всіх соціальних груп та вікових категорій населення в отриманні доступних профорієнтаційних послуг належної якості;

· підвищити рівень зайнятості населення;

· поліпшити професійну орієнтацію населення шляхом залучення інститутів громадянського суспільства.

Фінансування заходів із забезпечення розвитку державної системи професійної орієнтації населення здійснюватиметься за рахунок коштів, передбачених в державному і місцевих бюджетах, та інших джерел.

Необхідне матеріально-технічне та кадрове забезпечення розвитку державної системи професійної орієнтації населення повинно здійснюватися під час виконання відповідних галузевих програм, планів заходів, спрямованих на реалізацію Концепції.

Додаток І.1.2.

СХВАЛЕНО

постановою Кабінету Міністрів України

від 1994 р. № 48

Питання розробки цілісної системи професійної орієнтації набуває особливого значення в умовах переходу до ринкової економіки, коли інтенсифікується процес вивільнення робочої сили і підвищуються якісні вимоги до кваліфікації працівників. Саме потребою активно регулювати ринок праці та розвивати соціальну ініціативу населення визначаються основні положення Концепції. Роль професійної орієнтації у формуванні ефективної зайнятості населення зумовлюється й тим, що науково обґрунтований і усвідомлений вибір професії створює передумови для отримання максимальних результатів від трудової діяльності. Професійна орієнтація сприяє також раціональній структурній перебудові народного господарства з урахуванням реальної потреби в професіях /спеціальностях/, є засобом попередження стресової поведінки людей, яким загрожує безробіття.

Професійна орієнтація впливає на збільшення продуктивності праці /залежно від галузі на 10 - 30 відсотків/, скорочення плинності кадрів /на 20-25 відсотків/, зниження аварійності та травматизму /на 35-45 відсотків/, продовження періоду працездатності /на 8 - 10 відсотків/, сприяє зниженню відчислення учнів з професійних навчальних закладів у 3-4 рази.

В основу розробки Концепції покладено вимоги положення Кодексу законів про працю України, законів України “Про зайнятість населення”, “Про освіту”, “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоці в Україні”, “Про охорону праці”, “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, Основ законодавства України про охорону здоров’я, положення конвенцій та рекомендацій Міжнародної Організації Праці, деяких інших документів, а також практичний досвід цієї роботи розвинутих країн світу.

І. Сутність, мета й основні принципи професійної орієнтації

Професійна орієнтація - це комплексна науково обґрунтована система форм, методів та засобів впливу на особу з метою оптимізації її професійного самовизначення на основі врахування особистісних характеристик кожного індивідуума та потреб ринку праці. Вона спрямована на досягнення збалансованості між професійними інтересами і можливостями людини та потребами суспільства в кон­кретних видах професійної діяльності.

Професійна орієнтація є соціально-економічною категорією за походженням, сутністю й показниками оцінки ефективності. По методам свого вирішення професійна орієнтація - це соціально-економічна, медико-фізіологічна та психолого-педагогічна проблема. Профорієнтаційна робота сприяє цілеспрямованому розвиткові здібностей і талантів людини, зростанню її професіоналізму, працездатності, збереженню здоров’я і виступає одним з найважливіших елементів державної політики в сфері соціального захисту та зайнятості населення.

Професійна орієнтація забезпечує ефективне використання трудового потенціалу особи, сприяє підвищенню її соціальної та професійної мобільності, відіграє значну роль у профілактиці вимушеного безробіття. Профорієнтаційні заходи стимулюють пошук людиною найефективніших заходів підвищення свого професійно-кваліфікаційного рівня, розвиток соціально-економічної ініціативи, інтелектуальної та трудової незалежності.

Головною метою профорієнтаційної роботи є сприяння специфічними методами посиленню конкурентноздатною і працівника на ринку праці та досягненню ефективної зайнятості населення.

Професійна орієнтація включає такі елементи: професійна інформація, професійна консультація, професійний добір, професійний відбір та професійна адаптація.

Професійна інформація - система заходів щодо накопичення і розповсюдження відомостей про зміст і перспективи сучасних професій та вимог, що висуваються до особи, яка бажає їх набути, форми і умови оволодіння різними спеціальностями, можливості професійно-кваліфікаційного зростання, стан та потреби ринку праці, формування професійних інтересів, намірів та мотивів особи.

Професійна консультація - науково організована система взаємодії психолога-профконсультанта та особи, що потребує допомоги у виборі або зміні професії чи виду діяльності, на основі вивчення індивідуально-психологічних характеристик, особливостей життєвої ситуації, професійних інтересів, нахилів, стану здоров’я особи та з урахуванням потреб ринку праці.

Професійний добір - система профдіагностичного обстеження особи, спрямована на визначення конкретних професій, найбільш придатних для оволодіння нею.

Професійний відбір - система профдіагностичного обстеження особи, спрямована на визначення ступеня її придатності до окремих видів професійної діяльності згідно з нормативними вимогами.

Професійна адаптація - комплексна система заходів, покликана сприяти процесу пристосування особи до психологічних та організаційно-технічних особливостей професійної діяльності на виробництві, успішному професійному становленню працівника.

Основними науково-метоцичними засобами, що використовуються у професійній орієнтації, є професіографія (інформаційна, діагностична, корегуюча, формуюча) та професійна діагностика (комплекс психологічних, психофізіологічних, медичних та інших методів вивчення особи).

До основних об’єктів профорієнтаційної діяльності належать: молодь, що навчається; вивільнювані працівники, зайняте та незай­няте населення; особи з обмеженою працездатністю.

В основу профорієнтаційної роботи покладено такі принципи:

· комплексний характер профорієнтаційних послуг;

· узгодження інтересів особи та суспільства через ринок праці;

· діяльністний підхід до визначення професійної придатності;

· рівні можливості отримання профорієнтаційних послуг громадянами країни та громадянами іноземних держав, з якими Україна має відповідні угоди, незалежно від місця роботи чи навчання, віку, статі, національності, релігійних переконань;

· доступність професійної та іншої інформації стосовно можливостей вибору чи зміни професії, форм навчання і працевлаштування;

· добровільність і безкоштовність отримання профорієнтаційних послуг усіма групами населення на гарантованому державному рівні;

· конфіденційний та рекомендуючий характер висновків профкон-сультацій та профцобору, додержання працівниками профорієнтаційних служб норм професійної етики.

2. Сучасний стан профорієнтаційної роботи

Профорієнтаційна робота в найбільш повному обсязі здійснюєть­ся підрозділами державної служби зайнятості. Окремі її елементи застосовуються в дошкільних, загальноосвітніх, професійних та вищих навчальних закладах, системі післядипломного навчання та військоматах. На стадії суспільного усвідомлення перебуває організація професійної орієнтації осіб з обмеженою працездатністю.

У дошкільних навчально-виховних закладах здійснюється попереднє вибіркове інформування малят про світ професій, їх ігрове засвоєння.

Профорієнтаційна робота в загальноосвітніх школах зводиться в основному до предметно-навчальної орієнтації. Її здійснюють вчителі-предметники та класні керівники, а координацію - завідуючі кабінетами профорієнтації. Проте ця робота в більшості шкіл провадиться формально.

Розширення диференціації навчання, мережі шкіл і класів з поглибленим вивченням предметів, формування мережі навчальних закладів нового типу (ліцеїв, гімназій, коледжів) та навчально-виховних комплексів (НВК) створюють умови для розвитку професійних інтересів і здібностей учнів. Проте при комплектуванні класів з поглибленим вивченням дисциплін, профілів навчання недостатньо враховуються індивідуальні особливості учнів, їх відбір проводиться без належного психологічного обґрунтування.

Недостатня увага приділяється профорієнтаційній роботі психологічною службою школи, яка створюється ще дуже повільно.

У школах, міжшкільних навчально-виробничих комбінатах визначилась тенденція до згортання учбово-виробничої бази трудового, професійного навчання та професійної орієнтації. Підприємства зменшують допомогу навчальним закладам у створенні необхідної матеріальної бази.

У системі професійної освіти здійснюється перехід від практики профагітації до конкурсного відбору учнів. У вищій школі поширюється тестування абітурієнтів. Все це являє собою окремі елементи професійної орієнтації, проте її цілісна система сьогодні відсутня.

Недостатня увага приділяється профорієнтаційним, аспектам профілактики правопорушень серед молоді.

Спільна робота з професійної орієнтації соціальних служб для молоді, професійних та вищих навчальних закладів і відповідних підрозділів державної служби зайнятості не відповідає сучасним вимогам і не регламентується відповідними документами.

Найбільш повно основні напрями профорієнтаційної роботи з незайнятим і зайнятим населенням визначаються і регламентуються державною програмою зайнятості та реалізуються в діяльності відповідних структурних підрозділів державної служби зайнятості. У системі Державного центру зайнятості створена мережа центрів професійної орієнтації населення та профконсультаційних пунктів (ПКП).

Центри професійної орієнтації і ПКП мають у своєму розпорядженні певні інформаційно-методичні та матеріально-технічні засоби, але їх кількість і діагностичні можливості ще недостатні й вимагають методичної та процедурної уніфікації. Профорієнтаційні підрозділи не мають необхідних виробничих приміщень, що ускладнює проведення профконсультування та профдіагностичних обстежень у повному обсязі. Центри професійної орієнтації та ПКП мають певні труднощі у доборі спеціалістів з відповідною базовою освітою і практичним досвідом роботи. Потребує зміцнення й розвитку відповідна поліграфічна база. Вказані недоліки істотно збіднюють зміст профорієнтаційної роботи з незайнятим населенням, вивільнюваними працівниками та військовослужбовцями, що звільнюються в запас у зв’язку із скороченням Збройних Сил та за станом здоров’я. Результативність цієї роботи знижується також через відсутність достатньо повної інформації про структурні та професійно-кваліфікаційні кадрові зміни в галузях народногосподарського комплексу.

Більшість підприємств різних форм власності ігнорує профорієнтаційну роботу з зайнятим населенням. Намітилась тенденція скорочення кількості підприємств, що мають служби соціального розвитку, обов'язком яких була ця робота. Останнє не сприяє виходу з економічної кризи та розвитку системи професійної орієнтації.

Важливою умовою залучення до праці осіб з обмеженою працездатністю є організація професійної орієнтації цих груп громадян у державній службі зайнятості, установах охорони зцоров’я та соціального захисту населення. Однак, через організаційну недосконалість існуючих структур і відсутність необхідних джерел фінансування профорієнтаційна робота з зазначеними групами населення досі не організована на належному рівні.

3. Основні напрями формування та розвитку системи професійної орієнтації

Основними напрямами формування та розвитку системи професійної орієнтації населення є:

· формування правових, соціально-економічних, інформаційно-методичних, матеріально-технічних і фінансових засад розвитку державної системи професійної орієнтації, організація науково-методичного та нормативного забезпечення її функціонування;

· удосконалення структури управління системою профорієнтаційних підрозцілів на загальнодержавному і регіональних рівнях;

· комплексний піцхіц цо роботи в сфері професійної орієнтації, посилення її соціально-економічної спрямованості;

· створення мережі нецержавних установ і об’єцнань, що надають профорієнтаційні послуги;

· підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації фахівців у сфері професійної орієнтації;

· оновлення форм і методів профорієнтаційної роботи, визначення її нормативів і стандартів на рівні сучасних досягнень;

· розробка пакету віцповіцних нормативно-правових документів, необхіцних для реалізації Концепції, та внесення змін до чинних законоцавчих актів;

· організація міжнароцного співробітництва у сфері професійної орієнтації з метою обміну досвідом роботи;

· створення, розширення та удосконалення існуючих профорієнтаційних підрозцілів системи освіти, соціальної служби цля молоці, державної служби зайнятості, на виробництві та в установах соціального захисту населення;

· підвищення ефективності праці зайнятих професійною орієнтацією фахівців, запровадження дієвих форм їх матеріального та морального заохочення.

4. Організаційна структура системи професійної орієнтації населення

Організаційна структура системи професійної орієнтації покликана забезпечити свідомий вибір професій для всіх груп населення.

Основну роботу, спрямовану на сприяння професійному самовизначенню дітей дошкільного віку; підлітків і молоді, яка навчається, повинні виконувати соціально-психологічні служби в системі освіти.

До штату шкіл, міжшкільних навчально-виробничих комбінатів, позашкільних, професійних і вищих навчальних закладів мають бути введені посади профконсультантів. Їх фінансування здійснюватиметься за рахунок місцевих бюджетів, коштів громадських і молодіжних фондів.

В апараті Міносвіти, його відділах (центрах) соціально-психологічної служби на місцях мають бути виділені працівники, відповідальні за профорієнтаційну роботу з молоддю, що навчається.

Профорієнтаційна робота з допризовною молоддю покладається на військові комісаріати та організації сприяння Збройним Силам та іншим військовим формуванням України.

Професійному інформуванню молоді, що має певний професійний досвід або освіту, сприятимуть соціальній служби для молоді системи Мінмолодьспорту та Фонду соціальної адаптації молоді.

Медичні аспекти професійної орієнтації підростаючого покоління, особливо для підлітків з тим чи іншим видом патології, покладаються на лікарів районних, міських медичних закладів. У МОЗ та його територіальних органах управління виділяються працівники, відповідальні за цю ділянку роботи.

Професійна орієнтація працівників, вивільнюваних у результаті структурної перебудови економіки, і незайнятого населення здійснюється відповідними консультаційними пунктами (бюро) та територіальними центрами професійної орієнтації при організаційно-метоцичному керівництві Державного центру зайнятості.

Профорієнтаційна робота з військовослужбовцями, звільненими в запас у зв’язку із скороченням Збройних Сил та за станом здоров’я, проводиться підрозділами військових комісаріатів.

Професійну орієнтацію серед:зайнятого населення на підприємствах різних форм власності рекомендується провадити їх службам соціального розвитку та кадровим службам.

Поряд з державною системою профорієнтації можуть створюватися бюро та агентства, у тому числі комерційні, які надаватимуть платні профорієнтаційні послуги громадянам і підприємствам.

Проведення профорієнтаційної роботи серед осіб з обмеженою працездатністю має бути покладено на Мінсоцзахист та МОЗ, у системі яких на всіх рівнях управління мають бути визначені працівники, відповідальні за цю роботу.

У вищих і професійних навчальних закладах повинна бути створена мережа спеціалізованих підрозділів (збільшується кількість навчальних місць) для отримання професійної підготовки інвалідів з певними видами патології.

На загальнодержавному рівні координацію організаційних питань професійної орієнтації дорослого населення та молоді, що навчається, мають здійснювати Мінпраці та Міносвіти.

Координацію досліджень соціально-економічних проблем професійної орієнтації має здійснювати Науково-дослідний центр з проблем зайнятості населення та ринку праці Академії наук і Мінпраці, психолого-педагогічних аспектів професійної орієнтації - науково-дослідні інститути Академії педагогічних наук, а з її медичних аспектів - Інститут медицини праці Академії наук і Український науково-дослідний інститут охорони дітей та підлітків МОЗ.

5. Умови реалізації Концепції

Для реалізації цієї Концепції необхідні належні правові, соціально-економічні, матеріально-технічні та фінансові умови.

Для створення правових умов необхідно:

· внести відповідні зміни і доповнення до Кодексу законів про працю України, Законів України “Про зайнятість населення”, “Про освіту”, “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоці в Україні”, “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, “Про охорону праці”, Основ законодавства України про охорону здоров’я;

· ратифікувати конвенції та рекомендації Міжнародної організації праці з питань професійної орієнтації населення;

· розробити положення про порядок проведення профорієнтаційної роботи з населенням, про територіальний центр професійної орієнтації населення, про професійну орієнтацію осіб із обмеженою працездатністю, сформувати перелік професій і спеціальностей, що вимагають професійного відбору, розробити норми та нормативи чисельності профконсультантів у центрах професійної орієнтації, школах, міжшкільних навчально-виробничих комбінатах тощо;

· внести зміни і доповнення в положення про соціально-психологічну службу системи освіти, про соціальну службу для молоді.

Для створення соціально-економічних умов необхідно:

· включити систему професійної орієнтації як невід’ємну складову частину до господарського механізму ринкової економіки; формувати її відповідне кадрове забезпечення за рахунок розширення підготовки психологів-профконсультантів, психофізіологів, соціологів тощо;

· запровадити у професійних та вищих навчальних закладах профвідбір для абітурієнтів, які вступають на спеціальності, де ставляться підвищені вимоги до психофізіологічних особливостей працівника та профконсультацій - при вступі на інші спеціальності;

· належне інформаційно-методичне та програмне забезпечення (формування банку інформаційно-довіцкових матеріалів загального характеру про соціально-економічний стан та перспективи розвитку регіонів, систему професійного навчання, поточні та перспективні потреби ринку праці, накопичення інформаційно-довідкових матеріалів професіографічного характеру - довідників, каталогів, картотек, профкарт, професіограм, психограм, даних про перспективи розвитку професій; розроблення методичних рекомендацій щодо технології проведення профорієнтаційної роботи з різними групами населення, а також індивідуальних профконсультацій та профвідбору; створення комплексу методик психологічного вивчення оообистості, включаючи комп’ютерні версії профдіагностичного, особистісного тестування).

Для матеріально-технічного забезпечення профорієнтаційних підрозділів необхідно:

· відведення відповідних виробничих приміщень згідно з діючими нормами;

· оснащення електронно-обчислювальною, аудіо-, віцео- та розмножувальною, технікою, приладами та обладнанням, засобами зв’язку, транспортом, поліграфічною базою, відповідно до напрямів діяльності

Фінансове забезпечення реалізації Концепції передбачається за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів,Фонду соціальної адаптації молоді, державного фонду сприяння зайнятості населення, фонду соціальної захищеності інвалідів (для реалізації заходів щодо профорієнтації осіб з обмеженою працездатністю), інших державних, молодіжних і громадських фондів, коштів підприємств та власних коштів громадян.

Додаток І.1.3

СХВАЛЕНО

Наказом Міносвіти, Мінпраці і

Мін-ва у справах молоді спорту України

№ 159 (30) 1526 від 02.06.1995 р.

Читайте також:

1. I. Органи і системи, що забезпечують функцію виділення
2. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
3. II. Анатомічний склад лімфатичної системи
4. IV. Розподіл нервової системи
5. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
6. IV. Філогенез кровоносної системи
7. POS-системи
8. VI. Філогенез нервової системи
9. А. Заходи, які направлені на охорону навколишнього середовища та здоров’я населення.
10. А/. Верховна Рада України.
11. Автокореляційна характеристика системи
12. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ ДИСПЕТЧЕРСЬКОГО УПРАВЛІННЯ

Переглядів: 1711