• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ПРОДОВЖЕННЯ 9.04

6.

Часткова чи обмежена кримінальна відповідальність може бути визнанна і в 14 років, якщо це великий злочин. Проте загалом, для 14 років кримінальної відповідальності дитина немає. ЇЇ вважають малолітньою. До дитини, що скоїла крадіжку, карати не будуть – покарають батьків. За злочин насильницького характеру дитину передадуть на певні перевиховні роботи, у спеціалізований заклад тощо.

У Єгипті, Іраку, Тунісу та деяких інших країнах кримінальна відповідальність наступає у 7 років. В США в деяких штатах діє смертна кара, також там немає такого поняття як настання повної кримінальної відповідальності. У Флориді був випадок, коли хлопчика 9 років засудили на довічне ув’язнення через те, що він забив до смерті 7-річну дівчинку. У нашій країні немає такого поняття як довічне ув’язнення для неповнолітніх.

Порівняно з 80-ми роками

Позбавлення волі, арешт( на 45 днів для тих, кому є 16 років), штраф( якщо дитина сама заробляє чи батьки мають відкритий депозит на її ім’я), перевиховні(виправні) роботи( людина віддає частину своєї зарплати), громадські роботи

Повна кримінальна відповідальність, на даний момент, наступає у 16 років. Наш кримінальний кодекс щодо неповнолітніх злочинців

Російські вчені говорять, що якщо дитина скоює свій перший злочин, будучи неповнолітньою, 85 % серед таких стають рецидивістами в майбутньому.

Неповнолітні – це підлітки. Особливості підліткового віку: негативізм, бажання самоствердитися, , неприйняття дорослого, його впливу, негативізм,

Стереотипи поведінки неповнолітніх(за Єнікєєвим):

1. Реакція опозиції( проявляється як негативна реакція на вимоги дорослих)

2. Реакція імітації проявляється як наслідування певної особи

3. Реакція негативної імітації - поведінка, що навмисно протиставляється нав’язуваній моделі

4. Реакція компенсації проявляється через надолуження невдач в одній галузі діяльності, успіхами в іншій

5. Реакція гіперкомпенсації – наполегливе прагнення до успіху у найбільш важкій для себе сфері діяльності( будь що добитися успіху у галузі, що їй дається з важкістю)К

6. Реакція емансипації( проявляється як прагнення позбутися нав’язливої опіки дорослих)

7. Реакція групування - нездоланне прагнення бути членом угрупування ровесників і мати референтну групу. Найважче для дітей такого віку – соціальна ізоляція.

8. Реакція хобі – поява різноманітних захоплень

Тенденції сучасної злочинності неповнолітніх

Кількісні показники злочинності неповнолітніх невпинно зростають із середини 90-х років.

Постійно збільшується к-сть неповнолітніх, що скоюють корисливі і корисливо-насильницькі злочини

Збільшується кількість злочинів, що вимагають від неповнолітніх кримінальної кваліфікації( викрадення машин тощо). Починає діяти кримінальний професіоналізм

Відбувається подальше омолодження злочинців. 1\5 злочинів неповнолітніх припадає на малолітній вік

Зростає кількість дівчат серед неповнолітніх злочинців, що скоюють тяжкі злочини

Спостерігають вчинення незначних злочинів з незначних або взагалі без приводу. Ці злочини особливо жорстокі і зухвалі.

З’явилися нетрадиційні для неповнолітніх злочини – ритуальні вбивства, шантаж, пов’язані з технологіями.

Збільшуються так звані фонові прояви при злочинності – злочини на фоні наркотичного сп’яніння, наркотичного трансу, одурманення.

Зростає кількість осіб, що мають психічні відхилення, або межові стани

Почастішали випадки взаємодії неповнолітніх і дорослих злочинців

групова злочинна діяльність неповнолітніх набуває дедалі більшої організованості. У структурі злочинності неповнолітніх переважають злочини корисливого характеру – крадіжки, корисливо – насильницького характеру( грабежі, розбійні напади). Третє місце посідають чисті насил злочини( хуліганство, нанесення тілесних ушкоджень, умисні вбивства, зґвалтування.

Чинники злочинної поведінки неповнолітніх:

1. біологічні чинники злочинності неповнолітніх – кризові явища, пов’язані із прискоренням і нерівномірним розвитком організму дитини в період статевого дозрівання( серцево-судинна, кістково-м’язова, ендокринна система). У підлітків з’являється тахікардія, кровотечі з носа, гіпертонія. Дозрівання відбувається нерівномірно. Самопочуття людини прямо позначається на її поведінці. Підлітки також незграбні, непропорційні фізично. Якщо це проявляється яскраво, то дитина стає об’єктом висміювання для однолітків. Бути неприйнятим – дуже важко. Це може призвести до того, що дитина шукає іншу групу, або мститься.

2. Акцентуації характеру( демонстративний, збудливий, застрягаючий).

3. Відставання в розумовому розвитку, що носять вроджений характер, або з’явилося у віці до трьох років внаслідок захворювань ЦНС, або черепно-мозкової травми)

4. Деякі фізичні недоліки типу дефекти мовлення, зору, слуху, а механізм такий самий як при нерівномірному фізичному розвитку. Ще причина – алкоголь, наркотики

Соціальні чинники чи причини злочинності:

- В умовах сім’ї – неправильний стиль виховання( гіпер-, гіпоопіка)

- Аморальний, асоціальний спосіб життя батьків

- Використання насилля у вихованні дитини

- Соціальне сирітство( батьки за кордоном

- Стосунки між батьками, відсутність злагоди, розлучення тощо.

- ДАЛІ ПОДУМАТИ САМОСТІЙНО

- В УМОВАХ ШКОЛИ – неправильний стиль спілкування

- Неприйняття однолітків,

- Низький рівень педагогічної майстерності, психологічної підготовки вчителів, зниження авторитету вчителя

- Слабка організація позаурочної діяльності учнів

- Відхід від організованих форм суспільно-корисної діяльності

Типові ознаки і психологічні особливості неповнолітніх злочинців:

У переважаючої більшості неповнолітніх злочинців існують труднощі у ссфері сімейного виховання.У багатьох з них немає сімей, або батьки розлучені, або сім’я змішана; Статистика: 45% немають батьків, чи живуть у неповній сім’ї.

Злочинність неповнолітніх здебільшого носить груповий характер. Статистичні дані говорять, що по Україні 60% злочиннів серед неповнолітніх – групові злочини. Це пов’язано з бажанням підлітка бути визнаними групою.

Неповнолітні не спеціалізуються на якомусь одному виді злочину. Їм властиве скоєння широкого спектру злочинів, починаючи від дрібних крадіжок, закінчуючи тяжкими злочинами проти особи. Проте сьогодні подекуди з’являються вийнятки, які свідчать про те, що неповнолітні у своїй злочинній діяльності починають професіоналізуватися. …У нього будуть розвиватися ознаки професіоналізму як тільки…

Для неповнолітніх злочинців властиве домінування корисливих злочинів. Статистика говорить: понад 70% - злочини корисливого характеру. На відміну корисливі злочини не є самоціллю, діти прагнуть не збагачення, а задоволення актуальної потреби( дорогий мобільний телефон). Вийняток становлять ті, хто є професіоналами.

Серед сучасних неповнолітніх зростає рівень насильницьких злочинів. При цьому показовими є особлива жорстокість, що проявляється у глумлінні над жертвою. Немає розуміння ні суті вчинку, А якщо немає каяття, то ре соціалізація неможлива. Двоє з 3 дітей не мали батьків. Один мав маму-алкоголічку. Діти тікали і пили вино, нюхали клей. Одного разу двоє вбили третього через те. Що він плакав і казав, що не може жити без мами…

Ще один приклад: діти вирили в лісі землянку…

У жодному випадку не має психічних відхилень…Для неповнолітніх не важливі наслідки, для них важливий процес.

Характерним є скоєння злочинів у стані алкогольного сп’яніння, або в стані афекту. Діттям в цьому віці цікаво спробувати те, що роблять дорослі. У дітей звикання відбувається значно більше.

Неповнолітні досить часто скоюють немотивовані злочини, або правильніше сказати, що мотивація у дітей неусвідомлювана. Вона має місце у таих випадках: коли в структурі особистості неповнолітнього домінують такі якості як завищенна самооцінка, агресивність, нестійкість емоційної сфери. По-друге, коли дитина має комплекс неповноцінності, включається механізм компенсації, по-третє, коли має місце закріплений в дитинстві травматичний досвід. Це приниження, яких дитина зазнавала, побої. По-четверте, коли дитина перебуває у змінених станах свідомості: під впливом наркотиків, алкоголю.

Смислова сфера неповнолітніх злочинців характеризується примітивністю і дегуманізацією. У дітей-злочинців – людина не є цінністю.

Різко зростає кількість злочинів серед неповнолітніх дівчат( хуліганство, співучасть у зґвалтуванні, дітовбивство)

Неповнолітні, які допускають кримінальну активність, зазвичай, володіють, деформацією особистості за асоціальним типом. Ознаки деформації:

1. Відсутність пізнавальної активності – нецікаво вчитися

2. Педагогічна і сімейна занедбаність, яка породжує когнітивну дефіцитарність. Це може нагадувати відставання у розвитку.

3. Відсутність здібності до емпатії, відсутність глибини емоційних контактів, байдужість до почуттів інших. Нездатність встановлювати та підтримувати емоційно насичені табільні стосунки.

4. Прагнення до отримання простих задоволень без певного вольового зусилля і праці.

5. У цих дітей поголовне відчуття спустошеності.

6. Нестійкий настрій із схильністю до дратівливості з неадекватним афективно агресивним реагуванням на конфліктні ситуації.

7. Схильність до індивідуальної і особливо групової жорстокості.

8. Індиферентне ставлення до загальнолюдських цінностей, при полегшеному засвоєнні навичок асоціальної поведінки, соціально-правовий нігілізм.

9. Егоцентризм з відчуттям правомірності своєї асоціальної поведінки і постійним прагненням виправдати її, або звинуватити оточуючих у своїх вчинках

10. Відсутність відчуття провини за свої вчинки, підвищенна чутливість до впливу дорослих правопорушників.

Типологія груп неповнолітніх з девіантною поведінкою(Васільєв):

Ø Дворова компанія, випадкова група

Ø Ретристська група – це, так звана, група однодумців, що утворюється на основі спільних інтересів та однакового світогляду, а ознак девіантності набуває лише тому, що її учасниками прагнуть уникати життєвих труднощів

Ø Агресивна група – це типова злочинна група неповнолітніх, яка характеризується крайньою відособленістю від оточуючого середовища за принципом( Ми – вони)

Рівні розвитку злочинних груп неповнолітніх( Башкатов):

- докримінальні, або асоціальні групи

- нестійкі, або криміногенні групи – дрібні правопорушення, їм ще не вистачає організованості

- стійкі, або кримінальні групи, - це групи, які умисно і цілеспрямовано займаються злочинною діяльністю.

Структурні особливості злочинних груп неповнолітніх

наявність лідера

авторитарний стиль керівництва групою

низька емоційна основа міжособистісних стосунків

наявність у групі раніше засуджених,

формування власної субкультури

висока сугестивність і навіюваність і комфортність простих учасників групи і наявність кругової поруки

Д.З: різновиди соціальних ролей в групі неповнолітніх правопорушників( васільєв)

1) Аутсайдер – людина, що зайшла у «життєвий» глухий кут, невдаха, що не знайшов визнання у формальній групі, що не має шляхів самореалізації;

2) Маргінал – самотня людина, що втратила соціальні зв’язки, яка намагається самоутвердитись шляхом аморальної поведінки;

3) Конформіст – легко засвоює групові норми, підкорюється авторитету;

4) Пстистосуванець – людина, що приймає групові цінності, але лише зовнішньо, щоб підвищити свій статус у групі, серед друзів;

5) Фанат – людина, яка віданна цінностям групи на всі 100%, і те, що суперечить цим цінностям вона сприймає з гострою агресією.

6) Вождь – той, хто проявляє ініціативу організатора, має лідерські якості.

7) Попутчик – людина, що випадково примкнула до групи , не до кінця визначила свої цінності. Для неї більш важливою є групова солідарність.

8) Імітатор – людина, що не аналізує суть групових цінностей, але для якої на першому місці – зовнішня атрибутика групи, як предмет гордості;

9) Нудьгуючий – людина, що прагне розважитись, цікавіше організувати своє дозвілля і знайти середовище для спілкування.

Профілактика злочинності неповнолітніх. Головними причинами злочинності неповнолітніх є безцільне часопроведення, соціальна безконтрольність, антисоціальний вплив. Виходячи з цього головною формою профілактики злочинності неповнолітніх є організація цікавої і суспільно корисної для них життєдіяльності. У всіх інших випадках.

В індивідуальній профілактичній роботі з неповнолітніми використовують методи переконання, примусу, надання допомоги у вирішені складних життєвих проблем.

Залежно від об’єкта індивідуальна профілактика поділяється на : ранню профілактику, спрямовану на ліквідацію обставин, які негативно впливають на формування особистості неповнолітнього.

2. Усунення чинників, що вже сприяли скоєнню злочинів

Попередження рецидивних злочинів неповнолітніхий

Девіантна поведінка дітей та підлітків: соціально-психологічний аспект( Супрун, Перепечина)

Мєндєлєвич на підставі аналізу мотивів правопорушень, називає 5 типів поведінки, що відхиляються від норми:

1. Деліквентна поведінка – непланована, спонтанна, часто немотивована, неусвідомлена( 10%)

2. Адиктивна поведінка – залежить від токсичних чи наркотичних речовин(43%)

3. Патохарактерологічна поведінка – обуовлена особливостями, що притаманні психопатичним і дисоціальним типам особистості( 30%)

4. Психопатологічна поведінка обумовлена перебігом психічного розладу( 15%)

5. Прояв гіперздібностей( таланту, геніальності) – ігнорування реальності, значущості навколишнього світу(2%)

Девіантну поведінку можна визначати як поведінку аномальну, деліквентну, патологічну, називати порушенням поведінки. Дослідники зіштовхуються не лише з проблемою визначення понять, але і з проблемою визначення чітких діагностичних критеріїв. У американській класифікації антисоціальні розлади складаються на основі переліку правопорушень, асоціальних вчинків. У вітчизняній класифікації виокремлюють такі типи поведінки:

- Анти дисциплінарну( порушення дисципліни в навчально-виховних закладах);

- Антисоціальну( порушення етичних норм поведінки);

- Деліквентну(протиправна)

- Ауто агресивна( спрямована на себе)

Важливим при вивчення девіантної поведінки є поняття норми, характер якої трансформується під впливом вікового, етнічного, соціального, статевого, ідеологічного, професійного факторів.

Ротенберг і Бондаренко говорять, що відхилення від норми у підлітків пов’язане з потребою у пошуковій активності, яка є потужною саме у цей вік. Відповідно неправильно спрямована пошукова активність призводить до девіацій.

За Амоном пошукова поведінка виражена у вродженому потенціалі конструктивної агресивності, який при правильному виховані перетворюється на творчість, що проявляється у спілкуванні, іграх тощо. У випадку конфліктів у родині конструктивна агресивність може стати деструктивною.

Кондрашенко говорить про те, що порушення поведінки у підлітків – явище не виняткове. 30-50% підлітків, що потрапляють до психіатричних стаціонарів мають девіантні форми поведінки.

Порушення поведінки у підлітків може набирати найбільш різноманітних форм.

Важливе питання: чи є відхилення у поведінці ознакою психічного захворювання, чи це психологічна особливість перехідного віку, чи це дефект виховання?

Ще одна проблема: різні галузі науки вивчають проблему девіантної поведінки підлітків у свої площинні. Хоча в будь-якому випадку зрозуміло, що проблема такої поведінки пов’язана з порушення становлення особистості, що призводить до утруднення соціальної адаптації молодої людини.

Амбрумова та Жезлова називають такі ланки ДП дітей та підлітків:

Анти дисциплінарну,

Антисоціальну

Деліквентну

Ауто агресивну

Кудрявцев виділяє:

Відхилення корисливої орієнтації

Відхилення агресивної орієнтації

Відхилення соціально-пасивного типу( наркотики, суїцид тощо)

За Ковальовим є такі типи ДП: соціально-психологічні, , клінічно-психопатологічна, особистісно-динамічна.

Личко розглядає ДП у двох напрямах: форма прояву порушення і мотиви, причини цих порушень( біологічні і соціопсихологічні).

Кримінальні психологи багато уваги приділяють мотивам ДП підлітків. Дрємова встановила, що корисливі злочини мають на меті не збагачення, а стають результатом наслідування моди, захоплення певною річчю, потребою у самостверджені. Ігошев з’ясував, що основними мотивами у підлітків є жадібність( 23%), алкоголізм( 57%), індивідуалізм(47%), бідність духовних інтересів( 38,9%).

Кузнєцова і Харченко виокремлюють три види відхилень недисциплінованих підлітків: аномалії у сфері стосунків з батьками, педагогами, колективом; нещирість; відхилення в емоційній сфері.

Устименко акцентує на тому. Що реакції молодших і старших підлітків значно різняться між собою. У молодших спостерігають сублімацію, фантазування, фрустрацію. У старших – реакцію опозиції, реакцію відмови, реакцію ізоляції.

Алмазов, Гільбух та інші вчені виділяють три рівні взаємодії людини, на яких формується уявлення людини про світ:

Неформальне спілкування людей, які живуть поруч із підлітком, від яких він залежить, думку яких цінує.

Корпорація, до якої людина належить. Тут мова йде про професійну, громадську діяльність, приналежність до певного прошарку.

Взаємодія з макросередовищем

Ще один важливий аспект – це сім’я. Бочкарьова пропонує такуипологію неблагополучних С:

ü С з неблагополучною емоційною атмосферою, де склалися байдужі стосунки між її членами

ü С з відсутністю емоційного контакту дітей і батьків при збережені зовнішніх етичних стосунків

ü С з хворою етичною атмосферою, де дитину залучають до співучасті в аморальному способі життя.

Алексєєв: конфліктні, аморальні, педагогічно некомпетентні, асоціальні сім’ї.

Лічко: С, де діти виховуються за типом гіперопіки, за типом «кумир сім’ї», за типом «попелюшки»

Тема: Жіноча злочинність

1. Історичний аналіз жіночої злочинності

2. Головні риси і відповідні їм тенденції сучасної жіночої злочинності

3. Типологія жінок, що скоїли злочин

4. Причини жіночої злочинності

Чоловікам треба все казати конкретно, а не подавати інформацію розвито. Жінки більш емоційні, чоловік раціональні. Чоловік «бачить ціль, не бачить перешкод. Жінка перш, ніж діяти зважить усі «за» і «проти».

В науці проблема жіночої злочинності постала наприкінці ХХ ст.., хоча існувала ще в давні часи. Однак говорити про жіночу злочинність, досліджувати її, а тим більш, писати про неї було заборонено: ідеологія радянського союзу штучно приховувала інформацію про жіночу злочинність, щоб уникнути виникнення сумнівів про повноцінність суспільного устрою в державі. Адже жінка завжди асоціювалась з моральним еталоном. І якщо вона починає скоювати злочини, суспільний устрій є неповноцінним. Навіть у мовознавстві немає слова злочинниця.

Старша жінка говорила, що вона з Міністерства оборони, рекламувала певні товари(консерви, гречка) за пониженою ціною і просила за них аванс. Стереотипні уявлення щодо жінок як моральних еталонів полегшують здійснення злочинів жінками.

Кількість злочинів, що жінки скоювали в минулому замовчувалась. Цю інформацію приховували.

Ломброзо вивчав злочинний тип проститутки.

В історії дослідження даної проблематики виділяють три таких напрямки, що представлені різними теоріями.

Перший напрям – моралістичний. Це теорії, головна ідея яких зводилася до того, що жінка через свою дурість ще з часів Єви здатна на злочин. Вони говорять в один голос: жінка істота недалека.

Другий напрям – антропологічний представлений теоріями, які пояснювали жіночу злочинність біологічними факторами. Наприклад, Ломброзо вважав, що жінка більш злочинна істота, ніж чоловік, оскільки вона стоїть на нижчому щаблі органічного розвитку. Також «порівняно з чоловіками, жінки більш мстиві, ревниві, більш жорстокі». В цьому він був дещо правий. Сучасні дослідження показують, що чоловік може в останній момент відмовитись від вбивства( або скоєння іншого злочину), а жінка – ні.

В одній зі своїх праць Ломброзо зробив припущення, що жінка-вбивця і жінка-проститутка – майже один і той самий тип. Систематичні дослідження проблеми жіночої злочинності розпочав саме Ломброзо.

Третій напрям – соціологічний. Він включає в себе теорії, які пояснювали жіночу злочинність соціальними факторами, тобто домінувала думка, що необхідно враховувати соціальне становище жінок, їх відчуженість від політичного і суспільного життя та замкнутість рамками домашнього побуту. Оскільки раніше соціальна активність жінок була вужчою, то і злочинів скоювали вони менше.

Найбільш типовими злочинами були крадіжки, вбивства, звідництва( утримання борделів). В 90-х роках ХХ ст.. рівень жіночої злочинності, зростає вдвічі і розширюється спектр скованих злочинів: обман покупців, шахрайство, вбивство, грабіж, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, розбій, необережні правопорушення( автотранспортні пригоди, ДТП).

На один жіночий злочин припадає 5 чоловічих.

Головні риси сучасної жіночої злочинності:

Узагальнено усі злочини, які скоюють жінки, можна поділити на 2 групи: злочини пов’язані з їх професійною діяльністю.Злочини пов’язані із сімейно-побутовими стосунками( насильницькі злочини.)

Найбільш поширеними жіночими злочинами є злочини корисливого характеру( 70%). Тенденції:

- Якщо до початку 90-х найбільш поширеними були такі злочини як спекуляція, обман покупців, підробки та розтрати, то насьогодні типовим залишається лише обман покупців. Замість розтрат з’явилося розкрадання.

- Різко зростає кількість жіночих посадових злочинів. Найбільш поширені – це хабарництво і зловживання службовим становищем. Жінка допомагає тікати злочинцю( з в’язниці) у випадку, коли вона закохалася. А чоловіки допомагають жінкам утікати лише у випадку отримання певної користі.

- Розкрадання державного майна жінками зустрічається частіше, ніж крадіжки приватного майна. У жінки мотив розкрадання: Для дітей. Крадіжки приватного майна здійснюються шляхом входження довіри до жертви.

- Шахрайство серед жінок виражене менше, ніж серед чоловіків, однак жінка-шахрайка більш хитромудра, розважлива, нестандартна у рішеннях і винахідлива.

- Чиста корислива злочинність представлена у жінок через проституцію. Однак і в цьому виді злочину, жінок часто використовують як інформаторів, а також залучають до шахрайства.

В сучасних умовах спостерігається збільшення насильницьких злочинів серед жінок. Якщо раніше це були злочини, що скоювалися у сімейно-побутовій сфері, то сьогодні вони вийшли за межі сім’ї і жінки скоюють грабежі, розбійні напади, замовні вбивства. Насильницькі злочини, що скоюються в сім’ях, найчастіше є реакцією на неправомірну поведінку потерпілого. До моменту вбивства жінка є жертвою, але врешті-решт жертвою стає чоловік.

1) Типовим жіночим злочином насильницького характеру є дітовбивство.

2) Менш типовим для жінок є хуліганство.

3) Жінки значно рідше, ніж чоловіки використовують насилля, щоб заволодіти чужим майном.

4) Такий вид злочину як серійне вбивство, хоч і в меншій к-сті, але також представлений серед жінок. Іноді жінка виходить заміж багаторазово і так само багаторазово стає вдовою( чорна вдова). Інший тип – соціопати, які через егоцентричність завдають шкоду іншим. Щоби помститись( сім’я Іванютіних, що працювала у шкільній їдальні і підсипала отруту у їжу).

5) Поява нового виду злочину – зґвалтування чоловіків

Жінки менше, ніж чоловіки стають рецидивістами.

Читайте також:

1. N Придумати продовження до твору тощо.
2. Відновлення та продовження процесуальних строків.
3. Доцільність продовження та припинення виробництва у короткостроковому періоді
4. Лекція 6. Тема 2.8 (Продовження теми) - Електробезпека. Специфіка питань електробезпеки відповідно до галузі. Статична електрика. Блискавкозахист.
5. Лекція №5(продовження) Політична думка в Україні
6. Основні напрямки використання доходів, здобутих від незаконної торгівлі наркотиками. Використання доходів отриманих від наркобізнесу для продовження злочинної діяльності
7. Питання 4. Строки досудового слідства і тримання під вартою, порядок їх продовження, нерозголошення даних слідства
8. Продовження
9. Продовження
10. Продовження додатку Б
11. Продовження додатку Б

Переглядів: 1403