• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ПРЕДМЕТ, МЕТОД, СИСТЕМА, ДЖЕРЕЛА ТРУДОВОГО ПРАВА УКРАЇНИ

1. Трудове право, як одна із провідних галузей України.

2. Предмет трудового права:

a. Власне трудові

b. Суміжні правовідносини

3. Сфера дії норм ТП.

4. Особливості методу ТП, функції.

5. Система ТП, як галузі права та як науки. Система трудового законодавства. Принципи трудового права.

6. Відмежування трудового права від інших галузей права: цивільного, адміністративного, права соціального забезпечення, цивільного процесу.

1. Сутність і зміст цієї галузі права досить красномовно відображає назва галузі. Важливою умовою життєдіяльності людей є праця, яка завжди становила і становить вольову діяльність, спрямовану на створення матеріальних благ. Право, як сукупність норм і правил поведінки регулює певні сфери суспільних відносин і будь-які з них набувають форми правових, якщо вони врегульовані нормами права. Що ж до трудових відносин то таку функцію виконує трудове право.

За своєю природою і соціальним призначенням ТП має гуманістичний характер. В основі своїй воно спрямоване на захист інтересів осіб змушених в силу об’єктивних обставин продавати свою робочу силу. Більш того вважається, що трудове право належить до сфери так званого соціального права, тобто це таке право, яке встановлює соціальні гарантії для певної частини суспільства з метою надання їм рівних можливостей в участі у суспільно-трудових відносинах та має забезпечувати дотримання соціального миру.

2. Предмет ТП складають трудові та суміжні з трудовими правовідносини. Предмет трудового права складають трудові відносини, які характеризуються наступними ознаками:

1. ці відносини протікають в умовах внутрішнього трудового розпорядку;

2. працівник включається в трудовий колектив конкретної організації;

3. включення працівника в колектив опосередковано конкретним юридичним фактом – трудовим договором (контрактом), зміст трудових відносин зводиться до виконання працівником визначеної роботи у відповідності до його кваліфікації, спеціальності, посади. Таким чином, трудові відносини, як предмет ТП представляють собою ланку суспільних відносин, що складаються у процесі застосування праці. Це власне трудові відносини між ними.

До предмету входять також суміжні відносини. Це організаційно-управлінські відносини в сфері праці. Відносини з працевлаштування, по професійній підготовці та підвищенню кваліфікації безпосередньо на виробництві, по нагляду за охороною праці і контролю за дотриманням трудового законодавства, по розгляду трудових спорів, конфліктів. Вони виконують допоміжну роль забезпечуючи належне функціонування трудових відносин. Поза трудовими відносинами такі відносини не існують. Вищезазначені відносини, що входять до предмету галузі виникають у зв’язку із застосуванням і реалізацією норм ТП і лише відносини, що виникають з приводу встановлення умов праці передбачають прийняття локальних правових норм, які з урахуванням специфіки конкретного підприємства визначають робочий час, час відпочинку тощо. Ці відносини є складовою відносин соціального партнерства. Часто їх суб’єктами є колективні органи і тому в юридичній літературі такі відносини називають колективними трудовими відносинами. Важливе місце в системі суспільних відносин, що входять до предмету трудового права займають відносини з працевлаштуванням громадян. Сюди долучаються органи покликані забезпечувати зайнятість населення. При цьому відносини працевлаштування. Можуть виникати на взаємній трьохсторонній основі між роботодавцем, органом працевлаштування та працівником.

Поняття ТП можна розглядати в декількох аспектах і залежно від рівня трудового договору його багатоаспектність може бути досить різноплановою.

1. ТП розглядається як галузь права у системі права України. Як галузь права воно являє собою систему правових норм, які регулюють суспільні відносини з приводу використання найманої праці.

2. Характерний переважно для сфери реалізації права і хоча на практиці в діяльності уповноважених на те органів ( суду) йдеться в основному про застосування законодавства а не права. Поняття трудового права є домінуючим тут. Як відомо поняття права є ширшим ніж поняття законодавства, а тому застосування терміну ТП замість терміну трудове законодавство є цілком виправданим.

3. Стосується юридичної науки і є однією з її галузей.

3. ст. 3 КЗпП Законодавство про працю регулює відносини працівників всіх підприємств, установ, організацій незалежно від виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором у фізичної особи. Свої особливості у сфері дії мають трудові відносини на державній службі, а також в ОМС. Про це свідчать закони: «Про державну службу» тощо. Вважається, що на державних службовців має поширюватись спеціальне законодавство. Тому що державні службовці мають особливий правовий статус, який в літературі названий службово-трудовий.

ЗУ «Про фермерське господарство»;

ЗУ «Про режим іноземного інвестування»;

Таким чином встановлення законодавством і статутами будь-яких особливостей прав і обов’язків працівників таких об’єднань можливо лише у межах визначених КЗпП.

4. Сутність методу ТП в тому, що регулюючий вплив на учасників трудових відносин здійснюється за допомогою спеціальних правових норм трудового законодавства. Метод базується на зобов’язальному, рекомендаційному та дозвільному принципах. Залежно від цього розрізняють два методи трудового регулювання трудових відносин:

1. диспозитивний;

2. імперативний;

Поєднання у трудовому праві диспозитивного та імперативного методів відбувається з деякою перевагою на користь диспозитивного. Це пояснюється насамперед тим, що основу трудових відносин складають відносини, які регулюються на договірному рівні. Навіть відносини трудової дисципліни внутрішнього трудового розпорядку, а, отже, і субординація при цьому є результатом добровільно взятих на себе працівником зобов’язань, щодо дотримання встановлених роботодавцем правил.

Локальний метод регулювання праці, за допомогою якого встановлюються норми, що конкретизують положення актів вищого рівня, з урахуванням реальних можливостей конкретного підприємства і діють тільки на ньому. Це норми, які охоплюють регулювання робочого часу і часу відпочинку (правила внутрішнього трудового розпорядку), оплати праці (положення про преміювання). Особливістю локального методу правового регулювання трудових відносин є ініціатива і участь у цьому процесі самих працюючих, а прийняття таких норм – це результат переговорів між роботодавцем і найманими працівниками та їх представниками, зокрема професійними спілками, оскільки таке регулювання проводиться, як правило, у формі колективних договорів, то цей метод інколи ще називають колективно-договірним. Отже, метод трудового права характеризується сукупністю відповідних прийомів, що виражаються у комплексному поєднанні централізованих (імперативних) та децентралізованих (локальних) засад регулювання трудових і тісно пов’язаних з ними суспільних відносин.

Усі ці прийоми, які формують метод трудового права виявляються через відповідні комбінації способів за допомогою яких відбувається правове регулювання.

5.

Загальну частину складають норми, що стосуються усіх суспільних відносин, що регулюються ТП. Вони закріпляють основні поняття та положення.

Особливу частину складають норми, які регулюють деякі складові трудових правовідносин з урахуванням особливостей праці та необхідності її регулювання для певних категорій працівників (оплата праці, охорона праці).

Систему ТП відрізняють від системи Т Законодавства. Трудове законодавство – це сукупність НПА виданих державними або іншими правомочними органами. Конвенції та міжнародні договори.

Джерела ТП – зовнішні форми вираження правових норм, що встановлені НПА нормативно-правовими договорами (угодами), в тому числі ратифікованими міжнародними договорами, а також актами вищих судових інстанцій за допомогою яких забезпечується правове регулювання трудових і тісно пов’язаних з ними суспільних відносин на підприємствах, установах чи організаціях чи фізичних осіб, які використовують найману працю.

Джерела ТП складаються з норм права, під якими розуміють загальнообов’язкові формально-визначені правила поведінки, якими регулюються суспільні відносини. У ТП правові норми виражають поведінку, яка є обов’язковою для всіх суб’єктів трудових правовідносин. Ними визначаються права і обов’язки учасників трудових правовідносин, забезпечується реалізація конституційного права на працю.

Об’єднання певних норм трудового права в тісно пов’язані між собою групи, які регулюють однорідні суспільні відносини становлять правові інститути (зокрема трудовий договір, трудові спори, охорона праці, оплата праці, інститут матеріальної відповідальності тощо). Особливістю джерел ТП є те, що нормативні акти, які належать до джерел ТП регулюють трудові та інші пов’язані з ними суспільні відносини, що становлять предмет трудового права. Наявність у трудовому законодавстві загальних і спеціальних норм відображає принцип співвідношення єдності і диференціації правового регулювання праці. Однією з особливостей характерних тільки для джерел ТП є застосування регулювання трудових відносин, коли норми обов’язкові для виконання всіма учасниками трудового процесу створюють самі працівники, або їх представницькі органи та роботодавці.

Для джерел ТП характерна наявність нормативно-правових договорів, крім НПА. До них належать колективні угоди, правовий статус яких визначено ЗУ «Про колективні договори і угоди».

Основне місце займає КЗпП прийнятий 1971 р.

Основні риси:

1. Кодифікований загальнодержавний акт, що об’єднує важливі норми трудового права.

2. Закріплює юридичні гарантії реалізації права на працю, принципи єдності та диференціації трудових відносин.

3. Встановлює пріоритет дії міжнародно-правових норм над національними ( ст. 8 КЗпП)

4. Містить норми, які в сукупності становлять найважливіші інститути та під інститути ТП.

Система науки – це сукупність теоретичних поглядів, суджень і висновків, що стосуються проблем правового регулювання трудових відносин.

Функції ТП –основні напрямки впливу.

Функції:

1. Захисна – пов’язана з його соціальною функцією, якою є охорона праці. Але якщо остання має більш загальний характер на суспільно-трудові відносини, виділяючи його з поміж інших галузей права, то спеціально-юридична функція ТП спрямована на охорону трудових прав та інтересів одного з безпосередніх учасників ТП. У цьому аспекті ТП захищає інтереси працівника, як сторони певною мірою слабшої. Захисна функція ТП виявляється ще й в тому, що воно створює рівні можливості для реалізації громадянами своєї здатності працювати, встановлювати єдині правила, щодо умов праці на підприємствах різних форм власності.

2. Виробнича – це функція захисту інтересів власника. Якщо захисна функція забезпечує, наприклад, обмеження в отриманні заробітної плати працівників, то виробнича гарантує роботодавцю можливості стягнути повністю збитки завдані в результаті заподіяння шкоди працівником, що перебуває у трудових відносинах.

3. Виховна – спрямована, перш за все, на забезпечення трудової культури суспільно-трудових відносин. Взагалі, про виховну функцію ТП можна говорити лише за умови, що існує високий рівень правового регулювання трудових відносин, який ґрунтується на принципах додержання прав людини і високій загальні правовій культурі у суспільстві.

6. Чимало подібних рис ТП має з ЦП. Передусім це стосується предмету правого регулювання. Так, до трудових відносин тісно примикають регламентовані цивільні правовідносини об’єктом регулювання є виконання певних трудових завдань чи надання послуг(договір підряду, доручення, замовлення).

Самостійно подивитись договір підряду, ст. 21 КЗпП.

ТП тісно пов’язане з адміністративним правом, зокрема на прикладі державної служби, тому що особи з однієї сторони перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, але в той же час вони видають акти владно-розпорядчого змісту, які свідчать про вплив адміністративного права на їх статус. Тому не випадково відносини, в яких перебувають службовці називаються службово-трудовими.

ТП і право соціального забезпечення

Тісний взаємозв’язок простежується в тому, що право соціального захисту поширюється на осіб, які були працівниками і щомісячно відраховували суми на загальнообов’язкове державне, соціальне страхування.

Цивільний процес

Взаємозв’язок в тому, що порядок розгляду трудових спорів в судах регламентується ЦПК, оскільки немає ТПК.

Читайте також:

1. IV. Обов'язки і права керівника та заступника керівника подорожі
2. А джерелами фінансування державні капітальні вкладення поділяються на централізовані та децентралізовані.
3. А/. Верховна Рада України.
4. А/. Фізичні особи як суб’єкти цивільного права.
5. Аграрна реформа 1861 р. Скасування кріпостного права в надніпрянській Україны.
6. Аграрна реформа 1861 р. Скасування кріпостного права в надніпрянській Україны.
7. АГРАРНЕ ПРАВО УКРАЇНИ
8. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості.
9. Аграрні закони України
10. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
11. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
12. Адміністративне право як галузь права

Переглядів: 2657