Тема9: Плата за ресурси та послуги

Тема 9. Екологічний податок

План:

1. Основні поняття з оподаткування

2. Особливості стягнення

Екологічний податок – загальнодержавний обов’язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів в атмосферу, скидів у водні об’єкти забруднюючих речовин, у тому числі скидів понаднормативних забруднень промислових та інших стічних вод через систему каналізації населених пунктів, розміщення відходів та утворення і тимчасове зберігання радіоактивних відходів понад установлений особливими умовами ліцензії строк.

Платниками податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не здійснюють господарської (підприємницької) діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються:

1) викиди забруднюючих речовин в атмосферу стаціонарними джерелами забруднення;

2) скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти, у тому числі скиди понаднормативних забруднень промислових та інших стічних вод через систему каналізації;

3) розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини;

4) утворення радіоактивних відходів;

5) тимчасове зберігання радіоактивних відходів понад установлений умовами ліцензії строк.

Платниками податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не здійснюють господарської (підприємницької) діяльності бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, якими здійснюються:

1) викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення (крім повітряних суден) у разі використання ними палива;

2) викиди забруднюючих речовин в атмосферу повітряними суднами.

Не є платниками податку за утворення радіоактивних відходів суб’єкти діяльності у сфері використання ядерної енергії, які:

1) уклали договір щодо повернення відпрацьованого закритого джерела іонізуючого випромінювання до підприємства – виробника або до підприємства-постачальника джерела;

2) здійснюють поводження з радіоактивними відходами, що утворилися внаслідок Чорнобильської катастрофи, в частині діяльності, пов'язаної з такими відходами.

Ставки податку за розміщення окремих видів надзвичайно небезпечних відходів:

1) обладнання та приладів, що містять ртуть, елементи з іонізуючим випромінюванням, – 431 гривня за одиницю;

2) люмінесцентних ламп – 7,5 гривні за одиницю.

Ставка податку за утворення радіоактивних відходів виробниками електричної енергії – експлуатуючими організаціями ядерних установок (атомних електростанцій) складає 0,0063 гривні у розрахунку на 1 кВТ год виробленої електричної енергії.

Звітний податковий період дорівнює календарному кварталу.

Платники податку або податкові агенти складають податкові декларації за формою, затвердженою центральним органом державної податкової служби, і подають протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до органів державної податкової служби та сплачують податок протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання податкової декларації:

1) за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами, скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти, розміщення протягом звітного кварталу відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах – за місцем розміщення стаціонарних джерел, спеціально відведених для цього місць чи об’єктів;

2) при здійсненні повітряними суднами зльотів-посадок в аеропортах чи на аеродромах – за місцем розміщення аеропортів чи аеродромів тощо;

3) за паливо, реалізоване кінцевому споживачу, – за місцем розміщення пунктів продажу палива.

Річна податкова декларація подається до органів державної податкової служби з попереднім погодженням з територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища в частині застосування коригуючих коефіцієнтів та затверджених лімітів скидів забруднюючих речовин у водні об’єкти та розміщення відходів.

1. Об’єкт , ставки збору за використання лісових ресурсів.

2. Порядок обчислення збору за використання лісових ресурсів.

Об’єктом оподаткування збором є:

- деревина,заготовлена в порядку рубок головного користування;

- деревина, заготовлена під час проведення заходів:

а) щодо поліпшення якісного складу лісів, їх оздоровлення, посилення захисних властивостей;

б) з розчищення лісових ділянок, вкритих лісовою рослинністю, у зв’язку з будівництвом гідровузлів, трубопроводів, шляхів тощо;

- другорядні лісові матеріали (заготівля живиці, пнів, лубу та кори, деревної зелені, деревних соків та інших другорядних лісових матеріалів, передбачених нормативно-правовими актами);

- побічні лісові користування (заготівля сіна, випасання худоби, заготівля дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід, лікарських рослин, збирання лісової підстилки, очерету та ін.);

- використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей та проведення науково-дослідних робіт.

Ставки збору за заготівлю деревини основних лісових порід лісових ділянок, вкритих лісовою рослинністю, у зв’язку з будівництвом гідровузлів, трубопроводів, шляхів тощо.

Ставки збору за заготівлю деревини застосовується з урахуванням розподілу лісів за поясами і розрядами. Розподіл лісів за поясами:

До першого поясу належать усі ліси, за винятком лісів Закарпатської, Івано-Франківської та Чернівецької областей і лісів гірської зони Львівської області;

До другого поясу належать ліси Закарпатської, Івано-Франківської та Чернівецької областей і ліси гірської зони Львівської області.

Розряди встановлюються для кожного кварталу (урочища) виходячи з нижчезазначеної відстані між центром кварталу і найближчим нижнім складом лісозаготівельника, до якого деревина вивозиться безпосередньо з лісосіки, або пунктом відвантаження деревини залізницею.

Відстань (пряма) від центру кварталу (урочища) до нижнього складу або пункту відвантаження деревини залізницею визначається за картографічними матеріалами і коригується залежно від геоморфологічних умов місцевості за такими коефіцієнтами:

у лісах з рівнинним рельєфом – 1,1;

у лісах з горбистим рельєфом або у лісах, понад 30 % площі яких зайнято болотами, - 1,25;

у лісах з гірським рельєфом – 1,5.

Пунктом відвантаження деревини залізницею вважається пункт ( залізнична станція, роз’їзд ), де дозволено здійснення такої операції, незалежно від наявності на ньому відповідних.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Основні поняття з оподаткуваннязбору за спеціальне використання води, лісових ресурсів	\|	Тема Інші податки

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.