Проблеми професійних деструкцій і психічного вигорання

Багаторічне виконання одної й тої самої професійної діяльності призводить до появи професійної втоми, збіднення репертуару виконання професійної діяльності, втраті професійних навиків та умінь, зниженню працездатності. Виникає явище депрофесіоналізації – розвиток професійних деструкцій.

Професійні деструкції – це поступове накопичення змін у структурі діяльності й особистості, що негативно позначається на продуктивності праці і взаємодії з іншими учасниками цього процесу, а також на розвитку самої особистості.

А.К. Маркова виділяє основні тенденції розвитку професійних деструкцій:

– відставання, уповільнення професійного розвитку порівняно з віковими і соціальними нормами;

– несформованість професійної діяльності (застигання у розвитку);

– дезинтеграція професійного розвитку, розпад професійної свідомості і як наслідок – нереалістичні цілі, хибні смисли праці, професійні конфлікти;

– низька професійна мобільність, невміння пристосуватися до нових умов праці і дезадаптація;

– неузгодженість певних ланок професійного розвитку, коли одна сфера випереджає іншу;

– згортання раніше наявних професійних даних, здрібніння професійних здібностей, ослаблення професійного мислення;

– викривлення професійного розвитку, поява нових негативних якостей, відхилення від соціальних та індивідуальних норм професійного розвитку, що змінюють профіль особистості;

– поява деформації особистості (емоційне вигорання та виснаження, вплив влади та відомості);

– припинення професійного розвитку через професійні захворювання або втрати працездатності.

Таким чином, професійна деформація порушує цілісність особистості, знижує її адаптивність, стійкість, що позначається на працездатності діяльності.

Професійні деструкції – це порушення вже засвоєних способів діяльності, але це і зміни, пов’язані з переходом до наступних стадій професійного становлення, зміни, пов’язані з віковими змінами, з фізичним і нервовим виснаженням. Подолання професійних деструкцій супроводжується психічною напругою, дискомфортом, іноді кризою.

Будь-яка професійна діяльність викликає деформації особистості, оскільки одні якості лишаються «непотрібними», а інші нещадно експлуатуються. Розвиваються професійні акцентуації характеру.

Професійні деструкції детермінують:

– об’єктивні фактори (соціально-економічна ситуація, імідж, характер професії, середовище);

– суб’єктивні фактори (особистісні особливості);

– об’єктивно-суб’єктивні фактори (якість управління, стилі керівництва, професіоналізм).

Приклад професійної деструкції педагога:

1. Педагогічна агресія: психологічний захист-проекція, фрустрована нетолерантність, викликана відхиленнями від „нормальної” поведінки.

2. Авторитарність: захист-раціоналізація, завищена самооцінка, владність, схематизація типів учнів.

3. Демонстративність: захист-ідентифікація, егоцентризм, захищена оцінка Я-образу.

4. Дидактичність: стереотипність мислення, словесні шаблони, професійна акцентуація.

5. Домінантність: не конгруентність емпатії, нетерпимість до недоліків учнів, акцентуації характеру.

6. Педагогічний догматизм: вікова інтелектуальна інертність.

7. Педагогічна індиферентність: захист-відчуження, синдром «емоційного вигорання», генералізація особистого негативного педагогічного досвіду.

8. Педагогічний консерватизм: захист-раціоналізація, стереотипи діяльності, соціальні бар’єри, хронічні перевантаження педагогічною діяльністю.

9. Рольовий експансіонізм: стереотипи поведінки, тотальне занурення у педагогічну діяльність, самозречена професійна праця, ригідність.

10. Соціальне лицемірство: захист-проекція, стерео типізація моральної поведінки, вікова ідеалізація життєвого досвіду.

11. Поведінковий трансфер: захист-проекція, емпатійна тенденція приєднання.

Можливі шляхи професійної реабілітації, що допомагають зняти негативні наслідки таких деструкцій:

– підвищення соціально-психологічної компетенції та автокомпетенції;

– діагностика професійних деформацій і розвиток індивідуальних стратегій їх подолання;

– проходження тренінгів особистісного та професійного зростання;

– рефлексія професійної біографії і розвиток альтернативних сценаріїв подальшого особистісного та професійного зростання;

– профілактика професійної дезадаптації спеціаліста-початківця;

– оволодіння прийомами, способами саморегуляції емоційно-вольової сфери і саморегуляції професійних деформацій;

– підвищення кваліфікації і перехід на нову кваліфікаційну категорію чи посаду.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Кризи професійного становлення	\|	Взаємодія ієрархій підструктур особистості та їх властивостей

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.