Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






Взаємодія ієрархій підструктур особистості та їх властивостей

Література

Лекція 3. психологічна структура професійної діяльності

Акмеологічний підхід у дослідженні розвитку професіонала

«Акме» означає найвищий ступінь розвитку. Це частина психології зрілості, геронтології.

Акмеологія – це багатомірний стан людини, що вимагає дослідження даних явищ з позицій різних наук.

Основні задачі:

– виявлення спільного та відмінного у різних людей, що досягли великих успіхів;

– виявлення якостей, які повинні бути сформовані у людини на різних етапах її розвитку і які можуть привести її до успіху;

– дослідження механізмів і факторів, що впливають на розвиток людини і приводять його до успіху;

– зв’язок професійних досягнень з позапрофесійною діяльністю.

Головна задача акмеології – запропонувати технологічну стратегію і тактику організації і практичного втілення процесу переводу спеціаліста-початківця на більш високі рівні професіоналізму.

На думку А.А.Бодальова, часто попередниками великого «акме» у майбутньому стають «мікроакме» на кожному етапі розвитку людини. Найважливішою умовою повноцінного «акме» є висока ступінь сформованості у людини совісті, готовність не йти на поводу суспільної думки та соціальної кон’юнктури.

 

Мета:ознайомлення студентів із психологічною структурою діяльності.

Професійна спрямованість:первинні навички здійснення психологічного аналізу діяльності за її структурними компонентами.

План:

1. Взаємодія ієрархій підструктур особистості та їх властивостей.

2. Взаємодія структур особистості і діяльності.

3. Поняття професійної діяльності. Предмет праці, засоби праці, умови праці.

4. Структура професійної діяльності.

5. Основні компоненти діяльності.

6. Основні типи і види діяльності.

7. Психологічна структура сумісної діяльності.

Основні поняття група, реальна група, умовна група, референтна група, офіційна група, неофіційна група, колектив, конформізм, статус, лідер, внутрішньо-групова диференціація, ділове спілкування, методи результативного спілкування

Основна література

1. Баклицький І.О. Психологія праці. Посібник. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2004. – С. 243-151.

2. Баклицький І.О. Психологія праці: Підручник. – К.: Знання, 2008. – С. 285-315.

3. Левитов Н.Д. Психология труда. − М.: Государственное учебно-педагогическое издательство Министерства просвещения РСФСР, 1963. – С. 250-339.

4. Платонов К.К. Структура и развитие личности. – М.: Наука, 1986. – С. 137-144.

Додаткова література

5. Душков Б.А., Смирнов Б.А., Королев А.В. Психология труда, профессиональной и организационной деятельности: Словарь / Под ред. Б.А. Душкова. – М.: Академический Проект: Фонд «Мир», 2005.

6. Корольчук М.С. Психофізіологія діяльності. Підручник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2004. – С. 158-172.

7. Психология труда: учеб. для студентов вузов, обучающихся по специальности 031000 «Педагогика и психология» / под ред. проф. А.В.Карпова. – М.: Изд-во ВЛАДОС-ПРЕСС, 2005. – С. 51-97.

К.К. Платонов виділяє чотири основних підструктури особистості.

1-а підструктураособистості об’єднує спрямованість і відношення особистості, що проявляються як моральні риси. Елементи (риси) особистості, що входять у цю підструктуру, не мають безпосередніх вроджених задатків, а відображують індивідуально заломлену групову свідомість. Ця підструктура формується шляхом виховання. Вона може бути названа соціально обумовленою підструктурою, або спрямованістю особистості. Спрямованість, узята в якості цілого, в свою чергу, включає в себе такі її форми, як підструктури: потяги, бажання, інтереси, схильності, ідеали, світогляд, переконання. У цих формах спрямованості особистості проявляються і відносини, і моральні якості особистості, і різні форми потреб. Найбільше активність спрямованості проявляється через переконання як упевненість (компонент світогляду), воля до боротьби. Вивчення цієї підструктури вимагає соціально-психологічного рівня.

2-а підструктураособистості об’єднує знання, навики, уміння і звички, що набуті в особистому досвіді шляхом навчання, але з уже помітним впливом і біологічно, і генетично обумовлених властивостей особистості. Цю підструктуру іноді називають індивідуальною культурою, чи підготовленістю, але краще її називати досвідом. Активність досвіду проявляється через вольові навики, а його вивчення вимагає психолого-педагогічного рівня. Однак ці властивості ще не всі є властивостями особистості, оскільки деякі мають форму короткотривалого психічного процесу або стану: короткотривалий процес – властивість – стан.

3-я підструктура особистості об’єднує індивідуальні особливості окремих психічних процесів, або психічних функцій, що розуміються як форми психічного відображення: пам’яті, емоції, відчуття, мислення, сприймання, почуття, волі.

4-а підструктура особистості об’єднує властивості темпераменту (типологічні особливості особистості). Сюди також входять статеві і вікові властивості особистості та її патологічні зміни. Формуються необхідні риси шляхом тренування, якщо ця переробка взагалі можлива. Важливу роль тут відіграє компенсація. Властивості особистості залежать більше від фізіологічних особливостей мозку, а соціальні впливи їх тільки субординують і компенсують. Тому ця підструктура умовно називається біопсихічною. Активність цієї під структури визначається силою нервових процесів, а вивчається на психофізіологічному, а іноді і на нейропсихологічному рівні.

У ці чотири під структури можуть бути «укладені» всі відомі властивості особистості. Причому частина цих властивостей відноситься в основному тільки до однієї підструктури, наприклад, переконаність та зацікавленість – до 1-ї; начитаність та умілість – до 2-ї;. рішучість і кмітливість – до 3-ї; виснаженість та збудливість – до 4-ї. Інші (їх більше) лежать на перехресті підструктур і є результатом взаємозв’язку різних власних підструктур. Прикладом може слугувати морально-вихована воля, як взаємозв’язок 1-ї та 3-ї під структур; музикальність, як взаємозв’язок 3-ї, 4-ї й зазвичай 2-ї під структур.

Не тільки кожна з чотирьох під структур, що розглядається кя ціле, в свою чергу, має свою під структуру, в яку входять більш тонкі зв’язки.

 


Читайте також:

  1. III.Цілі розвитку особистості
  2. III.Цілі розвитку особистості
  3. III.Цілі розвитку особистості
  4. А. В. Петровський виділяє три стадії розвитку особистості в процесі соціалізації: адаптацію, індивідуалізацію і інтеграцію.
  5. Активність особистості та її джерела, спрямованість особистості
  6. Активність особистості та самоуправління
  7. Активно взаємодіяти з навколишнім світом
  8. Акцентуація характеру – перебільшений розвиток певних властивостей характеру на шкоду іншим, в результаті чого погіршуються відносини з оточуючими людьми.
  9. АКЦЕНТУЙОВАНІ РИСИ ОСОБИСТОСТІ
  10. Анізотропія властивостей металів.
  11. Багатоманітність і взаємодія культур
  12. Взаємодія




Переглядів: 560

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Проблеми професійних деструкцій і психічного вигорання | Взаємодія структур особистості і діяльності

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.001 сек.