Взаємодія

Відображення

Найважливішою властивістю матерії є відображення. Це її атрибут (лат. atributio — придаю, наділяю), невід'ємна і загальна властивість. Відображення виявляється в здатності матеріальних явищ, предметів і систем взаємодіяти один з одним, якимсь чином проявляти себе по відношенню до інших, вступати з ними у певні відносини, відтворювати в собі особливості об'єктів, з якими здійснюється взаємодія і зберігати їх «сліди».

Об'єкти різної структурної організації по-різному відображають явища навколишнього світу. Неживим об'єктам властиве просте відображення. Наприклад, при зіткненні пластилінових кульок відбувається їх деформація, досліджуючи яку можна зробити висновок про параметри (грець. parametron — той, що відміряє) зіткнення.

Живі об'єкти володіють «випереджаючим» відображенням, тобто здатні запам'ятовувати сліди минулих взаємодій і при аналогічних обставинах як би наперед готуватися до очікуваних дій і адаптуватися (лат. adaptatio — пристосування) до них. Наприклад, дерева і тварини наперед готуються до холодної пори року. У мисленні людини випереджаюче відображення виявляється в здатності моделювати ситуацію, прогнозувати можливі її результати і приймати оптимальні рішення.

У навколишньому світі все взаємодіє зі всім. Класична наука акцентує увагу на двох механізмах взаємодії: далекодія, яка здійснюється миттєво за допомогою якогось пружного середовища — ефіру між віддаленими тілами (Ньютон); близькодія, яка передається полем від точки до точки, безперервно, з кінечною швидкістю (Фарадей).

Сучасній науці відомо чотири типи фундаментальних взаємодій: сильна, електромагнітна, слабка і гравітаційна. Для двох протонів в ядрі атома інтенсивності цих взаємодій відносяться відповідно як: 1:10^-2:10^-10:10^-38.

Сила гравітаційної взаємодії визначається законом всесвітнього тяжіння. Воно є універсальним, до нього схильні всі без виключення тіла природи, у тому числі і мікрочастинки. Але, оскільки останні мають дуже малі маси, гравітаційні взаємодії в Мікросвіті істотної ролі не грають. Не дивлячись на те, що ця взаємодія вивчається давно, дотепер немає однозначної відповіді на питання, яка природа гравітації.

Електромагнітна взаємодія описується законом Кулона, законом взаємодії струмів, законом електромагнітної індукції. У електромагнітних взаємодіях беруть участь всі об'єкти, що мають електричний заряд. Його переносником є фотони — кванти електромагнітного поля. Ця взаємодія в ~10³⁶ раз сильніша за гравітаційні і в явищах Мікросвіту вже відіграє істотну роль. Радіус дії як гравітаційних, так і електромагнітних взаємодій нескінченно великий, сили взаємодії обернено пропорційні квадратам відстаней між взаємодіючими об'єктами.

Сильна або ядерна взаємодія обумовлює зв'язок нуклонів в ядрі. Ця взаємодія короткотривала і виявляється на відстанях 10^{-15 м. Енергія її в 137 разів більша енергії електромагнітної взаємодії.}

У слабкій або розпадній взаємодії беруть участь всі елементарні частинки, окрім фотонів. Радіус дії слабких взаємодій — 10^{-18 м.}

Взаємодія — це процес взаємного впливу об'єктів або систем один на одного шляхом передачі (перенесення) речовини, енергії і інформації, це те, що примушує світ і окремі його об'єкти змінюватися, обумовлює взаємозв'язок процесів і явищ, визначає існування і структурну організацію будь-якої матеріальної системи, виступає як об'єктивна і універсальна причина руху матерії. Кількісною мірою взаємодії є сила.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Матерія	\|	Простір і час

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.001 сек.