Кризи професійного становлення

Існує значна кількість періодизацій професійних криз. Так, Г.Шихі виділяє такі основні кризи становлення людини:

1. Кризи «виривання коріння» (18-22 р.). Юнакові здається, що він знає чого прагне. Він намагається перевірити свої переконання. З одного боку, він намагається стати індивідуальністю, а з іншого – забезпечити свій комфорт та безпеку.

2. «Шукання в двадцять років» (23 роки). Подорослішавши, юнак прагне робити як «треба». На це сильно впливає сім’я, культура, мода. Часто йому здається, що вибір, який він зробив кінцевий. Намагається створити комфорт і безпеку за наявним зразком, але водночас прагне експериментувати. Намагання відокремитися психологічно від батьків.

3. Криза «намагання усвідомити свої 30». Нерідко людина усвідомлює, що вибори, зроблені у 20 років, були хибними. Тоді він намагається у цьому обвинуватити інших. Виникає бажання все розпочати спочатку. З’являється серйозне намагання створити сім’ю, побудувати дім.

4. Криза «середини життя» (36-37 років) – найбільш важкий період. Відбувається втрата відчуття молодості, згасання фізичних сил, зміна звичних ролей.

5. «Оновлення і покірність» (проблема 45 років). Якщо попередні проблеми успішно подолані, до в 45 років з’являється відчуття стабільності і задоволення. Якщо людина змирилася зі своїм положенням, то виникає почуття покірності: позбавлення підтримки і безпеки з боку тих, хто раніше перебував у тісних стосунках. Кар’єра перетворюється просто в роботу.

Е.Ф.Зеєр виділяє основні фактори криз професійного становлення:

1. Зверхнормативна активність як наслідок незадоволеності своїм положенням, своїм статусом.

2. Соціально-економічні умови життєдіяльності людини (скорочення робочих місць, ліквідація підприємств, переїзд).

3. вікові психофізіологічні зміни (погіршення стану здоров’я, зниження працездатності, синдром «емоційного вигорання»).

4. Вступ на нову посаду.

5. Повне занурення у професійну діяльність (працеголіки – респектабельні наркомани).

6. Зміна в життєдіяльності (зміна місця проживання, перерва в роботі, «службовий роман»).

Узагальнено можна виділити наступні психологічні особливості криз професійного становлення:

Фактори, що обумовлюю кризу	Способи подолання кризи
Криза навчально-професійної орієнтації (14-15 – 16-17 років)
– невдале формування професійних намірів та їх реалізація; – несформованість Я-концепції та можливостей її корекції.	– вибір професійного навчального закладу чи спеціальної професійної підготовки; – глибока і систематична допомога у професійному та особистісному самовизначенні.
Криза професійного навчання
– незадоволення професійним навчанням і професійною підготовкою; – перебудова ведучої діяльності; – зміни соціально-економічних умов життя.	– зміна мотивів навчальної діяльності; – корекція вибору професії, спеціальності, факультету; – вдалий вибір наукового керівника, курсової, дипломної.
Криза професійної адаптації (20-25 років)
– незбіг професійних очікувань і дійсності.	– активізація професійних зусиль; – корекція мотивів праці та Я-концепції.
Криза професійного росту (23-26 роки)
– незадоволеність займаною посадою і кар’єрою; – потреба в подальшому підвищенні кваліфікації; – створення сім’ї і погіршення фінансового становища.	– підвищення кваліфікації (самоосвіта); – орієнтація на кар’єру; – зміна місця роботи, виду діяльності; – втеча в хобі, в сім’ю як компенсація професійних невдач.
Криза професійної кар’єри (30-33 роки)
– стабілізація професійної діяльності; – незадоволеність собою, своїм статусом; – ревізія Я-концепції.	– перехід на нову посаду чи роботу; – засвоєння нової спеціальності та кваліфікації; – втеча в хобі, в сім’ю як компенсація професійних невдач.
Криза соціально-професійної самоактуалізації (38-42 роки)
– неможливість реалізовувати себе в професійній ситуації; – невдоволення собою, своїм соціально-професійним статусом; – психофізіологічні зміни та погіршення здоров’я; – професійна деформація.	– перехід на інноваційний рівень виконання діяльності; – зверхнормативна професійна діяльність, перехід на нову роботу, посаду; – зміна професії, сексуальних захоплень, створення нової сім’ї.
Криза згасання професійної діяльності (55-60 років)
– очікування уходу на пенсію, підготовка до нової соціальної ролі; – звуження соціально-професійного поля; – психофізіологічні зміни та погіршення здоров’я.	– підвищення активності поза професією; – соціально-психологічна підготовка до нового виду життєдіяльності.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Проблема суб’єктивної значимості, задоволеності працею і трудової мотивації	\|	Проблеми професійних деструкцій і психічного вигорання

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.