• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Структура та динаміка управління конфліктом

План.

Управління конфліктами

Всього: 80 хв.

1. Структура та динаміка управління конфліктом

2. Принципи та методи управління конфліктом

3. Урегулювання конфлікту за участю третьої сторони.

4. Переговорний процес як спосіб розв’язання конфліктів.

Управління конфліктом - це цілеспрямований, зумовлений об'єктивними законами вплив на динаміку конфлікту в інтересах розвитку або руйнування тієї соціальної системи, до якої має відношення конфлікт.

Оскільки у функціональному плані конфлікти розрізняються суперечливістю (функціональні та дисфункціональні) для нас у даному визначенні найбільш важливим є конструктивний аспект конфліктів. Головна мета управління конфліктами полягає у попередженні дисфункціональних конфліктів і адекватному вирішенні функціональних.

Управлінню конфліктом повинна передувати стадія його діагностики, тобто визначення основних складових конфлікту, його причин. Діагностика допомагає визначити:

• докорінні причини конфлікту;

• учасників конфліктного протиборства;

• динаміку розвитку конфлікту;

• позиції конфліктуючих сторін (мета, потреби, сподівання тощо);

• методи, засоби та форми розв'язання конфлікту.

Таблиця 1. Алгоритм управління конфліктом

•

•

Управління конфліктами як складний процес включає такі види діяльності:

• прогнозування конфліктів і оцінювання їх функціональної спрямованості;

• попередження або стимулювання конфлікту;

• регулювання конфлікту;

• вирішення конфлікту.

Зміст управління конфліктами знаходиться у строгій відповідності з їх динамікою, яка відображена в табл. 2.

Прогнозування конфлікту - це один із найважливіших видів діяльності суб'єкта управління, воно спрямоване на виявлення причин даного конфлікту в потенційному розвитку. Основними джерелами прогнозування конфлікту є вивчення об'єктивних і суб'єктивних умов і факторів взаємодії між людьми, а також їх індивідуально-психологічних особливостей. У колективі, наприклад, такими умовами факторами можуть бути: стиль управління; рівень соціальної напруженості; соціально-психологічний клімат; лідерство і мікрогрупи та інші соціально-психологічні явища.

Особливе місце в прогнозування конфліктів займає постійний аналіз як загальних так і одиничних причин конфліктів.

Таблиця2. Зміст управління конфліктом і його динаміка

Попередження конфлікту - це вид діяльності суб'єкта управління, спрямований на недопущення виникнення конфлікту. Попередження конфліктів базується на їх прогнозуванні. У цьому випадку на основі отриманої інформації про причини назріва­ючого небажаного конфлікту починається активна діяльність по нейтралізації дії всього комплексу детермінуючих його факторів. Це так звана вимушена форма попередження конфлікту.

Але конфлікти можна попереджати, здійснюючи в цілому ефективне управління соціальною системою. У даному випадку управління конфліктом (у тому числі і попередження конфлікту) є складовою частиною загального процесу управління в цій системі. Основними шляхами такого попередження конфліктів в організаціях можуть бути:

• постійна турбота про задоволення потреб і запитів співробітників;

• підбір і розміщення співробітників з урахуванням їх індивідуально-психологічних особливостей;

• дотримання принципу соціальної справедливості в будь-яких рішеннях, що торкаються інтересів колективу і осо­бистості;

• виховання співробітників, формування в них високої психолого-педагогічної культури спілкування тощо.

Подібну форму попередження конфліктів на відміну від попередньої можна назвати превентивною.

Стимулювання конфлікту - це вид діяльності суб'єкта управління, спрямований на провокацію, спричинювання конфлікту. Стимулювання виправдане по відношенню до конструктивних конфліктів. Засоби стимулювання конфліктів можуть бути дуже різними: постановка проблемного питання для обговорення на зборах, нарадах, семінарах і т д.; критика ситуації, що склалася на нараді; виступ з критичним матеріалом у засобах масової інформації тощо. Але при стимулюванні того чи іншого конфлікту керівник повинен бути готовим до конструктивного управління ним. Це необхідна умова в управлінні конфліктами, її порушення, як правило призводить до сумних наслідків.

Регулювання конфлікту - це вид діяльності суб'єкта управління, спрямований на послаблення і обмеження конфлікту, забезпечення його розвитку вбік розв'язання. Регулювання як складний процес передбачає ряд етапів, які важливо врахо­вувати в управлінській діяльності.

1 етап. Визнання реальності конфлікту конфліктуючими сторонами.

2 етап. Досягнення угоди між конфліктуючими сторонами з визнання і дотримання встановлених норм і правил кон­фліктної взаємодії. ^[

3 етап. Створення відповідних органів управління, робочих груп з регулювання конфліктної взаємодії.

Крім того, в процесі регулювання конфліктів важливо враховувати деякі технології (табл. 5.2).

Таблиця3. Технології регулювання конфлікту

Розв'язання конфлікту - це вид діяльності суб'єкта управління, пов'язаний із завершенням конфлікту. Це заключний етап управління конфліктом. Розв'язання конфлікту може бути повним і неповним. Повне розв'язання конфлікту досягається при усуненні причин, предмета конфлікту і конфліктних ситуацій. Неповне розв'язання конфлікту здійснюється тоді, коли усуваються не всі причини або конфліктні ситуації. У такому випадку неповне розв'язання конфлікту може бути етапом на шляху до його повного розв'язання.

Завершення конфлікту являє припинення конфлікту за будь-яких причин. Основними форматами завершення конфлікту є розв’язання, урегулювання, усунення, переростання в інший конфлікт (рис. 1).

Розв’язання конфлікту– це спільна діяльність його учасників, спрямована на припинення протидії та вирішення проблеми, яка привела до зіткнення.

Затухання конфлікту – це тимчасове припинення протидії та збереженні основних ознак конфлікту, протиріччя та напружених стосунків.

Урегулювання конфлікту – це усунення протиріччя між опонентами за участю третьої сторони.

Усунення конфлікту – такий вплив на нього, в результаті якого ліквідуються основні структурні елементи конфлікту. В цілому ця форма неконструктивна, але доцільна в певних ситуаціях (загроза насильства, дефіцит часу або матеріальних можливостей).

Переростання в інший конфлікт відбувається, коли у відносинах сторін виникає нове, більш значуще протиріччя і відбувається заміна об’єкта конфлікту.

Вихід з конфлікту – результат боротьби з точки зору стану сторін та їх ставлення до об’єкта конфлікту. Основними критеріями конструктивного розв’язання конфлікту є ступінь розв’язання протиріччя та перемога в ньому правого опонента.

Етапи процесу розв’язання конфлікту:

1. Аналітичний етап (відбувається збір та оцінка інформації щодо об’єкта конфлікту, опонента, власної позиції, причин і безпосереднього приводу конфлікту, соціального середовища, вторинної рефлексії).

2. Визначення критеріїв розв’язання конфлікту, які визначаються двома сторонами.

3. Прогнозування варіантів розв'язку конфлікту, і визначення способів його розв’язку. Формування операціонального складу дій.

4. Реалізація намічених планів( може бути нормування складеного плану).

5. Контроль ефективності власних дій (навіщо я це роблю?, чого хочу добитися?, що перешкоджає реалізації наміченого плану?, чи справедливі мої дії?...).оцінка ефективності дій.

6. Заключний етап (аналіз помилок власної поведінки, узагальнення отриманих знань та досвіду вирішення проблеми, нормалізація стосунків з опонентом та оточенням, мінімізація негативних наслідків у власному стані, діяльності, поведінці).

Рис. 1. Основні форми завершення конфлікту.

Фактори, що впливають на успішність завершення конфлікту: час, наявність третьої сторони, своєчасність, рівновага сил, культура, єдність цінностей, досвід, характер стосунків .

Умови успішного вирішення конфліктів:

· Припинення конфліктної взаємодії;

· Пошук загальних або близьких за змістом точок стику в цілях та інтересах опонентів;

· Зниження інтенсивності негативних емоцій одне до одного;

· Заміна ставлення до опонента як до ворога;

· Об’єктивне обговорення проблеми;

· Врахування статусів одне одного;

· Вибір оптимальної стратегії розвитку конфлікту.

Читайте також:

1. ERP і управління можливостями бізнесу
2. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
3. III. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу
4. III. КОНТРОЛЬ і УПРАВЛІННЯ РЕКЛАМУВАННЯМ
5. Oracle Управління преміальними
6. VІ. План та організаційна структура заняття
7. А. Видання прав актів управління
8. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ ДИСПЕТЧЕРСЬКОГО УПРАВЛІННЯ
9. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ДОРОЖНІМ РУХОМ
10. Адаптивні організаційні структури управління.
11. Адміністративне право і державне управління.
12. Адміністративний устрій і управління в українських землях під час татаро-монгольського панування.

Переглядів: 1395