Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Людське суспільство епохи мезоліту

Приблизно 14-12 тис. років тому Європа майже повністю звільнилася від льодового покриття. Склалися нові, близькі до сучасних, ландшафтно-географічні зони. Істотних змін зазнали рослинний і тваринний світи. На територіях, де раніше був степ, тундра чи льодовик, виросли ліси. Зникли мамонти, шерстисті носороги та інші тварини, які перед тим були головним об'єктом полювання й джерелом їжі. Натомість ліси заселили північний олень, лось, кабан, бурий ведмідь, лисиця, вовк, а степи - кінь, тур, косуля, антилопа.

У північній смузі Європи, до якої входить й українське Полісся, панівною твариною стає північний олень. Тут формується господарсько-культурний тип мисливців на оленя, що був зумовлений передовсім способом життя цих тварин - їх циклічними переміщеннями в межах великих стад у пошуках їжі: навесні - на північ, в тундру, а восени - на південь, у лісотундру і далі. Дбаючи про заготівлю харчів наперед, восени, під час переходу північних оленів на південь, організовувалися великі колективні полювання. Вдале полювання могло забезпечити громаду м'ясом аж до весни. В разі ж неуспіху мисливські колективи розпадалися на невеликі групки для пошуку альтернативних шляхів життєзабезпечення.

Викликана зникненням великих стадних тварин криза полювання спонукала до пошуку нових форм адаптації як щодо здобуття продуктів харчування, так і застосування нових знарядь праці. Широкого розвитку набувають мікролітична техніка обробки каменю та виготовлення вкладишевих знарядь. І хоч останні з'являються ще в деяких культурах пізнього палеоліту України, найбільшого поширення й найвищого рівня розвитку техніка їх виготовлення набуває за мезоліту.

Самоочевидна перевага мікролітичної техніки полягала в тому, що вона давала змогу виготовляти стандартизовані форми вкладень, в які можна було вставляти загублені або зламані леза складових частин знарядь праці, передовсім метальної мисливської зброї. Крім того, мікроліти, виготовлення яких не складало особливої складності, можна було з успіхом використовувати як голки, проколи, скребачки тощо. Провідним знаряддям мисливства стає лук із стрілами.

Основою господарства людини мезолітичної доби, як і раніше, були мисливство та збиральництво. Причому, у зв'язку зі зміною фауни й мисливських знарядь розвинулися нові прийоми полювання та змінився його характер. Із зникненням північного оленя, гидрунтинового осла та із зменшенням поголів'я сайгаків мисливство набуває переважно індивідуального характеру.

Нестабільна ситуація в мисливстві стимулювала активне освоєння рослинних ресурсів, тобто посилювала роль збиральництва. На поселеннях в цей час помітно зростає кількість кам'яних знарядь для оброблення рослинних продуктів харчування - зернотерок і макогонів. Поширення страв рослинного походження стимулює винайдення першого посуду для їх приготування.

На кінець мезоліту більшого, аніж раніше, значення набуло рибальство. Саме в цей час було винайдено рибальський гачок, почалося використання неводів, навчилися видовбувати із суцільних стовбурів дерев човни.

Так само наприкінці мезолітичної доби в степах Північного Причорномор'я та Криму склалися передумови для виникнення скотарства. Домашньою твариною став собака.

На початку мезоліту завершилося формування малої патріархальної сім'ї. Залежно від соціальних та екологічних обставин з таких сімей формувалися різночисельні й різнотипові первісні громади. Як правило, первісна громада складалася з 3-4 малих сімей по 4-6 осіб у кожній. Громади були розсіяні на значній відстані одна від одної. Однак підтримували тривкі зв'язки між собою, що було зумовлено передовсім необхідністю дотримання шлюбно-сімейних стосунків в умовах консервативних традицій екзогамії.

Важливою новацією мезоліту була поява у поховальному обряді могильників, що засвідчує значну осілість мезолітичного населення, формування поняття власної родової території та складання у її мешканців стійкої соціальної організації, спроможної захистити не лише живих її членів, а й померлих. Кладовище виступає важливим формуючим елементом усвідомлення єднання людини із землею, складання поняття батьківщини.

В мезолітичну епоху помітно зростає рівень раціональних знань первісної людини, поглиблюється її інтелектуальний потенціал, формуються складні ідеологічні уявлення, що відображаються в нових проявах мистецтва та різних міфічних символах. Прикладами останніх є знайдені в значній кількості в Криму, на Кам'яній Могилі та деяких інших мезолітичних стоянках на території України особливі камінці з вирізаними або намальованими на них знаками, які переховуються у спеціальних таємничих сховищах і символізують приналежність їхніх власників до конкретної тотемної групи. Деталі обряду поховання, зокрема орієнтація померлих, вказують на те, що люди мезоліту поклонялися небесним світилам і понад усе - Сонцю.

Аграрна (неолітична) революція

Зростання продуктивності полювання внаслідок удосконалення знарядь праці, передовсім винайдення лука та стріл, збільшення кількості населення поступово призвело до порушення екологічного балансу. Унаслідок чого в Європі загострюється криза мисливського господарства.

Найперше кризові явища простежуються в степовій зоні, де наприкінці мезоліту помітно скорочується продуктивність мисливства на великих стадних тварин, передовсім бізона. Із-за зростання продуктивності мисливства та зміни природного оточення популяція бізона катастрофічно скорочується, що ставило під сумнів можливість його подальшого відтворення як об'єкта життєзабезпечення первісних громад. Значно погіршена була і репродуктивність популяцій інших промислових тварин. За таких умов привласнюючі форми господарювання поступово вичерпували себе, їм на зміну приходять відтворюючі форми.

Перехід від привласнюючих до відтворюючих форм економіки розглядається в науці як аграрна або неолітична революція, що підготувала умови для виникнення на Землі перших цивілізацій. Саме з аграрною революцією пов'язується перехід від мезоліту до неоліту, тобто нового кам'яного віку, що припадає на другу половину VI тисячоліття до н. е.

Процес переходу від привласнюючих до відтворюючих форм на території України був тривалим і мав певні регіональні особливості. Так, у степовій зоні відтворююча економіка склалася переважно на місцевій основі завдяки розвитку продуктивних сил та запозиченню деяких новацій. У Закарпатті, в лісостеповій зоні Прикарпаття та Волині землеробсько-скотарська економіка сформувалася з початком V тисячоліття до н. е. завдяки прийшлому населенню з Південної та Центральної Європи. У лісостеповій і лісовій зонах, у Криму населення ще досить тривалий час не практикуватиме ані землеробства, ані скотарства, оскільки наявні природні ресурси дають змогу господарювати на базі привласнюючої економіки.

Землю в неолітичну добу обробляли дерев'яними мотиками, наконечники до яких виготовляли з рогу оленя чи кістки. Вирощували пшеницю, ячмінь, просо, овес, горох, у деяких районах сіяли ще емер і спельту.

Велику та дрібну рогату худобу утримували як із метою отримання м'яса, так і молочних продуктів, про що свідчать знайдені археологами ситечка та цідила-друшляки.

За доби неоліту значного поширення набуває ткацтво і плетіння. Матеріалами для виготовлення тканин слугували як волокна дикоростучих кропиви, коноплі, льону, так і вовна дрібної рогатої худоби. Для виготовлення одягу використовувалися також шкіри тварин.

Важливим досягненням неолітичної доби стало розповсюдження глиняного посуду. Випалена на вогні глина була першим штучним матеріалом, котрий створила людина. Керамічні вироби удосконалили способи приготування та зберігання їжі. Важливу роль вони відігравали і в культовій сфері.

Зміни у господарському житті давнього населення доби неоліту змушують останнє до більшої, ніж це було раніше, осілості. Щоправда, значна залежність від природних умов, зокрема родючості ґрунтів чи продуктивності пасовищ, зумовлює збереження його мобільності.

Неолітична революція створила матеріальні передумови формування нових соціальних відносин. На ґрунті відтворювальної економіки з'являється можливість для отримання надлишкового продукту, що з часом неминуче має призвести до майнової та соціальної нерівності. Найважливішою соціальною одиницею неолітичного суспільства виступав рід, який об'єднував людей, що походили від одного й того самого предка чи вважали символом своєї єдності одну й ту ж тотемну тварину. Рід був екзогамною групою. Декілька родів могли створювати теж переважно екзогамну єдність - фратрію. Роди або фратрії об'єднувалися в племена.

Крім роду, важливою ланкою соціальної організації виступала громада. Громада ставала виробничим та соціально-побутовим колективом, поєднаним сумісним мешканням, який складався з представників декількох родів. Складовими частинами виступали сім'ї. Як правило, громада формувалася на базі одного роду чи якоїсь його частини, члени якої складали ядро громади. До складу останньої входили й представники інших родів, що прийшли по шлюбу чи були адаптовані іноплемінниками.

Вищим органом влади в громаді виступало зібрання її членів. Але водночас існували й лідери - найбільш досвідчені та шановані члени громади, які нерідко поєднували й функції шамана, тобто володіли магічними знаннями. В цей час уперше з'являється й атрибут влади - кам'яні булави з круглим навершям. Однак лідери поки що не мали економічних привілеїв і їхня влада не підлягала успадкуванню.

Сім'я у неолітичного населення України ще не виокремилась як соціально-економічна одиниця. Цілісність общини уособлював колектив чоловіків, а жінки з дітьми формували особливу соціальну клітину, що перебувала при цьому колективі.

У духовному житті первісних людських колективів із виробничим господарством велику роль відігравали обряди господарського циклу. Найважливіші з них були пов'язані із сівбою та збиранням урожаю, відгоном худоби на пасовисько та повернення її звідти. Цілком ймовірно, що у різних ритуалах, пов'язаних з цими обрядами, використовували антропоморфний та зооморфний посуд. Зображення вагітної жінки вчені з упевненістю зараховують до культу родючості. Зразки антропоморфної пластики, як правило, розміщували поблизу вогнища, що переконливо вказує на їхні функції - охорону хатнього вогнища.

Доба неоліту характеризується розквітом орнаментації, який пов'язують насамперед із виникненням кераміки. Зміст орнаменту, як правило, визначався функцією предмета і ніс у собі інформацію для візуальної інтерпретації його характеру й призначення. У візерунках використовувався визначений набір знаків та ідеограм конкретного племені.

Інформацію про уявлення людей про життя та смерть містять у собі поховальні культи. Поводження з покійним, способи його поховання та наповненість поховальним інвентарем відповідало культурним традиціям спільноти, залежало від місця померлого у житті колективу, обставин його смерті, віку та статі. Неолітична людина сприймала смерть не як закінчену ліквідацію, а перехід до іншої форми існування. Поховання супроводжувалися інвентарем (сокирами, ножами, скребками тощо) та багато прикрашеним одягом (намистом із перламутру, каменю, кісток, іклів і зубів тварин, підвісками, ліпними фігурками тощо).

На території України перші люди з’явилися вже в епоху давнього кам’яного віку, близько мільйона років тому. У Х-V тис. до н. е. почав утверджуватися осілий спосіб життя.

Найбільш відомими землеробськими племенами були племена Трипільської культури (2.1.).

 

2.1. Трипільська культура – археологічна культура ІV-ІІІ тис. до н. е. Племена, що належали до цієї культури, займали територію від сучасної Слобожанщини до Карпат. Термін “Трипільська” походить від назви села Трипілля, на околицях якого вперше знайдено матеріал, який засвідчував існування цієї культури.

 

Перші стародавні мешканці на території України, назва яких дійшла до нас, - це кіммерійці (2.2.).

2.2. Кіммерійці –це кочовики – скотарі іраномовного походження, які жили в Північному Причорномор'ї у Х-VІІІ ст. до н.е.

У VІІ ст. до н. е. кіммерійці були витиснуті скіфами (2.3.).

 

2.3. Скіфи – кочові іраномовні племена, які жили в VІІ-ІІІ ст. до н. е. на території від сьогоднішньої Бессарабії до Полтавщини й Чернігівщини.

 


Читайте також:

  1. АНГЛІЙСЬКИЙ ТЕАТР ЕПОХИ РЕНЕСАНСУ
  2. Б ) Філософія епохи схоластики
  3. В цілому сукупність суспільного продукту – це сукупність благ і послуг, вироблених суспільством за певний період часу (як правило, за рік).
  4. Визначні художні феномени, епохи і стилі ХІХ ст.
  5. Виховання й шкільна освіта в державах Стародавньої Греції. Освіта епохи еллінізму
  6. Відповідальність і обов’язок соціального працівника перед суспільством і державою
  7. Відповідальність у бізнесі - обов'язок юридичних осіб відповідати за свої дії, дотримання встановлених державою і суспільством правил бізнесу.
  8. Вплив природи на суспільство
  9. Вплив технології на суспільство
  10. Глобальне інформаційне суспільство.
  11. Глобальне інформаційне суспільство.
  12. ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО




Переглядів: 1440

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Пізній палеоліт | Становлення Давньоруської держави

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.011 сек.