• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 5 . Оливи для двигунів внутрішнього згоряння.

1. Призначення і умови роботи моторних олив.

2. Експлуатаційні властивості олив та методи оцінки.

3. Склад та здобуття олив.

4. Вязкісно-температурні властивості олив.

5. Позначення та класифікації моторних олив.

6. Присадки до олив.

7. Синтетичні оливи.

1. Кожен двигун, агрегат, машина не можуть працювати без мастильного матеріалу. Мастильні матеріали запобігають тертю, зменшують зношування тертьових пар. Від правильного вибору мастильного матеріалу залежить витрата енергії на подолання тертя (витрата палива), зношування тертьових поверхонь. Основне призначення мастильних матеріалів – зменшення зношування тертьових деталей, поверхонь (механічного, хімічного, електрохімічного, окислювального та інші) і зниження коефіцієнта тертя.

Якість оливи та конструкція двигуна взаємопов'язані. Експлуатаційна характеристика моторної оливи впливає на потужність двигуна, його моторесурс, економічність (експлуатаційні витрати, вартість технічного обслуговування та поточного ремонту), витрати палива, склад відпрацьованих газів. Підвищення питомої потужності двигунів з одночасним зменшенням витрат палива та об'ємів оливної системи, захист навколишнього середовища потребують покращення робочих характеристик моторних олив.

2. Моторні оливи повинні забезпечувати: зменшення зношування тертьових деталей, коефіцієнта тертя, втрат потужності на тертя; охолодження тертьових поверхонь і деталей; ущільнення зазорів і запобігання корозії поверхонь; надійний пуск двигуна при низьких температурах; малі витрати оливи при роботі двигуна і тривалий строк служби без заміни; економію палива; можливість зменшення забруднення довкілля.

У реальних умовах витрати оливи на угар є практично одним із параметрів, який визначає строк служби двигуна до капітального ремонту. Ознаками підвищених витрат оливи на угар є збільшення димності відпрацьованих газів (чорний дим), часті доливання оливи. При низькому технічному стані двигуна угар оливи може сягати 2–4% до витрат палива.

Моторні оливи повинні мати визначені експлуатаційні властивості залежно від типу двигуна, його конструкційних особивостей, режиму роботи, технічного стану та інших факторів. Властивості олив характеризуються фізико-хімічними і експлуатаційними показниками, які не постійні, а змінюються залежно від вдосконалення двигунів.

3. Моторні (трансмісійні та деякі інші) оливи бувають мінерального та синтетичного походження.

Мінеральні оливи одержують з нафти. Технологія приготування олив трудомістка і дорога. Розрізняють дистилятні, залишкові та змішані моторні оливи. Дистилятні оливи одержують вакуумною перегонкою мазуту з подальшою очисткою від небажаних компонентів

Нафтові оливи — це суміш вуглеводнів з вмістом атомів вуглецю в молекулах від 20 до 60 та інших сполук, температурами википання 300...650 ºС. Експлуатаційно-технічні властивості оливної основи залежать від якості сировини, її хімічного складу, методу і глибини очистки.

4. В’язкість- один з найважливіших показників якості олив. За цим показником передусім підбирають оливу для відповідного двигуна залежно від його конструкції, технічного стану, кліматичних умов, умов експлуатації.

Від значення в'язкості оливи залежать втрати потужності двигуна на тертя, надійність роботи тертьових деталей та їх зношування, легкість пуску двигуна, прокачування оливи по оливній системі, охолодження тертьових поверхонь, винесення продуктів зношення та інших твердих речовин із зони тертя, втрати оливи на угар.

Моторні оливи працюють в широкому діапазоні температур: від низьких (особливо взимку), які впливають на легкість пуску двигуна та "пускове" зношування, до високих температур при роботі двигуна, особливо в зоні поршневих кілець. В'язкість олив змінюється із зміною температури. Різні оливи змінюють свою в'язкість із зміною температури по-різному. Оливи повинні забезпечувати легкий пуск двигуна за низьких температур оточуючого повітря, тобто мати мале значення в’язкості

Виміром взаємозв'язку в'язкості і температури є індекс в'язкості. Індекс в'язкості є безрозмірним умовним показником, який характеризує ступінь зміни в’язкості із зміною температури. Чим менше змінюється в’язкість оливи зі зміною температури, тим кращі її в’язкісно-температурні властивості, вище індекс в’язкості. Індекс в’язкості визначається порівнянням в'язкісно-температурних властивостей оливи, для якої визначається індекс в'язкості, з в'язкісно-температурними властивостями еталонних олив.

Для покращення індексу в'язкості готують так звані загущені оливи із значенням індексу в'язкості вище 120. Їх одержують з малов'язких олив (із значенням в'язкості при 100⁰С рівним 3, 4, 5, 6 мм²/сек), добавленням в'язкісних присадок. Кількість присадки розраховують, виходячи з необхідного рівня в'язкості готового (товарного) продукту.

5. Згідно з нормативними документами, що діють в Україні, позначення моторних олив складається з групи цифр та літер. Так, згідно з ГОСТ 17479. 1-85 перша літера "М" в позначці оливи означає "моторна" і не залежить від складу і властивостей оливи. Після літери "М" стоїть цифра, що характеризує в'язкісні властивості оливи. Для зимової експлуатації автомобілів вживають, наприклад, оливи із класом в'язкості 8 (значенням в'язкості 8 мм2/с при 100 °С); літньої- 10 і вище; всесезонної - з подвійним позначенням 5з/10, 6з/10, 6з/12. Експлуатаційна група оливи вибирається залежно від типу двигуна, умов експлуатації і позначається буквами:А,Б,В,Г… У марках оливи проставляється також цифра "1" або "2" - для бензинових двигунів чи дизелів відповідно.

Приклад позначення оливи: М-12Г1, М-8Г2К, М-6з/12Г1, де літера "М" -

моторна: цифри 12, 8, 6з/12 - клас в'язкості (перша олива - для літньої експлуатації, друга - зимової, третя - всесезонної), літера "Г - експлуатаційна група -для високофорсованих двигунів, цифра "1" - для бензинових двигунів, "2" – для дизелів, літера "К" - для КамАЗів.

Останніми роками в Україні розроблені серії нових моторних олив, що відрізняються за рецептурою від "гостівських" і виготовляються відповідно до технічних умов заводів-виготовлювачів. Наприклад, ГАЛОЛ М-3042, Славол М-2030 і ЛЕОЛ М-3041. Воно, зокрема, вміщує фірмову назву виробника продукту (ГАЛОЛ - АТ НПК "Галичина», знак М - як приналежність речовини до моторних олив. Друга група знаків (20, 30) запозичена з американської класифікації SАЕ ); третя (1, 2, 3, 4, 5, 6) – вказує на групу оливи за експлуатаційними властивостями відповідно до груп А, Б, В, Г, Д, Е; четверта (0, 1, 2) — характеризує вид двигуна, для якого призначена олива. Враховуючи досить велику кількість імпортної техніки, а також глибоке проникнення на вітчизняний ринок

конструктивну сумісність і сумісність з різними ущільнюючими матеріалами, забезпечувати інші вимоги щодо їх якості. Конструктивні особливості гідромеханічних передач вимагають оливи, що мають деякі властивості, протилежні властивостям трансмісійних олив. Це стосується в'язкісних, фрикційних, протизношувальних та антиокислювальних властивостей. Оливи для гідравлічних передач використовують в автоматичних трансмісіях та гідротрансформаторах, насосах гідравлічного підсилення рульового керування, коробках передач з переключенням ступенів за допомогою сервопривода, а також у різних гідравлічних механізмах з крильчастими та поршневими насосами. Для гідротрансформаторів і автоматичних коробок передач застосовується олива “Масло А”; для гідропідсилювачів - МГТ; для гідропідсилювача рульових керувань – “Масло Р”; для гідросистем керування крокуючих екскаваторів – “Масло ЭШ”; для об’ємних гідроприводів ведучих коліс сільськогосподарської техніки - гідравлічна олива МГ-30В. Особливі вимоги автоматичних коробок передач до якості трансмісійних олив (рідин) призвели до виробництва спеціальних рідин АТF (Automatic Transmission Fluid), які випускаються різними фірмами з переліком (на етикетках) техніки, для якої рекомендована дана рідина. Для автоматичних коробок передач, що випускають ведучі фірми GM (General Motors) та Ford, необхідні АТF мають деякі відмінності у властивостях. Тому вибирати АТF для техніки треба згідно з рекомендаціями виготовлювачів цієї техніки.

Контрольні запитання:

1. Для чого призначені трансмісійні оливи?

2. В яких умовах працюють трансмісійні оливи?

3. Як класифікуються трансмісійні оливи?

4. Як позначаються трансмісійні оливи по ГОСТ 17479.2-85, SАЕ, АРІ?

5. Які вимоги ставляться до олив для гідромеханічних коробок передач?

6. Які марки олив використовуються в механічних передачах?

7. Які марки олив використовуються в гідравлічних передачах?

8. В чому різниця між оливами для механічних і гідравлічних передач?

Читайте також:

1. Алгоритм проведення внутрішнього аудиту.
2. Аналіз внутрішнього середовища підприємства
3. Аналітичні процедури внутрішнього аудиту та їх класифікація.
4. Аудиторська оцінка системи внутрішнього контролю
5. Будова трифазних асинхронних електродвигунів
6. Взаємодія зовнішнього і внутрішнього
7. Види аудиторської вибірки, що застосовується в процесі внутрішнього аудиту.
8. Види внутрішнього аудиту
9. Види внутрішнього аудиту.
10. Види двигунів постійного струму.
11. Визначення обсягу робіт та розробка графіку проведення внутрішнього аудиту.
12. Виникнення внутрішнього аудиту та його необхідність

Переглядів: 1958