• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Зберігання речей у гардеробі організації

Договір зберігання виникає тільки при здачі речей у гардероб. Зберігач (яким є організація, в приміщенні якої знаходиться гардероб) зобовязанний вжити всіх необхідних заходів для забезпечення збереження речей відповідно до умов договору.

При здачі речей у гардероб організації громадянину видається номерний жетон. Зберігач речі, зданої до гардеробу, незалежно від того, чи здійснюється зберігання за плату чи безоплатно, зобов'язаний вжити усіх необхідних заходів щодо забезпечення схоронності речі.

4. Договір страхування.

Суспільні відносини щодо страхування регулюються ЦК України, Законом України «Про страхування». За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Договір страхування укладається в письмовій формі. Договір страхування є двостороннім. У разі укладення договору відповідні права та обов'язки виникають як у страхувальника, який повинен повідомити відомості про об'єкт страхування, сплачувати страхові внески (якщо страхова премія не була сплачена повністю вже при укладенні договору), повідомити страховика про настання страхового випадку тощо, так і у страховика, який повинен сплатити страхову виплату та ін.

Цей договір є сплатним, оскільки страхувальник сплачує страхову премію, а страховик — несе ризик настання страхового випадку, а при наявності останнього здійснює страхову виплату.

Договір страхування, як правило, є реальним. Він набуває чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором.

Договір особистого страхування віднесено до публічних договорів. Лише договір особистого страхування може мати накопичувальний характер, а саме переслідувати мету не тільки компенсувати шкоду, завдану особистості, а й забезпечити визначений прибуток (відсоток) на вкладений капітал (страхову премію).

Відповідно договори особистого страхування можна поділити на ризикові та накопичувальні (ощадні). Ризикові договори передбачають страхову виплату тільки при настанні страхового випадку. Більш ризикованим видом особистого страхування є страхування від нещасних випадків. У накопичувальних договорах виплата здійснюється завжди, оскільки один з вказаних ризиків обов'язково обернеться в страховий ризик. За договором майнового страхування одна сторона (страховик) зобов'язується за обумовлену договором плату (страхову премію) при настанні передбаченої в договорі події (страхового випадку) відшкодувати іншій стороні (страхувальнику) чи іншій особі, на користь якої укладений договір (вигодонабувачу), заподіяні внаслідок цієї події збитки в застрахованому майні або збитки, пов'язані з іншими майновими інтересами страхувальника (виплатити страхове відшкодування) у межах визначеної договором суми (страхової суми). Страхувальник (вигодонабувач) не може отримувати з договору майнового страхування будь-який прибуток, що перевищує суму понесених ним збитків.

Страхова сума не може перевищувати дійсної вартості застрахованого майна, яка складає його ринкову вартість. передбачає два способи укладання договору страхування: шляхом складання одного документа, що підписується сторонами, і шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката), який фактично засвідчує факт укладання договору.

Страховий поліс видається страхувальнику на підставі його письмової чи усної заяви. Існують два види полісів: разовий і генеральний. Разовий поліс застосовується при оформленні простих операцій зі страхування (з одним предметом). Генеральний поліс поширюється на кілька однорідних операцій страхування майна стосовно групи предметів).

Страхування за генеральним полісом провадиться при дотриманні деяких правил: предметом страхування має бути майно; це майно повинне складатися з партій; умови страхування для однорідного майна повинні бути подібними; договір має бути укладений на певний строк.

Недотримання письмової форми договору страхування тягне його недійсність з моменту укладення, і такий договір не породжує прав і обов'язків: кожна зі сторін зобов'язана повернути іншій стороні все отримане за такою угодою.

Істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Предметом договору виступають майнові інтереси, які не суперечать законодавству. Страхова сума — грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов договору страхування зобов'язаний здійснити виплату в разі настання страхового випадку. Страхова виплата — грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. За договором страхування життя страхові виплати здійснюються в розмірі страхової суми або її частини та (або) у вигляді регулярних, послідовних виплат обумовлених у договорі страхування сум (ануїтету). Строк дії договору страхування встановлюється за згодою сторін. Моментом набрання чинності договору страхування вважається момент оплати першого внеску страхувальником, якщо інший момент не передбачений договором. Сторонами договору страхування є страховик і страхувальник. Страховиком виступає юридична особа, яка має відповідну ліцензію на здійснення страхування певного виду. Страховиками також можуть бути державні організації, які створені і діють відповідно до Закону України «Про страхування». Предметом безпосередньої діяльності страховика можуть бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням. Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України. На стороні, окрім нього самого, можуть одночасно виступати треті особи — вигодонабувачі, тобто особи, чий інтерес або в чиїх інтересах укладається договір страхування.

За згодою страхувальника предмет договору страхування може бути застрахований за одним договором страхування кількома страховиками (співстрахування) з визначенням прав та обов'язків кожного із страховиків.

Співстрахування — спосіб поділу ризику між двома чи більш страховиками шляхом віднесення на кожного з них заздалегідь обумовленої частки можливих збитків і належної страхової премії. Якщо об'єкт застрахований по декількох договорах, то має місце подвійне страхування, якщо ж він застрахований від різних ризиків, то має місце звичайне страхування в порядку. З метою забезпечення фінансової стійкості страхової діяльності законом передбачено передачу всіх чи частини прийнятих на страхування ризиків одним страховиком іншому чи декільком іншим. Така передача ризиків здійснюється за договором перестрахування, який встановлює умови і спосіб передачі ризиків, частку участі інших страховиків у сукупному ризику, розмір належної кожному страхової премії. на страхувальника законом може бути покладено обов'язок страхувати життя, здоров'я чи майно або відповідальність перед іншими особами за свій рахунок або за рахунок зацікавленої особи.

Обов'язкове страхування здійснюється за рахунок страхувальника, крім обов'язкового страхування пасажирів, що у передбачених законом випадках може здійснюватися за їхній рахунок.

Страховик зобов'язаний:

1) ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування;

2) протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові;

3) у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

4) відшкодувати витрати, понесені страхувальником у разі настання страхового випадку з метою запобігання або зменшення збитків, якщо це встановлено договором;

5) за заявою страхувальника, у разі здійснення страховиком заходів, що зменшили страховий ризик, або у разі збільшення вартості майна, переукласти з ним договір страхування;

6) не розголошувати відомостей про страхувальника та його майнове становище, крім випадків, встановлених законом.

Цей перелік не є вичерпаним.

Страхувальник зобов'язаний:

1) своєчасно вносити страхові платежі (внески, премії) у розмірі, встановленому договором;

2) при укладенні договору страхування надати страховикові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-які зміни страхового ризику;

3) при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об'єкта, який страхується.

Якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об'єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним;

4) вживати заходів щодо запобігання збиткам, завданим настанням страхового випадку, та їх зменшення;

5) повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

Для здійснення страхової виплати у разі настання страхового випадку страхувальник має подати страховику відповідну заяву, що є його

обов'язком. Другим необхідним документом виступає страховий акт, який складається після повідомлення про настання страхового випадку.

Страховик складає страховий акт після подання заяви страхувальника, де фіксує факт настання страхового випадку. Страхова виплата здійснюється в тій валюті, що передбачена договором страхування, якщо інше не передбачено законодавством України. Страхова виплата може сплачуватись одноразово або періодично на протязі зазначеного відрізку часу.

У разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом. У разі смерті страхувальника, який уклав договір майнового страхування, його права та обов'язки переходять до осіб, які одержали це майно у спадщину.

Якщо юридична особа — страхувальник припиняється і встановлюються її правонаступники, права та обов'язки страхувальника переходять до правонаступників.

Припинення та недійсність договору страхування. Дія договору страхування припиняється за згодою сторін, а також у разі: закінчення терміну дії, виконання страховиком зобов'язань перед страхувальником у повному обсязі, несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором терміни. Договір може бути достроково припинений у випадку, коли перший (або черговий) страховий платіж не був сплачений за письмовою вимогою страховика; ліквідації страхувальника — юридичної особи або смерті страхувальника — громадянина чи втрати ним дієздатності, за винятком випадків, передбачених статтями 994, 995 і 996 ЦК; ліквідації страховика у порядку, встановленому законодавством України; прийняття судового рішення про визнання договору страхування недійсним; в інших випадках, передбачених законодавством України. Сторонами договору може бути передбачено дострокове припинення дії договору страхування за вимогою страхувальника або страховика.

Дія договору особистого страхування не може бути припинена страховиком достроково, якщо на це немає згоди страхувальника, який виконує всі умови договору страхування, та якщо інше не передбачено умовами договору та законодавством України.

У разі припинення договору страхування життя страховиком може сплачуватись викупна сума.

Договір страхування, крім загальних підстав, також визнається судом недійсним, якщо:

1) його укладено після настання страхового випадку;

2) об'єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації.

Читайте також:

1. IV. Закономірності структурно-функціональної організації спинного мозку
2. PR-відділ організації: переваги і недоліки
3. V Практично всі психічні процеси роблять свій внесок в специфіку організації свідомості та самосвідомості.
4. АГЕНТ З ОРГАНІЗАЦІЇ ОБСЛУГОВУВАННЯ АВІАПЕРЕВЕЗЕНЬ
5. Акти з охорони праці в організації.
6. Акти з охорони праці, що діють в організації, їх склад і структура.
7. Актуальні тенденції організації іншомовної освіти в контексті євроінтеграції.
8. Аналіз сильних та слабких сторін організації
9. Аналіз та планування витрат організації на професійне навчання персоналу
10. База управлінських рішень і закони організації.
11. Бази даних як засіб зберігання й обробки інформації
12. Базові напрями організації захисту інформації ІКСМ.

Переглядів: 1102