• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Сутність розкриття родовищ при їх розробці відкритим способом.

Схема до визначення ширини мінімального робочого майданчику.

де Z – ширина смуги безпеки, яка встановлюється згідно розмірів призми обвалення, м; В_доп – ширина площадки для допоміжного обладнання (3-5 м); Т – ширина транспортної смуги, м; С – відстань між бровкою розвалу та транспортною смугою (2,0 – 2,5), м; X – величина розвалу породи після вибуху, м.

Ширина призми обвалення, на якій не можна розташовувати гірничо-транспортне обладнання:

де Н_у – висота уступу, м; a_у - кут укосу робочого уступу (60 - 80°); g - кут стійкого укосу уступу (35 - 60°).

Ширина транспортної смуги при одноколійному рейковому шляху складає 3 м, при двоколійному – 7,5 – 15 м у залежності від ширини між коліями. При використанні автомобільного транспорту ширина транспортної смуги визначається у залежності від кількості та ширини стрічок руху, звичайно вона дорівнює 3-8 м.

Ширина розвалу Х у більшості випадків визначається дослідницьким шляхом; вона залежить від висоті уступу, фізико-механічних властивостей порід, параметрів буровибухових робіт та інш. При висоті уступу 10 – 15 м величина розвалу звичайно складає 20 -25 м.

Мінімальна ширина робочих майданчиків складає в скельних породах 40 – 50 м.

Робота з мінімальною шириною робочого майданчику має ряд недоліків, тому ширина робочих майданчиків на добувних уступах провина бути у середньому нормальною, а на всіх інших уступах – не менше мінімальної. Ширина нормального робочого майданчику добувного уступу повинна забезпечувати заданий резерв запасів готових до виймання і може бути визначена по формулі:

де - нормальна ширина робочого майданчику, м; - мінімальна ширина робочого майданчику, м; - продуктивність кар'єру по відповідним видам порід, м³/рік; - довжина фронту робіт по цих породах, м; - висота уступу, м; - нормативний коефіцієнт готових до виймання запасів гірської маси.

Забезпеченість кар'єру запасами руди й обсягами розкривних порід, готовими до виїмки, виражається в місяцях або частках року, виходячи з планованої продуктивності його в черговому році. При цілодобовому режимі роботи і застосуванні колісних видів транспорту забезпеченість кар'єра повинна складати:

готовими до виїмки запасами руди та скельних розкривних порід – не менш 2,5 місяці (= 0,21);

готовими до виїмки обсягами пухких розкривних порід – не менше1,8 місяця (= 0,15).

Нормальна ширина робочих майданчиків скельних уступів при залізничному транспорті складає 60 – 80 м.

Довжина блоку визначається головним чином інтенсивністю розробки, висотою уступу та можливістю безперебійного забезпечення вибоїв транспортом.

При максимальній інтенсивності розробки необхідно прагнути зменшити довжину блоку з метою введення у роботу великої кількості екскаваторів. Довжину блоку при застосуванні залізничного транспорту приймають в м’яких породах не менше 300 м, в скельних – не менше 400 м, при автомобільному транспорті довжина блоку може бути 100 – 250 м або меншою.

Інтенсивність гірничих робіт характеризується швидкістю посування фронту гірничих робіт та їх заглибленням. Швидкість посування фронту на сучасних кар’єрах змінюється від 60 до 500 м на рік.

Швидкість посування фронту гірничих робіт визначають по формулі:

де А – продуктивність кар’єру по гірській масі, м³/рік; L_ф – довжина фронту гірничих робіт у кар’єрі, м.

Заглиблення гірничих робіт показує на скільки метрів вони понижуються за одиницю часу, звичайно за рік.

,

де φ – кут відкосу робочого борту кар’єра, градус; γ – напрямок поглиблення кар’єру, градус.

Величина заглиблення гірничих робіт на сучасних кар’єрах складає 7-20 м/рік.

Лекція 15.

Розкриття родовища полягає в забезпеченні транспортного зв’язку робочих горизонтів кар’єру з поверхнею шляхом проведення спеціальних гірничих виробок, якими на відкритих розробках частіше за все є траншеї. В окремих випадках для розкриття родовища можуть використовувати шахтні стволи або штольні.

При виборі способу розкриття враховується наступні чинники:

– елементи залягання родовища;

– інженерно-геологічні умови залягання родовища;

– гірничотехнічні умови.

Елементи залягання родовища, а саме: глибина, кут падіння та форма покладу суттєво впливають на спосіб розкриття. Горизонтальні та похилі пласти з неглибоким заляганням звичайно розкривають траншеями, які розташовуються за межами контуру кар’єру, тоді як похилі та круті поклади корисних копалин з великою глибиною залягання розкривають траншеями, які розташовуються по можливості у межах кар’єрного поля.

Інженерно-геологічні умови під час вибору способу розкриття родовища впливають головним чином на розташування капітальних траншей. Їх розташовують в найбільш стійких породах з найменшою обводненістю.

До гірничотехнічних умов, які впливають на розкриття кар’єрного поля, відносять: прийняту систему розробки та її параметри, обсяги переміщуваних вантажів та інше. При переміщенні гірських порід з кар’єру стрічковими конвеєрами або похилими канатними підйомниками родовище розкривають крутими траншеями, при використанні залізничного або автомобільного транспорту похил траншей звичайно невеликий (40 - 120‰). Похил крутих траншей може досягати 18 - 45º. Вони призначені для конвеєрних установок або канатних підйомників.

Траншеями називаються відкриті гірничі вироблення трапецієподібного перетину та значної довжини. З боків траншеї обмежені бортами, а знизу – підошвою. За призначенням розрізняють капітальні, розрізні та спеціальні траншеї.

Основними параметрами капітальної траншеї є її продовжній уклін, довжина та ширина знизу, кути укосів бортів та об’єм .

Загальний вигляд (а) та план (б) капітальної траншеї.

Капітальні траншеї – відкриті похилі гірничі виробки, призначені для розкриття робочих горизонтів та розміщення в них транспортних комунікацій.

Довжина капітальної траншеї L_т визначається її кінцевою глибиною та величиною поздовжнього похилу:

,

де Н – кінцева глибина траншеї (висота уступу), м; і – величина поздовжнього похилу, ‰.

Ширину траншеї знизу встановлюють згідно з параметрами прохідницького обладнання та способами проходки, а також в залежності від виду транспорту, кількості стрічок руху, схеми обміну транспорту при навантаженні у вибоях тощо.

Проведення траншей механічними лопатами з навантаженням у залізничний транспорт не завжди можна вважати доцільним: при нижньому навантаженні у вагони знижується ефективність роботи екскаватора та його використання у часі робочої зміни. Вказаного недоліку можна уникнути при навантаженні у залізничний транспорт, що розташований на верхній площадці уступу, але в цьому випадку траншею доведеться проходити пошарово, причому товщина кожного шару складатиме всього лише 3-4 метри.

Більш доцільним вважається при проведенні траншей механічними лопатами використовувати автомобільний транспорт з нижнім навантаженням, так як маневреність автосамоскидів забезпечує високу ефективність роботи екскаваторів.

Використання автотранспорту для проведення траншей може бути доцільним навіть тоді, коли він не використовується в процесі експлуатації.

Автосамоскиди під навантаження подають за наступними схемами :

Читайте також:

1. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. особливості побудови банківської системи в Україн
2. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. Особливості побудови банківської системи в Україні.
3. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. Особливості побудови банківської системи в Україні.
4. Безробіття: сутність, види, соціально – економічні наслідки.
5. Бізнес-план підприємства: сутність та складові
6. Біологічна, соціальна та психологічна сутність здоров’я.
7. Бюджетне регулювання, його сутність та методи здійснення
8. Бюджетні установи: сутність та класифікація.
9. Видатки бюджету, їх сутність, склад і класифікація
10. Визначаючи сутність девіантної поведінки, необхідно зазначити, що вона поділяється на два типи.
11. Визначення і сутність глобальних проблем.
12. Виробнича програма, її сутність та основні поняття

Переглядів: 1199