Партійні системи в ЗК.

Партійні системи – це с-ма взаємовідносин політ.партій між собою, з д-вою та ін.елементами політ.с-ми та гром-нами.

Специфіка парт.систем визначається к-стю політ.партій, які існ.і вплив.на функ-ня інс-тів держ.вл.

Однією з перших з’явилася традиційна буржуазно-демократична партійна с-ма, яка сформувалася у Зх.Європі і в Пн.Америці в к.19 ст. Принципами її д-сті є наступні положення:

- в с-ві йде легал.б-ба за вл.;

- вл.здійс.партія чи група партій, які забезпечили собі підтримку парламентської більшості;

- постійно існ.легальна опозиція;

- між об’єднаннями всередині парт.с-ми існ.згода відносного дотримання встановлених «правил гри».

В 20 ст.в Європі в рез-ті краху дем.і авторитарних сис-м з’явилася соціалістична парт.с-ма, яка хар-зується наступними параметрами:

- в д-ві діє як пр-ло одна правляча партія (в рідких випадках можуть існувати декілька «союзних» політичних партій, при безумовній гегемонії правлячої комуністи.партії);

- партія керує д-вою на всіх рівнях управлінського апарату.

Авторитарна парт.с-ма :

- домінуючим фактором виступає д-ва, а не партія, при цьому допуск.існ-ня декількох партій.

Ін.типологія партій заснована на кількіс.критерії:

1. багатопартійна с-ма у виб.б-бі бер.уч.більше двох партій і всі вони можуть брати уч.у формуванні уряду (Італія, Бельгія, Данія...), тому в цих кр-нах за рез-тами парл.виборів утв.коаліційний уряд з предс-ків 3-4-5 партій.

Багатопартійність– це сп-б формув-ня політ.структур, покликаний виражати і захищати інтереси певних верств нас. Велика к-сть партій не завжди тотожна поняттю багатопартійності, партії повинні складати частину с-ва, повинен бути складений мех.-зм прав.регул-ня відносин між партіями, який забезпечує можл-сть чергування правлячих пратій в рез-ті виборів. Багатопартійність робить політику партій більш відкритою, так як включає мех.-зми між парт.конкуренції.

Серед причин багатопартійності можна назвати:

- існ-ня суч.с-ва із складною соц.стр-рою і диференціацією;

- неоднорідність ідеології, с-ми домінуючих соц/політик.цінностей;

- наявність розвинутих традицій політ.плюралізму.

Існують такі види багатопартійних систем:

1) без домінуючої партії (в б-бі за владу бер.уч.приблизно рівні за силами противники, у жодної партії немає шансів добитися більшості, тому при формуванні уряду неминучі союзи та угоди, таке може затягнутися на довгий час і забезпечити стабільність такого уряду досить складно);

2) з домінуючою партією (така партія контролює парламентську більшість і формує уряд, напр..в Японії до 1993 року 38 років домінувала Ліберально-демократична партія);

3) блокові (набувають своєрідності під час виборчих кампаній, коли має місце різка поляризація політ.сил, які групуються в два протилежні табори)

2. С-ма фіксованої з-ном кількості партій – має місце в кр-нах, які розв-ся, щоб забезпечити пріоритет складеній парт.еліти та раціоналізувати роботу парл-нту та уряду в умовах сильної різноманітності соц.інтересів.

3. Двопартійні с-ми – реально претендують на вл.і почергово формують уряд лише дві партії, хоча в наявності є більше партій. Одна партія править, інша критикує в опозиції та в рез-ті виборів міняються місцями (Великобританія). Ця сис-ма гарантує стабільність уряду і ефективність виконавчої влади, так як однопартійний уряд звільнений від нестійких коаліційних угод

4. Однопарт.с-ми – хар.для кр-н з недемократич.режимами, де легальний статус і п-во формувати уряд належ.одній, фактично державній партії, що прийшла до вл.революц.шляхом (Куба, КНР). Відбувається зрощення держ.і парт.апарату та бюджету, що більше посилює позиції домінуючої партії, вводиться офіційна ідеологія, виключається свобода думки – ці та ін.фактори приводять до диктаторського режиму

В двох десятках заруб.кр-н політ.партії відсутні – це переваж.феодально-монархічні д-ви (Саудівська Аравія, ОАЕ) д-ви в яких партії заборонені (Гвінея, Йорданія).

71.Реглмаентація правового статусу та порядку діяльності політичних партій в ЗК,

Політ.партія – це найбільш активна і організована частина соц.групи, об’єднана загальними цілями, інтересами та ідеалами, яка бореться за владу чи за участь у здійс-ні влади шляхом впливу на формування заг.волі гром-н, участь у виборах і д-сті ор-нів держ.вл.і місц.самовр-ня.

72.Концепція інститут форми держави в ЗК.

Під формою д-ви розуміють сукуп-сть основних структурноутворюючих зовнішніх ознак орг-ції і д-сті держ.вл.

Ця категорія відповідає на питання хто і як править в сус-ві, як влаштовані і діють в ньому державно-владні інс-тути, як об’єднано нас.на даній тер., яким чином воно пов’яз.через різ.тер.і політ.утворення з д-вою вцілому, як, з допомогою яких методів та прийомів здійс.політ.вл.

Форма д-ви передбачає єдність трьох осн.сторін орг-ції держ.вл.:

1. форми правл-ня (монархія, рес-ка);

2. форми держ.устрою (унітарна, федеративна, конфедеративна);

3. політ.режиму (дем., недем.).

Інколи виник.зміш.форми д-ви: напівпрезид.рес-ка, виборна монархія.

На форму д-ви вплив.історич.традиції, нац.склад нас., вплив метрополії та ін.фактори.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Класифікація політ партій в ЗК	\|	Поняті та види республік

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.