• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Поняття перехідної економіки. Особливості моделі розвитку національної економіки України

Якщо економічно розвинені країни представлені тією чи іншою моделлю ринкової економіки, то в Україні мова йде про перехідний стан економіки. Слід зауважити, що перехідний стан економіки може бути наявним в будь-якій країні, адже еволюцію національної економіки можна уявити у вигляді циклічного процесу руху економіки від одного сталого (урівноваженого) стану через період його порушення та відновлення на якісно новому рівні до другого сталого (урівноваженого) стану. Тому важливо розрізняти два типи стану економічних систем:

- сталий (урівноважений) стан, коли функціонують зв’язки й елементи, що становлять зміст системи;

- перехідний стан, коли старі економічні форми відмирають і з’являються нові, що становлять основу економічної системи, яка зароджується.

Перехідна економіка – це особливий стан економічної системи на етапі її становлення (від еволюції до зрілого врівноваженого стану) і реформування (від еволюції до нової економічної системи, до нового врівноваженого стану).

При цьому про перехідну економіку можна говорити, спираючись на різні класифікації економічних систем, тому що перехідна економіка – це проміжний стан економіки, період перетворення, трансформації, наприклад, традиційної економічної системи в ринкову (функціональний підхід до класифікації економічних систем); індустріального суспільства в постіндустріальне (критерій класифікації – ступінь індустріально-економічного розвитку); феодального способу виробництва в капіталістичний (формаційний підхід). Зміст перехідної економіки виявляється в її основних рисах.

Перша – несталість стану. Важливо знати, що вона може бути притаманною і зрілому стану економіки, але це несталість функціонування, коли зміни є засобом досягнення нової мети системи, забезпечення її врівноваженого стану. Несталість перехідної економіки – це несталість розвитку системи, коли її зміни спрямовані на поступове перетворення на нову систему.

Друга – суперечливість. Елементами перехідної економіки можуть бути економічні форми, притаманні і старій, і новій системам; крім того, особливе місце належить перехідним формам, які є виявом трансформації систем. Саме перехідні форми, що в подальшому перетворюються на елементи нової системи, характеризують спрямованість перехідних процесів.

Третя – альтернативний характер розвитку. Несталість, суперечливість обумовлюють певну варіантність перехідних процесів. Як приклад досить вказати на численність моделей перехідної економіки в постсоціалістичних країнах. Внаслідок альтернативності перехідної економіки правомірним є питання про ймовірність повернення до старого стану. Важливо пам’ятати, що несталість та альтернативність – це риси певної стадії еволюційного економічного циклу, стадії трансформації старої системи в нову, тому просте повернення до колишнього стану суперечило б змісту суспільної еволюції.

Четверта – історичність, яка виявляється у певній специфіці перехідних процесів у різних країнах, що пов’язано з соціально-політичними, економічними, національними, культурними та іншими особливостями регіону, країни, особливостями певного історичного періоду перетворень.

Основні риси перехідної економіки зумовлюють специфічні закономірності її розвитку: з одного боку, інерційність – збереження у перехідній економіці старих економічних форм, що свідчить про спадкоємність еволюційного процесу; з другого – інтенсивність розвитку нових форм як виявлення необоротності трансформаційних процесів у суспільстві.

Залежно від масштабів і характеру перехідних процесів можна виділити:

- локальну перехідну економіку, коли трансформаційні процеси притаманні окремим країнам і регіонам;

- глобальну перехідну економіку, що охоплює всі країни, людство в цілому.

Важливо також розрізняти природно-еволюційний тип перехідної економіки і реформаторсько-еволюційний тип, коли природно-еволюційні процеси прискорюються або гальмуються реформами, що здійснюються в умовах перехідної економіки. Сучасна економіка України є перехідною економікою реформаторсько-еволюційного типу, в межах якої відбуваються перехідні процеси від неринкових до ринкових господарських форм.

З’ясовуючи специфіку процесів становлення ринкової системи в Україні, слід зазначити, що особливості перехідного процесу в нашій країні обумовлені насамперед:

- історією ринкових реформ в Україні;

- стартовими умовами перетворень в Україні;

- впливом сучасних тенденцій розвитку світового господарства.

Виходячи з цього, перехідні процеси в Україні можна поділити на два етапи. Перший етап – ринкові реформи на межі ХІХ і ХХ ст. Перехідна економіка України на цьому етапі – це економіка, за умов якої здійснюється перехід від традиційної (докапіталістичної) системи до ринкових принципів раціонального господарювання. Другий етап – сучасні ринкові реформи, спрямовані на перехід від планової економіки командного типу до ринкової системи.

За класифікацією Міжнародного валютного фонду (1997), що базувалась на локальному підході, до групи країн з перехідною економікою відносилися 27 країн, які раніше входили до складу європейських соціалістичних держав і Монголія. Ці країни з перехідною економікою виникли після розпаду командно-адміністративної системи СРСР й централізовано-планової економіки країн Східної Європи і Монголії. Система планової економіки, що існувала в СРСР та інших постсоціалістичних країнах, виключала приватну власність, товарно-грошові відносини, ринковий механізм регулювання. Все це обумовило існування особливих труднощів у процесі проведення ринкових реформ у цих країнах. Ринкова економіка виникає на базі реформування планової економічної системи, тому перед суспільством постають проблеми, що були невідомі країнам, які йшли до ринкової економіки еволюційним історичним шляхом. Як відомо, в ринковій системі зростання виробництва постійно обмежується попитом, який, у свою чергу, відображає обсяг і структуру суспільних потреб. Завдяки цьому існує зв'язок між виробництвом і споживанням через товарно-грошові форми: система постійно змінює структуру виробництва відповідно до змін платоспроможних потреб (попиту). У плановій системі зростання виробництва безпосередньо пов'язано з наявністю ресурсів: більше вироблено продукції – більше ресурсів для наступної фази виробництва. Існує зв'язок не з потребами (навіть у їхній платоспроможній формі), а з результатами виробничого процесу: виробництво обмежується виробництвом, у цьому разі зміна обсягу й структури потреб руйнує виробництво, що пристосувалося до наявних ресурсів. Наслідками цього є, по-перше, виробництво заради виробництва, значне обмеження кінцевого (особистого) споживання; по-друге, спрямованість виробництва на кількісне зростання («вал»), відсутність стимулів науково-технічного прогресу, системи матеріальної заінтересованості робітників, їх трудової мотивації; по-третє, обумовлені кількісним зростанням нестача ресурсів, капіталовкладень, їх нераціональний розподіл та використання. Все це призвело до різкого зниження ефективності суспільного виробництва в СРСР, зростання його диспропорційності, насамперед диспропорцій між першим і другим підрозділами суспільного виробництва, промисловістю і сільським господарством, виробництвом і споживанням, до виникнення дефіциту в усіх сферах господарства й на всі види ресурсів, який поступово перетворився на хронічний.

Таким чином, одним з елементів змісту перехідної економіки України стали кризові явища, успадковані від планової системи. Водночас необхідність одночасного вирішення різнопланових завдань: подолання кризи, забезпечення зростання виробництва, підвищення життєвого рівня населення, трансформація планової системи в ринкову, перспективний стратегічний розвиток суспільства обумовила складність перехідних процесів в Україні.

Практика ринкових перетворень сформувала два їх варіанти: радикальний ("шоковий") і еволюційний. "Шоковий" варіант реформ був характерний для більшості постсоціалістичних країн, що було обумовлено ситуацією економічної катастрофи в умовах хаотичного розпаду господарських зв’язків, а також виконанням рекомендацій МВФ відносно формування ринкових відносин на основі пануючих монетарних доктрин. Саме такий варіант реформ був використаний і в Україні. Цей шлях має своїми негативними наслідками такі деформаційні процеси, як формування тіньової, кримінальної та кланової економіки, олігархічних структур, масовий виток капіталу з економіки країни.

Еволюційний шлях реформ потребував поступового руху до ринкових відносин на основі розвитку реального сектора економіки, малого та середнього бізнесу, комерціалізації і поступової приватизації державної власності, активної участі всього населення в реформуванні економіки й становленні громадянського суспільства. Економічне поводження суб'єктів характеризується в цих умовах сполученням успадкованих звичок, умовностей, адміністративних бар'єрів з «новими правилами» ринку, з можливостями вільного вибору, появою ділових людей нової формації.

Хоча сучасна економіка України – це локальна перехідна економіка, але трансформаційні процеси у країні розгортаються за особливих історичних умов – умов глобальних перехідних процесів. Розвинуті індустріальні країни перебувають на етапі розвитку постіндустріального суспільства. Країни, в яких значну частину становлять елементи традиційної економіки, швидко рухаються до сучасної ринкової економічної системи, використовуючи при цьому досягнення постіндустріальної стадії. Глобальні перехідні процеси, а також загальні закономірності розвитку світового господарства (поглиблення суспільного розподілу праці, інтернаціоналізація обміну та виробництва) впливають на перехідну економіку України, зміст перехідних процесів, їх кінцеві орієнтири. Досвід ринкових перетворень у так званих постсоціалістичних країнах також враховує наша країна. Тому перехідна українська економіка постає як унікальне переплетіння локальних і глобальних тенденцій.

Визначені вище особливості сучасної перехідної економіки України зумовлюють зміст ринкових реформ, спрямованих на трансформацію економічної системи командного типу в ринкову систему. Однак формування ринкових відносин не є кінцевою метою перехідних процесів. Мета трансформації – досягнення макроекономічної стабілізації та економічного зростання на базі всебічного розвитку ринкового механізму розподілу та ефективного використання економічних ресурсів суспільства.

Досягнення макроекономічної стабілізації за умов перехідної економіки України є складним трансформаційним процесом, в якому можна виділити два взаємопов'язані етапи: початковий етап і стабілізаційний етап.

1. Початковий етап,що мав такі завдання: по-перше, подолання кризових явищ, неминучих за умов відмирання старої системи (інфляція, бюджетний дефіцит та ін.); по-друге, створення передумов для виникнення ринкових господарських форм — ринкова лібералізація економіки. Тривалість початкового етапу залежить від глибини кризи та ефективності стабілізаційної політики держави. Для України початковий етап характеризувався глибокою кризою (економічною, політичною, соціальною), що значно ускладнювало трансформаційні процеси.

Першочерговим завданням початкового етапу реформ в Україні було досягнення грошової стабілізації, реформа ціноутворення, створення системи конкурентних ринків на базі роздержавлення і демонополізації економіки, лібералізації зовнішньоекономічних відносин. У процесі ринкової лібералізації почали створюватись інститути ринкової інфраструктури.

2. Стабілізаційний етап — це етап створення ефективної ринкової економічної системи, що складається з двох фаз: фази становлення ринку, в умовах якої створюються основні інститути ринкової економіки, та фази структурних перетворень (структурного коректування), коли під впливом нових ринкових чинників перетворюється відтворювальна структура економіки. Фаза становлення ринку передбачає здійснення інституційних перетворень, які забезпечують формування базових інститутів ринкової системи: приватної власності, економічної свободи вибору, приватних економічних інтересів, конкуренції, суверенітету споживача, системи ринків, економічних контрактних відносин (договір).

Читайте також:

1. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
2. II. Поняття соціального процесу.
3. III.Цілі розвитку особистості
4. III.Цілі розвитку особистості
5. III.Цілі розвитку особистості
6. Iсторiя розвитку геодезичного приладознавства
7. V Потреби та мотиви стимулюють пізнання себе та прагнення до саморозвитку.
8. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
9. VI.3.3. Особливості концепції Йоганна Гайнріха Песталоцці
10. VI.3.4. Особливості концепції Йоганна Фрідриха Гербарта
11. VІІІ. Проблеми та перспективи розвитку машинобудування.
12. А. В. Петровський виділяє три стадії розвитку особистості в процесі соціалізації: адаптацію, індивідуалізацію і інтеграцію.

Переглядів: 1555