Типи антен

Рис. 4.10. Безпровідні лінії зв’язку.

Безпровідні лінії зв'язку

Технології безпровідної передачі даних дозволяє розбудовувати мережі, що повністю відповідають стандартам звичайних провідних мереж, без використання кабельної проводки. Безпровідні мережі використовуються там, де прокласти кабель вкрай складно або неможливо.

Носієм інформації в таких мережах виступають радіохвилі СВЧ-діапазону. Радіоканали наземного і супутникового зв'язку утворюються за допомогою передавача і приймача радіохвиль (рис. 4.10).

Кожен вузол має антену, яка одночасно є передавачем та приймачем електромагнітних хвиль. Хвилі розповсюджуються в атмосфері або вакуумі зі швидкістю 3*10⁸ м/с з певним типом напрямку, що залежить від типу антени.

· Параболічна антена (скерована). Поширення електромагнітних хвиль відбувається в певному напрямку.

· Ізотропна антена (нескерована). Електромагнітні хвилі заповнюють весь простір в межах певного радіусу, що визначається затуханням сигналу. Такі антени використовують в автомобілях та портативних пристроях.

Для комп’ютерних мереж навколишній простір може використовуватися як роздільне середовище, хоча тут є певні особливості:

· Простір не належить до певної організації як у кабельних мережах.

· Провідне середовище визначає напрямок розповсюдження сигналів, а у безпровідному поширення хвиль є нескерованим.

Для передачі за допомогою безпровідної лінії зв’язку потрібно модулювати електромагнітні коливання передавача у відповідності до потоку бітів, що передається.

Функції перетворення дискретної інформації в електромагнітні коливання виконує DCE-пристрій (модем), що розташований між антеною та DTE пристроєм (комп’ютером, комутатором чи маршрутизатором).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Кабельні лінії зв'язку	\|	Діапазон до 300 ГГерц

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.