Проблеми ЗП як самостійної галузі права

Ковальчук Тетяна Григорівна

Іспит – 60 балів (усний)

Література:

«Земельне право України» Носік. Київ 2008 р

Мірошниченко Земельне право України. Київ 2009 р

Монографія Колізії в правовому регулюванні (Мірошніченко)

Науково-практичний коментар ЗК Марусенко, Мірошніченко

Вісник КНУ 2009 р № 81

1. Науково-правничі школи України, які досліджують питання ЗП та земельного законодавства

2. Проблеми поняття землі як інтегрованого та диференційованого об’єкта правового регулювання.

Самостійно: поняття та ознаки науково-практичної школи (Положення про наукові школи), проблеми періодизації розвитку земельно-правового регулювання (Семчик у підручнику земельне право; Заєць – поділила на 2 періоди; Мірошніченко; єдиної класифікації немає; дати характеристику періоду), проблеми класифікації земельних правовідносин (за інститутами, методами правового регулювання), проблеми методів в ЗП (традиційно – 2 методи; на сьогодні не можна знайти диспозитивний метод у чистому вигляді), проблеми реалізації принципів ЗП (Мірошніченко, Вісник КНУ 2009 р.;), місце ЗП як галузі права в правовій системі України

Розвиток науки ЗП на юридичному факультеті Київського університету. Ковальчук

Мірошніченко А.М. Принципи права як джерела ЗП України, Вісник КНУ

1.Положення про наукові школи в КНУ ім. Т. Шевченка затв вченою радою 10.01.2005 р. – наукова школа – усталений науковий колектив, що сформувався за певний період науковцями, наукові інтереси яких були спрямовані на розв’язання довготривалих завдань за певними науковими напрямками та отримав наукові результати, які визнані як в України, так і за її межами.

Ознаки: усталений науковий колектив, який формується та розвивається колективом вчених, наукові інтереси яких спрямовані на розв’язання завдань визначених в їх науковому напрямку; очолюється науковим керівником, засновником наукового напрямку, наукові здобутки якого визнані науковою громадськістю; є базою в підготовці наукових кадрів вищої кваліфікації певного напрямку (кандидат, доктор юр наук); об’єднує наукові дослідження, що виконуються за першочерговими напрямами, визнані державами як пріоритетні у світовій науці; її статус визначається вченою радою за поданням відповідного факультету інституту. Зазначені ознаки є характерними для 5 наукових шкіл.

1)Земельне право, екологічне право та право екологічної безпеки (кафедра трудового, земельного та екологічного права, 4.12.2000 р, засновник – Андрейцев В.І.) Удінцев, Пантилийченко, Янчук В.З., Мунтян В.Л., доц. Миронець та ін. вчені.

Сьогодні, представниками є Балюк Г.І., Носік В.В., Краснова, Мірошніченко А.М., Коваленко, Заєць, Марусенко, Євстігнєєв, Бахуринська, Старостенко, Бевз, Саркісова.

2) Інститут держави і права ім. Корецького. Шемшученко Ю.С., Семчик В.І., Кулинич, Бусуйок (Обмеження прав людини); наукова школа сформована на базі відділення правових проблем, яке очолює Семчик

3) Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого (наукова школа сформована на кафедрі екологічного права), Шульга М.В., Гетьман А.П., Вовк Оксана Миколаївна, Конишева Олена Василівна, Лісова Тетяна Вікторівна, Лейба Людмила Василівна.

4) Одеська національна юридична академія, сформована на кафедрі агарного, земельного та екологічного права. Погрібний. Зараз очолює Каракаш Ілля Іванович. Луняченко Анатолій Васильович, Гуревський В.К., Глотова Олена Володимирівна та ін..

5) Наукова школа Львівського національного університету ім. І Франка. Раніше - Титова. Зараз - Федорович В.І., Ващишин Марія Ярославівна.

2.Поняття земля: Держ стандарт Землі, терміни та визначення

В доктрині землю розглядають як інтегрований об’єкт, що обумовлено функціями – екологічна,соціальна, політична, економічна; диференційований об’єкт –9 категорій земель;

Проблема: чинний ЗК розглядає землю та земельні ділянки як майно, як річ. Оскільки в ЦК застосований простий поділ об’єктів правового регулювання на майнові та інтелектуальні. Не взято до уваги ту обставину, що з точки зору предметів і явищ, які оточують людину, такі блага можуть бути або матеріальними, або духовними. Земля є матеріальним об’єктом, яка з точки зору еколого-економічної оцінки належить до природних ресурсів, а не до категорії речей.

Андрейцев, Носік, Титова, Шульга звертали увагу на основні особливості землі, порівняно із нерухомим майном. Земля існує об’єктивно, вона не створюється людиною, це природний об’єкт, який існує без впливу людини на його виникнення та розвиток, на відміну від майна в широкому цивілістичному розумінні; майно в цив розумінні завжди має споживчу та майнову вартість, яку легко встановити виходячи із затрат праці та матеріалів, вкладених у певну річ, що не властиво для земельних ділянок, вартість їх підраховується за спеціально створеними штучними методиками і носить назву нормативної, а не балансової ціни; земля має родючість; на відміну від інших засобів виробництва, які в процесі використання зношуються, виходять із господарського обігу, природня виробнича властивість землі не зменшується, а навпаки – збільшується при правильному поводженні з нею, а тому земля є вічним засобом виробництва; на відміну від інших засобів виробництва, земля має просторову обмеженість та постійне місцезнаходження; як елемент НПС земля знаходиться в тісному взаємозв’язку з іншими об’єктами природи - водами, лісами, надрами, це одна група так званих природноресурсових відносин, де властивості кожного компонента можуть бути реалізовані у їх функціональній взаємодії, земельні відносини обов’язково містять вимоги, що не властиво для цивільного законодавства; використання землі здійснюється за спеціальну плату (земельний податок та оренда плата).

Висновок: запровадження земельних реформ не змінюють юридичної природи земельної ділянки.

27.09.2010

Відносини щодо набуття, реалізації та захисту суб’єктивних прав на земельні ділянки та виконання обов’язків землевласників та землекористувачами, Відносини щодо управління у галузі використання та охорони земель, щодо притягнення до відповідальності за порушення земельного законодавства, відносини щодо правового режиму окремих категорій земель.

Сучасний стан земельного права як складової національної правової системи має перехідний характер. Таким чином, після завершення земельної реформи, розбудова сучасної земельно-правової системи має бути спрямована на утвердження нового земельного ладу, який базуватиметься на гарантованості набуття, реалізації і захисту суб’єктивних прав на земельні ділянки та землі різних суб’єктів., базуватиметься на охороні землі, на методологічних засадах використання сільськогосподарських земель для прогресивного економічного і соціального розвитку українського суспільства, забезпечення продовольчої безпеки України.

За наслідками роботи спеціальних комісій були прийняті:

Постанова ВРУ від 16.04.2010 №2152

Постанова ВРУ від 17.12.2009 № 1776

Постанова ВРУ 20.02.2009 № 1037

Рішення РНБО 21.11.2008 Про виконання рішень РНБО України з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель, введений у дію Указом Президента від 12 січня 2009

Про затвердження комплексного плану заходів щодо реформування земельних відносин, дерегуляції….

Розпорядження про створення міжвідомчої робочої групи 23.06.2010 № 956

Розвиток предмета і системи зп у сучасних умовах має здійснюватись з огляду на міжнародні суспільні, політичні, економічні та інші інтеграційні процеси у сфері використання землі та інших природних ресурсів у сіл, рибному господарстві, з урахуванням умов щодо вступу до ЄС, виконання Кіотського протоколу.

Земельне право як галузь, що складається з інститутів. Дискусійним питанням є відсутність єдиного підходу щодо інститутів, які складають загальну частину.

Земельне право як наука, являє собою систему знань, вчень про землю як об’єкт земельного права, про предмет і методи правового регулювання, систему знань про земельно-правові норми та правові інститути, про земельне законодавство і практику його застосування, закономірності виникнення, розвитку та удосконалення земельних правовідносин. Особливість наукових досліджень земельного права є органічний зв'язок з науковими дослідженнями природничих наук (біологія, ґрунтознавство), а також зв'язок з науками екологічного та аграрного права.

Земельне право і законодавство незалежної України Актуальні проблеми практичної теорії

Носік Проблеми здійснення права власності на землю

Мірошніченко Колізії у правовому регулюванні земельних відносин в Україні

Мірошніченко Нормування як засіб правового регулювання земельних відносин, автореферат

Гринько Правові аспекти реєстрації прав на землю, автореферат 2003

Заєць Правові аспекти земельної реформи в Україні

Марусенко Правові аспекти земельних сервітутів в Україні, автореферат 2005

Бахуринська Правові засади концесії земельної ділянки за законодавством України

Старостенко Правове регулювання межування земель в Україні, автореферат, Київ 2009

Земельне право як навчальна дисципліна. Мета – отримання студентами як теоретичних знань про землю, як предмет правового регулювання, знань про різні правові інститути земельного права як галузі, та формування практичних навичок.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Проблеми джерел ЗП

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.026 сек.