Розділ1. МОНТАЖ ЕЛЕКТРООБЛАДНАННЯ ТА ЕЛЕКТРОУСТАНОВОК.

Тема 1.1. Монтаж внутрішніх електромереж .

1. Устаткування і пристрої, застосовувані при електромонтажних роботах. Загальні вимоги до електропроводок.

Електрична енергія до різних електроприймачів (світильників електродвигунів електричних печей і ін.) підводиться по провідникам різних конструкцій, до яких відносять провода, кабелі і різні струмопроводи. Сукупність проводів і кабелів із віднесеними до них кріпленнями що підтримують і захисними конструкціями і деталями називають електропроводкою. По способі виконання електропроводка може бути відкритою (стаціонарною, переносною, пересувною), якщо вона прокладена по поверхні стін і стель, по балках і фермам, і схованою , якщо вона прокладена усередині конструктивних елементів будинків або споруджень (у стелях, перекриттях, стінах і т.п.)

По місцю розташування найпоширенішим типом електропроводки є електропроводка усередині будинків, приміщень і споруджень, тобто внутрішня електропроводка. Зовнішньою електропроводкою називають електропроводку, прокладену по зовнішніх стінах будинків і споруджень або між ними, під навісами, а також на опорах, що мають не більш чотирьох прольотів довжиною до 25 м кожний, установлених поза вулицями, дорогами і т; п.

Уведенням від повітряної лінії електропередачі називається електропроводка, що з’єднує відгалуження від повітряної лінії електропередачі з внутрішньою електропроводкою, рахуючи від ізолятора, установленого на зовнішній поверхні (стіні, даху) будинку або спорудження, до затисків вступного пристрою усередині будинку (мал.2.1). Відгалуження від повітряної лінії (ПЛ) до введення в будинок при напрузі до 1000 В не є зовнішньою електропроводкою, яка відноситься до ПЛ.

Внутрішня відкрита електропроводка виконується струнною, якщо несучим елементом є сталевий дріт (струна) або металева смуга, закріплені впритул до несучої поверхні (стіни, стеля) і призначені для кріплення до них проводів, кабелів або їхніх пучків; тросовою, коли провода.

кабелі або їхні пучки кріпляться до сталевого дроту або каната, натягнутого у повітрі; у коробах, що представляють собою закриту порожню конструкцію прямокутного або круглого перетину, призначену для прокладки в них проводів і кабелів (короби застосовуються й у зовнішніх установках); у лотках, виготовлених з негорючих матеріалів (як правило, металевих суцільних, перфорованих або ґратчасті); у сталевих або пластмасових трубах.

Сховану електропроводку виконують у трубах, гнучких металевих рукавах, коробах, замкнутих каналах і порожнечах будівельних конструкцій, у заштукатурених борознах, під штукатуркою а також замонолічені в будівельні конструкції при їхньому виготовленні.

Відкриті електропроводки виконують також струмопроводами. під якими розуміють пристрої, що складаються з неізольованих або ізольованих провідників і віднесених до них ізоляторів, захисних оболонок, відгалужуючих пристроїв, що підтримують і опорних конструкцій. У залежності від виду. провідників їх підрозділяють на гнучкі (із проводів) і тверді (із твердих шин).

Твердий токопровод напругою до 1000 В заводського виготовлення, що поставляється комплектними секціями, називають шинопроводом. У залежності від призначення їх підрозділяють на магістральні, розподільні, тролейні та освітлювальні.

Ізольовані гнучкі проводи підрозділяють на захищені і незахищені. Захищені проводи поверх електричної ізоляції мають оболонку (металеву, пластмасову) для запобігання від механічних ушкоджень.

У сталевих і інших механічно міцних трубах, рукавах, коробах, лотках і замкнутих каналах будівельних конструкцій будинків і споруджень допускається спільна прокладка проводу і кабелів усіх ланцюгів одного агрегату, силових і контрольних ланцюгів декількох агрегатів або машин, панелей, щитів керування й інших, зв’язаних технологічним процесом; ланцюгів, що живлять складний світильник, декількох груп одного виду освітлення з загальним числом проводів у трубі не більш восьми; освітлювальних ланцюгів напругою до 42 В с ланцюгами напругою понад 42 В, укладаючи провода ланцюгів напругою до 42 В в окрему ізоляційну трубу. Не слід спільно прокладати взаєморезервуючи ланцюги робочого та аварійного освітлення, а також освітлювальні ланцюги напругою до 42 В з ланцюгами напругою понад 42 В. Спільно ці ланцюги прокладають лише в різних відсіках коробів і лотків, що мають суцільні перегородки з негорючих матеріалів. З метою запобігання небезпечного нагрівання сталевих і ізоляційних труб з сталевою оболонкою, внаслідок утворення в них змінного магнітного поля при змінному або випрямленому струмі фазні і нульовий або прямий і зворотний провідники прокладають у них тільки у випадку, якщо тривалий струм у провідниках не перевищує 25 А.

Проводи і кабелі прокладають по негорючим будівельним конструкціям будинків, а також по каналах у них. При прокладанні незахищених проводів вживають заходів, що виключають випадкове торкання до горючих поверхонь. В електротехнічних і виробничих приміщеннях у кабельних каналах прокладають тільки кабелі і проводи з оболонками, що не піддаються загорянню.

З’єднання і відгалуження проводів і кабелів виконують так, щоб вони не випробували механічних зусиль і жили проводів і кабелів були ізольовані. З’єднання і відгалуження проводів, прокладених усередині не відкриваючихся коробів, у трубах і в гнучких металевих шлангах, прокладених відкрито або сховано, виконують у з”єднувальних і відгалужувальних коробках. Усередині коробів зі з”ьомними кришками й у лотках з’єднання і відгалуження проводів виконують у спеціальних затискачах з ізолюючими оболонками, що забезпечують безперервність ізоляції. Провода в місцях виходу з твердих труб і гнучких металевих рукавів захищають від ушкоджень втулками, роззенковкою кінців труб і інших способів. При цьому в місцях з’єднання, відгалуження і приєднання жил передбачають запас проводу або кабелю, що забезпечує можливість повторного з’єднання, відгалуження або приєднання проводів і кабелів у місцях, доступних для огляду і ремонту.

Там, де електропроводки або струмопроводи перетинають температурні й осадкові шви, установлюють пристрої, що компенсують, які конструктивно виконують у залежності від виду проводки. У випадку, коли під впливом змін температури і вібрації деформація твердих електропроводок може викликати небезпечні механічні напруги проводів або ізоляторів, уживають заходів до усунення цих напруг за допомогою компенсаторів і інших подібних їм пристосувань. Стрічкові і гнучкі струмопроводи не вимагають установки компенсаторів лінійного розширення в місцях перетинання ними температурних швів.

Нероз’ємні з’єднання струмопроводів, як правило, виконують за допомогою зварювання. Щоб легше розпізнати відкриті і захищені струмопроводи, їх покривають захисною фарбою, аналогічному фарбуванню шин розподільних пристроїв і підстанцій.

Види електропроводки і способи прокладки проводів і кабелів, застосовуваних у залежності від характеристики навколишнього середовища, визначаються відповідно до вимог ПУЕ. Проводи і кабелі, що прокладаються в коробах і лотках, обов’язково маркірують.

При відкритій прокладці захищених проводів (кабелів) з оболонками із горючих матеріалів і незахищених проводів відстань у світлі від проводу (кабелю) до поверхні основ, конструкцій, деталей із горючих матеріалів передбачають не менш 10 мм або відокремлюють їх від поверхні шаром негорючого матеріалу, що виступає з кожної сторони проводу (кабелю) не менш чим на 10 мм.

При схованій прокладці захищених проводів (кабелів) з оболонками зі спаленних матеріалів і незахищених проводів у закритих нішах, у порожнечах будівельних конструкцій (напри мір, між стіною й облицюванням), у борознах і інших місцях з наявністю спаленних конструкцій проводу і кабелі захищають суцільним шаром неспаленого матеріалу з усіх боків.

При відкритій прокладці труб і коробів із важкосгораємих матеріалів по неспаленим і важковозгораючих підставах і конструкціям відстань у світлі від труби (короба) до поверхні навколишніх конструкцій, деталей зі спаленних матеріалів приймають не менш 100 мм або них відокремлюють з усіх боків від цих поверхонь суцільним шаром неспаленого матеріалу (штука турка, алебастр, цементний розчин, бетон і т.п.) товщиною не менш 10 мм.

При схованій прокладці труб і коробів із важкозгоряючих матеріалів у закритих нішах, у порожнечах будівельних конструкцій (наприклад, між стіною й облицюванням), у борознах і інших місцях труби і короби відокремлюють з усіх боків від поверхонь конструкцій, деталей зі спаленних матеріалів суцільним шаром неспаленого матеріалу товщиною не менш 10 мм.

для стаціонарних електропроводок повинні застосовуватися переважно проводи і кабелі з алюмінієвими жилами. Не допускається застосування проводів і кабелів з алюмінієвими жилами для приєднання до електротехнічних пристроїв, установленим безпосередньо на віброізолюючих опорах. У музеях, картинних галереях, бібліотеках, архівах і інших сховищах союзного значення варто застосовувати проводи і кабелі тільки з мідними жилами.

Незахищені ізольовані проводи при напрузі понад 42 В в приміщеннях без підвищеної небезпеки і при напрузі до 42 В в будь-яких приміщеннях прокладають на висоті не менш 2 м, а в приміщеннях з підвищеною небезпекою й особливонебезпечних при напрузі понад 42 В — на висоті не менш 2,5 м від підлоги, або рівня площадки обслуговування. На спуски до вимикачів, штепсельних розеток, щитків, пускових апаратів, світильників, установлюваних на стіні, ця вимога не поширюється, крім виробничих приміщень, де ця частина проводки захищається від механічних ушкоджень на висоті не менш 1,5 м від рівня підлоги, або від площадки обслуговуванні.

Якщо незахищені ізольовані проводи перетинаються з незахищеними або захищеними ізольованими проводами з відстанню між проводами менш 10 м, то в місцях перетинання на кожен незахищений провід накладають додаткову ізоляцію. При перетинанні трубопроводів незахищеними і захищеними проводами і кабелями їх розташовують на відстані не менш 50 мм друг від друга, а від трубопроводів, що містять пальні або легкозаймисті рідини і гази, не менш 100 м. При відстані між ними менш 250 мм проводи і кабелі додатково захищають від механічних ушкоджень на довжині не менш 250 мм у кожну сторону від трубопроводу. Від гарячих трубопроводів провода і кабелі захищають теплоізоляцією, якщо вони не спеціального теплостійкого виконання.

У місцях проходу проводів і кабелів через стіни, між поверхові перекриття або виходу їх назовні забезпечують можливість зміни електропроводки. Для цього прохід виконують у трубі, коробі, прорізі і т.п. Щоб запобігти проникнення та скупчення води і поширення пожежі в місцях проходу через стіни, перекриття або виходу назовні зазори між проводами, кабелями і трубою (коробом, прорізом і т.п.), а також резервні труби (короба, прорізи і т. п.) зашпаровують масою, що легко видаляється, з неспаленого матеріалу. Закладення повинне допускати заміну, додаткову прокладку нових проводів і кабелів і забезпечувати межу вогнестійкості прорізу не менш межі вогнестійкості стіни (перекриття).

При прокладці незахищених проводів на ізолюючих опорах проводу додатково ізолюють (наприклад, ізоляційною трубою) у місцях проходів через стіни або перекриття. При проході цих проводів з одного сухого або вологого приміщення в інше сухе або вологе приміщення всі проводи однієї лінії прокладають в одній ізоляційній трубі.

При проході проводів із сухого або вологого приміщення в сире, з одного сирого приміщення в інше сире або при виході проводів із приміщення назовні кожен провід прокладають в окремій ізоляційній трубі. При виході із сухого або вологого приміщення в сире або назовні з’єднання проводів виконують у сухому або вологому приміщенні.

На лотках, опорних поверхнях, тросах, струнах, смугах і інших несучих конструкціях провода і кабелі прокладають впритул один до іншого пучками (групами) різної форми (наприклад, круглої, прямокутної в кілька шарів). Проводи і кабелі кожного пучка повинні скріплюватися між собою. У коробах провода і кабелі прокладають багатошарово з упорядкованим і довільним (розсипом) взаємним розташуванням.

На будплощадках в наш час ведуться ручні роботи з пробивання отворів і борозен. Ці роботи механізують за допомогою ручних механізмів з використанням пневматичної, гідравлічної й електричної енергії, а також механізмами і пристосуваннями, що приводяться в дію силою вибуху порохових газів. До засобів малої механізації відносять ручні електросверлилки, пневматичні молотки, перфоратори, гідравлічні преси, будівельно-монтажні пістолети, електромагнітобури, електромолотки, бороздофрези, порохові стовпчики, ручні і піротехнічні оправлення, електрошліфовальні машини, універсальний електрифікований інструмент, різні домкрати, лебідки, талі, механізми для обробки сталевих труб. Використання

приготовленого того або іншого механізму визначається характером виконуваних з його допомогою робіт.

Вибір механізму для пробивання отворів, борозен і ніш визначається їхнім розміром, а також матеріалом будівельних конструкцій. Для бетонів насамперед варто враховувати характер інертного наповнювача бетону, а не їхню марку. Бетони, що мають у якості наповнювачів цеглу або вапняк, а також цегельні, шлакобетонні, гіпсолітові і подібні їм наповнювачі, унаслідок їх малої абразивності порівняно легко піддаються свердлінню інструментом, оснащеним пластинками твердого сплаву. Для свердлення отворів у будівельних спорудах застосовують дрилі серії ИЭ на напругу 220 В промислової частоти (50 Гц) з подвійною ізоляцією, а так само на напругу 36 В частоти 200 Гц. Бетони з наповнювачами з піщанику або граніту, що мають велику твердість і абразивність унаслідок великого змісту кварцу, не можуть оброблятися свердлінням. У цьому випадку застосовують інструмент ударно-обертальної або ударно-поворотної дії.

для пробивання гнізд і отворів ударно-обертальним методом застосовують електричні і пневматичні молотки з насадками у виді спіральних бурів (для отворів діаметром до 12 мм), шлямбурів (для отворів діаметром 20—30 мм), бурів зі знімними голівками (для отворів діаметром 50—80 мм), скарпелів прямих, для пробивання ніш і борозен. Для пробивання невеликих борозен у цегельних стінах і гіпсолітових перегородках застосовують електросверлилки зі спеціальними насадками.

При кріпленні проводок і апаратів застосовують пластмасові і металеві дюбелі, дюбелі з волокнистим наповненням і розпірною гайкою, болти, шпильки, скоби, штирі, гаки, а так само спеціальні дюбелі для будівельно-монтажних пістолетів і ручних оправлень. Для заготівлі отворів під пластмасові або металеві дюбелі з волокнистим наповненням застосовують спеціальні пробійники для ручного молотка, а для забивання дюбелів типу цвяхів — ручне оправлення типу ОД-6. Для утворення отворів у будівельних конструкціях з цегли, бетону і подібних матеріалів вітчизняна промисловість випускає спеціальні ручні електросверлильні машини і переставні електричні верстати; поряд з ними можуть застосовуватися і ручні електричні свердлильні машини загальнопромислового призначення (наприклад, для свердління по металу).

У залежності від маси ручні свердлильні машини застосовують «пістолетного типу», утримувані в процесі роботи однією рукою; машини з двома рукоятками (закритій центральній і бічний), утримувані в роботі обома руками; машини з двома бічними рукоятками і грудним упором на задній стінці для більш зручного втримання і створення підвищеного осьового тиску. Застосовують також свердлильні машини з комплектом насадок для виконання різних операцій (наприклад, типу ИЭ-6006). Крім того, застосовують електричні молотки (електромеханічні і фугальні з двигуном зворотно-поступального руху), пневматичні свердлильні машини; перфоратори, а також піротехнічні пістолети й оправлення для. забивання дюбелів і стовпчика для пробивання отворів у стелі. для роботи на висоті застосовують підмостки, вишки і сходи різних конструкцій. Для спрощення робіт з монтажу, а також для зниження трудових витрат і вартості робіт кріпильні деталі і дрібні вироби приклеюють за допомогою клею БМК-5к. Приклеювати проводи та кабелі безпосередньо до основ не виключене, за винятком окремих випадків схованої проводки. Кріпильні деталі і вироби приклеюють до бетонних, залізобетонних, керамзитобетонних, азбестоцементних , цегельних, керамічних (у тому числі з глазурованою поверхнею) і скляних основ , поверхневий шар яких має міцність, достатню для втримання приклеєних виробів. Поверхня будівельної основи в місцях приклейки повинна бути рівною, очищеною від бруду, пилу, кіптяви і т.п. Не слід приклеювати до сирої, просоченої олією, побіленої, пофарбованої і оштукатуреної поверхі, а також до основ, що можуть піддатися намоканню в процесі експлуатації. Приклеювання виконують при позитивних температурах у приміщеннях з відносною вологістю повітря, що не перевищує 75 %.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Правила розміщення службових ліфтів та сходів в готелі.	\|	Основні способи монтажу проводів, кабелів. Монтаж проводів у пластмасових трубах. Монтаж тросових і струнних проводок.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.