Міжнародні організації та союзи

Міжнародні організації - одна з найважливіших форм багатостороннього співробітництва між державами. Виникають вони на підставі угоди між учасниками. Діяльність міжнародних організацій регламентується статутом, ефективність їх залежить від ступеня узгодженості між державами. Міждержавні організації почали існування ще в ХVІІ - ХVІІ ст., переважно як військові або торговельні союзи чи угруповання. Починаючи з 50-х років ХХ ст., поступово виникла й зміцнилася система міжнародних організацій. Інтеграційні процеси, що виникли в Західній Європі, згодом охопила й інші райони світу, в тому числі країни Північної та Південної Америки, Південно-Східної Азії, Африки. Зростала не тільки кількість міжнародних організацій, а й їх ефективність, зміцнювалися зв’язки між країнами-учасницями. Сучасні міжнародні організації різняться напрямами діяльності (питання безпеки, економіки, культури, охорони здоров’я, транспорту тощо), складом учасників (універсальні та регіональні), обсягом повноважень тощо. Головними цілями і завданнями всіх міжнародних організацій є створення конструктивної багатосторонньої бази міжнародного співробітництва, встановлення глобальних і регіональних зон мирного співіснування. Нині у світі існує величезна кількість різноманітних блоків і союзів країн, які можна об’єднати у три групи: політичні, економічні та змішані.

Основна мета діяльності політичних блоків – співробітництво країн-учасниць у політичній та військовій сферах, участь у створенні системи колективної оборони, співпраця щодо підтримки миру й безпеки на їх територіях та загалом у світі, координація зусиль для вирішення військово-політичних і правових проблем.

Організація Північноатлантичного договору – НАТО. Військово-політичний союз 18 країн. Створений 04.05.1949 р. У складі США, Великої Британії, Франції, Бельгії, Нідерландів, Люксембургу, Канади, Італії, Норвегії, Португалії, Данії, Ісландії, у 1952 р. До нього приєдналися Греція та Туреччина, у 1955 р. – ФРН, у 1981 р. – Іспанія. У 1966 р. Із військової структури вийшла Франція, у 1983 р. – Іспанія, а в 1999 р. Увійшли Чехія, Польща та Угорщина.

Вищі керівні органи: сесія Ради НАТО (між сесіями – Постійна рада), Комітет ядерної оборони. Робочий орган НАТО – Міжнародний секретаріат на чолі з генеральним секретарем. Мета: забезпечення свободи і безпеки всіх членів політичними і військовими засобами відповідно до принципів Статуту ООН; спільні дії та всебічне співробітництво з метою зміцнення безпеки держав-учасниць; забезпечення справедливого і міцного ладу в Європі на основі загальних цінностей, демократії, прав людини. Штаб-квартира – Брюссель (Бельгія).

Міжпарламентський союз. Міжнародна урядова організація, яка об’єднує національні парламентські групи. Створений 1889 р. Мета – об’єднання парламентарів усіх країн для зміцнення миру і співробітництва між державами. Штаб-квартира – Женева (Швейцарія).

Організація Африканської єдності – ОАЄ. Створена 26.05.1963 р. На конференції глав держав і урядів африканських країн в Аддіс-Абебі. Склад (52 країни Африки): Алжир, Ангола, Бенін, Буркіна-Фасо, Ботсвана, Бурунді, Габон, Гамбія, Гана, Гвінея, Гвінея-Бісау, Джібуті, Єгипет, Демократична Республіка Конго, Замбія, Зімбабве, Кабо-Верде, Камерун, Кенія, Коморські Острови, Конго, Кот-д’Івуар, Лесото, Ліберія, Лівія, Маврикій, Мавританія, Мадагаскар, Малаві, Малі, Марокко, Мозамбік, Намібія, Нігер, Нігерія, Руанда, Сан-Томе і Принсіпі, Свазіленд, Сейшельські Острови, Сенегал, Сомалі, Судан, Сьєрра-Леоне, Танзанія, Того, Туніс, Уганда, ЦАР, Екваторіальна Гвінея, Еритрея, Ефіопія, Чад. Мета: сприяння єдності та солідарності між країнами Африки, інтенсифікація і координація зусиль щодо підвищення рівня життя; захист суверенітету, територіальної цілісності та незалежності; ліквідація усіх форм колоніалізму; узгодження співробітництва у сферах політики, оборони і безпеки, економіки, освіти, охорони здоров’я і культури. Штаб-квартира – Аддіс-Абеба (Ефіопія).

Організація економічного співробітництва і розвитку – ОЕСР - сформувалася у 1961 р. як спадкоємниця Організації європейського економічного співробітництва, утвореної з метою оптимального використання американської економічної та фінансової допомоги відновленню Європи (план Маршалла) у співробітництві з європейськими країнами – одержувачами цієї допомоги. Склад (25 країн): Австралія, Австрія, Бельгія, Велика Британія, Греція, Данія, Ірландія, Іспанія, Італія, Канада, Люксембург, Мексика, Нідерланди, Нова Зеландія, Норвегія, Португалія, США, Туреччина, Фінляндія, Франція, ФРН, Швеція, Швейцарія, Японія. Мета: внесок у розвиток світової економіки за допомогою забезпечення оптимального економічного зростання, підвищення зайнятості та рівня життя за збереження фінансової стабільності держав-учасниць; сприяння економічному і соціальному добробуту шляхом координації політики держав-учасниць; узгодження допомоги держав ОЕСР країнами, що розвиваються. Штаб-квартира – Париж (Франція).

Латиноамериканська асоціація інтеграції – ЛААІ – утворена на основі Договору Монтевідео ІІ, підписаного країнами-учасницями, який набув чинності в 1981 р. До складу увійшли 11 країн: Аргентина, Бразилія, Мексика, Венесуела, Чилі, Колумбія, Перу, Уругвай, Болівія, Парагвай, Еквадор. Мета – створення єдиного Латиноамериканського ринку. У межах ЛААІ зберігаються субрегіональні групи: Договір басейну р. Ла-Плата (1969 р.), Картах енська угода (1969), Договір про співробітництво країн Амазонської зони (1978). Штаб-квартира – Монтевідео (Уругвай).

Ла-Платська група – торговельно-економічний союз, утворений на основі Договору про економічну інтеграцію і спільне освоєння басейну ріки Ла-Плати у 1969 р. До складу увійшли 5 країн: Аргентина, Болівія, Бразилія, Парагвай, Уругвай. Мета: спільний економічний розвиток, використання й охорона ресурсів басейну Ла-Плати. У 1986 р. Між Аргентиною і Бразилією було підписано довгострокову програму економічного співробітництва – „Акт інтеграції”, до якої приєднався Уругвай, а в 1991 р. – Парагвай. Штаб-квартира – Буенос-Айрес (Аргентина).

Організація країн-експортерів нафти – ОПЕК – організована в 1960 р. На конференції в Багдаді. Статут прийнятий у 1965 р., згодом зазнав багаторазових змін. Склад (12 країн): Венесуела, Ірак, Іран, Кувейт, Саудівська Аравія, Катар, Індонезія, Лівія, Алжир, Нігерія, ОАЕ, Габон. Мета: координація й уніфікація нафтової політики держав-учасниць; визначення найбільш ефективних засобів захисту їх інтересів; пошук засобів забезпечення стабільності цін на світових нафтових ринках; охорона навколишнього середовища. Контролює до 50% світової торгівлі нафтою. Штаб-квартира – Відень (Австрія).

Північноамериканська асоціація вільної торгівлі – НАФТА – угода про створення була підписана 17 грудня 1992 р. У Вашингтоні, набула чинності 1 січня 1994 р. Склад: США, Канада, Мексика. Мета: створення зони вільної торгівлі в Північній Америці протягом 15 років; передбачаються заходи для лібералізації руху товарів, послуг, капіталів через кордони з поступовою ліквідацією митних та інвестиційних бар’єрів. У перспективі – об’єднання всіх американських держав (подібно до ЄС у Європі). Постійної штаб-квартири немає.

Чорноморський район економічного співробітництва – ЧРЕС –створений в 1990-1992 рр. До складу увійшли 11 країн: Україна, Росія, Греція, Туреччина, Албанія, Румунія, Болгарія, Азербайджан, Грузія, Молдова, Вірменія. Мета: створення режиму вільного переміщення товарів, послуг і капіталу з метою розширення виробничої кооперації та спільного підприємництва; розширення економічних зв’язків в Азово-Чорноморському регіоні й прилеглих територіях. Передбачає спільні проекти у сфері транспорту, телебачення, енергетики, екології, науки і техніки, сільського господарства, харчової промисловості, створення ВЕЗ. Вищий орган – Міжнародна Рада з представників кожної країни-учасниці. Можливе місце штаб-квартири Головного виконавчого комітету - Стамбул (Туреччина).

БЕНІЛЮКС – економічний союз, створений на базі митного союзу. Договір про заснування підписаний у 1958 р. терміном на 50 років, почав діяти у 1960 р. Склад: Бельгія, Нідерланди, Люксембург. Штаб-квартира – Брюссель (Бельгія).

Асоціація країн Південно-Східної Азії – АСЕАН – політико-економічний союз, створений у 1967 р. у Бангкоку. В складі 9 країн: Індонезія, Малайзія, Сінгапур, Таїланд, Філіппіни, Бруней, В’Єтнам, Лаос, М’янма. Мета: сприяння регіональному співробітництву в економічній, соціальній і культурній сферах з метою зміцнення миру в регіоні; прискорення економічного зростання, соціального прогресу і культурного розвитку в регіоні за допомогою спільних дій за принципом рівноправності та партнерства; співробітництво в сільському господарстві, промисловості, торгівлі, транспорті, зв’язку з метою підвищення рівня життя населення; зміцнення миру і стабільності тощо. Керівний орган – щорічні конференції міністрів закордонних справ, які проводяться по черзі в столицях країн-учасниць. Штаб-квартира – Джакарта (Індонезія).

Співдружність Незалежних Держав – СНД – політико-економічний союз, створений за угодою від 8 грудня 1991 р. Склад (12 країн): Азербайджан, Вірменія, Грузія, Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Росія, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан, Україна. Вищий орган – Рада глав держав, засідання якої проводяться двічі на рік. Рада голів урядів координує співробітництво органів виконавчої влади держав-учасниць, збирається 4 рази на рік. Для вирішення питань співробітництва в окремих галузях і підготовки рекомендацій для Ради глав держав та Ради голів урядів створено: Координаційно-консультаційний комітет, Раду міністрів закордонних справ, Раду міністрів оборони, Міждержавний економічний комітет Економічного союзу, Економічний суд, Комісію з прав людини, Міжпарламентську асамблею та ін. Головний виконавчий орган - Виконавчий Секретаріат СНД, очолюваний Виконавчим секретарем. Місце перебування Виконавчого Секретаріату – м. Мінськ (Білорусь). Бюджет СНД формується з рівних внесків держав-учасниць. Мета: формування умов стабільного розвитку країн в інтересах підвищення життєвого рівня населення; поетапне створення загального економічного простору на базі ринкових відносин; створення рівних можливостей і гарантій для всіх господарських суб’єктів; спільне здійснення економічних проектів; вирішення економічних проблем; політичне, військове, економічне й культурне співробітництво країн-учасниць. Штаб-квартира – Мінськ (Білорусь).

Організація Об’єднаних Націй – ООН – створена 24 жовтня 1945 р., на 2002 р. налічувала 190 членів. Спостерігачі ООН: Ватикан, Палестина, Організація Африканської Єдності, Європейський Союз, Організація „Ісламська конференція”, Міжнародний комітет Червоного Хреста тощо. Офіційно не входить до ООН одна країна – Ватикан. Мета: підтримка і зміцнення міжнародної безпеки; розвиток відносин між націями на основі поваги принципів рівноправності та самовизначення; міжнародне співробітництво з вирішення світових проблем політичного, економічного, соціального, культурного характеру; заохочення поваги до прав людини; перетворення ООН на центр узгодження зусиль націй і народів щодо досягнення загальних цілей. Штаб-квартира – Нью-Йорк (США).

Висновки. Будь-яка група людей, об’єднана будь-яким родинним зв’язком і що проживає в межах визначеної території (плем’я, народність, нація), в процесі свого існування змушена створювати управлінські структури, які регулюють взаємовідносини між її членами. До сфери управління суспільством відносяться питання господарської діяльності, внутрішньої та зовнішньої безпеки, вирішення соціальних проблем його членів. Таким чином, держава – це система управлінських структур. При цьому різні держави можуть об’єднуватися, формувати міждержавні організації. Міждержавні організації – це сукупність держав, об’єднавши управлінські функції для вирішення визначених проблем в інтересах країн-учасниць. В міждержавних політичних організаціях спільні рішення приймаються міжнародними організаціями, союзами, групами та рухами. Міждержавні організації можуть бути функціональними, територіальними та організаційними.

Політична карта світу у вузькому розумінні – географічна карта земної кулі, на якій визначені всі країни світу. У широкому розумінні – це зведення відомостей про політичну географію світу. Вона відображає політичну організацію людства та її структурні особливості.

Форма політичної організації суспільства в державі проявляється у вигляді державного устрою, який приймається управлінськими структурами як засіб виконання власних повноважень в межах своєї країни.

Форма державного правління – це система взаємовідносин між вітками влади (виконавчої, законодавчої, судової) в питання управління державою. В світі існують переважно дві основні форми державного правління: монархія та республіка. При монархії влада повністю належить монарху (цар, король, шах). В республіці вища влада країни формується виборчим шляхом.

Форма державного устрою визначається розподіленням владних повноважень між центральними та місцевими органами влади. При федеральному устрої частина владних повноважень передається визначеним територіально-політичним областям (Росія), кантонам (Швейцарія), землям (Німеччина) тощо. В унітарній державі його територія не має в своєму складі федеративних одиниць, а підрозділяється на адміністративно-територіальні одиниці.

Формування політичної карти світу відбувалося від зародження людства й до теперішнього часу триває цей складний і суперечливий процес. Він пройшов кілька етапів. Новітній період корінним чином змінив політичну карту світу. Почався розпад колоніальної системи, на місці колишніх колоній виникло багато незалежних держав. Після розвалу СРСР і соціалістичного табору також виникли десятки нових суверенних держав, що також сприяло змінам у формуванні політичної карти світу.

Важливе місце в соціальній і економічній географії займає типологія територій – угруповання і систематизація територій за визначеними характеристиками (економічним, соціальним і іншим). За допомогою цього наукового методу класифікують країни світу за результатами їх соціально-економічного розвитку і темпам зростання рівня життя населення.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Сучасна типологія країн світу: класифікація за визначеними ознаками	\|	Динаміка чисельності населення Земної кулі

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.