Оплата векселів.

Аваль векселів.

Платіж за векселем може бути забезпечений повністю або у частині вексельної суми за допомогою аваля - вексельного доручительства. Виступати в ролі вексельного доручителя (аваліста) може третя особа або одна із осіб, що підписала вексель (індосант, векселедавець і навіть акцептант). Аваль дається на лицьовій стороні векселя або на додатковому аркуші (алонжі) і виражається словами: «вважати за аваль», «як доручитель», «як гарант» або іншою аналогічною фразою і обов'язково підписується авалістом - юридичною особою (двома уповноваженими особами: керівником та головним бухгалтером, чиї підписи скріплюються печаткою).

Аваліст і особа, за яку він доручається, несуть солідарну відповідальність. Оплативши вексель, аваліст придбає право зворотної вимоги до того, за кого він видав доручительство, а також до тих, хто зобов'язаний перед цією особою. Але в цьому випадку діють загальні правила регресу, тобто аваліст може пред'являти вимоги тільки до попередніх боржників, але не до наступних. Крім того, аваліст несе перед векселедержателем солідарну відповідальність разом з іншими особами, що поставили на векселі свої підписи. Тобто, векселедержатель має право пред'явити йому позов незалежно від пред'явлення позову іншим зобов'язаним за векселем особам.

Нормальний процес обігу векселя завершується його оплатою у встановлений строк головним вексельним боржником - акцептантом. Необхідною передумовою виконання вексельного зобов'язання є пред'явлення документа для оплати боржнику. Пред'явлення повинно відбутися у місці, зазначеному у векселі як місце платежу, а при відсутності такого зазначення - у місці знаходження платника.

Держатель переказного векселя строком на визначену дату або в стільки-то часу від складання або пред'явлення повинен пред'явити переказний вексель до платежу або в день, коли він повинен бути оплачений, або в один з двох наступних робочих днів.

Платіж за векселем повинен наступати негайно по пред'явленню. Відстрочка платежу можлива тільки при виникненні обставин неперевершеної сили, наявність яких повинна бути підтверджена компетентними органами.

Звільняється від зобов'язання за векселем особа, що сплатила вексель в строк, а разом з нею і всі особи, що поставили на векселі свої підписи. Оскільки платіж за векселем здійснений проти його вручення, наявність векселя у платника є фактом, що підтверджує його повну оплату і погашення.

Пред'явлення векселя до строку не зобов'язує боржника сплачувати його, хоч він може сплатити його. З іншої сторони, векселедержатель не може бути примушений прийняти платіж до закінчення строку векселя.

Перенесення строку платежу за векселем (пролонгація) не допускається.

Боржник може сплатити тільки частину своїх зобов'язань, і пред'явник векселя зобов'язаний прийняти цю суму. У такому випадку на векселі робиться відмітка про платіж на суму, що залишилася, і векселедержатель може здійснити протест і пред'явити позов до будь-якої зобов'язаної особи в розмірі несплаченої суми.

Інкасо (від італ. incasso – виручка, виторг) – банківська операція, шляхом якої банк за дорученням свого клієнта отримує гроші на основі розрахункових документів підприємств, об'єднань, організацій і закладів і спрямовує ці кошти на їхні рахунки у банку. Метою інкасо можуть бути: отримання акцепту або платежу, вручення комерційних чи фінансових документів проти оплати, а також інші доручення.

Операція інкасо як отримання платежу передбачає, що банк приймає від своїх клієнтів векселі і бере на себе зобов'язання здійснити доручені операції з ними, в тому числі: отримання акцепту від платника, прийняття платежу і переказ його суми довірителеві, здійснення платежу або видачу комерційних документів на інших умовах. При цьому інкасові операції, як правило, виконуються комерційними банками на основі норм цивільного права.

Інкасо може бути двох видів. «Чисте» інкасо означає доручення банкові здійснити операції лише з самими фінансовими документами (переказними і простими векселями, чеками, платіжними розписками тощо), які слугують для отримання платежів без супроводу будь-яких комерційних документів. Документарне інкасо передбачає прийняття банками таких фінансових документів, які супроводжуються комерційними документами (рахунками, транспортними страховими документами та ін.).

Інкасування переказних і простих векселів у країнах з ринковою економікою є вкрай важливим. Але такий ефективний засіб сучасних розрахунків у внутрішньому обороті України використовується ще недостатньо.

Операція отримання платежу і переказу коштів у розпорядження клієнта оплачується комісійною винагородою комерційному банкові у розмірі 0,1% номіналу векселя. Безпосереднє передання векселів супроводжується письмовим розпорядженням довірителя – інкасовим дорученням. Воно регулює всі відносини між векселетримачем та інкасуючим банком і має точно виконуватися. Отримувачеві коштів інкасовані векселі здаються разом із реєстром, на звороті якого пишеться інкасове доручення. Як правило, у реєстрі векселі розмішуються в міру настання термінів платежу і за пунктами отримання платежів.

Отож найширше переваги інкасо використовують країни з розвиненою ринковою економікою. Зокрема, на Заході інкасова форма розрахунків та інші послуги становлять понад 90% доходів комерційних банків. В Україні ж питома вага аналогічних послуг комерційних банків у їхніх загальних доходах ледь досягла 10%.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Акцепт векселів	\|	Доміціляція векселів.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.