Етапи розвитку біржової торгівлі за рубежем

Товарні біржі за п’ятивікову історію у своєму розвитку пройшли кілька етапів - від звичайних форм оптового до сучасного ф'ючерсного ринку змінювався характер угод, їх економічна сутність та організаційна структура.

Головна причина виникнення біржової торгівлі товаром – розвиток великого виробництва, що вимагає ринку, здатного реалізувати великі партії товару на регулярній снові за цінами, що складаються в залежності від реального співвідношення попиту і пропозиції на товар.

Виникнення біржі в Європі як своєрідної форми організованого ринку відносять до ХVI-ХVII ст., хоча ще в Римі й Стародавній Греції формалізована торгівля почалася з фіксування часу та місця торгівлі, із загальних товарообмінних операцій і грошових систем, а також з укладання контрактів на постачання товарів у договірні строки.

Походження слова „біржа” пов’язане з назвою найбільшого торгового пункту Фландрії - Брюгге. Тут торгова штовханина відбувалася біля готелю "Бурсе". Ван де Бурсе - так звали господаря готелю - спорудив будинок для приїжджих. Його фронтон він прикрасив власним гербом, на якому було зображено три гаманці.

Іноземні комерсанти, які прибували до Брюгге, часто зупинялися в цьому готелі, укладали угоди, дізнавалися про останні новини. „Бурсе” був вигідний для торговців ще й тим, що поряд з ним розміщувалося представництво найбільших торгових центрів - Флоренції і Генуї. Так склався вираз „йти до Бурсе”, тобто брати участь в торгових зборах. Від слова „Бурсе”, найімовірніше, і пішло сучасне „біржа”.

Поняття „біржа” як місце зустрічі ділових людей поширилось досить швидко, хоча в багатьох місцях збереглися попередні назви. Так, у Ліоні біржу називали площею обмінів, у ганзейських містах - купецькою колегією, в Барселоні - лохією.

Перша спеціальна будівля для біржі була споруджена в 1556 р. в Антверпені, конкуренті міста Брюгге.

На початку XVII ст. центр торгової та фінансової діяльності перемістився в Амстердам. У 1602 р. тут було створено одну з найбільших на той час бірж у світі. Завдяки успіхам цієї біржі Нідерланди стали світовою фінансовою державою. В Амстердамі перетинались шляхи всіх ділових операцій. Близько 5 тисяч людей збиралося щодня на місцевій біржі з дванадцятої до другої години. Кожній комерційній галузі відводилось певне місце. Майже тисяча маклерів і присяжних обслуговували відвідувачів біржі.

Родоначальником ринку цінних паперів теж вважається Амстердам. У XVII ст. тут виникла перша фондова біржа, хоча ще раніше облігаціями державних позик торгували у Венеції і Флоренції. В Генуї існував активний ринок розписок та платіжних зобов’язань. На Лейпцігських ярмарках котирувались „частки” (акції) німецьких родовищ.

На початку XVIII ст. центром світової торгівлі стає Лондон.

Справжній розквіт світової біржової торгівлі припадає на XIX ст. Пальму першості захоплює Лондонська біржа. Однак з часом найпрестижнішою стає Нью-Йоркська біржа, що розмістилася на відомій усім сьогодні Уолл-Стріт.

Перша товарна біржа в США була відкрита в 1848 р. в Чикаго, її засновники ставили за мету забезпечити впорядковану систему торгівлі зерном, а також захистити виробників і покупців від негативних наслідків змін цін.

Історія становлення Чиказької торгової біржі починається з 1830 - 1840 рр., коли Чикаго перетворилося в найбільший центр торгівлі зерном завдяки вдалому стратегічному розташування міста (на початку Великих Озер), наявності розвинутих водних і транспортних систем, які зв’язували Чикаго з іншими районами країни. Торгівля зерном здійснювалася на умовах реалізації його на спот - ринку, тобто продаж здійснювався з негайною поставкою.

За таких умов виникали проблеми попиту й пропозиції, також гострим було питання транспортування та зберігання зерна

З метою стабілізації становища в 1848 р. 82 торговці створили централізований ринок - Чиказьку торгову біржу. Першим кроком із стабілізації ринку зерна на цій біржі було впровадження спотових контрактів.

Діяльність товарних бірж починалася з укладання угод на реальний товар широкого асортименту (усі види сільськогосподарської продукції, лісоматеріали, текстильна сировина тощо) за умови його термінової поставки. Біржа в цьому разі була лише місцем укладення угод, а всі подальші відносини з приводу контракту сторони регулювали між собою. Угоду гарантувала не біржа, а самі учасники. Інша особливість цієї угоди полягала в тому, що обсяги угод, а також умови поставок визначалися покупцем і продавцем, тобто контракт мав значною мірою індивідуальний характер. Через вказані умови платежу такі угоди унеможливлювали здійснення гри на зміні цін.

Основне значення тогочасних бірж полягало в тому, що за частих коливань цін тільки біржа могла дати термінові відомості про ціни й забезпечити торговцю можливість своєчасно здійснювати закупівлю і продаж. Але найважливіша функція біржі полягала у централізації попиту і пропозиції.

З часом світовий біржовий ринок сягнув від торгівлі спотовими контрактами до торгівлі угодами з відстроченою поставкою, тобто форвардними, коли забезпечується поставка товару відповідної якості у визначений термін (на більш тривалий період) за цінами на момент укладення угоди, що, як правило, гарантують товаровиробникам певний рівень прибутку. Перша така угода була укладена в 1730 р. на Токійській рисовій біржі „Доджіма” і названа завчасною контрактацією.

У США такі контракти вперше були укладені на Чиказькій торговій біржі з кукурудзи. Перший з відомих зареєстрованих контрактів датується 1851 р.

У форвардних угодах купівля-продаж товару відбувалася заздалегідь, до поставки товару, а можливо, і до його виробництва. Ці угоди часто були кращими, ніж угоди спот, тому що давали учасникам можливість планувати свій прибуток у майбутньому.

Укладання угод з відстроченою поставкою на реальний товар прискорило оборот капіталу і забезпечило приплив спекулятивних капіталів, що розширило місткість ринку.

Проте форвардні угоди мали й негативні моменти. Так, форвардні контракти не були стандартизовані. Такі умови, як обсяг поставок, якість товару, терміни поставок, ціна товару погоджувалися безпосередньо покупцем і продавцем. На багатьох товарних біржах форвардні угоди могли укладатися на будь-який сорт товару і на будь-яких умовах поставок, а їхня тривалість інколи досягала 24 місяці.

Форвардні угоди містили також певний ризик, оскільки не було гаранта їх виконання. Одна із сторін могла порушити в будь-який момент взяті зобов'язання або якісь події в майбутньому могли перешкодити обом сторонам виконати контракт.

Подальший розвиток біржової торгівля пов’язаний з появою у біржової практиці угод на термін ( ф’ючерсних).

У 1865 р. Чиказька товарна біржа розробила стандартний типовий контракт на майбутню поставку зерна, назвавши його «ф’ючерсним». У цьому контракті були стандартизовані якість, кількість, термін і місце поставки товару, за яким укладається угода. Стандартизація біржової торгівлі привела до появи принципово нового біржового активу - біржового ф’ючерсного контракту, тобто контракту на поставку біржового товару через певний термін у майбутньому і відповідно - ф’ючерсної торгівлі. Водночас з появою ф’ючерсних контрактів було введено систему гарантованих внесків біржі на випадок невиконання учасниками угод своїх зобов’язань продавця. Ф’ючерсний контракт, на відміну від контракту на реальний товар, не передбачає зобов’язання сторін про поставку або прийом реального товару, а тільки купівлю-продаж прав на цей товар. Опанування технології торгівлі ф’ючерсними контрактами зумовило витіснення з бірж спотових і форвардних контрактів.

Конкуренція форм торгівлі товаром поступово привела до того, що в XX ст. торгівля реальним товаром остаточно перемістилася в позабіржовий обіг. Внаслідок того, що споживачеві завжди потрібний конкретний товар з усіма його специфічними особливостями, умовами поставки, прийнятними для даного споживача, розвиток біржової торгівлі проходив з урахуванням все більшої стандартизації і уніфікації. Це було необхідно для нарощування обсягу торгівлі, кількості укладених біржових угод і т. ін.

Зміни, що відбулися у становищі товарних бірж, а також поява нових об’єктів торгівлі, що не є товаром у прямому розумінні, а тільки фінансовими інструментами, сприяли різкому збільшенню товарообігу. На товарних біржах почали здійснюватися операції з торгівлі індексами цін, банківськими відсотками, іпотекою, валютою, контрактами на фрахтування.

Головні біржі світу поширили ф’ючерсні контракти на фінансові інструменти, надавши тим самим можливість фінансовим інститутам упоратися з ціновими ризиками. Перші ф'ючерсні контракти на фінансові інструменти були укладені на заставні сертифікати урядової національної заставної асоціації (США) і на іноземну валюту в 70-ті роки. Такі контракти стали можливими внаслідок спільних зусиль Чиказької торгової біржі і підприємців, діяльність яких була пов’язана зі сферою заставного бізнесу. Для розробки ф’ючерсних контрактів знадобилось кілька років інтенсивної роботи, торгівля цими контрактами почалася в жовтні 1975 р.

Торгівля ф’ючерсами на фінансові інструменти поступово розширювалася і охоплювала дедалі більше видів різноманітних фінансових засобів, включаючи довгострокові казначейські зобов’язання і казначейські білети, ф’ючерси на акції, на облігації муніципалітету і ф’ючерси на свопи (купівля іноземної валюти з оплатою протягом 1-2 днів та продажем її на більш довгий термін або, навпаки, викупом).

У 1920 р. на біржах США отримав практичну реалізацію механізм хеджування, що ознаменувало наступний етап розвитку біржовий торгівлі, пов’язаний з розробкою механізму страхування цінового ризику. Механізм хеджування дозволяє зняти ціновий ризик або мінімізувати його.

У 1982 р. в практику біржової торгівлі було впроваджено новий вид контрактів - опціони на ф’ючерси. На противагу ф’ючерсам, опціони на ф’ючерси дають інвесторам право встановлювати ступінь ризику і обмежувати його вартістю премії, що виплачується за надання права продавати або купувати ф’ючерсний контракт. Вперше опціонні контракти були укладені на Чиказькій торговій біржі на сою (1984 р.) і кукурудзу (1985 р.). З появою опійних угод страхування від цінових ризиків (хеджування) відбувається шляхом синхронного укладання угод відразу на трьох видах ринків: на ринку реального товару (купівля-продаж реального товару), ф’ючерсному ринку (відкуп або продаж ф’ючерсного контракту), на опціонному ринку (відкуп або продаж опціону). Тобто з появою опціонів ф’ючерсна біржа, як і торгівля ф’ючерсами, не зникає, а доповнюється операціями опціонної торгівлі.

Таким чином, еволюція біржової торгівлі привела до того, що відбулися значні зміни і в об’єкті, і в механізмі цієї торгівлі.

Основні етапі розвитку світової біржової торгівлі представлені в табл. 2.

Таблиця 2 – Основні етапі розвитку світової біржової торгівлі

Етап розвитку біржової торгівлі	Часовий проміжок	Стисла характеристика
1 етап	2-га половина ХVI ст. ( з 1531 р.)	Зародження перших товарних бірж, на яких укладають угоди на реальний товар з негайною поставкою.
2 етап	1-ша половина ХIХ ст. ( з 1730 р.)	Початок укладання на товарних біржах угод на реальний товар з поставкою у майбутньому періоді.
3 етап	2 –га половина ХIХ ст. ( з 1865 р.)	Виникнення на товарних біржах ф’ючерсних контрактів і початок укладання угод на термін.
4 етап	1-ша половина ХХ ст. ( з 1920 р.)	Розробка механізму страхування цінового ризику і початок здійснення на товарних біржах операцій хеджування.
5 етап	2-га половина ХХ ст. ( з 1980 р.)	Виникнення на товарних біржах опціонних контрактів і початок торгівлі опціонами на реальний товар і ф’ючерсні контракти.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Еволюція оптової торгівлі	\|	Сучасний стан світового біржового ринку

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.