• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Картка 5

Картка 4

Які ознаки є загальними для професій, зображених на малюнках?

Які ознаки є загальними для професій, зображених на малюнках?

Визначити свої схильності до професій різного типу можна, пройшовши професійне тестування. Анкета «Пізнай себе» дозволяє виявити кращий тип майбутньої професії відповідно до своїх схильностей до того або іншого виду діяльності.

Анкета «Пізнай себе»

Ця анкета допоможе визначити напрямок і глибину ваших інтересів за типами професій. Відповідайте «так» або «ні».

1. Легко, без внутрішньої скутості вступаю в спілкування з незнайомими людьми.

2. Із задоволенням і подовгу можу щось майструвати, шити, в’язати тощо.

3. Намагаюся додати навколишньому середовищу естетичного вигляду. Багато хто вважають, що мені це вдається.

4. Регулярно й із задоволенням доглядаю за рослинами й тваринами.

5. Із задоволенням і подовгу можу щось підраховувати, обчислювати або креслити.

6. Із задоволенням проводжу час із однолітками або малятами, коли їх необхідно чимось зайняти, захопити або допомогти їм.

7. Із задоволенням допомагаю старшим доглядати за тваринами або рослинами.

8. Зазвичай я роблю мало помилок у письмових роботах.

9. Мої вироби зазвичай викликають інтерес однолітків або дорослих.

10. На думку інших людей, у мене є здібності до певної галузі мистецтва.

11. Із задоволенням читаю літературу про рослинний і тваринний світ.

12. Беру активну участь у художній самодіяльності.

13. Із задоволенням читаю про конструкцію й роботу різних механізмів і машин.

14. Із задоволенням і подовгу можу розв’язувати головоломки, ребуси, кросворди, складні логічні завдання.

15. Легко влагоджую розбіжності між однолітками й тими, хто молодший за мене.

16. На думку інших людей, у мене є здібності до роботи з технікою.

17. Результати моєї художньої творчості схвалюють зовсім незнайомі люди.

18. Старші вважають, що в мене є здібності до роботи з біологічними об’єктами (рослинами й тваринами).

19. Зазвичай мені вдається докладно й зрозуміло для інших викладати думки в письмовій формі.

20. Майже ніколи ні з ким не сварюся.

21. Результати моєї технічної творчості схвалюють навіть незнайомі люди.

22. Без особливих зусиль запам’ятовую іноземні слова.

23. Мені часто трапляється допомагати незнайомим людям.

24. Подовгу можу займатися улюбленим заняттям (займатись музикою, малювати тощо).

25. Мені подобається ставити досліди, що впливають на розвиток рослинних або тваринних організмів.

26. Люблю розбиратися в будові механізмів, машин, приладів.

27. Мені зазвичай вдається переконати однолітків у доцільності того або іншого плану дій.

28. Із задоволенням спостерігаю за тваринами, вивчаю рослини.

29. Із задоволенням читаю науково-популярну літературу, публіцистику.

30. Випробовую свої сили в живописі, музиці тощо, намагаючись осягнути секрети цього мистецтва.

Ключ до відповідей

За таблицею підрахуйте кількість балів і визначте кращий тип майбутньої професії. За відповідь «так» нараховується один бал. За відповідь «так» на запитання, позначене в таблиці знаком «*», нараховується два бали.

Висновок. Для мене кращими є професії типу ... .

4. Професійне самовизначення

Правильному вибору професії сприяє кількість і вірогідність інформації про умови й характер праці, її зміст. Такі відомості можна одержати, вивчаючи довідкову літературу, беручи участь у виробничому процесі, узагальнюючи досвід і знання фахівців, аналізуючи потреби ринку праці у вашому регіоні.

А. Професіограма

Джерелом інформації про професії є професіограма — комплексна характеристика професії. Професіограма — це науково обґрунтовані норми й вимоги професії до видів професійної діяльності та якостей особистості фахівця, які дозволяють йому ефективно дотримувати вимоги професії, одержувати необхідний для суспільства продукт і разом із тим створюють умови для розвитку особистості самого працівника. Можна сказати, що професіограма — це узагальнена еталонна модель успішного фахівця в певній галузі. Із професіограми людина одержує відомості про об’єктивний зміст праці, про психологічні якості, що вимагаються від людини. Разом із тим професіограма — це не жорстка стандартна схема, а гнучка орієнтовна основа розвитку фахівця. Професіограма має не сковувати індивідуальний творчий розвиток фахівця, а лише надавати орієнтири об’єктивних вимог професії до людини. Професіограма може змінюватися в міру зміни професії, тому звертатися до професіограми необхідно так чи інакше впродовж усього професійного життя кожній працюючій людині для того, щоб здійснювати корекцію психологічних якостей з урахуванням сучасних вимог професії.

Такими є призначення й функції професіограми.

Учитель ознайомлює учнів з алгоритмом побудови професіограми, що передбачає такі характеристики професії:

а) назва професії;

б) значення й місце в суспільстві, соціальна потреба;

в) вид праці (механічна, ручна, автоматизована);

г) предмет і продукт праці;

д) знання й уміння, необхідні для роботи;

е) умови роботи, устаткування робочого місця;

є) режим праці (змінність, монотонність) і відпочинку;

ж) медичні протипоказання;

з) вплив професії на особистість (розвиток розумових здібностей людини, формування рис характеру, загальний культурний рівень);

и) вимоги до особистісних якостей;

і) шляхи одержання професії (навчальні заклади, умови вступу);

ї) перспективи професійного зростання;

к) споріднені професії.

Зразок професіограми

Лікар

Професія лікаря завжди належала до числа престижних і соціально важливих. Адже саме в його руках опиняється найцінніше, що є в людини,— її життя.

Праця лікаря складається з трьох основних елементів: розпізнавання недуги (діагностика), лікування й профілактика.

Робота лікаря — це, у першу чергу, напружена розумова праця, хоча деякі спеціалісти, наприклад хірурги, стоматологи й ін., мають висококласно володіти технічними засобами й інструментами.

Лікар має володіти знаннями із загальної медицини — анатомії людини (будова людського організму), нормальної й патологічної фізіології (особливості функціонування організму за нормальних умов і за різних хворобливих станів), гістології (будова органів і тканин людського організму на клітинному рівні), фармакології, мікробіології, гігієни, біології, а також володіти знаннями за своєю спеціальністю (педіатр, кардіолог, ендокринолог, хірург тощо). Тільки лікар, який володіє комплексними знаннями, здатний поставити правильний діагноз, що є гарантією успішного лікування.

Праця лікаря — це праця з підвищеною моральною відповідальністю за життя й здоров’я інших людей. Даючи клятву Гіпократа, лікар несе відповідальність не лише перед хворим, його рідними й близькими, але й перед своєю совістю. Лікар має бути високоморальною людиною з усталеними життєвими принципами.

Режим роботи лікаря залежить від місця його роботи — поліклініка, стаціонар, служба «Швидкої допомоги» й ін. Але незалежно від спеціальності й місця роботи лікар зобов’язаний надати допомогу потерпілому або хворому будь-якого часу доби.

До медичних протипоказань для одержання професії лікаря належать психічні захворювання, пов’язані з розумовою відсталістю або серйозними психічними розладами. Важка хронічна хвороба або який-небудь фізичний недолік не є перешкодою для одержання медичних спеціальностей, не пов’язаних із значними фізичними навантаженнями.

Лікарем може бути вольова людина, здатна приймати обмірковані, іноді ризиковані й нестандартні рішення. Це має бути фахівець високого класу з розвиненими діловими й професійними якостями. Лікар має бути чуйним, здатним до співчуття й співпереживання. Професія лікаря накладає відбиток на характер людини, формуючи такі якості, як відповідальність, рішучість, доброта, і сприяючи розвитку розумових здібностей. Лікар має

підвищувати свій професійний рівень протягом упродовж життя, щоб бути в курсі останніх досягнень медицини.

Професію лікаря можна одержати у вищому навчальному закладі — медичному університеті або академії. Для вступу необхідно успішно здати три іспити: з хімії (або фізики), біології й української мови. Після закінчення медичного університету випускники можуть підвищити свій професійний рівень, навчаючись у клінічній ординатурі, аспірантурі. Таким чином, загальний строк навчання професії лікаря — 12 років.

Спорідненими професіями вважаються професії генетика, біолога, біохіміка, фізіолога й ін.

Висновок. Складання професіограми дозволить розширити уявлення про майбутню професію, оцінити свою профпридатність, визначити якості, які слід розвивати.

Б. Професійні проби

Важливим елементом процесу професійного самовизначення є проведення професійних проб. В основу професійних проб покладені ідеї професора С. Фукуями (Японія), згідно з якими професійна проба є найбільш важливим етапом у професійній орієнтації.

Професійна проба — це профіспит (профперевірка), що моделює елементи конкретного виду професійної діяльності та сприяє свідомому, обґрунтованому вибору професії.

Під час професійних проб:

• повідомляються базові відомості про конкретний вид професійної діяльності;

• моделюються основні елементи певного виду професійної діяльності;

• визначається рівень готовності учнів до виконання проб;

• забезпечуються умови для якісного виконання професійних проб;

• виявляються інтереси учнів до цього виду практичної діяльності;

• формуються потреби в подальшому вивченні й удосконалюванні професійної діяльності.

Професійна проба включає в себе:

Навчальний етап, у якому передбачене одержання загальної інформації про професійну діяльність.

Мета цього етапу полягає в підготовці учнів до виконання професійної проби й одержання інформації про професійну діяльність у певній галузі.

По проходженні цього етапу учні мають знати:

• зміст і характер праці в певних сферах діяльності;

• вимоги, що висуваються до особистісних і професійних якостей людини;

• правила техніки безпеки, санітарії й гігієни;

• затребуваність професії на ринку праці в регіоні:

• шляхи одержання професії;

• загальні теоретичні відомості, інструменти, матеріали, устаткування й правила їх використання.

Основою підготовчого періоду є теоретична підготовка в поєднанні з практикою, що полягає в повторенні окремих прийомів роботи з обраної спеціальності.

Практичний етап є основою професійної проби й полягає у виконанні певних конкретних завдань. У ході цього етапу учні безпосередньо створюють певний продукт діяльності в обраній сфері, реалізуючи при цьому свої теоретичні знання й практичні навички, отримані на попередніх етапах професійної проби.

Висновок. У процесі тієї або іншої професійної проби актуалізуються отримані знання й уявлення про певну сферу професійної діяльності, формуються початкові професійні вміння й уявлення про себе як про суб’єкт професійної діяльності. У процесі професійних проб можна одержати досвід обраної людиною роботи і намагатися визначити, чи відповідає характер такої роботи її здібностям і вмінням. Професійні проби диференціюються за віком (I–III класи, IV–VII класи, VIII–IX класи, X–XI класи).

В. Планування кар’єри

Професійне самовизначення припускає також вибір кар’єри.

Кар’єру (італ. carriera — біг, життєвий шлях, поприще, від латин. carrus — віз, візок) — це просування службовими сходами, успіх у житті. Кар’єру як траєкторію свого руху людина вибудовує власноруч, ураховуючи головним чином свої власні цілі, бажання й установки.

Професійне самовизначення — це процес формування свого ставлення до професійної трудової діяльності й спосіб її самореалізації. Результатом професійного самовизначення є вибір професії. Щоб прийняти правильне рішення, необхідно врахувати безліч факторів — свої бажання, психологічні особливості й можливості, а також потреби суспільства. Існує формула вибору професії — стратегія успіху, що в загальному вигляді показує, як зробити оптимальний вибір.

Формула вибору професії — стратегія успіху

Висновок. Зона оптимального вибору професії перебуває в ділянці перетину особистих бажань, інтересів людини, її здібностей і соціально-економічних потреб суспільства в спеціалістах певної професії.

5. К ультура праці

Культура праці включає такі компоненти:

•сприятливі умови праці (організація робочого місця, дизайн приміщення, температурний режим 22–24 °С, вологість — 40–60 % та ін.);

•зовнішній вигляд співробітників (dress-code у багатьох компаніях та на підприємствах, наявність робочого одягу);

•сприятливий соціально-психологічний клімат (дотримання професійної етики — взаємоповага, конфіденційність, компетентність, толерантність, чесність, відповідальність за результати праці);

•наявність відповідної професійної підготовки;

•дотримання правил техніки безпеки;

•наявність креативних, проективних (уміння планувати свою професійну діяльність), комунікаційних (дотримання правил людського спілкування) умінь.

6. П рофесійна етика

Професійна етика — це система моральних принципів, норм і правил поведінки фахівця з урахуванням особливостей його професійної діяльності й конкретної ситуації. Професійна етика має бути невід’ємною складовою частиною підготовки кожного фахівця. Зміст будь-якої професійної етики ґрунтується на загальних та окремих принципах.

Загальні принципи професійної етики, що базуються на загальнолюдських нормах моралі, припускають:

а) професійну солідарність, що іноді переростає в корпоративність;

б) особливе розуміння обов’язку й честі;

в) особливу форму відповідальності, зумовлену предметом і родом діяльності.

Окремі принципи випливають із конкретних умов, змісту й специфіки тієї або іншої професії й виражаються в основному в моральних кодексах — вимогах щодо фахівців.

Професіональні етики, як правило, стосуються лише тих видів професійної діяльності, в яких є різного роду залежність людей від дій професіонала, тобто наслідки або процеси цих дій впливають на життя й долі інших людей або людства.

У зв’язку з цим виділяються традиційні види професійної етики (педагогічна, медична, юридична, етика вченого) і порівняно нові види професійної етики, поява або актуалізація яких пов’язана зі зростанням ролі «людського фактора» в певному виді діяльності (інженерна етика) або посиленням його впливу в суспільстві (журналістська етика, біоетика).

Завдання. Вивчити зміст дидактичних карток, виступити з узагальненням матеріалу.

Картка 1. Педагогічна етика.

Викладач зобов’язаний у своїй діяльності думати про особистість свого учня, не принижувати її, а піднімати, не нав’язувати свої переконання, а розвивати жагу до пізнання й уміння аналізувати. Викладати — це означає навчати й стимулювати прагнення до знань, а не безперервно перевіряти й відривати від навчання.

Педагогічна етика зобов’язує поважати особистість учня й виявляти до нього належну вимогливість, підтримувати власну репутацію й репутацію своїх колег, піклуватися про моральну довіру суспільства до вчителя.

Картка 2. Лікарська етика.

Лікарська етика вимагає робити все заради здоров’я хворого, усупереч труднощам і навіть власній безпеці, зберігати лікарську таємницю, за жодних умов не сприяти смерті пацієнта. Закінчуючи відповідний навчальний заклад, майбутній лікар дає клятву

Гіппократа, якої він має дотримувати незважаючи на жодні обставини. Це своєрідний моральний кодекс лікаря.

Картка 3. Етика вченого.

Етика вченого включає вимогу безкорисливого служіння істині, терпимості до інших теорій і думок, неприпустимості плагіату в будь-якій формі або навмисному перекручуванні результатів наукових досліджень. На жаль, цей аспект людської діяльності донині не одержав належного обговорення й ступеня відповідальності. Надкорпоративність учених, їхня особлива переконаність у власній непогрішності й особливій ролі в розвитку цивілізації у більшості випадків спокійно сусідить із підіграванням політичним силам, безоглядним служінням можновладцям і приховуванням усієї істини від співтовариства. Найвидатніші вчені, увінчані нагородами, славою й іншими атрибутами визнаних геніїв, сприяли випробовуванням ядерної й іншої зброї на живих людях.

Ідеться не тільки про варварські бомбардування США в Японії, але й про навчання із застосуванням ядерних, хімічних, біологічних засобів ураження з особистою участю в них людей у США,

СРСР та інших країнах.

Інший бік аморальності полягає в імітації власних досягнень, при підлаштуванні результатів експерименту під бажану гіпотезу. Заради ступенів і звань, задоволення власних комплексів псевдовчені здатні на підробки, плагіат, підлість стосовно опонента. Під видом боротьби наукових шкіл вони не допускають до кола обраних, не дають можливості одержати визнання й довести правоту тим, хто розвиває й доводить небажану їм точку зору.

Читайте також:

1. Банківська платіжна картка як засіб розрахунків. Класифікація платіжних карток
2. Готівкові операції з платіжними картками
3. Інформатизації у сфері кадрового обліку – система „Картка”.
4. Картка 2
5. Картка 3
6. Картка 3
7. Картка 7. Юридична етика.
8. Картка №8
9. КАРТКА/ЖУРНАЛ
10. Реєстраційно-контрольна картка

Переглядів: 1400