Тема 6. Фіксування кримінального провадження.

1. Порядок фіксування кримінального провадження.

2. Протокол як форма фіксування в кримінальному провадженні.

3. Застосування технічних засобів фіксації кримінального провадження.

4. Журнал судового засідння.

5. Реєстр матеріалів досудового розслідування.

Стаття 103 КПК містить вичерпний перелік форм фіксування процесуальних дій під час кримінального провадження, а саме: протокол, носій інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії, журнал судового засідання. Фіксування в будь-якій іншій формі не допускається, а результати не передбаченого законом фіксування не можуть мати ніякого юридичного значення.

В КПК передбачено, що хід і результати процесуальних дій, які проводяться під час досудового розслідування, обов’язково фіксуються в протоколах, котрі виступають як засоби збирання й перевірки доказів та їх джерел. В зв’язку з цим необхідно визначити місце протоколів в системі категорій доказового права. В КПК визначено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, тобто знання про факти, які мають значення для кримінального провадження і лежать в основі юридичного доказування (ч. 1 ст. 84 КПК). Ці дані офіційно можна черпати з точно визначених джерел доказів, до яких, крім показань, речових доказів і висновків експертів, належать документи (ч. 2 ст. 84 КПК). Водночас згідно з п. 3 ч. 2 ст. 99 КПК до числа документів як джерела доказів належать складені в порядку, передбаченому КПК, протоколи процесуальних дій та додатки до них. Отже, протоколи процесуальних дій мають правовий статус джерел доказів, і інформація про факти, яка міститься в ним, може повною мірою використовуватись в юридичному доказуванні, звичайно, в сукупності з іншими доказами.

Фіксація перебігу й результатів процесуальної дії за допомогою технічних засобів (аудіо- та відеозапису) значно збільшує обсяг і якість одержаної інформації, відтворюючи, по-перше, словесну частину процесуальної дії повністю, а по-друге, передаючи мовні й психологічні особливості зафіксованої розмови, що є недоступним для письмового протоколу. Це підвищує надійність доказової інформації і покращує забезпечення прав учасників провадження.

Журнал судового засідання ведеться у всіх випадках судового провадження, яке здійснюється судом або слідчим суддею, зокрема, при розгляді слідчим суддею клопотання про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом (ст. 151 КПК), про відсторонення від посади (ст. 156 КПК), про арешт майна (ст. 172 КПК), про застосування запобіжного заходу (ст. 193 КПК), під час судового розгляду в суді першої інстанції (§ 3 глави 28 КПК), спрощеного провадження щодо кримінальних проступків (ст. 381 КПК), провадження в суді присяжних (ст. 383 КПК), апеляційного розгляду (ст. 405 КПК), нового розгляду судом першої інстанції після скасування судом апеляційної інстанції вироку або відповідної ухвали суду першої інстанції (ст. 416 КПК), касаційного розгляду (ст. 434 КПК), письмового апеляційного чи касаційного провадження (ст.ст. 406, 435 КПК), розгляду справи Верховним Судом України (ст. 453 КПК), перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами (ст. 466 КПК), судового провадження на підставі угоди (ст. 474 КПК), судового розгляду щодо застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності (ст. 500 КПК), судового розгляду щодо застосування примусових заходів медичного характеру (ст. 512 КПК), судового розгляду щодо вирішення питань, пов’язаних з виконанням вироку (ст. 539 КПК).

Треба мати на увазі, що надання суду яких-небудь документів, крім обвинувального акта з додатками та реєстром досудового розслідування, до початку судового розгляду заборонено (ч. 4 ст. 291 КПК).

Реєстр матеріалів досудового розслідування, який складається слідчим або прокурором, як процесуальний документ фіксування кримінального провадження являє собою інформаційний додаток до обвинувального акта. Реєстр містить формально-довідкові відомості про шлях утворення доказової бази обвинувачення, засоби одержання доказової інформації та забезпечення кримінального провадження.

В ч. 1 ст. 110 КПК дається вичерпний перелік суб’єктів кримінального провадження, які мають право приймати процесуальні рішення. До них належать: а) органи розслідування, передбачені ч. 1 ст. 38 КПК, причому названі серед них органи Державного бюро розслідувань зможуть здійснювати функцію досудового розслідування після визначення їх статусу і процедури діяльності з прийняттям спеціального закону. Крім того, до дня введення в дію положень частин 1 та 4 ст. 216 КПК (див. п. 1 Перехідних положень) процесуальні рішення прийматимуть слідчі органів прокуратури; б) прокурор (п. 15 ч. 1 ст. 3, ст. 36 КПК), який здійснює свої повноваження і приймає процесуальні рішення в конкретному кримінальному провадженні з його початку до завершення (з деякими передбаченими законом винятками); в) слідчий суддя (п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК), який приймає процесуальні рішення під час досудового розслідування, які забезпечують судовий контроль за дотриманням прав, свобод та законних інтересів осіб у кримінальному провадженні; г) суд (п. 20–23 ч. 1 ст. 3, ст.ст. 30, 31 КПК), який має виключне право (і обов’язок) здійснювати правосуддя в кримінальному провадженні та приймати для цього відповідні процесуальні рішення.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 5. Докази і доказування у кримінальному процесі	\|	Тема 7. Відшкодування шкоди у кримінальному процесі.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.346 сек.