Загальна характеристика Кримінального кодексу України. Поняття та ознаки злочину.

План

Лекція 2.4. основи кримінального права україни

1. Загальна характеристика Кримінального кодексу України. Поняття та ознаки злочину.

2. Стадії вчинення злочину. Співучасть у вчиненні злочину.

3. Види кримінальних покарань.

4. Поняття неосудності. Амністія і помилування.

5. Кримінальна відповідальність неповнолітніх.

Кримінальне право - це система встановлених вищим законодавчим органом норм, що визначають підстави і принципи кримінальної відповідальності, а також, які суспільне небезпечні діяння є злочинними і які покарання належить застосовувати до осіб, котрі їх вчинили.

Основні принципи кримінального права:

Законність	ніхто не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності і підданий кримінальному покаранню інакше, як за діяння, що містять склад злочину, який передбачений кримінальним законом, а кримінальне покарання може бути застосовано тільки за вироком суду й відповідно до закону;
Гуманізм	кримінальне покарання не має на меті завдати фізичних страждань засудженій особі або принижувати її гідність, а навпаки, має на меті перевиховання засудженої особи в дусі точного виконання законів, а також запобігання вчиненню нових злочинів;
Невідворотна відповідальність особи за вчинене діяння при наявності її вини	неухильне здійснення вимог кримінального законодавства про своєчасне і повне розкриття кожного злочину, з тим, щоб кожний, хто скоїв злочин був підданий справедливому покаранню.

Основні завдання кримінального законодавства України:

· охорона суспільного ладу України, його політичної і економічної систем, захист державного суверенітету від злочинних посягань;

· забезпечення захисту життя, здоров'я, честі і гідності громадян, їх конституційні права і свободи;

· забезпечення суворого дотримання законності і стійкого правопорядку в державі;

· викорінювання усіляких порушень правопорядку і перш за все, злочинів;

· усунення причин, що породжують злочини.

Кримінальний Кодекс України - правовий акт, де систематизовано визначені суспільно небезпечні діяння, що визнаються злочинами, і встановлюються конкретні міри покарання за їх вчинення. Кримінальний Кодекс України (далі КК) прийнятий 5 квітня 2001р., набрав чинності з 1 вересня 2001р. КК регулює відносини, які виникають між державою і особою у разі вчинення злочину.

Основна функція КК - захист найбільш важливих суспільних відносин. Засобом захисту суспільного правопорядку є встановлення переліку суспільно небезпечних діянь, які визнаються злочинами, та встановлення до осіб, що їх вчинили, відповідних мір кримінального покарання.

До кримінальної відповідальності притягується лише особа, що вчинила діяння, яке передбачене КК.

Склад злочину - це сукупність передбачених кримінальним законом ознак, які визначають суспільне небезпечне діяння як злочин. Це необхідна умова кримінальної відповідальності. Особа підлягає кримінальній відповідальності лише при наявності в її діях складу злочину і лише за той злочин, юридичний склад якого в її діях встановлено.

Юридичний склад злочину включає:

Об’єкт злочину	це те, на що направлений злочин: власність, майнові права, права і свободи громадян;
Об'єктивна сторона злочину	це зовнішня форма злочинної діяльності, яка піддається спостереженню, оцінці: · суспільне небезпечне діяння; · злочинний наслідок діяння; · причинний зв'язок між ними; · спосіб вчинення діяння; час, місце, знаряддя і засоби злочину та ін.
Суб'єкт злочину	це особа, яка вчинила злочин.
Суб'єктивна сторона злочину	наявність у особи психічного ставлення до дії або бездіяльності (злочинна дія - це активна форма поведінки особи; злочинна бездіяльність - це пасивна форма поведінки особи, що пов'язана з невчиненням дій, які вона повинна була і могла вчинити в силу закону або взятого на себе зобов'язання).

Мета злочину — це бажання особи, яка вчиняє суспільне небезпечне діяння, досягти певних шкідливих наслідків.

Мотивом злочину називають певне спонукання до вчинення злочину. Найбільш поширеними спонуканнями вчинення злочинів є: корисливість, помста, хуліганство, кар'єризм чиновників, жадоба влади. Мотиви - це усвідомлені потреби людини (в їжі, одежі, житлі, спілкуванні, пізнанні, самоствердженні, дозвіллі), як дійсні, так і уявні, які спонукають її до дії. Поки не встановлений, не відомий мотив вчинку, то не можна щось певного про нього сказати.

Мотивація - це вигадані особою, яка вчинила злочин, причини, що нібито спонукали її до вчинення злочину. Винна особа прагне виправдати свою поведінку і називає не справжні, а вигадані нею причини;

Залежно від форми (виду) вини визначається і міра кримінальної відповідальності. Злочин, вчинений умисно, карається суворіше, ніж злочинна поведінка внаслідок необережності.

злочин

умисний

з необережності

злочинна самовпевненість

злочинна недбалість

Злочин визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала суспільне небезпечний характер своєї дії або бездіяльності, передбачала її суспільне небезпечні наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.24 КК). Закон розмежовує умисел на:

· прямий умисел – це таке психічне ставлення до діяння і його наслідків, при якому особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала його настання (ч.2 ст. 24 КК);

· непрямий умисел – це такий умисел, при якому особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання (ч.3 ст. 24 КК).

Злочин визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків своєї дії або бездіяльності, легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (Ст. 25 КК).

Обов'язок особи передбачити настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій. Такий обов'язок на особу накладають: закон, службовий стан, фах (професія - вчитель, лікар; вихователь, водій), родинні стосунки (батьки зобов'язані оберігати і утримувати своїх дітей), правила суспільного співжиття тощо. Якщо буде встановлено, що певна особа не була зобов'язана передбачити настання наслідків, то вона не може бути визнана винною в їх настанні.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Роль виховання у розвитку і формуванні особистості.	\|	Стадії вчинення злочину. Співучасть у вчиненні злочину.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.237 сек.