Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Закони України

У сфері промислової власності, до якої відноситься торговельна марка, найбільш поширені правопорушення – це виробництво і розповсюдження фальсифікованої продукції з незаконним використанням торговельних марок, географічних зазначень та комерційних (фірмових) найменувань вітчизняних та зарубіжних виробників.

Найважливішими міжнародними договорами, які діють у межах Всесвітньої організації інтелектуальної власності, є Паризька Конвенція про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року ( у редакції від 2 жовтня 1979 року, набрала чинності для України 25 грудня 1991 р. [24]), Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків від 14 квітня 1891 р., набрала чинності для України 25 грудня 1991 року [25]) тощо, та Закон України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” від 15 грудня 1993 року.

Торговельною маркою у відповідності до норм чинного законодавства може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні видрізнити товари (послуги), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Торговельна марка повинна відповідати певним законодавчим умовам, тобто бути охороноздатною.
Суб'єктами права інтелектуальної власності на торговельну марку у відповідності до законодавства можуть бути фізичні та юридичні особи. Але для того, щоб фізична особа стала суб'єктом права інтелектуальної власності на торговельну марку, вона повинна відповідати певним умовам:

– фізична особа має досягти 18 років або вступити в шлюб;

– здійснювати підприємницьку діяльність у відповідності до законодавства.

Законом України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” визначає умови, порядок набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку та порядок видачі свідоцтва.

Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів іпослуг, якщо інше не встановлено законом.

Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку, яка має міжнародну реєстрацію або визнана в установленому законом порядку добре відомою, не вимагає засвідчення свідоцтвом, вони повинні охоронятися і без наявності такої реєстрації, згідно з міжнародними договорами, учасником яких є Україна.

Після реєстрації торговельної марки суб’єкт права інтелектуальної власності на торговельну марку отримує свідоцтво, яке надає його власнику виключне право:

– на використання торговельної марки;
– дозволяти використання торговельної марки;
– перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання.
Законом можуть бути встановлені інші майнові права інтелектуальної власності. Правовою нормою ст.495 ЦК України не встановлено вичерпного переліку майнових прав володільця світоцтва на торговельну марку, його перелік розширений Законом України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”. Так п.4 ст.16 зазначеного закону передбачено право володільця свідоцтва, як право передавати на підставі договору право власності на торговельну марку бдь-якій особі, яка, таким чином, стає правонаступником володільця свідоцтва на торговельну марку. Однак передача права власності на торговельну марку не допускається, якщо вона може стати причиною введення в оману споживача щодо товару і послуги або щодо особи, яка виготовляє товар чи надає послугу.

Ст. 18 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” визначає порядок дострокового припинення чинності майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку шляхом рипинення дії свідоцтва. Так власник свідоцтва в будь-який час може відмовитися від
нього повністю або частково на підставі заяви, поданої до Установи. Зазначена відмова набирає чинності від дати публікації відомостей про це в офіційному бюлетені Установи.

Дія свідоцтва також припиняється у разі несплати збору за продовження строку його дії, та за рішенням суду у зв'язку з перетворенням торговельної марки в позначення, що стало загальновживаним як позначення товарів і послуг певного виду після дати подання заявки.

Якщо торговельна марка не використовується в Україні повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг протягом трьох років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або від іншої дати після цієї публікації, будь-яка особа має право звернутися до суду із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва повністю або частково.

У цьому разі дія свідоцтва може бути припинена повністю або
частково лише за умови, що власник свідоцтва не зазначить поважні
причини такого невикористання. Такими поважними причинами, зокрема є:

– обставини, що перешкоджають використанню торговельної марки незалежно від волі власника свідоцтва, такі як обмеження імпорту чи інші вимоги до товарів і послуг, встановлені законодавством;

– можливість введення в оману щодо особи, яка виробляє товари або надає послуги, під час використання торговельної марки особою, що звернулася до суду, чи іншою особою щодо товарів і послуг,відносно яких висунута вимога про припинення дії свідоцтва.

Використанням торговельної марки власником свідоцтва вважається також використання її іншою особою за умови контролю з боку власника свідоцтва.
Чинним Законом України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” передбачено дострокове припинення чинності свідоцтва на торговельну марку шляхом визнання його недійсним.
Свідоцтво на торговельну марку може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі:

а) невідповідності зареєстрованої торговельної марки умовам надання
правової охорони;

б) наявності у свідоцтві елементів зображення торговельної марки та
переліку товарів і послуг, яких не було у поданій заявці;

в) видачі свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.

Свідоцтво або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності від дати подання заявки.

У разі визнання свідоцтва чи його частини недійсними Установа повідомляє про це у своєму офіційному бюлетені.

Чинним закондавством з охорони торговельної марки передбачено умови відновлення чинності достроково припинених виключних майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку.

Чинність достроково припинених виключних майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку може бути відновлено у порядку, встановленому законом, за заявою особи, якій ці права належали у момент їх припинення. Так ніхто іншій крім колишнього володільця світоцтва, не має права на повторну реєстрацію торговельної марки протягом трьох років після припинення дії свідоцтва згідно із статтею 18 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”.
Відповідно до ст. 496 ЦК України та п.3 ст. 5 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку обмежений певним строком.
Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку є чинними протягом десяти років з дати, наступної за датою подання заявки на торговельну марку в установленому законом порядку, якщо інше не встановлено законом. Зазначений строк може бути продовженим щоразу на десять років у порядку, встановленому законом.

 

3. ЗАЗНАЧЕННЯ ПОХОДЖЕННЯ ТОВАРУ(Географічні зазначення)

Питання правової охорони гографічних зазначень регулюється впершу чергу Законом України “Про охорону прав на зазначення походження товарів” від 16 червня 1999 року.

Цей Закон визначає правові засади охорони прав на зазначення
походження товарів в Україні та регулює відносини, що виникають у
зв'язку з їх набуттям, використанням та захистом.

Законодавство України про охорону прав на зазначення походження товарів складається із, Законів України “Про захист від недобросовісної конкуренції”, “Про охорону прав на знаки для товарів та послуг”, “Про захист прав споживачів”, “Про рекламу”, Цивільного кодексу України та інших нормативно-правових актів.

Закон України “Про охорону прав на зазначення походження товарів” містить термін “зазначення походження товарів”, тоді як у новому Цивільному кодексі України законодавець вживає новий термін – географічне зазначення.

Аналіз Закону України “Про охорону прав на зазначення походження товарів” дає підстави зазначити, що географічне зазначення об’єднують поняття, до складу якого входять два поняття:

– назва місця походження товару;

– географічне зазначення походження товару.

У ст. 1 цього Закону законодавець вживає термін зазначення походження товару, що охоплює (об'єднує) такі терміни:

– просте зазначення походження товару;

– кваліфіковане зазначення походження товару.

Просте зазначення походження товару – будь-яке словесне чи зображувальне (графічне) позначення, що прямо чи опосередковано вказує на географічне місце походження товару. Ним може бути і назва географічного місця, яка вживається для позначення товару або як складова частина такого позначення.
На відміну від простого зазначення походження товару, кваліфіковане зазначенн походження товару – це термін, що охоплює (об'єднує) два терміни:
– назва місця походження товару;

– географічне зазначення походження товару.

Назва місця походження товару – це назва географічного місця, яка вживається для позначення товару, що походить із зазначеного географічного місця та має особливі властивості, виключно або головним чином зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами або поєднанням цих природних умов з характерним для даного географічного місця людським фактором.

…….Щодо визначення терміну – географічне зазначення походження товару, воно має майже тотожне поняття, назві місця походження товару, за виключенням певної якості, репутації та іншіх характеристик товару.
Відповідно до Закону та статті ЦК України набуття права нтелектуальної власності на географічне зазначення виникає з дати державної реєстрації цього права, якщо інше не встановлено законом.

Обсяг правової охорони географічного зазначення визначається характеристиками товару (послуги) і межами географічного місця його (її) походження, зафіксованими державною реєстрацією права інтелектуальної власності на географічне зазначення.

Ст. 6 Закону України “Про охорону прав на зазначення походження товарів” правова охорона простого зазначення походження товару надається на підставі його використання, не підлягає реєстрації і полягає недопущенні використання зазначень, що є неправдивими (фальшивими) чи такими, що вводять споживачів в оману щодо дійсного географічного місця походження товару. На відміну від простого зазначення походження товару Законом надається правова охорона кваліфікованим зазначенням походження товарів на підставі їх реєстрації, яка діє безстроково від дати реєстрації.
Законом передбачено умови надання правової охорони кваліфікованому зазначенню походження товару, що вказує на конкретне географічне місце, з
якого походить товар, і на яке не поширюються встановлені Законом підстави для відмови в наданні правової охорони.

Відповідно до ст. 7 Закону України “Про охорону прав на зазначення походження товарів” правова охорона надається назві місця походження товару, щодо якої виконуються такі умови:

а) вона є назвою географічного місця, з якого даний товар походить;
б) вона вживається як назва даного товару чи як складова частина цієї назви;
в) у вказаному цією назвою географічному місці об'єктивно існують характерні природні умови чи поєднання характерних природних умов і людського фактора, що надають товару особливих властивостей порівняно з однорідними товарами з інших географічних місць;

г) позначуваний цією назвою товар має відповідні властивості, що виключно або головним чином зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи поєднанням цих умов з характерним для даного географічного місця людським фактором;
д) виробництво (видобування) і переробка позначуваного цією назвою товару здійснюються в межах зазначеного географічного місця.
Для того, щоб правова охорона надавалася географічному зазначенню походження товару, законодавець встановлює такі умови:
а) воно є назвою географічного місця, з якого даний товар походить;
б) воно вживається як назва даного товару чи як складова частина цієї назви;
в) у вказаному цією назвою географічному місці наявні характерні умови та/або людський фактор, що надають товару певних якостей чи інших характеристик;
г) позначуваний цією назвою товар має певні якості, репутацію чи інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами та/або людським фактором;
д) хоча б основна складова позначуваного цією назвою товару виробляється та/або переробляється в межах зазначеного географічного місця.
Законом передбачено, що правова охорона може бути надана однаковим зазначенням походження товару, що використовуються для позначення різних за властивостями однорідних товарів, за умови забезпечення при використанні цих зазначень відмінностей, достатніх для запобігання введенню в оману споживачів щодо дійсної ідентифікації товарів.

У Законі України “Про охорону прав на зазначення походження товарів” зазначено підстави для відмови в наданні правової охорони кваліфікованому зазначенню походження товару, які впершу чергу не відповідають умовам, передбаченим ст. 7 зазначеного Закону.

Право використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару засвідчується свідоцтвом, яке видається Установою.

Суб'єктами права інтелектуальної власності на географічне зазначення є:

а)виробники товарів,які в заявленному географічному місці виробляють товар, особливі властивості, певні якості або іенші характеристики якого пов’язані з цим географічним місцем;

б) асоціації споживачів;

в) інші особи, визначені законом, що безпосередньо причетні до вироблення чи вчинення відповідних продуктів, виробів, технологічних процесів або географічних місць.
Право інтелектуальної власності на географічне зазначення надає його володільцю таке право:

1) на визнання позначення товару (послуги) географічним зазначенням;
2) на використання географічного зазначення;

3) перешкоджати неправомірному використанню географічного зазначення, в тому числі забороняти таке використання.

Строк чинності права інтелектуальної власності на географічне зазначення є чинним з дати, наступної за датою державної реєстрації, і охороняється безстроково за умови збереження характеристик товару
(послуги), позначених цим зазначенням.

Про охорону прав на зазначення походження товарів


Читайте також:

  1. IV. Закони ідеальних газів.
  2. А/. Верховна Рада України.
  3. АГРАРНЕ ПРАВО УКРАЇНИ
  4. Аграрні закони України
  5. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
  6. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
  7. Адміністративно-правовий статус Кабінету Міністрів України
  8. Адміністрація Президента України
  9. Адреси бібліотек України
  10. Акти Верховної Ради України
  11. Акти Кабінету Міністрів України
  12. Акти Конституційного суду України в системі національного законодавства.




Переглядів: 731

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Відомчі нормативно-правові акти | Комерційні (фірмові) найменування.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.005 сек.