Поняття і сутність методологічних основ криміналістики.

ВСТУП

Метод кожної науки, це система прийомів пізнання закономірностей, що становлять її предмет. Також методом науки називають не тільки систему прийомів пізнання, але і окремий прийом (спосіб) практичної або теоретичної діяльності (наприклад, аналіз, синтез, абстрагування і ін.).

Криміналістика як наука характеризується не тільки з позицій її предмета і задач, а також і специфікою методології пізнання її безпосередніх об’єктів, характером застосованих методів.

Вивчаючи методологічні основи та методи криміналістики і криміналістичної діяльності, насамперед належить усвідомити сутність і склад методології криміналістики, джерел її формування, особливостей методів, що використовуються нею, конкретних методик вирішення криміналістичних задач і інших методологічних питань.

Особливе значення для криміналістики мають закони: про загальний зв’язок і взаємозалежності явищ природи і суспільства; про безперервний розвиток і зміни предметів пізнання; про здатність матерії до відбиття явищ; закон переходу кількісних змін в якісні, а також такі категорії, як одиничне і особливе; частка і ціле; форма і зміст; і ін.

Методологія криміналістики носить багаторівневий характер, одним з яких є філософські категорії діалектики.

Внаслідок взаємодії криміналістики з іншими науками, її методологія збагачується загальнонауковими категоріями. Серед таких належить виділити: загальнонаукові теорії (наприклад, загальну теорію систем, теорію інформації і ін.).

Саме в такому взаємозв’язку взаємодій, народжуються засоби і методи криміналістики, а на їх підставі особливі криміналістичні методики вирішення задач, пов’язаних з розкриттям, розслідуванням і попередженням злочинів. Їх специфічність складається також в том, що основу їх побудови становить врахування закономірностей і особливостей механізму і способу вчинення злочину, що відбивається в слідах злочину і злочинця.

Таким чином системний науковий підхід до визначення методологічних основ та методів криміналістики забезпечує глибину і об’ємність пізнання її закономірностей.

Матеріалістична діалектика є загальною методологією, теоретичним фундаментом усіх галузей знання, в тому числі і юридичного, що включає науку криміналістику. Діалектика як теорія пізнання виконує три основні функції: світоглядну, гносеологічну і методологічну.

Світоглядна функція передбачає розробку системи наукових поглядів на світ, наприклад, переконання, що в природі все взаємопов’язане, всі явища та факти доступні пізнанню, всякий злочин залишає сліди, які допомагають розкрити його .

Науковий світогляд дозволяє краще орієнтуватися в навколишній дійсності, правильно оцінювати конкретні соціальні явища, проникати в їх сутність і активно впливати на їх появу та розвиток. Думка, що будь-яка протиправна дія пізнається і може бути попереджена, створює впевненість громадян та правоохоронних органів у тому, що злочинність як соціальне явище може бути ліквідована не тільки каральною діяльністю, але і профілактичною роботою.

Науковий світогляд сповнює вірою в силу розуму людини.

Гносеологічна функція розкриває суть пізнавальної діяльності, закони, на основі яких вона здійснюється, і, таким чином, проектує їх на профілактичну пізнавальну діяльність взагалі та правоохоронну зокрема. Знання законів та закономірностей пізнавальної діяльності дозволяє цілеспрямовано діяти в реальних ситуаціях, планувати кінцевий результат, а сам процес, скажімо розслідування злочинів, зробити більш творчим, більш доцільним, керованим.

Методологічна функція діалектики як теорії пізнання складається в орієнтації людей в їх практично - перетворюючий діяльності. Будь-який суб’єкт у своїй пізнавальній діяльності так чи інакше перетворює, змінює дійсність: інженер конструює новий прилад, слідчий розкриває злочин, лікар лікує хворого, селянин обробляє землю, тощо. Суб’єкт, основуючись на законах діалектики, створює прийоми і засоби для пізнання і діяльності у конкретній галузі знання, яка для неї є частковою методологією.

Методологія – філософське поняття: з однієї сторони це вчення про методи пізнання і перетворення дійсності, принципи організації пізнавальної і практично-перетворюючої діяльності; з другої – сукупність засобів, методів і прийомів дослідження, що застосовуються в будь якій науці зокрема.

Методологія науки криміналістики, таким чином є вченням про спеціальні методи і засоби збору і вивчення об’єктів реальної дійсності, віднесених до предмета дослідження даної науки.

Методи пізнання і дослідження дійсності можуть поділятися на – теоретичний і емпіричний.

Методи теоретичного рівня відбивають більше загальні закони пізнання та розвитку природи і суспільства, до яких відносяться матеріалістична діалектика, теорія пізнання, логіка, закони соціального і економічного розвитку, а також закони фундаментальних природознавчих і технічних наук, відображаючи матеріальну картину світу.

Таким чином методологія являє собою систему ідей, вчення про принципи побудови, форми та способи наукового пізнання.

Вперше з числа криміналістів до діалектики, як теорії пізнання звернувся професор С.М. Потапов. Це був сміливий крок застосування матеріалістичної діалектики для пізнання конкретної науки. Він писав, що діалектика ставить перед науковим дослідженням завдання: як зрозуміти та відобразити дійсність – реальний предмет в його реальних відносинах.

Висловивши правильне теоретичне положення взагалі, С.М. Потапов звів усю методологію науки до методу ідентифікації, як методології науки криміналістики. Звичайно, ця концепція зазнала критичного аналізу. Методологію науки не можна замикати на одному окремому методі, яким є теорія ідентифікації. Метою методології є дослідження і аналіз методів і засобів, які дозволяють пізнавати об’єктивну реальність як на теоретичному, так і на емпіричному рівнях.

Вузьке та однобічне розуміння криміналістичної методології піддав серйозній критиці Р.С. Бєлкін, який запропонував поняття загальної теорії науки криміналістики. Він довів, що методологія криміналістики є системою принципів, теоретичних концепцій, категорій і понять, методів і зв’язків, що застосовуються у криміналістиці.

До її складу входять вчення про механізм злочину, закономірності збирання, дослідження, оцінки та використання доказів, а також часткові теорії, такі, як криміналістична ідентифікація, вчення про механізм слідоутворення, про спосіб учинення злочину тощо. Одним із фундаментальних елементів загальної теорії є вчення про закони її розвитку.

Таким чином по першому питанню лекції належить зробити висновок, що теоретичним фундаментом, загальною методологією усіх галузей знання, в тому числі і криміналістики, є матеріалістична діалектика, що виконує такі основні функції як: світоглядну, гносеологічну і методологічну.

Методологія являє собою систему ідей, вчення про принципи побудови, форми та способи наукового пізнання.

В свою чергу криміналістична методологія, як її структурна частина, містить в собі розділи, що в сукупності дають визначення уявлення про основні теоретичні і методологічні аспекти предмету криміналістики, її понятійний зміст, загальні теоретичні питання організації розслідування і подальший розвиток криміналістики.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Сучасний стан і перспективи розвитку криміналістики в Україні	\|	Закони розвитку науки криміналістики

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.