Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Прийоми криміналістичного дослідження документів. Криміналістичне дослідження рукописів.

Дослідження рукописів відноситься до числа найбільше розповсюджених криміналістичних експертиз. Основна їх мета - ідентифікація виконавця. Однак найчастіше за їхньою допомогою вирішуються питання, що стосуються авторства, умов виконання рукописів, цільової спрямованості пишучого (підробка або перекручування), властивостей його особистості й ознак зовнішності (стать, вік, стан сп'яніння і т.п.). В якості об'єктів таких досліджень можуть бути об'ємні рукописи (щоденники, листи) і короткі записи (підпису, цифри, малюнки, символи), у котрих проявилися стійкі індивідуальні особливості листа.

Криміналістичне дослідження листа базується на загальних положеннях теорії ідентифікації, на даних психофізіології вищої нервової діяльності людини, лінгвістики. Останнім часом з цією метою широко використовуються можливості кібернетики, математики й інших наук.

Уміння писати набувається в результаті тривалого навчання і тренувань. Окремі ідентифікаційні ознаки почерку починають виявлятися у дітей вже в 3-4 класі. Однак їхня сукупність, достатня для ідентифікації по почерку, як правило, формується в 5-6 класі, коли сукупність складних рухових навиків, обумовлених діяльністю центральної нервової системи людини, доводиться до автоматизму, проявляючись у відносно стійких ідентифікаційних ознаках почерку.

Прийнято розрізняти:

· технічні навички (посадка людини, яка пише, розташування паперу, тримання пишучого засобу і т.п.);

· графічні навички (відтворення письмових знаків і їх сполучень);

· навички письмової промови (словниковий склад і побудова тексту, пропозицій і т.п.).

Сукупність технічних і графічних навичок, які відображуються в рукописі, характеризують почерк людини. Під впливом волі, аналогічних особливостей людини, зусиль почерку, зовнішнього середовища й інших суб'єктивних і об'єктивних чинників в письмі з'являється багато особливостей, сукупність яких стає неповторною. У почерках різних осіб можуть зустрічатися окремі однакові ознаки, але їхня сукупність у кожної людини індивідуальна.

Незважаючи на різноманітність причин, що викликають зміни почерку, система рухів (динамічний стереотип) в цілому стійка, оскільки, відпрацьовується протягом тривалого часу. Це означає, що можливість ідентифікації людини по почерку зберігається в часі і навіть при спробах навмисного перекручування або при зміні почерку в старості, що виражається у сповільненості письма і зниженні координації рухів, в спрощенні будови літер.

Зміни в почерку можуть з'являтися також при особливих умовах письма: незвичайні поза пишучого, засоби і матеріал письма, незвичайний стан пишучого (сп'яніння, збудженість та ін.), порушення функції кістково-м'язового апарату або нервової системи (травми, нервові захворювання і т.п.), нарешті, при навмисному перекручуванні почерку (маскування або імітація почерку іншої людини). Однак при наявності досить об'ємного рукописного тексту й у цих випадках нерідко зберігається сукупність індивідуальних ознак почерку.

- Прикмети письмової мови - це манера викладення тексту, загальний рівень грамотності, стилістичні й граматичні особливості мови, словниковий запас.

Виділяються наступні основні ознаки письмової промови.

С т и л і с т и ч н і - характеризують манеру викладення думок, мова, архітектоніку тексту. У текстах, які найчастіше зустрічаються в слідчій практиці, про стиль викладення видається судити по складу слів і побудові речень. Так, можна говорити про офіційно-діловий, науковий, виробничо-технічний, публіцистичний, розмовний стиль.

Л е к с и ч н і ознаки характеризують загальний словниковий запас, ужиток термінів, властивих особам певних професій, в окремій місцевості і т.п. Серед них можна виділити: професіоналізми - слова, специфічні для осіб певних професій; архаїзми - застаріле слово і вираження; діалектизми - слова й обороти промови, що використовуються у визначеній місцевості; варваризми - ужиток слів з інших мов; жаргони - слова штучної, умовної мови певних груп людей (жаргону).

Г р а м а т и ч н і ознаки відбивають знання виконавцем граматичних правил письма. Відповідно до них загальний рівень письменності виконавця визначається низький, середній і високий.

- Прикмети почерку поділяються на дві групи:

· загальні, що характеризують почерк у цілому як систему рухів;

· приватні, що відбивають особливості рухів при написанні окремих літер, їхніх частин і між-літерних з'єднань.

Загальні прикмети умовно можна розділити на три великі групи.

I. Ознаки, що відбивають ступінь сформованості і характер письмово-рухового навику. Це відпрацьованість почерку, тобто володіння технікою письма відповідно до загально-прийнятної системи скоропису - високо-відпрацьований, середньо-відпрацьований, мало- відпрацьований; координація рухів - точність і систематичність рухів при написанні літер, дотримання їх розміру, нахилів (висока, середня, низька); -темп письма (швидкий, повільний, середній); -будівля почерку;

- складність рухів (простий, спрощений, ускладнений).

2. Ознаки, що відбивають структурні характеристики рухів. Це переважна форма рухів (прямолінійно-кутаста, округла, змішана), -напрямок рухів (правоокружний, лівоокружний, змішаний); - розмір почерку, який визначається по середній висоті рядкових літер (малий - при висоті літер до 2 мм, великий -більш 5 мм) ; протяжність рухів по горизонталі - розгін почерку: стиснутий (малий розгін), розгонистий (великий розгін), середній (висота рядкових знаків дорівнює їх ширині); -

пов`язаність почерку, тобто спроможність виконати письмо, не відриваючи пишучого приладу від паперу, визначену кількість знаків - може бути великий (разом пишуться 6 і більше знаків), середній (від 4 до 6) і малої (не більш 3 літер); - натиск почерку: сильний (ширина ос- новних штрихів перевищує ширину сполучних), середній, почерк без натиску і змішаний.

3. Ознаки, що відбивають просторову орієнтацію фрагментів рукопису і рухів (топографічні), виявляються в особливостях розміщення самостійних фрагментів документів: заголовків, підписів. При оцінці їх ідентифікаційної значимості беруть до уваги загальноприйняті правила компонування фрагментів тексту, розміщення підпису (у куті, у центрі, на нижчому рядку), розміщення тексту щодо країв листа паперу: наявність, розмір і розташування поля, розмір інтервалів між рядками, положення рядків щодо горизонтальних зрізів листа й інші.

Часткові ознаки почерку:

· форма рухів при виконанні і з'єднанні літер і їх елементів (прямолінійна, дугова, петльова, кутова, хвиляста..);

· напрямок рухів при написанні. Розрізняють рухи знизу вгору, зверху вниз, лівоокружні, правоокружні;

· протяжність рухів. Вона характеризується відносним розміром штрихів різних елементів літер;

· пов`язаність рухів, тобто вид з'єднання елементів у літерах, а також вид з'єднання літер між собою (злитий або з інтервалами);

· відносне розміщення точок початку, закінчення, перехрещення і з'єднання рухів;

· послідовність рухів, якими виконуються різні елементи літер і їх поєднання;

· складність рухів при виконанні літер. Розрізняють звичайні, ускладнені і спрощені рухи, у порівнянні з прописами.

 


Читайте також:

  1. Адаптовані й специфічні методи дослідження у журналістикознавстві
  2. Актуальність дослідження
  3. Алгоритм дослідження кон’юктури
  4. Аналіз документів як метод соціологічного дослідження.
  5. Аналіз інформації та постановка задачі дослідження
  6. Аналіз потреб споживачів та аналіз конкурентів у процесі маркетингового дослідження
  7. Аналітичний метод дослідження
  8. Аналітичні показники динаміки та прийоми їх обчислення
  9. Анкета — основний інструмент дослідження
  10. Біохімічне дослідження жовчі.
  11. Бухгалтерська обробка документів.
  12. Вибір методів дослідження




Переглядів: 1544

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Слідчий огляд і попереднє дослідження документів. | Використання почерку для розшуку і ідентифікації виконавців рукописів.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.004 сек.