МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Прийоми криміналістичного дослідження документів. Криміналістичне дослідження рукописів.Дослідження рукописів відноситься до числа найбільше розповсюджених криміналістичних експертиз. Основна їх мета - ідентифікація виконавця. Однак найчастіше за їхньою допомогою вирішуються питання, що стосуються авторства, умов виконання рукописів, цільової спрямованості пишучого (підробка або перекручування), властивостей його особистості й ознак зовнішності (стать, вік, стан сп'яніння і т.п.). В якості об'єктів таких досліджень можуть бути об'ємні рукописи (щоденники, листи) і короткі записи (підпису, цифри, малюнки, символи), у котрих проявилися стійкі індивідуальні особливості листа. Криміналістичне дослідження листа базується на загальних положеннях теорії ідентифікації, на даних психофізіології вищої нервової діяльності людини, лінгвістики. Останнім часом з цією метою широко використовуються можливості кібернетики, математики й інших наук. Уміння писати набувається в результаті тривалого навчання і тренувань. Окремі ідентифікаційні ознаки почерку починають виявлятися у дітей вже в 3-4 класі. Однак їхня сукупність, достатня для ідентифікації по почерку, як правило, формується в 5-6 класі, коли сукупність складних рухових навиків, обумовлених діяльністю центральної нервової системи людини, доводиться до автоматизму, проявляючись у відносно стійких ідентифікаційних ознаках почерку. Прийнято розрізняти: · технічні навички (посадка людини, яка пише, розташування паперу, тримання пишучого засобу і т.п.); · графічні навички (відтворення письмових знаків і їх сполучень); · навички письмової промови (словниковий склад і побудова тексту, пропозицій і т.п.). Сукупність технічних і графічних навичок, які відображуються в рукописі, характеризують почерк людини. Під впливом волі, аналогічних особливостей людини, зусиль почерку, зовнішнього середовища й інших суб'єктивних і об'єктивних чинників в письмі з'являється багато особливостей, сукупність яких стає неповторною. У почерках різних осіб можуть зустрічатися окремі однакові ознаки, але їхня сукупність у кожної людини індивідуальна. Незважаючи на різноманітність причин, що викликають зміни почерку, система рухів (динамічний стереотип) в цілому стійка, оскільки, відпрацьовується протягом тривалого часу. Це означає, що можливість ідентифікації людини по почерку зберігається в часі і навіть при спробах навмисного перекручування або при зміні почерку в старості, що виражається у сповільненості письма і зниженні координації рухів, в спрощенні будови літер. Зміни в почерку можуть з'являтися також при особливих умовах письма: незвичайні поза пишучого, засоби і матеріал письма, незвичайний стан пишучого (сп'яніння, збудженість та ін.), порушення функції кістково-м'язового апарату або нервової системи (травми, нервові захворювання і т.п.), нарешті, при навмисному перекручуванні почерку (маскування або імітація почерку іншої людини). Однак при наявності досить об'ємного рукописного тексту й у цих випадках нерідко зберігається сукупність індивідуальних ознак почерку. - Прикмети письмової мови - це манера викладення тексту, загальний рівень грамотності, стилістичні й граматичні особливості мови, словниковий запас. Виділяються наступні основні ознаки письмової промови. С т и л і с т и ч н і - характеризують манеру викладення думок, мова, архітектоніку тексту. У текстах, які найчастіше зустрічаються в слідчій практиці, про стиль викладення видається судити по складу слів і побудові речень. Так, можна говорити про офіційно-діловий, науковий, виробничо-технічний, публіцистичний, розмовний стиль. Л е к с и ч н і ознаки характеризують загальний словниковий запас, ужиток термінів, властивих особам певних професій, в окремій місцевості і т.п. Серед них можна виділити: професіоналізми - слова, специфічні для осіб певних професій; архаїзми - застаріле слово і вираження; діалектизми - слова й обороти промови, що використовуються у визначеній місцевості; варваризми - ужиток слів з інших мов; жаргони - слова штучної, умовної мови певних груп людей (жаргону). Г р а м а т и ч н і ознаки відбивають знання виконавцем граматичних правил письма. Відповідно до них загальний рівень письменності виконавця визначається низький, середній і високий. - Прикмети почерку поділяються на дві групи: · загальні, що характеризують почерк у цілому як систему рухів; · приватні, що відбивають особливості рухів при написанні окремих літер, їхніх частин і між-літерних з'єднань. Загальні прикмети умовно можна розділити на три великі групи. I. Ознаки, що відбивають ступінь сформованості і характер письмово-рухового навику. Це відпрацьованість почерку, тобто володіння технікою письма відповідно до загально-прийнятної системи скоропису - високо-відпрацьований, середньо-відпрацьований, мало- відпрацьований; координація рухів - точність і систематичність рухів при написанні літер, дотримання їх розміру, нахилів (висока, середня, низька); -темп письма (швидкий, повільний, середній); -будівля почерку; - складність рухів (простий, спрощений, ускладнений). 2. Ознаки, що відбивають структурні характеристики рухів. Це переважна форма рухів (прямолінійно-кутаста, округла, змішана), -напрямок рухів (правоокружний, лівоокружний, змішаний); - розмір почерку, який визначається по середній висоті рядкових літер (малий - при висоті літер до 2 мм, великий -більш 5 мм) ; протяжність рухів по горизонталі - розгін почерку: стиснутий (малий розгін), розгонистий (великий розгін), середній (висота рядкових знаків дорівнює їх ширині); - пов`язаність почерку, тобто спроможність виконати письмо, не відриваючи пишучого приладу від паперу, визначену кількість знаків - може бути великий (разом пишуться 6 і більше знаків), середній (від 4 до 6) і малої (не більш 3 літер); - натиск почерку: сильний (ширина ос- новних штрихів перевищує ширину сполучних), середній, почерк без натиску і змішаний. 3. Ознаки, що відбивають просторову орієнтацію фрагментів рукопису і рухів (топографічні), виявляються в особливостях розміщення самостійних фрагментів документів: заголовків, підписів. При оцінці їх ідентифікаційної значимості беруть до уваги загальноприйняті правила компонування фрагментів тексту, розміщення підпису (у куті, у центрі, на нижчому рядку), розміщення тексту щодо країв листа паперу: наявність, розмір і розташування поля, розмір інтервалів між рядками, положення рядків щодо горизонтальних зрізів листа й інші. Часткові ознаки почерку: · форма рухів при виконанні і з'єднанні літер і їх елементів (прямолінійна, дугова, петльова, кутова, хвиляста..); · напрямок рухів при написанні. Розрізняють рухи знизу вгору, зверху вниз, лівоокружні, правоокружні; · протяжність рухів. Вона характеризується відносним розміром штрихів різних елементів літер; · пов`язаність рухів, тобто вид з'єднання елементів у літерах, а також вид з'єднання літер між собою (злитий або з інтервалами); · відносне розміщення точок початку, закінчення, перехрещення і з'єднання рухів; · послідовність рухів, якими виконуються різні елементи літер і їх поєднання; · складність рухів при виконанні літер. Розрізняють звичайні, ускладнені і спрощені рухи, у порівнянні з прописами.
Читайте також:
|
||||||||
|