Освіта дорослих

Система освіти дорослих (освіти впродовж життя) — це сукупність закладів і установ формальної та неформальної

• національні профспілки та інші вчительські об'єднання, що входять до складу міжнародних організацій (найбільша і найвпливовіша з них — Міжнародна федерація вчителів);

• різноманітні асоціації директорів шкіл, учителів початкових класів, математики, суспільних дисциплін тощо (у Великій Британії, США, Франції);

• освіти дорослих, наукових, науково-методичних, методичних установ, науково-виробничих підприємств, інформаційних служб, інших юридичних та фізичних осіб, які мають право на надання освітніх послуг, а також державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування.

Метою діяльності системи освіти дорослих є реалізація права особи на освіту впродовж життя.

Основні завдання системи освіти дорослих полягають: у задоволенні потреб особистості в інтелектуальному, культурному і духовному розвитку через отримання неперервної освіти; формуванні в осіб, які навчаються, громадянської позиції, здатності до праці й життя в умовах сучасної цивілізації, ЇЇ демократичного розвитку; збереженні та примноженні моральних, культурних, наукових цінностей суспільства; поширенні знань серед населення; підвищенні його культурного та освітнього рівня.

Освіта дорослих здійснюється за такими формами:

а) очною (стаціонарною) — з відривом від виробництва на певний термін навчання за освітньою або освітньо-професійною програмою;

б) вечірньою (змінною) — без відриву від виробництва на термін навчання за освітньою або освітньо-професійною програмою з відвідуванням занять упродовж навчання у вільний від роботи час;

в) заочною — без відриву від виробництва на термін навчання за освітньою або освітньо-професійною програмою з відвідуванням занять протягом навчання, під час настановчих та заліково-екзаменаційних сесій;

г) екстернатною — особливою формою навчання без відриву від виробництва, що передбачає самостійне вивчення навчальних дисциплін освітньої або професійно-освітньої програми, складання підсумкових контрольних заліків у навчальному закладі;

д) дистанційною - особливою формою навчання без відриву від виробництва, що передбачає вивчення навчальних дисциплін освітньої або професійно-освітньої програми за допомогою комп'ютерних та телекомунікаційних технологій, складання підсумкових контрольних заліків у навчальному закладі;

є) педагогічним патронажем — формою навчання осіб з особливими соціальними потребами;

є) шляхом самоосвіти — форми неформальної освіти через засвоєння освітніх програм при мінімальній організації освітнього процесу або без керівництва цим процесом з боку педагогічних працівників; ж) комбінованою — формою, що передбачає інтеграцію різних форм або їх окремих елементів.

У країнах Західної Європи розроблено системи, які поєднують чинники, що спонукають працівників до постійного вдосконалення і відновлення знань: економічні, адміністративні, моральні.

Важливим спонукальним мотивом прагнення фахівців до післядипломного навчання є їхня переатестація.

У діяльність із розширення масштабів післядипломної освіти поступово входить великий капітал. Прикладом країни з високим рівнем розвитку післядипломної освіти може бути Німеччина У Німеччині безліч установ і організацій, що відають підвищенням загальноосвітнього і професійного рівня населення. До них належать:

• народні університети. Це очні заклади, що займаються підвищенням загальноосвітнього і більшою мірою професійного рівня.

• навчальні центри підприємств або підприємства у співробітництві з міжвиробничими навчальними центрами та іншими установами;

• приватні інститути або інші комерційні навчальні заклади, що особливо активно діють у сферах професійної перепідготовки, підвищення професійної кваліфікації,

• церква, яка приділяє значну увагу формуванню особистості, проблемам виховання і навчання в школі та сім'ї, розв'язанню життєвих проблем за допомогою освіти, питанням здоров'я, партнерства тощо.

• вищі навчальні заклади і наукові товариства, які вирішують питання підвищення пошукової та професійної кваліфікації часто у співробітництві з відповідними професійними об'єднаннями;

• палати (промислові, торговельні, сільськогосподарські, палати ремісників), а також спілки підприємців і навчальні заклади підприємств, які дають можливість для підвищення кваліфікації на міжвиробничому рівні і видають свідоцтва встановленого зразка;

• профспілки,

• благодійні організації, які забезпечують знання у соціальній сфері, у сфері охорони здоров'я і політики розвитку;

• федеральний і земельний центри політичної освіти, а також фонди політичних партій. Вони проводять різні просвітницькі заходи з актуальних політичних проблем і питань демократичного співіснування

• школи в межах «другого шляху здобуття освіти», які дають дорослим змогу отримати свідоцтва про закінчення середньої школи;

• бібліотеки, музеї, центри соціокультури, незалежні групи, книгарні та інші установи, покликані задовольняти специфічні потреби в навчанні за межами традиційних організацій, що займаються питаннями підвищення загальноосвітнього і професійного рівня громадян;

• публічно-правові телерадіокомпанії, які виходять в ефір з інформаційними, навчальними і культурними передачами. В тісному співробітництві з народними університетами працює також радіоуніверситет.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Провідні напрями та стратегії педагогічної освіти	\|	ШЛЯХИ МОДЕРНІЗАЦІЇ ШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.