• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ В СУЧАСНИХ ОСВІТНІХ СИСТЕМАХ

Сутність поняття «соціалізація особистості». Соціалізація — це процес засвоєння людиною існуючих у суспільстві соціальних норм, цінностей і типових форм пове­дінки, а також установлення нею нових індивідуальних норм, які мають відповідати інтересам усього суспільства.

Л. С. Виготський розглядав соціалізацію як засвоєння індивідом суспільного досвіду, усієї культури суспільства (культурно-історична концепція розвитку людини). Соціалі­зація близька до «окультурення», тобто засвоєння соціального досвіду дитини у процесі взаємодії з носієм цього досвіду. Набутий досвід переробляється і повертається в культуру у вигляді певних індивідуальних досягнень. Л. С. Виготський заперечував розуміння відносин соціального та індивідуально­го як ворожих, коли соціальне витісняє природне, приводячи до «осоціалізування» індивіда. Соціалізація — безупинний процес, що триває протягом усього життя. Цей процес поділяється на три етапи (адапта­цію, інтеріоризацію, інтеграцію), кожний з яких «вирішує» певні завдання.

А. В. Петровський виокремлює три фази соціального роз­витку особистості людини до включення її в трудову діяль­ність, а саме: а) вік дитинства — адаптація індивіда (оволо­діння нормами соціального життя); б) підлітковий вік — інди­відуалізація (потреба індивіда в максимальній персоналізації, прагнення «бути особистістю»); в) юнацький вік — інтегра­ція (набуття рис і властивостей особистості, що відповідають потребам групового і власного розвитку).

Співвідношення соціалізації і виховання. Вихован­ня є частиною процесу соціалізації і розглядається як ціле­спрямована і свідомо контрольована соціалізація (сімейне, шкільне, релігійне виховання). Виховання — це своєрідний механізм прискорення процесу соціалізації. За допомогою виховання долаються або послаблюються негативні наслідки соціалізації, їй надається гуманістична орієнтація.

45. Виховання дисциплінованості

Загальна характеристика проблеми. Проблема ди­сципліни торкнулася шкіл майже всіх країн. Так, у США дані регулярних опитувань Геллапа вказують на те, що впро­довж багатьох років учителі і батьки вважають найважливі­шою проблемою у школі низький рівень дисципліни; в Японії, де здавна існує культ учителя, громадськість також вислов­лює велику занепокоєність рівнем дисципліни у школі; в Росії у великих містах школа стає кримінально небезпечним за­кладом, кожний десятий правопорушник — підліток.

Для досяг­нення дисципліни і формування відповідної поведінки учнів школи докладають зусиль у двох напрямах.

Перший — розроблення правил на рівні школи або дотри­мання затверджених урядом, які мають виконувати школярі, а також покарання за їх порушення.

Важливим дисциплінарним чинником у багатьох країнах Азії і приватних школах Заходу є наявність в учнів шкільної форми.

Правилами передбачено різні покаранняза порушення норм поведінки. Однак фізичні покарання дітей у сім'ї — явище по­всякденне, особливо у більшості західних країн. Найпошире­ніший вид покарання за порушення шкільних правил, який століттями застосовувався в усіх народів і називався «поста­вити в куток», тепер іменується «тайм-аут». Сутність його — в ізоляції дитини, яка порушила правила, від однолітків та їхньої діяльності на певний час.

Другий напрям— формування в дітей навичок самоди­сципліни. Він розглядає людину як соціальну істоту, яка реагує на зовнішні подразники, і стверджує, що на поведінку дитини найсильніше впливають не покарання, а позитивні підкріплен­ня (нагорода, похвала, вербальне схвалення).Послідовники Б. Скіннера розробили систему заохоченьяк матеріальних, так і вербальних, які мають закріплювати у дитини позитивні зразки поведінки.

Роль учителя. Успішна діяльність школи неможлива без дисципліни учнів. Однак вона не може бути забезпечена лише покараннями і заохоченнями. Рівень дисципліни зале­жить від педагогічної майстерності вчителя, володіння ним різноманітними дидактичними технологіями, а також його вмінням мотивувати дії дітей, викликати в них інтерес до навчальної діяльності.

Читайте також:

1. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
2. III.Цілі розвитку особистості
3. III.Цілі розвитку особистості
4. III.Цілі розвитку особистості
5. VI.3.3. Особливості концепції Йоганна Гайнріха Песталоцці
6. VI.3.4. Особливості концепції Йоганна Фрідриха Гербарта
7. А. В. Петровський виділяє три стадії розвитку особистості в процесі соціалізації: адаптацію, індивідуалізацію і інтеграцію.
8. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США
9. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
10. Агітація за і проти та деякі особливості її техніки.
11. Аграрне виробництво і його особливості
12. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості.

Переглядів: 877