Екологічне виховання

Полікультурне виховання

Поряд з інтернаціональним вихованням великого значення набуває полікультурне виховання — врахування культурних і виховних інтересів національних та етнічних меншин.

Полікультурне виховання наголошує на взаємозв'язку культур, одна з яких домінує.

На відміну від інтернаціонального виховання, полікультурне передбачає:

• освоєння культурно-освітніх цінностей;

• взаємодію різних культур у плюралістичному культурному середовищі;

• адаптацію до інших культурних цінностей.

У полікультурному вихованні, як і в інтернаціональному, врахування етнічних і національних особливостей є важливішим.

Головне завдання полікультурного виховання — усувати суперечності між системами і нормами виховання домінуючих націй, з одного боку, і етнічних меншин — з другого боку. Воно припускає адаптацію етнічних груп одна до одної та відмову етнічної більшості від культурної монополії.

Проблема полікультурного виховання в різних країнах. У США проблема полікультурного виховання нерозривно пов'язана з проблемою загальнонаціональної культурної інтеграції різних етнічних груп населення. Виховання має спрямовуватися на формування американської нації й одночасно забезпечувати культурно-освітні інтереси малих етнічних груп, насамперед афроамериканців.

Японія — гомогенна в етнічному відношенні країна, проте полікультурне виховання необхідне й тут. Наприклад:

• на острові Хоккайдо проживає близько 20 тис. айнів;

• у великих містах наявні китайські квартали ( «чайна-тауни» );

• у країні проживають сотні тисяч корейців;

• останнім часом прибувають вихідці з країн Азії, Європи та США.

У Росії полікультурне виховання розглядається як альтернатива інтернаціональному соціалістичному вихованню, яке формувало особистість поза національною культурою. У сучасній Росії полікультурне виховання — це інтегративно-плюралістичний процес, що ґрунтується на трьох основних джерелах: російському, національному (неросійському), загальнолюдському.

З урахуванням цього підкреслювалася необхідність існування безлічі національних шкіл, які, з одного боку, забезпечують єдиний державний стандарт виховання й освіти; з іншого — залучають до національної (етнічної) культурної традиції.

Необхідність екологічного виховання. На сучасному етапі взаємини «людина —природа» стають однією з найважливіших умов людського прогресу і необхідним напрямом у вихованні молодих поколінь як відповідальних громадян світу.

У школах різних країн світу матеріали з екології увійшли в навчальні програми природничо-наукових і суспільних дисциплін. Це пов'язано з поширенням руху «зелених», а також рекомендаціями ООН і ЮНЕСКО, в яких наголошується, що першочергове завдання школи — як передавати учням екологічні знання, так і розвивати почуття відповідальності за збереження живого й неживого світу на Землі.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ В СУЧАСНИХ ОСВІТНІХ СИСТЕМАХ	\|	Трудове виховання

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.