Теоретичні основи методики навчання основ здоров’я

Вступ.Місце валеології у формуванні загального світогляду і культури людини. Предмет і завдання методики навчання предметів валеологічного спрямування. Історія становлення валеології як науки та навчальної дисципліни, етапи впровадження навчання в галузі здоров’я в систему дошкільної та шкільної освіти і фактори, що забезпечують його ефективність. Підготовка вчителя валеології. Специфічність методів та технологій навчання, спрямованих на формування свідомої мотивації до здорового способу життя і набуття навичок формування, зміцнення і збереження здоров’я. Зв’язок методики навчання предметів валеологічного спрямування з іншими навчальними предметами. Закон “Про загальну середню освіту” про виховання у школярів ставлення до здоров’я як до найвищої соціальної цінності. Нормативно-правова база, яка окреслює напрями діяльності і заходи щодо формування здорового способу життя і безпечної поведінки у дітей та підлітків через систему загальної середньої освіти.

^ Методологічні основи методики навчання основ здоров’я, валеології та безпеки життєдіяльності.Основні фактори формування і розвитку особистості. Біологічна обумовленість особистості. Соціальні фактори формування особистості. Функції виховання у формуванні особистості (організаційна, ціннісно-орієнтовна, профілактична, превентивна). Закономірності та рушійні сили розвитку особистості. Вікова періодизація розвитку особистості, її значення для формування змісту валеологічної освіти на різних етапах навчання. Випереджаючий характер освіти в галузі навчання здоров’я та її превентивність. Формування культури здоров’я особистості як навчально-виховний процес.

Методи педагогічного дослідження, їх використання в практиці роботи вчителя-валеолога. Спостереження, експеримент, метод запитань (бесіда, інтерв’ю, анкетне опитування), тестування. Методи діагностики рівня здоров’я учнів. Основні засади моніторингу здоров’я школярів.

^ Методи навчання основ здоров’я, валеології та безпеки життєдіяльності.Нова парадигма загальної середньої освіти в Україні, її гуманістичне спрямування. Основна мета загальної середньої освіти – формування здорової, гармонійно розвиненої, творчої особистості громадянина і патріота. Нові вимоги до завдань загальної середньої освіти – формування опорних знань, життєвих навичок і компетенцій, здатності до саморозвитку і самонавчанню. Особистісно-орієнтовний підхід в організації навчального процесу. Педагогіка співпраці і розвиваюче навчання.

Методи навчання, їх класифікація. Традиційні методи навчання у валеології (словесні, наочні, практичні, контролю і самоконтролю, самостійної роботи). Нетрадиційні методи навчання. Поняття про методи активізації навчально-пізнавальної діяльності. Імітаційні методи активізації навчально-пізнавальної діяльності (інсценування, ділові ігри, аналіз конкретної ситуації, мозкова атака, круглий стіл). Значення активних методів навчання для формування позитивного ставлення учнів до проблем здоров’я і засвоєння відповідних навичок. Навчання здорового способу життя на засадах розвитку навичок. Тренінг як метод групового навчання спілкуватися і жити в суспільстві.

Позаурочна робота щодо навчання здоров’я. Зміст та організація домашніх завдань на різних етапах вивчення предметів. Форми та види позакласної роботи валеологічного спрямування: індивідуальна, групова і масова.

Види, форми й методи контролю та оцінки ефективності навчального процесу. Особливості оцінювання знань, навичок та вмінь при вивченні предметів валеологічного спрямування.

Здоров’язберігаючі технології в навчальному процесі. Використання їх при організації занять з основ здоров’я та валеології.

^ Умови ефективної реалізації валеологічної освіти.Концепція валеологічної основи педагогічних працівників. Галузевий стандарт вищої освіти для спеціальності “Валеологія”. Підготовка вчителя валеології за подвійними педагогічними спеціальностями.

Вимоги до особистості вчителя валеології. Кваліфікаційна характеристика вчителя валеології. Формування культури здоров’я вчителя валеології та його готовності до здійснення валеологічної діяльності.

Кабінет валеології. Організація валеологічної служби в школі і дошкільному навчальному закладі. Програма FRESH (концентрація ресурсів на дієвості програм здоров’я в школі). Стратегія, принципи, положення та напрями діяльності шкіл здоров’я, що працюють за проектом ВООЗ “Європейська мережа шкіл сприяння здоров’ю” та українсько-канадським проектом “Школи здоров’я”.

Співпраця з батьками, громадськими організаціями.

^ Зміст і структура освіти з основ здоров’я, валеології та безпеки життєдіяльності. Концептуальні засади формування змісту валеологічної освіти і освіти з безпеки життєдіяльності в Україні. Міжнародний досвід навчання здоров’я та безпеки життєдіяльності.

Сфера “Я сам” Базового компонента дошкільної освіти. Освітня галузь “Здоров’я і фізична культура” в державних стандартах початкової, базової і повної загальної середньої освіти. Виконання вимог стандарту – обов’язкова умова діяльності всіх навчальних закладів. Базовий навчальний план загальноосвітніх навчальних закладів. Інваріативна і варіативна складові в його структурі. Питання здоров’я і безпеки життєдіяльності в інших освітніх галузях.

Навчальні програми з предметів “Основи здоров’я”, “Валеологія”, “Основи безпеки життєдіяльності”. Між предметні зв’язки та їх значення в учнів відповідного ставлення, знань і навичок здорового способу життя.

Зміст валеологічної освіти в дошкільних закладах. Вироблення навичок особистої гігієни. Статеве виховання дітей дошкільного віку. Формування тендерних стосунків між дівчатками та хлопчиками, навичок між особистого спілкування. Гра як основна форма занять у дошкільному навчальному закладі. Реалізація мети та завдань валеологічної освіти під час гри.

Зміст освіти з питань здоров’я і безпеки життєдіяльності в початковій школі. Відповідність змісту, форм і методів організації занять віковим особливостям учнів початкової школи. Превентивний характер навчання. Особливості оцінювання знань на уроках охорони здоров’я.

^ Методика формування валеологічний понять.Емпіричні та теоретичні поняття. Деякі валеологічні поняття (життєдіяльність, життєтворчість, здоров’я, хвороба, третій стан, людина, індивідуальна витривалість, саморегуляція, профілактика, тощо). Технологія поетапного формування валеологічний понять: ознайомлення з основоположними поняттями, встановлення зв’язку між окремими поняттями, поглиблення розуміння поняття на між предметній основі, формування кінцевого поняття.

Валеологія – комплекс знань в їх практичному доповненні про фізичне, психічне і моральне здоров’я людини при її взаємодії з оточуючим середовищем; про збереження і закріплення здоров’я з моменту народження і до глибокої старості, профілактику захворювань, про повернення до стану здоров’я після хвороби, про продовження здорового життя.

Валеологію як науку про здоров’я індивідума, суспільства і Природи вцілому, можна поділити на індивідуальну і суспільну.

Індивідуальна – направлена на збереження, примноження і відновлення здоров’я окремої конкретної людини. Тут органічно переплітаються:

а) особиста гігієна;б) психогігієна;в) загартування;г) фізичне навантаження;д) раціональне харчування;е) методики систем оздоровлення.Іншими словами сюди входить все, що образно називається здоровим образомжиття.Суспільна – це збереження і підтримка здоров’я суспільства, якфізичного, так і психічного, духовного, економічного і соціального. Предмет валеології – індивідуальне здоров’я людини. Здоров’я та хвороба– основні категорії наукового пізнання в медицині. Хвороба – цепатологічний процес. Хвора людина втрачає активну самостійність уреалізації своєї життєвої установки, втрачає оптимальний зв’язок ізсередовищем. Згідно з В.П. Куликовим, індивідуальне здоров’я – це відсутністьхвороби, здоров’я як норма і здоров’я як успішне пристосування.Правомірно говорити про здоров’я як динамічний стан, що дозволяєпроявитись якомога більшій кількості видоспецифічних функцій приекономній витраті біологічного субстрату, тобто здоров’я – це здатністьіндивіда проявляти свої біологічні та соціальні функції. За Б.Н. Чумаковим, здоров’я людини – процес збереження та розвитку їїпсихічних та функціональних якостей, оптимальної працездатності тасоціальної активності при максимальній тривалості життя.За даними Ю.П. Лисицина, факторами, які визначають здоров’я, є:здоровий спосіб життя – 50-55%екологічні фактори – 15-20%спадковість – 15-20%медицина – 10-15% Об’єктом уваги валеології є по-перше – здорова людина; по-друге – всеїї оточення і діючі фактори; по-третє – причини розвитку патологічногопроцесу, механізми повернення організму до стану здоров’я,захисно-пристосовні механізми, іншими словами – процеси виліковування,повернення до норми; по-четверте – профілактичні і оздоровчі заходи; іна кінець по-п’яте – причини, механізми і ознаки старіння і можливішляхи профілактики як патології старіння, так і старіння в цілому. Принципи валеології: 1. Розуміння, що здоров’я фізичного тіла залежить від енергетичної,емоційної, інтелектуальної та духовної сфер людини.2. Людина є здоровою, якщо вона цілісна та гармонійна з Природою, живе увідповідності зі своїми духовними завданнями.3. Хвороба не є великим злом, яке необхідно негайно викорінити будь-якимчином, хвороба є сигналом до трансформації, вказівкою повернути впотрібному напрямку.4. Здоров’я, не просто відсутність хвороби, а внутрішня життєвав’я, не просто відсутність хвороби, а внутрішня життєвадинамічна сила, що протистоїть хворобі.5. Дійсне здоров’я досяжне для кожного. Людина може бути здоровоюнастільки, наскільки вважає це для себе можливим.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 3 Поняття про методи і прийоми навчання.	\|	Тема. 6 Оздоровче тренування дітей і підлітків як шлях формування і зміцнення фізичного здоров’я.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.