Методика обгрунтування релевантних витрат для альтернативних варіантів

Рис.2.7. Критерії релевантності витрат

Рис.2.6. Класифікація витрат з метою прийняття фінансових рішень

v Релевантні та нерелевантні витрати

Релевантниминазиваються ті витрати, які змінюються в результаті прийняття рішення , а нерелевантними - відповідно витрати, що не залежать від прийняття управлінського рішення. До нерелевантних витрат відносяться:

Ø витрати, які вже мали місце в минулому. Так, наприклад, якщо розглядати можливість заміни старого обладнання новим, то вартість старого обладнання не є релевантною, оскільки кошти на його придбання були використані раніше;

Ø витрати, які є однаковими для всіх альтернативних варіантів реалізації фінансового рішення. Так, наприклад, у випадку, коли обґрунтовується доцільність купівлі чи оренди персонального комп'ютера, витрати на придбання ПЕОМ і орендну плату будуть релевантними, а вартість програмного забезпечення - нерелевантною, так як вона однакова для обох альтернативних варіантів рішення.

Витрати, які складають різницю між альтернативними рішеннями, в практиці фінансового менеджменту прийнято називати диференціальними. Тобто, релевантні витрати представляють собою майбутні диференціальні витрати. Основні критерії релевантності витрат представлені схематично на рис. 2.7.

v Постійні і змінні витрати

Змінниминазивають витрати, які змінюються прямо пропорційно обсягу виробництва. Тобто сукупні змінні витрати знаходяться в лінійній залежності від обсягу виробництва, а змінні витрати на одиницю продукції є сталою величиною.

Постійні витратизалишаються незмінними для різних обсягів виробництва за конкретний період. Тобто за певних умов господарської діяльності сукупні постійні витрати не змінюються, а постійні витрати на одиницю продукції зменшуються із збільшенням обсягу виробництва. Слід враховувати, що сукупні постійні витрати можуть змінюватися під дією зовнішніх факторів (наприклад, зростання цін), а також у випадку, коли подальше нарощення обсягів виробництва стає неможливим за наявних ресурсів (матеріальних, трудових, фінансових). Тому постійні витрати можна вважати незмінними лише в межах релевантного діапазону діяльності на певному проміжку часу.

На основі інформації про постійні і змінні витрати обґрунтовується необхідний розмір прибутку, обсяги виробництва, рівень цін, приймаються рішення про форму оплату праці, доцільність придбання додаткового обладнання для збільшення випуску продукції і т.д. Більш детально методику обгрунтування фінансових рішень з використанням класифікації витрат на змінні і постійні розглянуто в наступних темах.

v Дійсні і можливі витрати

Дійсні витрати - це такі витрати, що потребують сплати грошей або використання інших активів і відображаються в документах бухгалтерського обліку по мірі їх виникнення.

Можливі (альтернативні або умовні) витрати - це недоотриманий дохід у випадку, коли підприємство, приймаючи якийсь один альтернативний варіант дій, відмовляється від іншого фінансового рішення із-за обмеженості ресурсів. Обмеженість ресурсів є основною причиною можливих (альтернативних) витрат, так як при достатніх матеріальних, трудових і фінансових ресурсах підприємству непотрібно чимось жертвувати і відмовлятися від бажаного.

Можливі витрати мають місце у випадку, коли для виконання вигідного замовлення на виробництво одного виду продукції приходиться зменшувати виробництво інших рентабельних товарів, або коли у зв'язку з виробничими потребами відволікаються з обороту грошові кошти, які б могли приносити додатковий прибуток за умови їх розміщення в банківські вклади, цінні папери, перспективні інвестиційні проекти. Таких прикладів можна навести дуже багато. Тому, обґрунтовуючи будь-яке фінансове рішення, необхідно детально проаналізувати, чи не викликає воно можливих витрат із-за невикористаних інших альтернатив. Можливі витрати додаються до дійсних витрат, пов'язаних з реалізацією прийнятого варіанту дій.

Приклад 2. Підприємство розглядає два альтернативних варіанти використання вільних грошових коштів: покласти їх на депозит в банк або придбати ПЕОМ і здати ЇЇ в оренду. В таблиці 2.1 наведено механізм визначення сукупних витрат для кожного з варіантів рішення.

Таблиця 2.

Показники	Варіант 1 (покласти гроші на депозит в банку)	Варіант 2 (придбати комп’ютер і здати його в оренду)
Дійсні витрати	Плата за відкриття депозиту	Вартість комп’ютера
Можливі витрати	Втрата доходу від здачі комп’ютера в оренду	Втрата доходу від процентів по депозиту
Релевантні витрати	Сума дійсних і можливих витрат по варіанту 1	Сума дійсних і можливих витрат по варіанту 2

v Інкрементні і маржинальні витрати та доходи Під Інкрементними (прирістними) розуміють додаткові витрати і доходи на весь додатковий обсяг продукції. При цьому постійні витрати можуть як включатися, так і не включатися в розмір інкрементних витрат. Так, якщо постійні витрати змінюються в результаті якогось рішення, то їх приріст належить до інкрементних витрат. А у випадку, коли постійні витрати не змінюються в результаті прийнятого рішення, інкрементних витрат не буде. Наприклад, коли приймається рішення про збільшення обсягів збуту продукції, інкрементними будуть додаткові витрати на оплату праці продавців, витрати на рекламу, на службові відрядження, а не зміняться амортизаційні відрахування, витрати на утримання приміщень для збуту, на оплату орендної плати (у випадку їх оренди).

Маржинальні (граничні) - це витрати на виробництво або збут кожної додаткової одиниці продукції. Економісти, розглядаючи взаємозв'язок між затратами, доходами і обсягами виробництва, як правило, використовують категорію маржинальних витрат і доходів як результату збільшення обсягу виробництва на одиницю продукції. Бухгалтерів більше цікавить аналіз інкрементних витрат і доходів як результату загального збільшення обсягів виробництва та збуту.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Класифікація витрат для прийняття управлінських рішень	\|	Тема 2. Формування та функціонування виробничих систем

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.